Ухвала КАС ВС № 320/14599/24

УХВАЛА 30 березня 2026 року м. Київ справа №320/14599/24 адміністративне провадження №К/990/11625/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №320/14599/24 за адміністративним позовом Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду 13.03.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №320/14599/24. Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Виробничо-комерційна фірма «РВК ПЛЮС» у формі ТОВ звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.12.2021 №00874530902 на суму 1.485.326,97 грн, №00875630902 на суму 20.000,00 грн, №00875680902 на суму 1.020,00 грн, №00875730902 на суму 500.000,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у задоволенні позову відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального провадження. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.12.2021 №00874530902 на суму 1.485.326,97 грн, №00875630902 на суму 20.000,00 грн, №00875680902 на суму 1.020,00 грн, №00875730902 на суму 500.000,00 грн. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України. Скаржником зауважено, що суд апеляційної інстанції обмежився формулюванням законодавцем п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, де зазначено, що «фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника». Н думку скаржника, обмеження у висновку суду апеляційної інстанції про фактичне місце провадження діяльності є значним скороченням норми податкового кодексу в якій є перелік місць проведення фактичної перевірки. Скаржником зауважено, що метою перевірки відповідно до наказу на її проведення від 07.09.2024 №6944-п було «здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального», таким чином критично важливо проводити фактичну перевірку саме за адресою, яка зазначена в наказі на проведення перевірки, для дослідження, в повному обсязі дотримання вимог ліцензування, відповідно до наданих документів. Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до наказу «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання» від 07.09.2021 №6944-п, направлень на перевірку від 22.09.2021 №16979/26-15-09-02 та №16981/26-15-09-02, Акта фактичної перевірки від 04.10.2021 №74035/Ж5/26-15-09-02/30697215 фактична перевірка Виробничо-комерційної фірми «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Позивача) була проведена за місцем реєстрації суб`єкта господарювання: м. Київ, вул. Мічуріна, буд.

4. Під час проведення перевірки відповідачем не було перевірено об`єкти за місцем провадження позивачем своєї діяльності, оскільки в Акті перевірки зазначено, що пальне Виробничо-комерційна фірма «РВК Плюс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю зберігало за адресами: Кіровоградська обл., м. Гайворон, вул. Марата, 79; Кіровоградська обл., с. Високі Байраки, вул. Знам`янська,

1. Крім того, під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції відповідач підтвердив, що виїзду за місцем зберігання пального, вказаного у наявних ліцензіях Позивача: Кіровоградська обл., м. Гайворон, вул. Марата, 79; Кіровоградська обл., с. Високі Байраки, вул. Знам`янська, 1, контролюючим органом здійснено не було. Разом з тим, місцем проведення фактичної перевірки у даній адміністративній справі мало бути фактичне місцезнаходження ємностей, у яких здійснюється зберігання пального позивача, оскільки перевірці підлягали їх наявність чи відсутність та здійснення операцій з пальним, яке знаходилось саме у цих ємностях. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що фактично у цій справі було проведено виїзну документальну позапланову перевірку, щодо якої в ПК України передбачено окремий порядок її ініціювання і проведення. Встановлення обставин, зокрема, щодо проведення контрольного заходу не лише не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а і не за місцем розташування господарських та інших об`єктів права власності такого платника свідчить про допущення податковим органом під час фактичної перевірки порушень положень підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України. Таким чином, відповідачем не дотримані встановлені правовими нормами умови та порядок проведення фактичної перевірки. Судом зроблено висновок, що оскільки порушення порядку проведення контрольного заходу за таких обставин позбавило суд процесуальної можливості прийняти акт перевірки як допустимий доказ, висновки відповідача про наявність в діях позивача порушень норм податкового законодавства є передчасними, а оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення неправомірними. Скаржником такі висновки суду не спростовано, не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норми матеріального права, як така норма має застосовуватися, який правовий висновок має бути сформульовано за результатами розгляду даної справи. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №380/13375/21). Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України. Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Скаржником документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги не надано, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено про відсутність коштів, введення воєнного стану, надано копію службового листа від 19.02.2026 №2322/26-15-05-07-07 «Про сплату судового збору по справі №320/14599/24». Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 1 та 2 статті 133 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів до яких таке відстрочення застосовується обов`язково обумовлено статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає як необґрунтоване та безпідставне, оскільки наведені заявником підстави стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб`єкта владних повноважень та не відносяться до жодної з умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити йому сплату судового збору. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Позов було подано у 2021 році. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270,00 грн. Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову у даній справі складає 2.006.346,97 грн. Отже, за подання касаційної скарги сплаті підлягає сума 45.400,00 грн (2270,00 грн * 10 * 200%). Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №320/14599/24. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №320/14599/24 залишити без руху. Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.А. Васильєва О.О. Шишов М.М. Яковенко , Судді Верховного Суду