Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/19657/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №380/19657/25 пров. №А/857/55462/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в електронній формі в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 380/19657/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Коморним О.І. в м. Львові в порядку письмового провадження), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС, відповідач), в якому просить: - визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДПС № 3051/АП/13-01-52-05 від 31.03.2025 року про відмову на подану ФОП ОСОБА_1 . Заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 11.02.2025 року № 9425676388 про перехід на 2 групу 20% до розміру мінімальної зарплати з 01.04.2025 року; - зобов`язати відповідача зареєструвати ОСОБА_1 платником 2 групу спрощеної системи оподаткування 20% до розміру мінімальної зарплати з 01.04.2025 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку є календарний рік, законодавство не містить прямої заборони на перехід до «нижчої» групи оподаткування у поточному році (2025), якщо у попередньому році дохід відповідав критеріям «вищої» групи (3 групи), на якій перебував платник. Зазначає, що оскільки станом на дату подання заяви (лютий 2025 року) та заплановану дату переходу (квітень 2025 року) її дохід у поточному році не перевищив ліміт для 2 групи, вона має законне право на такий перехід. Посилання податкового органу на доходи 2024 року апелянт вважає безпідставним розширеним тлумаченням норм права, що штучно обмежує її підприємницьку діяльність. Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін. Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 27 серпня 1999 року (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24150170000051329) та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС. Позивач здійснює господарську діяльність за широким спектром кодів КВЕД, основним з яких є 69.20 «Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування». Також серед видів діяльності зазначені: 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля»; 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет»; 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та інші». Станом на час виникнення спірних правовідносин позивач застосовувала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, перебуваючи на 3 групі платників єдиного податку зі ставкою 5 відсотків до доходу. 08 січня 2025 року позивач подала до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2024 рік (реєстраційний номер 9405373230). Згідно з даними цієї декларації, загальний обсяг доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 протягом 2024 року від здійснення господарської діяльності, склав 8 093 195,04 грн. Вказана сума доходу сторонами не оспорюється та визнається такою, що відповідає фактичним обставинам. 11 лютого 2025 року позивач, реалізуючи своє право на зміну ставки та групи єдиного податку, звернулася до ГУ ДПС із Заявою про застосування спрощеної системи оподаткування № 9425676388. У пункті 5.2 вказаної заяви позивач просила перевести її з 3 групи платників єдиного податку (ставка 5%) на 2 групу платників єдиного податку (ставка 20% від розміру мінімальної заробітної плати) починаючи з 01 квітня 2025 року. За результатами опрацювання поданої заяви, ГУ ДПС 31 березня 2025 року сформувало та надіслало позивачу лист-рішення № 3051/АП/13-01-52-05 про відмову у задоволенні заяви. У вказаному рішенні контролюючий орган зазначив, що відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (далі також ПК України), граничний обсяг доходу для платників єдиного податку другої групи не повинен перевищувати 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (що у 2025 році становить 6 672 000 грн). Оскільки задекларований позивачем дохід за попередній податковий (звітний) 2024 рік склав 8 093 195,04 грн, що значно перевищує встановлений законом ліміт для другої групи, податковий орган дійшов висновку про неможливість переведення ФОП ОСОБА_1 на обрану групу. У рішенні констатовано, що заява від 11.02.2025 року оброблена помилково (зі статусом «відмова»), і станом на 01.04.2025 року позивач продовжує обліковуватися як платник єдиного податку 3 групи за ставкою 5%. Не погоджуючись з отриманою відмовою, представник позивача звернувся до ГУ ДПС з адвокатським запитом від 16.09.2025 року, у якому просив надати роз`яснення щодо правових підстав відмови. Листом від 18.09.2025 року № 36654/6/13-01-52-03 відповідач надав відповідь на запит, у якій підтвердив свою позицію. Податковий орган, посилаючись на норми пункту 292.16 статті 292 ПК України, наголосив, що право на застосування спрощеної системи (або певної її групи) у наступному році залежить від дотримання вимог щодо обсягу доходу у попередньому році. Оскільки факт перевищення ліміту у 2024 році є беззаперечним, перехід на 2 групу у 2025 році є неможливим. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова ГУ ДПС у переведенні позивача на другу групу є правомірною, оскільки ФОП ОСОБА_1 за результатами попереднього календарного року не відповідала критеріям обраної групи платників єдиного податку. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України. Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені, зокрема, Главою 1 розділу XIV ПК України. Відповідно до пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Не мають права обрати та перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також не мають права підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій. Згідно із пунктом 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: - перша група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; - друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи; - третя група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів; обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року - четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно. Згідно з абзацом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. За змістом підпунктів 298.1.1 - 298.1.5 пункту 298.1 статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву. Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; 3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Суб`єкт господарювання може заявити про обрання спрощеної системи оподаткування під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу або про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація. Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації. Зареєстровані у встановленому порядку електронні резиденти (е-резиденти) як фізичні особи - підприємці вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації без необхідності подання заяви про обрання спрощеної системи оподаткування. Суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року. Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу. До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою. При цьому якщо суб`єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи - підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік. Форма розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Аналізуючи вищевикладені норми, колегія суддів зазначає, що граничний обсяг доходу є ключовим критерієм, який розмежовує групи платників єдиного податку та визначає право суб`єкта господарювання перебувати на тій чи іншій групі. Перевищення цього ліміту свідчить про те, що масштаб діяльності підприємця вийшов за межі, встановлені для відповідної категорії пільгового оподаткування. Спірним питанням у справі є наявність у фізичної особи-підприємця права на перехід з «вищої» (3-ї) групи спрощеної системи на «нижчу» (2-гу) групу в поточному році, якщо обсяг її доходу за попередній календарний рік перевищив граничний ліміт, встановлений для «нижчої» групи. З матеріалів справи встановлено, що за результатами опрацювання поданої заяви, ГУ ДПС 31 березня 2025 року сформувало та надіслало позивачу лист-рішення № 3051/АП/13-01-52-05 про відмову у задоволенні заяви. У вказаному рішенні контролюючий орган зазначив, що відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України граничний обсяг доходу для платників єдиного податку другої групи не повинен перевищувати 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (що у 2025 році становить 6 672 000 грн). Оскільки задекларований позивачем дохід за попередній податковий (звітний) 2024 рік склав 8 093 195,04 грн, що значно перевищує встановлений законом ліміт для другої групи, податковий орган дійшов висновку про неможливість переведення ФОП ОСОБА_1 на обрану групу. Як зазначалось судом вище, порядок переходу на іншу групу платників єдиного податку регулюється підпунктом 298.1.5 пункту 298.1 статті 298 ПК України. Ця норма передбачає, що платники єдиного податку можуть самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. Однак, абзац другий цього підпункту містить імперативну умову: «Такий перехід може бути здійснений за умови дотримання платником вимог, встановлених цим Кодексом для обраної ним групи». Суд акцентує увагу на системному тлумаченні поняття «дотримання вимог», на якому базується позиція відповідача і яке оспорюється позивачем. На переконання апеляційного суду позивач помилково трактує цю вимогу вузько та ізольовано, прив`язуючись виключно до доходу, отриманого з початку поточного календарного року (з 01.01.2025 по дату переходу). На думку суду, такий підхід суперечить логіці податкового законодавства, природі спрощеної системи та принципу справедливості оподаткування. Згідно з пунктом 292.16 статті 292 ПК України право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку. Хоча ця норма безпосередньо регулює право на перебування на спрощеній системі, вона закладає фундаментальний принцип функціонування даного податкового режиму: правовий статус платника у поточному році є похідним від результатів його діяльності у попередньому році. Податковий рік не є ізольованим відрізком часу, що «обнуляє» всю попередню податкову історію. Перехід на іншу групу - це не нова реєстрація платником єдиного податку, а зміна умов оподаткування в межах вже існуючого статусу. Тому неможливо ігнорувати економічні показники минулого періоду (зокрема, перевищення ліміту доходу) при визначенні права на отримання більш пільгових умов у майбутньому. Перехід з 3-ї групи на 2-гу означає суттєву зміну податкового навантаження: перехід від сплати відсотка від обороту (5%) до сплати фіксованої суми (20% від мінімальної зарплати). Друга група призначена для суб`єктів малого підприємництва з меншими оборотами (до 834 мінімальних зарплат). Факт отримання позивачем у 2024 році доходу в розмірі понад 8 мільйонів гривень свідчить про те, що за своїми економічними показниками та масштабами діяльності її бізнес об`єктивно перевищує критерії, встановлені законодавцем для 2 групи (ліміт 6,67 млн грн). Той факт, що з 1 січня 2025 року відлік доходу формально почався з нуля, не змінює економічної реальності: суб`єкт господарювання має обороти, що відповідають 3-й, а не 2-й групі. Надання права на перехід до 2 групи за таких умов суперечило б меті встановлення лімітів. Щодо покликань апелянта на податкову консультацію, колегія суддів зазначає, що: - доводи позивача щодо даної консультації не відповідають контексту консультації, оскільки питання поставлено наступним чином: «За який період визначається у поточному році дохід ФОП платника ЄП першої третьої груп (крім е-резидента) з метою перебування на спрощеній системі оподаткування, якщо перехід на спрощену систему оподаткування відбувся в середині року?» - у даному випадку, позивачем зазначено відповідь з Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу, яка має інформаційний характер; - Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, аналізуючи покликання апелянта, така консультація останньому не надавалась. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вірно застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 803/990/18 (касаційне провадження № К/9901/69043/18). У цій справі Верховний Суд, аналізуючи положення підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПК України (який за своєю конструкцією аналогічний застосованому в даній справі підпункту 298.1.5 щодо переходу на іншу групу), сформулював чітку правову позицію: «Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання... може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу» (пункт 29 Постанови). Верховний Суд у справі № 803/990/18 прямо пов`язав право на перехід до спрощеної системи з дотриманням вимог статті 291 ПК України (у тому числі вимог щодо видів діяльності та обсягів доходу) саме у календарному році, що передує періоду переходу. Хоча у згаданій справі предметом спору була відмова через здійснення ліцензованої діяльності (послуг зв`язку), логіка застосування норми права є універсальною: відповідність критеріям пільгового режиму повинна існувати не лише в момент подання заяви, а й підтверджуватися результатами діяльності у попередньому періоді. Оскільки Верховний Суд визначив, що дотримання вимог пункту 291.4 статті 291 ПК України у попередньому календарному році є обов`язковою передумовою для переходу, цей принцип поширюється і на критерій обсягу доходу. Позивач у 2024 році (календарному році, що передує переходу) отримала дохід у сумі 8 093 195,04 грн. Цей обсяг перевищує ліміт, встановлений підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України для другої групи (6 672 000 грн). Отже, вимога щодо дотримання критеріїв обраної групи у попередньому році не виконана. Таким чином, відмова ГУ ДПС у переведенні позивача на другу групу є правомірною та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, оскільки ФОП ОСОБА_1 за результатами попереднього календарного року не відповідала критеріям обраної групи платників єдиного податку. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає. Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 380/19657/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді І. В. Глушко Н. М. Судова-Хомюк