Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/8747/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 рокуЛьвівСправа №260/8747/25 пров. №А/857/1774/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Мандзія О.П., розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Скраль Т.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 01 грудня 2025 року, В С Т А Н О В И В: 29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просив: визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком; скасувати рішення № 072350013792 від 30.09.2025 року «Про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи; зобов`язати зарахувати до загального трудового стажу наступні періоди його роботи: з 30.07.1982 року по 01.12.1983 рр. в Тересв`янському ДОКу; зобов`язати призначити пенсію за віком з врахуванням періодів його роботи: з 30.07.1982 року по 01.12.1983 рр. в Тересв`янському ДОКу починаючи з часу набуття ним права на пенсію. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним надано до Пенсійного фонду архівну довідку для підтвердження трудового стажу у Тересв`янському ДОЦі. Зокрема, у архівній довідці за № 07-04/410 від 03.07.2025 зазначено, що документи ВАТ «Тересв`янський ДОК» поступили на зберігання у незадовільному стані, причиною якого стало те, що під час паводків вони були затоплені водою і записи розмиті та аркуші у справах трухляві, уражені грибком. Накази з кадрових питань (особового складу) за всі роки майже відсутні: в поодиноких роках є справи за один інколи за два квартали або взагалі тільки декілька аркушів, що дуже ускладнює для працівників архіву пошук та підтвердження стажу роботи робітникам підприємства. У зв`язку із вищенаведеним немає можливості підтвердити повний стаж роботи, а саме: - Підтвердити прийом на роботу у 1982 році, звільнення у 1983 році немає можливості через те, що накази з кадрових питань (особового складу) № 396-к від 30.07.1982 року, який відмічений у трудовій книзі, за грудень 1983 року та книга нарахування заробітної плати робітникам складального цеху, за вказані періоди на зберігання не поступили. Отже, у архівній довідці відсутня інформація про те, що він не працював у «Тересв`янському ДОКу», а навпаки зазначено книгу, яку взагалі не передано підприємством на зберігання через що і не має можливості підтвердити весь стаж роботи. Трудова книжка НОМЕР_1 не є дублікатом, який може потребувати підтвердження, а є оригіналом. Всі записи у трудовій книжці, а саме про прийняття та звільнення з роботи є послідовними, вчинені за підписом відповідальних посадових осіб та скріплені печатками організацій, жодних виправлень трудова книжка не містить, а тому не може викликати сумнів у її достовірності. Вказує, що оскільки Тересв`янський ДОК ліквідований, а документи передані до архіву лише частково, то і витребувати нові додаткові документи не має можливості. Такі дії Пенсійного фонду взагалі є незаконними та мають бути визнані неправомірними, оскільки Пенсійний фонд щоразу свідомо надумує будь-які обставини для не взяття до розрахунку пенсії страхового стажу. Для позивача є незрозумілим чому Пенсійний фонд не враховує весь стаж його роботи, відповідач витребовує нові документи, ставить їх під сумнів, перевіряє їх, він тривалий час працював та виконував роботу, внесені записи про періоди роботи до трудової книжки жодних сумнівів не викликали, вважав їх вірними та такими, що підтверджують його стаж роботи та будуть враховані Пенсійним фондом при призначенні пенсії. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 072350013792 від 30 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії період роботи у Тересв`янському ДОКу з 30 липня 1982 року по 01 грудня 1983 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 23 вересня 2025 року з врахуванням висновків суду. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 30.07.1982 по 01.12.1983 відповідно до дублікату трудової книжки від 24.12.1999 НОМЕР_1 , оскільки записи про роботу проведено до дати видачі трудової книжки та не підтверджено первинними документами. До уваги не взято довідку від 03.07.2025 № 07-004/410, оскільки в довідці відсутній наказ на прийняття на роботу. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку № 637 відсутні. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 29 років 6 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 26.08.2028, або при набутті необхідного страхового стажу. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач 23 вересня 2025 року звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою № 4344 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 30 вересня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області рішенням № 072350013792 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки його страховий стаж становить 29 років 6 місяців 23 дні. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 30.07.1982 по 01.12.1983 згідно трудової книжки від 24.12.1999 НОМЕР_1 , оскільки дата заповнення трудової не відповідає періоду трудової діяльності та згідно довідки від 03.07.2025 № 07-004/410, оскільки в довідці зазначено, що книги наказів та заробітної плати на зберігання не надходили. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку № 637 відсутні. Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Таким чином заявник матиме право на пенсійну виплату з 26.08.2028 або при набутті необхідного страхового стажу. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 072350013792 від 30 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії період роботи у Тересв`янському ДОКу з 30 липня 1982 року по 01 грудня 1983 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 23 вересня 2025 року з врахуванням висновків суду. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно. Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки. Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Колегія суддів також враховує, що на момент внесення у трудову книжку позивача записів про періоди роботи з 01 липня 1981 року була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 р. № 162 (далі Інструкція № 162), де згідно з пунктом 2.2 у трудову книжку вноситься запис про роботу: прийом на роботу, перехід на іншу постійну роботу, звільнення. Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Крім того, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Разом з тим, відповідно до пункту 18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації). Аналогічний припис міститься в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17. Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Судом першої інстанції встановлено, що при поданні заяви про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 було надано, в тому числі, трудову книжку НОМЕР_1 . Відповідно до записів № 2-3 ОСОБА_1 працював з 30 липня 1982 року по 01 грудня 1983 року у Тересв`янському ДОКу. В даному випадку, відповідач мав в розпорядженні трудову книжку, в якій по хронології відображено місце та роботу яку виконував позивач, тому суд констатує, що відповідач до обрахунку стажу ОСОБА_1 поставився формально, та протиправно не зарахував спірний період до страхового стажу. Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Отже, заповнення трудової книжки здійснюється адміністрацією підприємства, а тому порушення вимог ведення трудової книжки жодним чином не повинна нести настання негативних наслідків для працівника. Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Дана обставина не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії. Разом з тим, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а. Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 30 липня 1982 року по 01 грудня 1983 року, відповідно до наданої трудової книжки НОМЕР_1 є протиправною, а відтак необхідно зарахувати періоду роботи з 30 липня 1982 року по 01 грудня 1983 року до страхового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 . Таким чином, відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії № 072350013792 від 30 вересня 2025 року діяв у супереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З огляду на встановлене, з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди з 30 липня 1982 року по 01 грудня 1983 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 23 вересня 2025 року з врахуванням висновків суду. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 260/8747/25 без змін. Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда О. П. Мандзій