Постанова Сумський апеляційний суд № 579/3002/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2026 року м.Суми Справа №579/3002/24 Номер провадження 22-ц/816/134/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Щербаченко М. В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» на заочне рішення Кролевецького районного суду Сумської області 19 лютого 2025 року у складі судді Кибець І.А., ухваленого в м. Кролевець Сумської області, повне судове рішення складено 03 березня 2025 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (далі по тексту - ТОВ «ІННОВА ФІНАНС») звернулося до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 19 липня 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у позику №4687000724, відповідно до умов якого товариством зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 7 000 грн, шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути позику у погоджений умовами договору строк та сплатити проценти за користування позикою. Зазначає, що ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» взяті на себе зобов`язання виконало, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в сумі 7 000 грн. Відповідач умов договору не виконав, внаслідок чого, утворилася заборгованість у розмірі 26 565 грн 00 коп., з яких: 7 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредитом; 16 065 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, 3 500 грн 00 коп. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки. Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2024 року в розмірі 26 565 грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. Заочним рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 19 лютого 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведений в позовній заяві розрахунок заборгованості, що проведено відповідно до кількості днів прострочення виконання зобов`язання та узгодженої відсоткової ставки. Суд першої інстанції не був позбавлений можливості перевірити правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості відповідача. Звертає увагу на те, що нормативно-правовими актами не конкретизовано вимог щодо форми та характеру подання відповідного розрахунку, а саме в тексті позовної заяви, чи окремим документом. Зазначає, що судом першої інстанції не буда надана оцінка наданій квитанції до платіжної інструкції від 19 липня 2024 року, якою підтверджується виконання товариством умов укладеного між сторонами договору та перерахування на зазначений відповідачем картковий рахунок грошових коштів. Відповідачем у визначений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 19 липня 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» і ОСОБА_1 укладений договір надання грошових коштів у позику №4687000724 у вигляді електронного документа, підписаного електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до п.п.2.2, 2.3, 2.5 розділу 2 договору ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 7 000 грн. Строк кредиту 360 днів. Мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день. Знижена процентна ставка 1,35% в день (п.2.6- 2.6.2, 2.7 договору). Пунктом 3.1. розділу 3 договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 . Згідно п.6.1 розділу 6 вказаного договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів (а.с.13-23). Під час укладення вищевказаного договору позики, відповідачем було підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором: договір №4687000724, та додаток №1 до нього, яким є графік платежів, а також паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» кредитних коштів відповідачу (а.с.24-25, 29-32). Відповідно до квитанції до платіжної інструкції №19923-1354-124276226 від 19 липня 2024 року, ТОВ ФК Контрактовий дім 19 липня 2024 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано ТОВ «Іннова Фінанс» грошові кошти у розмірі 7000 грн 00 коп. (а.с.27). За змістом позовної заяви позивач вказує, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором надання грошових коштів у позику №4687000724 від 19 липня 2024 року становить 26 565 грн 00 коп., з яких: 7 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредитом; 16 065 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, 3 500 грн 00 коп. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, однак самого розрахунку заборгованості до позовної заяви не додає. Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів про заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», а наданий за змістом позовної заяви ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, так як вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом ст. ст 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до вимог статей 526, 530, 610, 611, 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості. За правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто існує презумпція правомірності наведених правочинів, допоки іншого висновку не дійде суд у самостійному провадженні. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню». Так, матеріалами справи підтверджується, що 19 липня 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів в позику №4687000724, які позичальник підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Виконання ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» умов цього договору в частині надання кредитних коштів підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №19923-1354-124276226 від 19 липня 2024 року. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги наведений в позовній заяві розрахунок заборгованості відповідача за договором, в якому зазначена відсоткова ставка та загальна кількість днів за які підлягала відповідачем сплата відсотків за користування кредитними коштами. Суд першої інстанції не був позбавлений можливості перевірити правильність наведеного відповідачем розрахунку суми боргу. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем не спростовувалося отримання кредитних коштів за договором, укладеним з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та існування в нього заборгованості. Звертаючись до суду з позовом, товариство, крім тіла кредиту в сумі 7000 грн 00 коп., просило стягнути також і відсотки за користування кредитними коштами, розраховані відповідно до процентної ставки у розмірі 1.5% в день за 153 днів та неустойку в сумі 3500 грн. Переглядаючи рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами в сумі 16065 грн 00 коп., колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку умовам укладеного між сторонами договору та розрахунку заборгованості. Так, як уже зазначалося, умовами кредитного договору визначено, строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка 1,5 % в день, знижена процента ставка 1,35% в день. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту. Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Частиною 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту. Судом першої інстанції встановлено, що у договорі надання грошових коштів у позику №4687000724 від 19 липня 2024 року знижена процента ставка установлена на рівні 1,35% в день, стандартна процента ставка 1,5% в день, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності, установлення в умовах кредитного договору умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1% на день, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Вказаний Закон прийнятий 22 листопада 2023 року та набрав чинності 24 грудня 2023 року, а договір позики №4687000724 укладено 19 липня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування». З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що відсоткова ставка, встановлена цим договором, не відповідає умовам чинного законодавства. Отже, за користування кредитними коштами за договором від 19 липня 2024 року, в межах заявлених позовних вимог, у відповідача виник обов`язок на сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 10 710 грн 00 коп. (7 000 грн * 1% * 153 дні), які і підлягають стягненню на користь позивача. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача неустойки, адже відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь товариства 17 710 грн 00 коп. заборгованості за договором від 19 липня 2024 року, з яких 7 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 10 710 грн 00 коп. заборгованість за нарахованими відсотками. На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Пропорційно до частки задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1614 грн 93 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, та 2422 грн 40 коп. за апеляційне оскарження рішення суду. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» задовольнити частково. Заочне рішення Кролевецького районного суду Сумської області 19 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» 17 710 гривень 00 копійок заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику №4687000724 від 19 липня 2024 року та 1614 гривень 93 копійки судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» 2422 гривні 40 копійок судового збору за апеляційний перегляд рішення суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко М. В. Щербаченко