Постанова Львівський апеляційний суд № 444/1167/25

Справа № 444/1167/25 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р. Й. Провадження № 22-ц/811/2756/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Брух Андрія Олексійовича на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 липня 2025 року в складі судді Зеліска Р.Й. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, - встановив: 02 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , просив припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються за рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2011 року у справі № 2-1119/11, в розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 червня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 01.09.2023 року, а також вирішити про стягнення аліментів на дитину з ОСОБА_2 , які стягувати в твердій грошовій сумі 6000 грн щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2011 року у справі № 2-1119/11 з позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 червня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до довідок ОСББ Шептицького, 21 від 06.02.2025 та від 27.03.2025, виданих ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання дійсно проживає за адресою АДРЕСА_1 з березня 2023 року. Відповідно до довідки Гімназії імені родини Луговських від 27.10.2023 №21 ОСОБА_3 дійсно навчалась в 9Г класі Гімназії. Згідно із посвідченням Червоноградського гірничо-економічного фахового коледжу ВК - №151232350 від 01.10.2024, яке дійсне до 30.06.2027 ОСОБА_3 є студенткою денної форми 1-ФСБ-24. З наведеного слідує, що ОСОБА_3 проживає разом з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, що є істотною обставиною для припинення/звільнення позивача від сплати аліментів. Оскільки дочка потребує значних коштів для її утримання та виховання, враховуючи те, що відповідачка офіційно працевлаштована, просив стягувати по 6000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 10 липня 2025 року позов задоволено частково. Припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18.10.2011 у справі №2-1119/11, починаючи з 02 квітня 2025 року. Вирішено стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. в користь держави. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав ОСОБА_6 , вважає незаконним в частині визначення судом дати, з якої припинено стягнення аліментів. Вважає, що висновки викладені у резолютивній частині не відповідають фактичним обставинам справи, так як ухвалюючи рішення в частині визначення початку припинення стягнення аліментів з батька, суд дійшов помилкового висновку, що такий має відраховуватись з 02.04.2025 року (день звернення до суду), хоча при цьому судом встановлено і сторонами не заперечувалось, що з березня 2023 року дитина проживає разом з позивачем і саме він несе витрати на її утримання. Вказує на те, що оспорюваним рішенням суд першої інстанції створив ситуацію, за якої з позивача стягуються аліменти на дитину, яка на момент звернення до суду та винесення рішення вже фактично проживала та проживає з позивачем. Тим самим, період проживання у резолютивній частині рішення суду (02.04.2025) безпідставно враховуватиметься при стягненні аліментів з останнього. В результаті, це призведе до того, що відповідачка, як особа, на користь якої свого часу присуджено аліменти рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 18.10.2011, безпідставно отримуватиме аліменти за період, з якого дитина не проживає разом з нею, а саме починаючи з 01.09.2023. На можливість такого безпідставного утримання коштів вказує також те, що відповідачка звернулась до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення аліментів з позивача з 26.06.2011 року і до досягнення дитиною повноліття, при цьому жодним чином не згадуючи період з 01.09.2023, з якого дитина разом з нею фактично не проживає. Більше того, з моменту винесення рішення про стягнення аліментів між сторонами погоджено добровільну участь батька в наданні утримання дитині і саме тому відповідачка не пред`являла виконавчого листа до виконання. І лише після пред`явлення позову позивачем, відповідачка вирішила звернутись в органи ДВС щодо стягнення аліментів. Вказує, що припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є періодичними місячними платежами для поточного забезпечення дитини, а також з метою недопущення необґрунтованого перерахування відповідачці аліментів за той період, коли дитина з нею не проживала і знаходилась у платника аліментів, тому припинення стягнення аліментів має бути з дати фактичного проживання дитини з позивачем, тобто з 01.09.2023. Таким чином, зазначає, що оскаржуване рішення в частині припинення стягнення аліментів з позивача, із визначеної судом дати, не призведе до належного захисту його інтересів та інтересів дитини, яка проживає з позивачем вже понад два роки, а також призведе до безпідставного збагачення відповідачки за періоди, коли дитина з нею не проживала. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції неправильно визначено початок стягнення аліментів з 02.04.2025 року, тоді як таке стягнення необхідне з 01.09.2023. Просить змінити рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 липня 2025 року в частині строку припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 01.09.2023. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання доньки, сумарний розмір яких не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з огляду на таке. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у справі встановлено і сторонами не заперечується, що дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за рішенням суду були стягнуті аліменти, з березня 2023 року проживає з батьком ОСОБА_1 (позивачем). Суд враховував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16, відповідно до якого за своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Також суд виходив з того, що зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні ч.2 ст.197 СК України може бути підставою для припинення сплати аліментів платником аліментів. Враховуючи викладене, суд зазначив, що позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково. При цьому, щодо моменту припинення стягнення аліментів з батька на користь матері на утримання дитини суд вказав, що позивачем при поданні позову до суду заявлено вимогу про припинення стягнення аліментів з нього на користь відповідачки на утримання спільної дочки та стягнення аліментів з матері на його користь на утримання дочки, а тому моментом початку припинення стягнення та стягненням аліментів в даному випадку, на думку суду, буде дата звернення до суду із цим позовом, а саме 02 квітня 2025 року. Також, суд виходив з того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки на його користь аліментів на утримання дочки в розмірі 6000,00 грн., які суд вважав частково обґрунтованими, оскільки дитина проживає батьком, який у свою чергу має право на стягнення аліментів із матері. При цьому суд вважав, що з урахуванням наведених ним норм права відповідачка зобов`язана надавати матеріальну допомогу на утримання дитини в період проживання дитини із батьком. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів враховує таке. З 26 липня 2007 року сторони ОСОБА_8 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 13.09.2011 розірвано (справа №2-1120/11) (а.с. 11). Встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 01.04.2009 виконкомом Рава-Руської міською ради Жовківського району Львівської області, актовий запис №39 (а.с. 10). Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2011 року у справі №2-1119/11 вирішено стягувати із боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_8 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 червня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18-19). Згідно із витягом з Реєстру територіальної громади від 30.09.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13). Відповідно до довідки ОСББ «Шептицького, 21» від 27.03.2025, ОСОБА_3 , паспорт № НОМЕР_2 дійсно проживає в АДРЕСА_1 , з березня 2023 року (а.с. 17). Згідно із довідкою Гімназії імені родини Луговських АДРЕСА_3 від 27.10.2023 №21, ОСОБА_3 дійсно навчалася в 9Г класі Гімназія імені родини Луговських м.Червоноград (а.с.16). Перевіряючи доводи скарги в частині припинення стягнення аліментів судова колегія виходить з такого. Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. У ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Будь який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу. Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно із положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Тлумачення приписів статті 179 СК України дає підстави зазначити, що аліменти - це кошти особливого призначення, їх належить використовувати для потреб дитини. На одержувача аліментів покладається обов`язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини. Під цільовим призначенням необхідно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей. За своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20. Таким чином, одержання аліментів на дитину тим з батьків, з яким дитина не проживає, не відповідає її інтересам і не забезпечує розпорядження аліментами виключно за цільовим призначенням. Судом установлено, що з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 . Зазначене рішення набрало законної сили та на виконання такого видано виконавчий лист. Згідно із наданої 28.04.2025 Жовківським ВДВС у Львівському районі Львівської області відповіді ОСОБА_2 , відповідно до даних АСВП у відділі на виконанні не перебуває відкрите виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Як стверджувала відповідачка у відзиві на позовну заяву, виконавчий лист повторно до виконання не звертала, оскільки сторони про спосіб сплати аліментів домовились добровільно Разом з тим, згідно із постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №78467808 від 27.06.2025, виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1119/11 виданого 20.06.2025 Жовківським районним судом Львівської області відкрите 27 червня 2025 року. Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Зміна фактичних обставин після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, а саме встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні вищевикладених норм законодавства може бути підставою для припинення стягнення аліментів. Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача. Однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина (постанова Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц (провадження №61-3738св22). Як слідує з висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 711/856/160-ц, для прийняття рішення про припинення стягнення аліментів із позивача на користь відповідачки на утримання неповнолітніх дітей, які стягнуто рішенням суду, підлягає доведенню саме ті обставини, що дитина постійно, а не тимчасово проживає із тим батьків, хто сплачував аліменти. У справі, що переглядається встановлено, що станом на день ухвалення рішення суду про стягнення аліментів (18.10.2011 року) дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала разом з матір`ю ОСОБА_2 . Під час розгляду даної справи про визначення розміру аліментів позивачем не досліджуалося питання щодо зміни місця проживання дитини або незгоди з тим, що донька проживає з матір`ю. З березня 2023, як зазначає в позовній заяві позивач, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стала проживати разом з батьком. Відповідачка вказаних обставин не заперечувала і такі не спростувала належними та допустимими доказами. Таким чином, встановлені у справі обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується. Разом з тим, перевіряючи доводи в частині визначення часу, з якого часу необхідно припинити стягнення аліментів, судова колегія враховує, що такі обставини настали саме з вересня 2023 року, коли дитина почала навчатися в Гімназі імені родини Луговських, відповідно почала постійно проживати разом з батьком ОСОБА_1 . Тобто фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживала, є тією обставиною, що впливає на припинення ОСОБА_1 сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання доньки. Зважаючи на письмові пояснення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в силу свого віку може вільно обирати собі місце проживання з кимось з батьків, судова колегія визнає обґрунтованими доводи апелянта про те, що саме з 01.09.2023 настали обставини, які впливають на припинення платником сплати щомісячних платежів. За таких обставин рішення в означеній частині підлягає зміні, а саме визначити такий період з 01.09.2023. Перевіряючи доводи скарги в частині визначення початку стягнення аліментів, колегія суддів виходить з такого. Згідно із ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів 02 квітня 2025 року. Із змісту позовної заяви не вбачається жодних вимог позивача про стягнення аліментів за минулий час, а саме з вересня 2023 року. Разом з тим у позовній заяві позивач стверджував, що до лютого 2025 року відповідачка матеріально утримувала доньку, добровільно сплачуючи на утримання доньки по 2000,00 грн. Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів того, що позивач вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідачки, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням її від їх сплати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що аліменти необхідно стягувати саме з дня подачі позову до суду, а саме з 02.04.2025. Сама по собі наявність обставин, які впливають на припинення обов`язку сплати аліментів, не породжує автоматичного обов`язку у позивача на їх стягнення з дня припинення такого стягнення. Тому доводи скарги в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими. Разом з тим, переглядаючи судове рішення в частині визначення судом розміру аліментів в частці від доходу відповідача, колегія суддів враховує таке. Так, заявляючи про стягнення аліментів, позивач ОСОБА_1 просив стягувати з відповідачки аліменти в твердій грошовій сумі 6000 грн щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Задовольняючи частково вимоги про стягнення аліментів в частці від доходу, суд першої інстанції виходив з положень ч.2 ст. 182 СК України, за якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Встановивши, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час проживає разом із батьком ОСОБА_1 , де відвідує начальний заклад, перебуває на його утриманні, відповідачка працює, має сталий дохід, відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, та не менше 50% прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, однак не врахував, що згідно із ст. 181 СК України та практикою Верховного Суду, право вибору способу стягнення аліментів (у частці чи твердій сумі) належить виключно стягувачу (позивачу), а не суду. Зокрема, відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Як зазначено вище, позивач просив стягувати аліменти саме у твердій грошовій сумі, а тому суд безпідставно стягнув аліменти у частці від заробітку (доходу) відповідачки. Відповідно до положень статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Враховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Визначаючи розмір аліментів на одну дитину, колегія суддів виходить з того, що прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років з 01 січня 2025 року становив 3196 гривень, а з 01 січня 2026 року - 3 512,00 грн. Однак, для стягнення аліментів у розмірі прожиткового мінімуму необхідно встановити обставини того, що відповідач має можливість сплачувати у такому розмірі. Згідно із інформацією з Пенсійного фонду України, відповідачка ОСОБА_2 за період січня-березня 2025 року отримувала заробітну плату у Регіональній філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця». З квітня 2025 року в ОСОБА_2 доходи відсутні. Проте у 2025 році розмір мінімальної заробітної плати становив 8000,00 грн., а у 2026 році становить 8 647,00 грн. Зважаючи на те, що аліменти це платіж, спрямований саме на утримання дітей, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, покликаний захистити інтереси дітей в коштах у розмірі, необхідному для їх життєдіяльності, забезпечення достойного рівня життя, який необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, їх гармонійного розвитку, враховуючи рівність обов`язків батьків щодо матеріального утримання дитини, їх потреб. При цьому дитина має право фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, який забезпечують батьки, і який не має обмежуватися мінімумом. Беручи до уваги те, що відповідачка є особою працездатного віку, матеріалами справи не встановлено, що матір дитини має на утриманні інших осіб, колегія суддів визначає розмір аліментного зобов`язання відповідачки перед позивачем на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 4000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині визначення часу припинення стягнення аліментів необхідно змінити, визначити такий з 01 вересня 2023 року, при цьому рішення суду в частині визначення розміру аліментів необхідно скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідачки аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, - ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 липня 2025 року в частині визначення часу, з якого необхідно припинити стягнення аліментів змінено, визначено такий з 01 вересня 2023 року. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 липня 2025 року в частині стягнення аліментів скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред`явлення позову до суду 02 квітня 2025 року, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 31 березня 2026 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк