Постанова 4818 № 644/247/26

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 31 березня 2026 року м. Харків справа №644/247/26 провадження №22-ц/818/2627/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Смелянець К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Укрсиббанк про захист прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 19 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Бугери О.В., - в с т а н о в и в: У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Укрсиббанк про захист прав споживачів. Також ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом зобов`язання АТ «УКРСИББАНК» тимчасово забезпечити позивачу можливість здійснення видаткових касових операцій за рахунком № (IBAN) на загальну суму не більше 30000 грн. В обґрунтування заяви посилався на те, що такий спосіб забезпечення передбачений діючим законодавством, буде забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін та принципу співмірності, невжиття таких заходів створює реальну загрозу життю та здоров`ю його неповнолітніх дітей, а також істотно ускладнює ефективний судових захист. Такі наслідки є незворотними та не можуть бути повноцінно усунуті навіть у разі задоволення позову в майбутньому. Також зазначав, що даний запитуваний захід не вирішує спір по суті та не створює переваг для позивача Ухвалою Індустріального районного суду м.Харкова від 19 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що відповідач не довів наявності у позивача альтернативних доступних джерел коштів, тоді як саме дії відповідача призвели до блокування єдиного рахунку багатодітної сім`ї. Встановлення щомісячного ліміту у розмірі 30 000 грн є об`єктивно необхідним та мінімально достатнім для утримання багатодітної сім`ї, що проживає в зоні бойових дій та є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки не призводить до вирішення справи , а лише підтримує життєдіяльність позивача та його дітей на час судового процесу. Вважає, що позбавлення родини доступу до коштів для харчування та ліків в умовах прифринтового Харкова створює реальний ризик завдання непоправної шкоди правам позивача. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що даний вид забезпечення не вирішує спір по суті, оскільки фактично захід забезпечення, який просить застосувати позивач, вирішує спір по суті заявленої вимоги щодо зобов`язання провести розблокування рахунків та усунути перешкоди в його користуванні коштами на рахунках. Окрім того, з поданої заяви не вбачається відповідний номер рахунку/рахунків, наявність коштів, його розміру, також відсутні дані про дійсне блокування рахунків та підставу такого блокування. Тобто, даний спосіб забезпечення буде порушувати баланс інтересів сторін, та невжиття такого заходу не створює загрози не виконання судового рішення в майбутньому. Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що предметом позовних вимог є визнання протиправними дій відповідача щодо блокування рахунків позивача та обмеження його права на розпорядження власними коштами, зобов`язати відновити доступ до його рахунків та усунути будь-які перешкоди у розпорядження грошовими коштами, стягнути матеріальну шкоду в сумі 42353 гривень, що є еквівалентно 1000 доларів США, за курсом НБУ на день виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, спричиненої порушенням зобов`язання, а також, стягнути з позивача моральну шкоду у розмірі 100000 гривень. Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо. За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Отже, вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами. Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виник спір щодо визнання протиправними дій відповідача щодо блокування рахунків позивача та обмеження його права на розпорядження власними коштами, зобов`язати відновити доступ до його рахунків та усунути будь-які перешкоди у розпорядження грошовими коштами, стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої порушенням зобов`язання. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Разом з тим обраний позивачем спосіб забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам в частині відновлення доступу до його рахунків, а спір у справі при цьому ще не вирішений по суті. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви про забезпечення позову без задоволення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 19 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова