Постанова Тернопільський апеляційний суд № 599/1603/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 599/1603/25Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 22-ц/817/275/26 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 березня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Хома М. В., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №599/1603/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат ДЕЙНЕКА Володимир Миколайович, на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2025 року (ухвалене суддею Чорною В.Г., дати складення повного тексту не зазначено) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, посилаючись на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, вона є особою з інвалідністю другої групи (загальне захворювання), часто перебуває на лікуванні та у зв`язку із хворобою не працевлаштована. Зазначає, що відповідач не надає їй матеріальну допомогу, хоча може таку надавати, оскільки у нього на утриманні немає дітей, непрацездатних дружини чи батьків. Вважає, що призначення особі з інвалідністю пенсії або іншої соціальної виплати не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання одного з подружжя або ж виключати його. У зв`язку з наведеним просила суд стягнути з ОСОБА_4 в її користь аліменти на утримання непрацездатної дружини у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з моменту пред`явлення позову. Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, починаючи з дня подачі позовної заяви - 09 жовтня 2025 року та довічно. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави в розмірі 1211.20 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Дейнека В.М., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Зазначає, що ОСОБА_3 не зацікавлена в пошуку роботи та намагається покращити свій фінансовий стан за його рахунок. Позивачка не є особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні вимог ст.75 СК України, оскільки право на утримання (аліменти) має така непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом, однак судом не встановлено та не взято до уваги розмір пенсії ОСОБА_3 . Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що він є опікуном позивачки. У зв`язку з наведеним просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2025 року скасувати, позов ОСОБА_3 залишити без розгляду. 29 січня 2026 року представником відповідача ОСОБА_5 до апеляційного суду подано клопотання про витребування доказів у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, зокрема, інформацію щодо розміру пенсії ОСОБА_3 за 2025 рік. Відповідно до ч.ч.3, 4, 8 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Колегія суддів звертає увагу, що при подачі до апеляційного суду клопотання про витребування доказів, відповідач не обґрунтував неможливість його подання до суду першої інстанції у встановлений строк з причин, що не залежали від нього. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Дейнеки В.М. про витребування доказів, слід залишити без задоволення, оскільки таке заявлене з порушенням порядку, встановленого законом. Відзив на апеляційну скаргу, у визначений судом строк, не надходив. За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 06 серпня 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб у Зборівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №

37. З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №204468 від 01 жовтня 2020 року вбачається, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю другої групи (загальне захворювання) довічно (а.с.6). Позивачка часто хворіє та перебуває на лікуванні, що підтверджується виписками з медичних закладів наявних в матеріалах справи (а.с.8-14). 17 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій частково визнав позовні вимоги та просив стягнути з нього аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини від усіх його доходів (а.с.30-31). Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Згідно ч.2 ст.77 СК України за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. За приписами частини 1, 3 статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це. Статтею 80 СК України встановлено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану. Судом враховано, що відповідачем не надано доказів того, що його стан здоров`я не дозволяє сплачувати аліменти, на його утриманні є інші діти чи непрацездатні батьки, дружина тощо або наявні інші обставини, які можуть вплинути на розмір аліментів. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки, яка є особою з інвалідністю другої групи і потребує матеріальної допомоги, аліментів на її утримання, з врахуванням можливості відповідача надавати таку допомогу та вірно визначив їх розмір. Більше того, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що у заявах від 17 листопада 2025 року Вх.№6698/25 та від 08 грудня 2025 року Вх.№7283/25 ОСОБА_4 визнав позов ОСОБА_3 частково та висловив згоду на стягнення з нього на користь позивачки аліменти в розмірі 1/6 частини від його доходів, що було взято до уваги судом першої інстанції при винесенні судового рішення, однак в апеляційній скарзі змінив свою правову позицію та просить судове рішення скасувати повністю. На думку суду, такі дії відповідача слід розцінити як суперечливу поведінку, спрямовану на перешкоджання розгляду справи, шляхом введення суду в оману щодо фактичних обставин справи. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Згідно частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно пункту 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною другою статті 89 ЦПК України визначено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 , судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а містять лише незгоду з оцінкою судом обставин справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2025 року - залишити без змін. Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити в межах, ними понесених. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Дата складення повного судового рішення 30 березня 2026 року. Головуючий Костів О.З. Судді: Хома М.В. Храпак Н.М.