Постанова 4856 № 120/13930/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/13930/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 31 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. , за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, представника позивача: не з`явився, представника відповідача: Мельник К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Лан-П" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В судовоме засідання представник позивача не з`явився про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відповідно до ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.2 ст.77, п.82.1 ст. 82, п.69.35г ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (зі змінами та доповненнями), на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 15.10.2024 року №5254к та направлень на проведення перевірки від 30.10.2024 №7148, №7151, №7152 проведена планова виїзна документальна перевірка фермерського господарства «Лан-П» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2018 року по 30.06.2024 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.02.2021 року по 30.06.2024 року відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. За результатами перевірки складено акт від 17.12.2024 року №40710/02-32-07-13/03731276, відповідно до якого встановлено порушення: - підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), а саме: підприємством не складено і не зареєстровано у ЄРПН податкові накладні з безоплатної передачі фізичним особам-неплатникам товарно-матеріальних цінностей на загальну суму ПДВ 440483 грн.; - пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) та наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма №4 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року, а саме: подання податкових розрахунків не в повному обсязі та з помилками за 3 квартал 2018 року, 3-4 квартал 2019 року, 1 квартал 2020 року, 4 квартал 2023 року; - підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2, підпункту 266.3.1 пункту 266.3, підпункту 266.3.3 пункту 266.3, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1407067 грн, в тому числі: за 2022 рік на суму 546026 грн., за 2023 рік на суму 562826,80 грн, за 2024 рік на суму 298214,20 грн. Зазначені порушення стали предметом заперечення, тому ФГ "ЛАН-П" не погодившись з висновками акту Головного управління ДПС у Вінницькій області та в порядку визначеному п.86.7 ст. 86 Податкового Кодексу України, листом вих. №1 від «08» січня 2025 року (вх. №2330/6 від 09.01.2025 року) надало свої заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки. За наслідками розгляду заперечення ГУ ДПС у Вінницькій області складено висновок від 22.01.2025 №18/02-32-07-13/03731276, яким заперечення платника задоволено частково, внесено зміни до п.п. 3.1.4.2 "Перевірка достовірності, повноти нарахування та сплати податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" вищевказаного акту перевірки, проте підприємством не було надано документів та пояснень, які спростовують наявність його вини, підтверджують наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Податкового кодексу України. На підставі висновків акту перевірки від 17.12.2024 року №?40710/02-32-07-13/03731276 та враховуючи результати розгляду заперечення до зазначеного акту, ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 28.01.2025 №0019130713, яким нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1 407 067 грн. та штрафні санкції на суму 351 767 грн. Позивач не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням подав скаргу до ДПС України (вх. ДПС №6499/6 від.12.02.2025 ) із вимогою скасувати зазначене рішення та зобов`язати ГУ ДПС у Вінницькій області виписати нове податкове повідомлення-рішення у сумі 173 958,28 грн. На підставі рішення про результати розгляду скарги від 02.04.2025 №9226/6/99-00-06-03-02-06 ДПС України підтвердила правильність здійснених донарахувань в частині основного платежу та частково скасувала штрафні санкції. Зазначеним рішенням скасувала ППР від 28.01.2025 №0019130713 у частині застосування штрафу у сумі 55 042,94 грн., в іншій частині ППР ГУ ДПС у Вінницькій області від 28.01.2025 №001913071 залишила без змін, а скаргу - частково задовільнила. ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято за результатами розгляду скарги нове податкове повідомлення-рішення від 08.04.2025 року №0092220713 форми «Р». Непогоджуючись із таким податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Закону України від 18 січня 2001 року №2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", Законом України від 24 червня 2004 року №1877-IV "Про державну підтримку сільського господарства України", Закону України 23 вересня 2008 року №575-VI "Про сільськогосподарський перепис". Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ФГ "ЛАН-П" є власником наступних об`єктів нерухомого майна: - будівлі свинарників з прибудовами загальною площею 7483,8 кв.м. реєстраційний номер 2541494305020 від 15.12.2021; - будівлі вівчарика з прибудовами загальною площею 774,8 кв.м. реєстраційний номер 2565641705020 від 19.01.2022; - будівля корівників з прибудовами загальною площею 5570,0 кв.м. реєстраційний номер 2544621105020 від 04.01.2022; - будівля телятників з прибудовами загальною площею 2972,2 кв.м. реєстраційний номер 2541487105020 від 15.12.2021. З матеріалів справи слідує, що податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка фермерського господарства "ЛАН-П" з питань дотримання вимог, податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2018 по 30.06.2024. За результатами перевірки встановлено, зокрема, порушення підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2, підпункту 266.3.1 пункту 266.3, підпункту 266.3.3 пункту 266.3, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1407067 грн, в тому числі: за 2022 рік на суму 546026 грн, за 2023 рік на суму 562826,80 грн, за 2024 рік на суму 298214,20 грн. Так, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. При цьому, правовий аналіз п.п. "ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність одночасно трьох умов для звільнення об`єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме: - віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення; - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; - вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку. Такий правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23, а також, зокрема, у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19. Надалі, Законом № 3603-IX від 23.02.2024, який набрав чинності з 16.03.2024, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, а саме: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Проте, вказані законодавчі зміни не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, як наголошувалось вище, вони набрали чинності з 16.03.2024 в той час, як спірним періодом у справі є період з 01.02.2018 по 30.06.2024. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та їх існування у перевіряємий переод для застосування податкової пільги, передбаченої пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, та звільнення платника податку від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідною була сукупність таких умов: 1) така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; 2) власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; 3) така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку. Такий Правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23, та в подальшому був підтриманий і в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 140/28129/23. Як слідує із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, відповідно до пп. 14.1.235 ст. 14 Податкового кодексу України є сільськогосподарським товаривиробником, що підтверджує статус платника єдиного внеску податку IV групи та його сплата. Частки сільськогосподарського товаровиробництва у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках перевищує 75% у загальній сумі доходу господарства. Будівлі свинарників, вівчарника, корівника та телятника відносяться до класу 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та до класу 1271 Класифікатором будівель і споруд НК 018:2023. Вказана нерухомість в перевіряємий період в оренду, лізинг чи позичку не передавалася, що не оспорюється сторонами. У світлі встановлених обставин справи, суд зауважує, що надані позивачем докази містять належної інформації щодо предмета доказування, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та наділений сукупністю необхідних умов для застосування податкової пільги щодо оподатковування податком на нерухоме майно, зокрема, будівлі свинарників, вівчарника, корівника та телятника. Суд наголошує, що закон не має зворотної дії у часі (не застосовуються до подій, що сталися до їхнього набрання чинності), щоб забезпечити стабільність та передбачуваність, але винятком є випадки, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність (Стаття 58 Конституції України). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. В той час, відповідачем застосовано до позивача відповідальність за порушення норм Податкового кодексу України, які на час спірного періоду не були чинним. Суд при вирішенні спору по суті зауважує, що принцип правової визначеності, закріплений у статті 57 Конституції України та застосований у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з яким кожна особа повинна мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права. Суд відзначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (що були чинними на період спірних правовідносин), за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та зборів і мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення. Наведені обставини вказують на те, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, що підтверджує його статус як сільськогосподарського товаровиробника, а належні об`єкти нерухомості є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, а тому такі не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у спірний період часу до набрання вказаної норми ПКУ у новій редакції, тобто до 16.03.2024. Доводи відповідача про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області форми "Р" №0092220713 від 08.04.2025, суд дійшов висновку, що таке прийнято відповідачем з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів та без урахування вимог Податкового кодексу, тому його необхідно визнати протиправним та скасувати, задовольнивши позов в цілому. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. . Головуючий Боровицький О. А. Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.