Постанова 4854 № 420/18832/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18832/25 Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М. В. Час і місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВЕКАСТРОЙ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зареєструвати податкову накладну, В С Т А Н О В И Л А : ТОВ «НАВЕКАСТРОЙ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області від 17.12.2024 № 12216366/38721674 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 08.11.2024 року, поданої на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю Навекастрой; - зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну № 8 від 08.11.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою отримання вказаної накладної. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що надумку позивача спірне рішення, яким відповідач відмовив у реєстрації податкової накладної №8 від 08.11.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки жодних законних підстав для відмови в реєстрації податкової накладної не було. Адже позивачем були надані копії всіх первинних документів як щодо придбання сировини та бітумної емульсії, так і документів, що підтверджують реалізацію бітумної емульсії та готової продукції власного виробництва асфальтобетонної суміші, а найголовніше ті, що підтверджують надходження передоплати за вказаний товар від ТОВ Стрімтех (перша подія). Позивач також звертає увагу, що подавав податковому органу Таблицю даних платника ПДВ, в якій вказував види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, якою пояснюється перевищення обсягу постачання товару величину залишку визначеного як різниця обсягу придбання такого товару та обсягу його постачання. Разом з таблицею були надані відповідні пояснення з інформацією щодо платника податку та специфікою його діяльності, однак дана Таблиця не була врахована податковим органом. На думку позивача, висновок контролюючого органу щодо складення документів із порушенням законодавства, - є необґрунтованим та спростовується наданими позивачем первинними документами. Зазначає, що відповідач мав можливість надіслати повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), якщо на його переконання якісь документи не були представлені платником. Застосовуючи в оскаржуваному рішенні таку підставу для його прийняття як те, що надані платником документи складені із порушенням законодавства, в графі додаткова інформація (зазначити конкретні документи) не наведено конкретних документів, які саме складені чи сформовані позивачем з порушенням норм законодавства, а лише узагальнено зазначено перелік можливих документів. Отже, оскаржуване рішення не відповідає принципу правової визначеності. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю НАВЕКАСТРОЙ- задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В своїй скарзі апелянт зазначає, що до податкової накладної було долучено Ліцензію № 23 Л терміном дії від 21.03.2016 по 21.06.2021, станом на дату складання податкової накладної та здійснення господарської діяльності за цим договором, а саме: 08.11.2024 ліцензія була прострочена. Також, вказує, що товарно-транспортні накладні позивачем на розгляд комісії регіонального рівня не відповідають вимогам наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 №363 (в редакції від 12.07.2019), а саме підпункту 11.1 пункту 11 Правил оформлення документів на перевезення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, зокрема у накладних товаро-транспортних накладних не заповнено обов`язкових граф щодо вантажувально-розвантажувальних операцій та підписів відповідальних осіб які здійснюють приймання товару. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю НАВЕКАСТРОЙ, код ЄДРПУО 38721674, зареєстроване у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є платником податку на додану вартість з 01.04.2016р. Основним видом діяльності ТОВ НАВЕКАСТРОЙ згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є - Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у (код КВЕД 43.99). Додатковими видами діяльності є: 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у., 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції н.в.і.у., 42.99 Будівництво інших споруд; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 42.11 Будівництво доріг і автострад, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. 30.10.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю НАВЕКАСТРОЙ (надалі Позивач, постачальник) та ТОВ Стрімтех (код ЄДРПОУ 38204927), надалі - покупець) було укладено Договір поставки № 30-10/аб, відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити Покупцю суміші асфальтобетонні, гарячі і теплі, дрібнозернисті; суміші асфальтобетонні, гарячі і теплі, крупнозернисті; суміші асфальтобетонні, гарячі і теплі, піщані; інші будівельні матеріали, узгоджені сторонами (надалі Товар/ Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість у відповідності до умов даного Договору. Згідно п. 1.2. даного Договору Постачальник продає або вироблений ним Товар, або Товар, куплений ним для продажу. На виконання умов указаного вище договору поставки, 08.11.2024 на поточний рахунок позивач отримав від ТОВ "Стрімтех" (ЄДРПОУ 38204927) за суміші асфальтобетонні гарячі і теплі, дрібнозернисті та емульсію бітумну передплату у сумі 330400,00 грн., що підтверджується випискою банку від 08.11.2024р. За фактом отримання коштів, в якості передоплати за договором поставки, позивач оформив податкову накладну №8 від 08.11.2024 на загальну суму 292855,97 грн, в т.ч. ПДВ 55066,67 грн. Вказану податкову накладну було направлено для реєстрації в ЄРПН. Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМ України №1165 від 11.12.2019, реєстрацію податкової накладної ТОВ НАВЕКАСТРОЙ №8 від 08.11.2024 було зупинено, що підтверджується Квитанцією від 28.11.2024, з тих підстав, що обсяг постачання товару/послуги 2715 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції, та запропоновано надати пояснення і копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Позивач склав та направив на розгляд Комісії повідомлення №4 від 12.12.2024 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено У своїх поясненнях ТОВ НАВЕКАСТРОЙ зазначило зокрема, що одним з видів діяльності Товариства є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, у т.ч. продаж асфальтобетонних сумішей. Асфальтобетонні суміші ТОВ НАВЕКАСТРОЙ виготовляє як для власного використання (ремонти доріг і автострад згідно додаткового виду діяльності 42.11 Будівництво доріг і автострад), так і на продаж Замовникам (згідно коду КВЄД 46.90). Для виготовлення асфальтобетонних сумішей використовуються наступні матеріали: бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 авд 70/100 (2713), щебні різних фракцій (2517), цементи (2523), дизельне паливо (2710), мінеральні добавки тощо. Код продукції, що виготовляє ТОВ НАВЕКАСТРОЙ співпадає з кодом одного із компонентів - бітумної емульсії (2715), але кількість бітумної емульсії значно менше за технологічним процесом, ніж кількість виготовленої асфальтобетонної суміші, тому порівнювати їх кількість на вході і виході не є можливим. Для виготовлення асфальтобетонної суміші використовується комплекс споруд та обладнання асфальтно-змішувальної установки АЗУ КДМ-20137, що знаходиться в операційній оренді згідно договору №26/23 від 01.08.2023 р у ТОВ УКРБУДКОМПЛЕКТ (ЄДРПОУ 32572358). Стан виробництва асфальтобетонних сумішей на АЗУ КДМ-20137 та відповідність технологічного регламенту підтверджено Атестатом виробництва № UA.OD.AI.0008-23, виданий ДП Одесастандартметрологія. При виготовленні суміші, використовується навантажувач, що надається також ТОВ УКРБУДКОМЛЕКТ. Процес виготовлення асфальтобетонних сумішей є процес змішування його складових як то відсівів, щебні, мінеральні добавки, бітуму у різних пропорціях в залежності від марш асфальтобетону. Одним із Замовників є TOB СТРІМТЕХ (ЄДРПОУ З8204927). ТОВ НАВЕКАСТРОЙ працює з ним в рамках договору №30-10 аб від 30.10.2024 р. та на підставі виданих рахунків. В рамках даного договору згідно рахунку № 178 від 30.10.2024 були проведені наступні операції: отримана передплата згідно платіжного доручення № 846 від 08.11.2024 р на загальну суму 330400,00 грн з ПДВ, що було оформлено податковою накладною №8 від 08.11.2024 р, яку було призупинено; реалізація відбувалась згідно видаткової накладної № 329 від 15.11.2024 р на загальну суму 7000 грн та видаткової накладної № 330 від 15.11.2024 на загальну суму 323 400 грн з ПДВ. Разом з поясненнями Товариство позивача надало пакет документи, зокрема: платіжну інструкцію №846 від 08.11.2024; договір №26/23 від 01.08.2023 оренди комплексу споруд та обладнання для приготування асфальтобетонних сумішей; рахунок на оплату №178 від 30.10.2024; Договір №02/01/24 від 02.01.2024; Атестат виробництва; Видаткові накладні №1952 від 22.10.2024, ВН №1949 від 21.10.2024; Договір №30-10 а/б від 30.10.2024; ВН №452 від 08.11.2024; ВН №329 від 15.11.2024; Акт прийому передачі об`єкту оренди; Договір поставки №10/09-24 від 01.01.2024; Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; додаткова угода № 1 до Договору оренди комплексу споруд та обладнання для приготування асфальтобетонних сумішей № 26/23 від 01.08.2023; Договір поставки нафтопродуктів № 5-02/09/24 від 02.09.2024; Ліцензія видана ДАБІ України; Договір оренди складського майданчика №15/23 від 01.06.2023; ВН №85 від 23.10.2024; Договір поставки №2310-1 зі специфікацією; ВН №266 від 11.11.2024; ТТН. За результатами розгляду документів позивача, комісією регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №12216366/38721674 від 17.12.2024 яким відмовлено у реєстрації в ЄРПН податкової накладної Товариства №8 від 08.11.2024, у зв`язку із наданням платником податків копій документів, що складених/оформлених із порушенням законодавства. Додаткова інформація (зазначити конкретні документи): первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, , зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), утому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи повністю позовну заяву, суд виходив з того, що зважаючи на наявність у ТОВ НАВЕКАСТРОЙ передбачених законодавством документів, які надавались на розгляд Комісії та засвідчують, поза розумним сумнівом, проведення господарської операції між позивачем та контрагентом по якій було складено ПН №8 від 08.11.2024, а також враховуючи, що їх достатність для здійснення реєстрації цієї податкової накладної та відповідність вимогам законодавства не спростовано відповідачем - у Комісії не було правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення. Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Аналогічні за своїм змістом положення визначено п.201.10 ст.201 ПК України. Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 (далі Порядок №1165). На момент формування квитанцій, якими зупинено реєстрацію податкових накладних, Критерії ризиковості здійснення операцій визначені додатком 3 до Порядку №1165. Пункт 1 додатку 3 до Порядку №1165 відносить до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: Обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/ розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку. Згідно п.3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Відповідно до п.4, п.5 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій. Згідно п.7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до п.10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. Пунктом 11 Порядку №1165 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. У постановах від 03.06.2021р. по справі №822/2095/18, від 24.06.2021р. по справі №140/2034/19 Верховний Суд вказав, що первинним об`єктом судового дослідження у справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень. З огляду на зазначене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, в межах предмету розгляду даної адміністративної справи, суд апеляційної інстанції надає оцінку як правомірності дій податкового органу по зупиненню реєстрації податкових накладних та наявності підстав для витребування від позивача пояснень та копій документів, так і законності та обґрунтованості прийнятих Комісією рішень про відмову в їх реєстрації. Як вже зазначалося, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, надісланої ТОВ ««НАВЕКАСТРОЙ», стало те, що обсяг постачання товару/послуги 2715 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції, та запропоновано надати пояснення і копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Варто зазначити, що в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції надавав правову оцінку діям Комісії щодо зупинення реєстрації податкових накладних з посиланням на п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Разом з тим, колегія суддів також зазначає, що в порушення п.11 Порядку №1165, в квитанції відсутній обґрунтований розрахунок за п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, а також вона містить вимогу про надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення. У постановах від 03.11.2021р. у справі №360/2460/20, від 29.06.2022р. у справі №380/5383/21, від 27.07.2022р. у справі №520/15348/2020, від 16.09.2022р. у справі №380/7736/21, від 25.11.2022р. №320/3484/21 Верховний Суд зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд. Апелянт вказує, що товариству запропоновано надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних/розрахунках коригування, зокрема: пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Колегія суддів вважає, що зупинення реєстрації податкових накладних без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про їх реєстрацію в ЄРПН та вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, що не надало позивачу можливості надати достатній, на думку податкового органу, обсяг підтверджуючих документів. Колегія суддів звертає увагу на те, що зупинення реєстрації ПН/РК за п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС. Таким чином, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові у справі №380/2365/21 від 27 січня 2022 року. При цьому, Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019р. №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520). Пунктом 2 Порядку №520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі. При цьому, у відповідності до п.6 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Згідно з вимогами пунктів 9, 10 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Колегія суддів встановила, що на виконання п. 11 Порядку №1165, та у відповідності п.4 порядку № 520, позивачем подано пояснення з обґрунтуванням та наступні документи: платіжну інструкцію №846 від 08.11.2024; договір №26/23 від 01.08.2023 оренди комплексу споруд та обладнання для приготування асфальтобетонних сумішей; рахунок на оплату №178 від 30.10.2024; Договір №02/01/24 від 02.01.2024; Атестат виробництва; Видаткові накладні №1952 від 22.10.2024, ВН №1949 від 21.10.2024; Договір №30-10 а/б від 30.10.2024; ВН №452 від 08.11.2024; ВН №329 від 15.11.2024; Акт прийому передачі об`єкту оренди; Договір поставки №10/09-24 від 01.01.2024; Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; додаткова угода № 1 до Договору оренди комплексу споруд та обладнання для приготування асфальтобетонних сумішей № 26/23 від 01.08.2023; Договір поставки нафтопродуктів № 5-02/09/24 від 02.09.2024; Ліцензія видана ДАБІ України; Договір оренди складського майданчика №15/23 від 01.06.2023; ВН №85 від 23.10.2024; Договір поставки №2310-1 зі специфікацією; ВН №266 від 11.11.2024; ТТН. Разом з тим, відповідачем за наслідками розгляду пояснень та доданих до них первинних документів було прийнято оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. При цьому, матеріали справи не містять відомостей про дослідження Комісією наданих позивачем первинних документів та надання їм оцінки, а контролюючий орган, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення в рамках розглядуваних пояснень не надав. В оскаржуваному рішенні вказано, що причиною відмови в реєстрації ПН позивача надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, проте які саме документи складені з порушенням якого законодавства в рішеннях не зазначено. Вказуючи в апеляційній скарзі про те, що станом на дату складання податкової накладної та здійснення господарської діяльності за цим договором, а саме: 08.11.2024 ліцензія була прострочена, а також про те, що в товаро-транспортних накладних не заповнено обов`язкових граф щодо вантажувально-розвантажувальних операцій та підписів відповідальних осіб які здійснюють приймання товару, податковий орган не враховує, що такі не були підставою для відмови в реєстрації податкової накладної. Також колегія суддів зазначає, що вищенаведені доводи наведені лише у відзиві на позовну заяву та не були відомі платнику податків під час зупинення реєстрації ПН та прийняття відповідачем рішень про відмову реєстрації ПН. Відповідно до викладеного та враховуючи встановлені обставини цієї справи суд дійшов висновку про те, що подані позивачем документи для реєстрації спірних податкових накладних підтверджують зазначені у них дані та є достатніми для прийняття рішень про її реєстрацію в ЄРПН. Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Також колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, це не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України. Оскаржуване рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 рокує джерелом права. У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74). Таким чином, Головним управлінням ДПС в Одеській області не спростовано висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних. Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 року у справі №500/2237/20 вказав, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 21.03.2024 року по справі №400/3927/22, від 22.05.2024 року по справі №640/26298/21. Отже, зважаючи на наявність у позивача передбачених чинним законодавством документів, необхідних для складання податкової накладної та беручи до уваги, що реальність господарської операції може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення податкового органу підлягає скасуванню. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, як набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому, вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Згідно з вказаними нормами, податковий орган реєструє податкову накладну, у тому числі, на підставі рішення суду датою набрання ним законної сили або іншою датою, вказаною у рішенні. Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних, судами не встановлено і відповідачами не доведено. Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. За таких обставин, в контексті наведених норм, колегія суддів вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Колегія суддів зазначає, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, подані позивачем є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання на реєстрацію. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №825/3990/14 та від 6 березня 2018 року у справі №804/5444/16, оскільки обставини даних справи не є подібними. Зокрема, предметом розгляду вказаних справ є скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого за результатами певного виду перевірок, а отже свідчить про дослідження судом господарських операцій платника податків на підставі первинних документів наданих до справи. При реєстрації ж податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому під час розгляду справи суд не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. Стосовно посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №640/4480/Г9, апеляційний суд зазначає, що за даними ЄДРСР відсутня інформація щодо справи № 640/4480/Г9 та щодо ухвалення Верховним Судом 21.10.2019 будь-якого рішення в справі за таким номером. Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу під час апеляційного розгляду справи, які заявлено у відзиві на апеляційну скаргу, то колегія суддів зазначає наступне. Так, представником ТОВ «НАВЕКАСТРОЙ» - адвокатом Гершман Л.В. заявлено клопотання про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. В свою чергу, Головним управлінням ДПС в Одеській області подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому зазначено, що для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої Наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року за № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218. Також відповідач вказує, що відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача витрат позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України). Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За змістом ч.9 ст. 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19). Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «НАВЕКАСТРОЙ» витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи подано: Договір №12/06 про надання правничої допомоги; акт наданих послуг №13/02 до Договору про надання правничої допомоги №12/06 від 12.06.2025; додаткову угоду №12/02 про розмір і порядок оплати гонорару за Договором про надання правничої допомоги №12/06 від 12.06.2025. Як зазначалось вище, загальна сума правової допомоги склала 10000 грн. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 440/7120/20. Колегія суддів вважає, що розмір витрат на правову допомогу заявлений позивачем у розмірі 10000 грн. не є співмірним, оскільки в даному випадку, предмет спору у цій справі не є складним, а отже не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. При цьому, підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної, технічної роботи та витраченого адвокатом часу на складення відзиву, що свідчить про явне завищення розміру правової допомоги за складання такого відзиву на апеляційну скаргу та, як наслідок, необхідність зменшення розміру судових витрат, що заявлені позивачем до стягнення. Також, апеляційний розгляд даної справи здійснювався в письмовому провадженні без виклику сторін у зв`язку з чим представником не витрачався час на участь у судових засіданнях. Колегія суддів не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Стосовно посилань апелянта ГУ ДПС в Одеській області на обов`язковість ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, колегія суддів їх не приймає, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17. На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, співмірність суми витрат зі складністю справи, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року залишити без змін. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАВЕКАСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 38721674) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3500 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України Повний текст постанови складено та підписано 31 березня 2026 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова