Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/9401/25

Дата документу Справа № 333/9401/25 запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/452/26Головуючий у 1-й інстанції Варнавська Л.О. Єдиний унікальний №333/9401/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія -ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2026 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 і його захисника Плецької Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Плецької Юлії Вікторівни на постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований у АДРЕСА_1 ), проживає у АДРЕСА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 21.09.2025 року о 16 год. 35 хв. біля АДРЕСА_2 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку було здійснено шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п.п.2.4, 8.9 «б» Правил дорожнього руху України. Також 21.09.2025 року о 16 год. 35 хв. біля АДРЕСА_2 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП і на нього на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень. В апеляційній скарзі захисник Плецька Ю.В. просила скасувати постанову суду, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, та провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивувала тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наявним в матеріалах провадження доказам, внаслідок чого було винесено незаконне рішення. За викладених у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 автомобілем «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 не керував. Апелянт вказує, що даним автомобілем керував ОСОБА_2 , який підвозив дітей ОСОБА_1 . Натомість ОСОБА_1 за кермом автомобіля не перебував та прибув на місце події через деякий час на іншому транспортному засобі у якості пасажира. Сам по собі рапорт працівника поліції не є беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Під час оформлення адміністративних матеріалів працівники поліції не роз`яснювали ОСОБА_1 підстави для зупинки транспортного засобу. Вказані обставини у сукупності, на переконання апелянта, свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Заслухавши ОСОБА_1 і його захисника Плецьку Ю.В., які підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, допитавши свідка у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбачених ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП адміністративних правопорушень засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП адміністративних правопорушень відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у - протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №460802 та ЕПР1 №460789 від 21.09.2025 року за ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП відповідно; - акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння; огляд за допомогою спеціального технічного засобу не проводився у зв`язку із відмовою водія; - направленні на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 21.09.2025 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, огляд у закладі охорони здоров`я не проводився у зв`язку з відмовою водія від його проходження; - долученим до матеріалів справи відеозаписом. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено. Протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року. В них зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративних правопорушень, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дані правопорушення, суть адміністративних правопорушень. Доводи апелянта щодо рапорту працівника поліції як єдиного та беззаперечного доказу у даному провадженні не ґрунтуються на матеріалах справи. За результатами розгляду даної справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції надано оцінку зібраним доказам як окремо, так і в їх сукупності. При цьому рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є лише службовим документом, відповідно до якого уповноважені особи інформують керівництво про законність своїх дій. Щодо вимог апелянта про скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу вказаного адміністративного правопорушення апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилається, крім іншого, на відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відтак і відсутність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, проте такі аргументи є непереконливими, з огляду на наступне. З матеріалів провадження встановлено, що відносно ОСОБА_1 уповноваженою особою було складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5774391 від 21.09.2025 року за ч.1 ст.126 КУпАП за порушення ним вимог п.2.4 «а» ПДР. Вказане рішення суб`єкта владних повноважень, яким, з-поміж іншого, було зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом під час події, що сталася 21.09.2025 року, є нескасованим. Відомостей про оскарження постанови уповноваженої особи у встановленому законом порядку апеляційному суду не надано. Апеляційний суд відзначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні максимально детально із зазначенням часових позначень описано наявний відеозапис події з камери відеореєстратора та нагрудної камери поліцейських за участі ОСОБА_1 , в тому числі й в частині встановлення факту керування ним транспортним засобом. Зміст дослідженого апеляційним судом відео відповідає наведеному в оскаржуваній постанові судді опису. Переконливих доказів на спростування зафіксованих на відеозаписові обставин апеляційна скарга захисника не містить. Наявний в матеріалах провадження відеозапис є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП, узгоджується з іншими зібраними доказами. Так, на відеозаписові об`єктивно зафіксовано рух автомобіля «Mitsubishi» на узбіччі дороги у зустрічному напрямку відносно автомобіля патрульної поліції. Транспортний засіб «Mitsubishi» з`їхав з проїжджої частини, потім виїхав на неї та продовжив рух. Автомобіль патрульної поліції розпочав переслідування транспортного засобу «Mitsubishi», подаючи при цьому звуковий сигнал про зупинку, проте автомобіль «Mitsubishi» не зупинився, здійснив поворот праворуч, збільшив швидкість руху та зник з поля зору відеокамери на незначний час, після чого автомобіль патрульної поліції під`їхав до автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 , що був припаркований біля паркану житлового будинку. Водій був відсутній, в автомобілі знаходились двоє неповнолітніх дітей, які повідомили, що даним автомобілем керував їх батько ОСОБА_1 . У подальшому на місце зупинки під`їхав інший автомобіль, з якого вийшов ОСОБА_1 , поліцейський вказав на наявні у останнього ознаки алкогольного сп`яніння та оголосив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 згоди не висловлював. Апеляційний суд зважає на те, що хоча ОСОБА_1 заперечував факт керування належним йому автомобілем, проте на інших осіб, як на водія, він абсолютно не вказував. Більш того, ОСОБА_1 на місці події не посилався на зазначену в апеляційній скарзі захисника особу, що за версією сторони захисту 21.09.2025 року о 16 год. 35 хв. нібито керувала автомобілем «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 . Суд апеляційної інстанції підкреслює, що на відеозаписові події об`єктивно зафіксовано, як ОСОБА_1 з`ясовує у працівників поліції, чого вони поїхали услід за ним. Поліцейський зазначив, що причиною переслідування став раптовий з`їзд автомобіля під керуванням ОСОБА_1 у кювет. Далі ОСОБА_1 відповів, що він їхав нормально (БК 471007, часовий інтервал 21/09/2025 17:06:19 - 17:06:31). На відеозаписові відображено, що ОСОБА_1 в телефонній розмові розповідав невідомій особі, як його зупинили працівники поліції, він перевозив дітей, будучи у стані сп`яніння. Таксі не викликав. ОСОБА_1 уточнив, що у подальшому його почали переслідувати працівники поліції, адже він з`їхав на узбіччя. Потім ОСОБА_1 вказував, що він залишив автомобіль та пішов геть. При цьому, його діти перебували у салоні автомобіля (БК 471007, часовий інтервал 21/09/2025 17:07:20 - 17:10:34). Під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення було допитано свідка ОСОБА_2 , який пояснив апеляційному суду, що саме він 21.09.2025 року о 16 год. 35 хв. керував автомобілем «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_2 зазначав, що він того дня взяв автомобіль у ОСОБА_1 та їздив по справах. В подальшому він забрав дітей ОСОБА_1 та віз їх додому. Вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу ОСОБА_2 не виконав. У подальшому він зупинився біля огородженого зеленим парканом будинку по вул.Юності у м.Запоріжжі, залишив автомобіль припаркованим паралельно дорозі та пішов геть без пояснень. Обидві дитини перебували в салоні автомобіля на задньому пасажирському сидінні автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 . Апеляційний суд критично ставиться до таких пояснень зазначеного свідка щодо факту керування ним транспортним засобом, оскільки вони об`єктивними доказами у справі не підтверджуються. Зокрема, як вже зазначалося, ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу, на місці події не вказував, на зазначені свідком події не посилався. Крім того, надані апеляційному суду пояснення свідка ОСОБА_2 не узгоджуються зі змістом відеозапису події. Так, останній зазначав, що він нібито здійснив зупинку по вул.Юності у м.Запоріжжі, хоча за обставинами даної справи місце зупинки транспортного засобу віддалено більш ніж на 1 км від цієї вулиці та знаходилось поруч із АДРЕСА_2. Разом із тим, на відеозаписові події зафіксовано, що автомобіль «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 було припарковано біля паркану коричневого кольору діагонально. Пояснення свідка ОСОБА_2 щодо перебування дітей ОСОБА_1 у салоні автомобіля також не узгоджуються із відеозаписом події, з якого встановлено, що на задньому пасажирському сидінні перебував лише хлопчик, в той час як дівчинка знаходилась на передньому пасажирському сидінні. Відтак, наведена в апеляційній скарзі версія сторони захисту із посиланням на вказані свідком ОСОБА_2 обставини про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом під час події від 21.09.2025 року, є більш ніж сумнівною та повністю спростовується. Апеляційний суд також зважає й на те, що стороною захисту оспорюються лише склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого ОСОБА_1 було визнано винуватим і накладено адміністративне стягнення. Проте жодним чином не оспорено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122-2 КУпАП - невиконання водієм вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу. У зв`язку наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини дійсно мали місце, і що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 під час події від 21.09.2025 року. Водночас заперечення апеляційної скарги про безпідставність зупинки вказаного автомобіля у співвідношенні із доводами апелянта про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, на переконання апеляційного суду, є суперечливими за змістом. Апеляційний суд зауважує що, питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду. Крім того, апелянтом не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки, що нібито мали місце 21.09.2025 року під час зупинки транспортного засобу. Враховуючи викладені обставини та з огляду на положення ч.7 ст.294 КУпАП, наведені в апеляційній скарзі захисника доводи не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, для скасування судового рішення на зазначених у ній підставах. Відтак, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Плецької Юлії Вікторівни залишити без задоволення. Постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар