Постанова Львівський апеляційний суд № 466/5345/19

Справа № 466/5345/19 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. Провадження № 33/811/1253/19 Доповідач: Михалюк В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі : Головуючого судді Михалюка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу гр. ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2019 року, - в с т а н о в и в : Постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працездатного, не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. (десять тисяч двісті) грн.. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 21.06.2019 о 23 год. 30 хв. на вул. Б. Хмельницького, 267 у м. Львові керував автомобілем Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мови, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. На дану постанову судді правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає що постанова судді першої інстанції є незаконною, винесена з упередженням та не відповідає дійсним обставинам справи. Зазначає, що викладені у протоколі обставини про те, що він керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, не відповідають дійсності, оскільки він дійсно перебував на місці зупинки вказаного транспортного засобу, однак відразу ж при складанні протоколу пояснив працівникам поліції, що не перебував за кермом цього транспортного засобу, а що автомобілем керувала ОСОБА_2 . Однак ці обставини не були взяті до уваги як при проведенні перевірки та складанні протоколу про адміністративне правопорушення, так і при розгляді справи судом. Крім цього зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, і з таким протоколом не погодився. Натомість, у матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Просить дану постанову суду скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Одночасно просить поновити строк апеляційного оскарження постанови судді першої інстанції, оскільки такий пропущено з поважних причин, а саме, судовий розгляд в суді першої інстанції відбувся без його участі, копію постанови судді ним не отримано. Лише 21.10.2019 захисником отримано копію оскаржуваної постанови. У зв`язку з тим згадана апеляційна скарга призначалась до розгляду в приміщенні Львівського апеляційного суду на 16 грудня 2019 року. При цьому 12 грудня 2019 року на адресу суду поступила заява від правопорушника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. Апеляційний розгляд було відкладено на 27 січня 2020 року, однак 24 січня 2020 року ОСОБА_1 знову подав заяву про відкладення розгляду справи. Апеляційний розгляд було відкладено на 20 лютого 2020 року, однак ОСОБА_1 19 лютого 2020 року знову подав заяву про відкладення розгляду справи. У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження. У зв`язку з цим суд вважає, що наведена поведінка учасників процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, та визнає це як зловживання правом. Відповідно ж до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка правопорушника та його захисника в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи. А тому, вивчивши матеріали справи та розглянувши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга правопорушника ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Так, як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 при вищезгаданих обставинах справи вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП особа, яка керує транспортним засобом та яка відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягає адміністративній відповідальності. І як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мови, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Такий висновок суду підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 148999 від 22.06.2019, що відповідає вимогам ст. 256 КУАП, та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення, та зазначено, що ОСОБА_1 відмовився підписати складений протокол; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з яких вбачається, що саме ОСОБА_1 керував даним транспортним засобом та намагався втекти від працівників поліції, вподальшому ж поліцейські пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою пристрою «Драгер» та у відповідному спеціалізованому медичному закладі, однак останній від проходження такого огляду відмовився; долученим до матеріалів справи відеозаписом з камер спостереження патрульних, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою пристрою «Drager Alcotest» або в медичному закладі, крім того, останній повідомляв працівників поліції, що він не здійснював керування автомобілем а був пасажиром, автомобілем керувала ОСОБА_5 ; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №553526 від 22 червня 2019 року. Покликання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він не перебував за кермом автомобіля Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_1 , та те що автомобілем керувала ОСОБА_5 судом апеляційної інстанції до уваги не береться, оскільки в матеріалах справи наявна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ДП18 № 553526 від 22 червня 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та пояснення свідків, що спростовуються такі покази ОСОБА_1 . Відтак апеляційний суд приходить до висновку, що дана інформація надана останнім з метою уникнення відповідальності за вчинене. Покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що постанова суду винесена із значними порушеннями норм закону та не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. При цьому апеляційний суд вважає, що стягнення у вигляді адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. Що стосується доводів апелянта про закриття провадження у справі, то вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова останнього, який керував транспортним засобом, від проходження у встановленому законом порядку огляду на встановлення стану сп`яніння, а тому відсутні підстави для закриття провадження у даній справі. У зв`язку з наведеним апеляційний суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції щодо нього залишити без змін. При цьому правопорушнику ОСОБА_1 необхідно поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2019 року як такий, що пропущений з поважних причин. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Поновити правопорушнику ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2019 рокущодо ОСОБА_1 без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий : В. Михалюк