Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/15948/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2026 рокуЛьвівСправа №140/15948/20 пров. №А/857/732/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Глушка І.В., Затолочного В.С., за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б., представник позивача: Сохацький А.В., представника відповідача: Гаргола О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Гуто-Боровенської об`єднаної територіальної громади в особі Гуто-Боровенської сільської ради на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року за наслідками розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 140/15948/20 за адміністративним позовом Гуто-Боровенської об`єднаної територіальної громади в особі Гуто-Боровенської сільської ради до Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, суддя в 1-й інстанції Смокович В.І., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: Гуто-Боровенська об`єднана територіальна громада в особі Гуто-Боровенської сільської ради (далі також позивач) звернулась із позовом до Волинської обласної державної адміністрації (далі також відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року адміністративний позов Гуто-Боровенської об`єднаної територіальної громади в особі Гуто-Боровенської сільської ради до Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Волинської обласної державної адміністрації, що полягають у включенні Гуто-Боровенської об`єднаної територіальної громади Камінь-Каширського району Волинської області до складу Камінь-Каширської об`єднаної територіальної громади Камінь-Каширського району Волинської області у проекті Перспективного плану формування територій громад Волинської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 №590-р. Зобов`язано Волинську обласну державну адміністрацію розробити проект змін до Перспективного плану формування територій громад Волинської області в частині включення до переліку спроможних громад Волинської області Гуто-Боровенську об`єднану територіальну громаду до складу якої увійшли територіальні громади: Гуто-Боровенська, Боровненська, Великообзирська, Верхівська, Олениненська з адміністративним центром об`єднаної територіальної громади в селі Гута-Боровенська Камінь-Каширського району Волинської області та подати такий проект до Кабінету Міністрів України для затвердження. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 апеляційну скаргу Волинської обласної державної адміністрації задоволено, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі № 140/15948/20 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Гуто-Боровенської об`єднаної територіальної громади Камінь-Каширського району Волинської області до Волинської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Постановою Верховного Суду від 20.09.2022 касаційну скаргу Гуто-Боровенської об`єднаної територіальної громади в особі Гуто-Боровенської сільської ради задоволено, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 скасовано і залишено в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2021. На адресу Волинського окружного адміністративного суду 26 листопада 2025 року надійшла заява представника Гуто-Боровенської об`єднаної територіальної громади в особі Гуто-Боровенської сільської ради про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом зобов`язати Волинську обласну державну адміністрацію подати до суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі № 140/15948/20. Зазначає, що вказане судове рішення досі фактично не виконано. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у задоволенні заяви представника Гуто-Боровенської об`єднаної територіальної громади в особі Гуто-Боровенської сільської ради про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом Гуто-Боровенської об`єднаної територіальної громади в особі Гуто-Боровенської сільської ради до Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Не погодившись із ухвалою про відмову у встановленні судового контролю позивач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки наявність або відсутність відкритого виконавчого провадження не позбавляє позивача права звернутися до суду з заявою про встановлення судового контролю та спонукати таким чином суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, яке набуло законної сили. Оскільки судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, є однією із форм забезпечення виконання судових рішень, а позивач вказує, що рішення, яке набуло законної сили, не виконується, тому існують підстави для зобов`язання Волинської обласної державної адміністрації подати до суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 року у справі № 140/15948/20. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що частиною першою статті 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами (вказані висновки щодо застосування положень статті 382 КАС України викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а). Вказує, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, пояснення стороні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 4статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Згідно зіст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. 19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3. Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відтак розгляд заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ. За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями287, 382-382-3 і383цьогоКодексу. Відповідно до абзацу 1 частини 1статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Абзацом 2 ч.1ст. 382 КАС України визначено, що адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Частиною 5 статті 382 КАС України встановлено, що за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За приписами ч.6ст.382 КАС України суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання. Згідно з частиною першою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України). Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави зробити висновок, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. Як зазначалося вище, приписами абз.2 ч.1ст.382 КАС України(в редакції Закон №4094-ІХ, чинній станом на час звернення заявника з заявою про встановлення судового контролю, а також на час вирішення цієї заяви судом) визначено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Отже, вказаною нормою КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме: справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справах, вказаних в абз.2 ч.1ст.382 КАС України, є наявність відповідної письмової заяви заявника. В інших справах, які не належать до категорій справ, вказаних в абз.2 ч.1ст.382 КАС України, з урахуванням приписів абз1. ч.1, ч.5ст.382 КАС України передбачено саме право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, виходячи з того, що у нормах абз. 1. ч.1, ч.5ст.382 КАС України безпосередньо вказано, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою саме «може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, тобто такі процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців. Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним Законом України «Про виконавче провадження». За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною 1статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до абз.1 ч.6ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до приписівст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.63 Закону). У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону). Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч.3 ст.63 Закону). У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (ч.4 ст.63 Закону). У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.5 ст.63 Закону). Відповідно до п.11 ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Отже, приписами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року по справі № 140/15948/20, суд враховує, що встановлення судового контролю у справі такої категорії є диспозитивним правом суду і має вирішуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, яких в цьому випадку заявником надано не було. Як встановлено судом першої інстанції із відомостей комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» виконавчий лист на зобов`язання Волинську обласну державну адміністрацію вчинити дії видано 28.11.2022 за порядковим номером 14187/2022р. Оскільки завершальним етапом судового розгляду та механізмом примусового виконання судових рішень є виконавче провадження, що здійснюється органами державної виконавчої служби, суд враховує, що представник позивача не надав письмових доказів пред`явлення відповідного виконавчого листа до виконання. Також відсутні будь-які відомості про відкриття виконавчого провадження чи вчинення виконавцем дій, спрямованих на спонукання відповідача до виконання рішення суду. Суд апеляційної інстанції не встановив, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року по справі № 140/15948/20. Суд зауважує, що у розумінні приписів абз.1 ч.1, ч.5ст.382 КАС України процесуальним законом передбачена можливість суду в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення. Натомість, такий процесуальний механізм судового контролю застосовується судом на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, оскільки дефініція абз1. ч.1, ч.5ст.382 КАС України передбачає право суду на його застосування, а не обов`язок, якщо це не стосується справ, виключний перелік яких наведено в абз.2 ч.1ст.382 КАС України. Необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб`єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі 806/2594/16. Отже, враховуючи, що у справах, крім справ, перелік яких наведено в абз.2 ч.1ст.382 КАС України, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також те, що ця справа не належить до тих, які визначені в абз.2 ч.1ст.382 КАС України, при цьому заявник не навів обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність вжиття таких заходів за наявних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року по справі № 140/15948/20 за адміністративним позовом Гуто-Боровенської об`єднаної територіальної громади в особі Гуто-Боровенської сільської ради до Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ст., 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Гуто-Боровенської об`єднаної територіальної громади в особі Гуто-Боровенської сільської ради залишити без задоволення. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року за наслідками розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 140/15948/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 30.03.26