Постанова 4857 № 300/3937/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2026 рокуЛьвівСправа №300/3937/25 пров. №А/857/50783/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. секретар судового засідання Слободян І.М. за участю: представник позивача Тепак Л.П. представник відповідача Гавадзин М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року про забезпечення позову у справі №300/3937/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень (головуючий суддя Главач І.А., м.Львів, проголошено 12:21:49), В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ДПС України в Івано-Франківській області), в якій просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року № 028713/2407; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року № 028714/2407; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року № 028716/2407; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року № 028717/2407; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року № 028718/2407; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року № 028715/2407; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року № 028720/2407; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року №Ф-028719/2407. Поряд з цим, 10.1.2025 позивач подав заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якого покликався на те, що державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Петрушкевич С.Б. відкрив виконавче провадження щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.02.2025 № Ф-2759-50У. Позивач зазначав, що накладення державним виконавцем стягнення на майно та грошові кошти призведе до нанесення збитків позивачу та зазначає, що відновлення становища позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову, буде неможливим. З огляду на це, просив забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2025 № Ф-2759-50У до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень задоволено: - зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 77561191 на підставі вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2759-50У від 05.02.2025 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 300/3937/25. Суд першої інстанції дійшов висновку, що виконавче провадження може спричинити стягнення з позивача заборгованості згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) до моменту винесення судом рішення, щодо правомірності чи протиправності такої вимоги, а також спричинить стягнення з позивача виконавчого збору. Суд зазначив, що для стягнення заборгованості розшукується майно позивача, а саме транспортні засоби, відповідно до переліку, накладення стягнення на які унеможливить в подальшому повернення становища, яке існувало до накладення стягнення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на переконання відповідача, аргументи позивача про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат є необґрунтованими, оскільки законодавцем визначені процедури по відновленню порушеного права, зокрема подання заяви за нововиявленими обставинами, поворот виконання судового рішення, повернення наявної переплати по податкам тощо. Крім того, вважає, що зупинення вчинення виконавчих дій не є тотожним забезпеченню позову судом шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення до набрання законної сили рішенням суду у відповідній справі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити зважаючи на наступне. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Підстави забезпечення позову, передбачені частини 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України). При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Петрушкевич С.Б. відкрив виконавче провадження щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 05.02.2025 № Ф-2759-50У. Заявою про збільшення позовних вимог, позивачем заявлено додаткову вимогу про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 05.02.2025 № Ф-2759-50У. Ухвалою суду від 10.11.2025 дану заяву прийнято до розгляду. До заяви про забезпечення позову позивачем долучено копію постанови про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 77561191 від 31.10.2025, якою державний виконавець оголосив у розшук майно позивача, згідно переліку. За змістом вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 05.02.2025 № Ф-2759-50У до стягнення заявлено борг у розмірі 245590,36 грн., з яких саме недоїмки 163277, 72 грн, сума штрафу 81810,44, сума пені 502,20 грн. При цьому в рамках виконавчого провадження до розшуку оголошено майно ОСОБА_1 , а саме - транспортні засоби, накладення стягнення на які унеможливить в подальшому повернення становища, яке існувало до накладення стягнення. Разом з тим, на переконання апеляційного суду, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. ОСОБА_1 не обґрунтував того, що невжиття заходів забезпечення позову зумовить настання негативних і незворотних наслідків для нього. Можливість настання негативних наслідків не підтверджена будь-якими доказами. Також позивач не обґрунтував з покликанням на відповідні докази про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав позивача з урахуванням постанови державного виконавця про розшук майна позивача, як і не було додано документів на підтвердження його майнового стану. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов невмотивованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову у цій справі. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року про забезпечення позову у справі №300/3937/25 скасувати. Прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №300/3937/25. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 30.03.26