Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/13404/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2026 рокуЛьвівСправа №460/13404/25 пров. №А/857/50022/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року (головуючий суддя Борискін С.А., м.Рівне) у справі №460/13404/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 04.08.2025 позивач ( ОСОБА_2 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» (відповідач), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 09.07.2025 року оголошену начальником відділення соціально-психологічної служби Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» Назарук С.А. про накладення на засудженого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді сурової догани. Позов обґрунтовує тим, що 09.07.2025 року було винесено постанову про накладення дисциплінарного стягнення за допущене порушення встановленого порядку відбування покарання, а саме за те, що засуджений 03.07.2025 допустив порушення встановленого порядку відбування покарання, які виразилися у вживанні жаргонних та нецензурних слів. В постанові вказано, що причиною дисциплінарного проступку є легковажність та власна недбалість до встановленого порядку відбування покарання. Керуючись ст.132, 134 КВК України за допущене порушення встановленого порядку відбування покарання на ОСОБА_1 було накладено стягнення у вигляді - сувора догана. Вказав, що свою вину у вчиненому дисциплінарному проступку не визнає, оскільки ніякої нецензурної та жаргонної лексики у своїх розмовах із персоналом установи не вживав. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що Відповідно до частини першої статті 132 КВК України, за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців. Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, визначений статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України. Статтею 135 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено процедуру дисциплінарного провадження. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду. На думку апелянта відповідач передчасно вирішив притягнути його до відповідальності за вчинене дисциплінарне правопорушення, якого засиджений на його переконання не вчиняв. Відтак, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2025р скасувати. 17.12.2025 відповідачем до суду подано апеляційну скаргу. Зазначає, що на підставі рапорту №27/2 від 03.07.2025 начальником відділення відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» проведено службову перевірку по факту недотримання правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом колонії (вживання нецензурних та жаргонних слів) засудженим ОСОБА_1 , за результатами якої складено висновок від 07.07.2025. В ході проведення службового розслідування було опитано працівників установи, які пояснили, що 03 липня 2025 року, близько 14 години 40 хвилин, під час обходу керівництвом установи локальної дільниці №2, на прийом звернувся засуджений ОСОБА_1 . Під час проведення бесіди засуджений вживав нецензурні та жаргонні слова. На зроблені зауваження про порушення встановленого порядку відбування покарання не реагував та продовжив вживати нецензурні та жаргонні слова. Начальником державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» винесено постанову про накладення дисциплінарного стягнення, згідно з якою за порушення встановленого порядку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 накладено сувору догану. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. 17.12.2025 апелянт подав відповідь на відзив. Позивач повністю підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, та вважає, що твердження відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу є необґрунтованими. Просить задовольнити апеляційну скаргу. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 03 липня 2025 року керівництвом відповідача здійснювався обхід житлової зони. Під час обходу локальної дільниці №2 близько 14 години 40 хвилин на прийом звернувся засуджений ОСОБА_1 , відділення СПС №2, який під час розмови вживав нецензурні та жаргонні слова. Начальником сектору - начальником відділення соціально-психологічної служби сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі майором внутрішньої служби ОСОБА_3 та оперуповноваженим оперативного відділу лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_4 засудженому було зроблено зауваження про порушення встановленого порядку відбування покарання, на що засуджений не відреагував та продовжував вживати нецензурні та жаргонні слова. Про що, ОСОБА_5 доповів рапортом начальнику установи № 27/2 від 03.07.2025. На підставі рапорту № 27/2 від 03.07.2025 начальником відділення відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» майором внутрішньої служби ОСОБА_6 проведено службову перевірку по факту недотримання правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом колонії (вживання нецензурних та жаргонних слів) засудженим ОСОБА_1 , за результатами якої складено висновок, що затверджений начальником державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» від 07.07.2025. В ході проведення службового розслідування було опитано працівників установи, а саме начальника сектору - начальник відділення соціально - психологічної служби сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі майора внутрішньої служби ОСОБА_7 та оперуповноваженого оперативного відділу лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_8 які пояснили, що 03 липня 2025 року, близько 14 години 40 хвилин, під час обходу керівництвом установи локальної дільниці №2, на прийом звернувся засуджений ОСОБА_1 . Під час проведення бесіди засуджений вживав нецензурні та жаргонні слова. На зроблені зауваження про порушення встановленого порядку відбування покарання не реагував та продовжив вживати нецензурні та жаргонні слова. 03.07.2025 позивачу було запропоновано надати письмове пояснення по факту порушення встановленого порядку відбування кримінальних покарань, однак засуджений письмове пояснення надати відмовився, про що працівниками установи було складено відповідний акт від 03.07.2025. Крім того, 07.07.2025 позивач викликався в службовий кабінет начальника відділення СПС де було запропоновано дати письмове пояснення по факту порушення встановленого порядку відбування покарання, що виразилось у недотримані правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом колонії, однак позивач від надання письмових пояснень відмовився, усно факт порушення підтвердив, вину не визнав, адже вважав що його висловлювання не є жаргонними словами. З актом від 07.07.2025 позивач ознайомився, від підпису відмовився. Позивачу була надана розписка від 03.07.2025, згідно з якою йому було роз`яснено, що він має можливість у встановленому порядку повідомити адвоката або іншого фахівця у галузі права, про участь у розгляді питання перевірки відносно нього по факту можливого порушення встановленого порядку відбування покарання, під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, а також щодо можливості звернутися за отриманням такої допомоги до суб`єктів надання такої допомоги. Від підпису позивач відмовився, вказана розписка була доведена позивачу шляхом зачитування. Позивачу була оголошена розписка від 07.07.2025, згідно з якою йому було роз`яснено, що він має можливість у встановленому порядку повідомити адвоката або іншого фахівця у галузі права, про участь у розгляді питання перевірки відносно нього по факту можливого порушення встановленого порядку відбування покарання, під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, а також щодо можливості звернутися за отриманням такої допомоги до суб`єктів надання такої допомоги. Також вказаною розпискою було призначено засідання дисциплінарної комісії на 09.07.2025 о 10:30 год. Вказана розписка містить підпис позивача. Відповідно до висновку службової перевірки по факту недотримання засудженим встановленого порядку відбування покарання у виді позбавлення волі від 07.07.2025 причинами даного дисциплінарного проступку є властива педагогічно занедбаним засудженим криміногенна зараженість. Маючи свідомий намір на порушення, мотивом стало бажання саме демонстративно недотриматися встановленого порядку відбування покарання. Означеним висновком запропоновано відповідно до статті 132 Кримінально- виконавчого кодексу України за порушення встановленого порядку відбування покарання, розглянути питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого ОСОБА_1 . На підставі вище зазначених матеріалів начальник відділення соціально - психологічної служби відділу соціально - виховної та психологічної роботи майор внутрішньої служби державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» ОСОБА_9 клопотав перед дисциплінарною комісією притягнути засудженого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Витягом з протоколу засідання дисциплінарної комісії з питання доцільності застосування дисциплінарних стягнень від 09.07.2025 №42, до порядку денного внесено та розглянуто питання щодо доцільності застосування заходів дисциплінарного впливу до порушника встановленого порядку відбування покарання засудженого ОСОБА_1 відповідно до зазначеного протоколу виступали: від адміністрації майор внутрішньої служби Назачук С.А.; слухали: засудженого ОСОБА_1 , який вину не визнав; ухвалили: застосувати до засудженого в порядку ст.132, 134 КВК України сувору догану. Вказаний витяг протоколу містить підпис позивача та копію витягу засуджений отримав. Начальником державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» полковником внутрішньої служби Юрієм Ткачуком 09.07.2025 винесено постанову про накладення дисциплінарного стягнення, згідно з якою за порушення встановленого порядку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 накладено сувору догану. Постанова позивачу оголошена та роз`яснено порядок її оскарження. Вказана постанова містить підпис позивача. Вважаючи вищенаведену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. За приписами статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними. Відповідно до статті 3 Кримінально-виконавчого кодексу України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання. Згідно частини 1 статті 9 КВК України засуджені зобов`язані: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації. Режим у виправних і виховних колоніях, відповідно до частини 1 статті 102 КВК України, це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених. Абзацами 1, 3 частини 3 статті 107 КВК України передбачено, що засуджені зобов`язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії. Наказом Міністерства юстиції від 28.08.2018 №2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов`язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи. Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що засуджені зобов`язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; ввічливо ставитися до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку засудженим забороняється, зокрема: спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій; чинити опір законним діям персоналу установи виконання покарань, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов`язків, підбурювати до цього інших засуджених; вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська. Частиною 2 статті 9 КВК України передбачено, що невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність. Згідно частини 1 статті 131-1 КВК України згідно з положеннями КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Відповідно до частини 1 статті 135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. Згідно частини 1 статті 132 КВК України за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців. За приписами частин 1, 3, 4, 6, 13 статті 134 КВК України при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується. Стягнення накладається лише письмово. Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м`яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого. Відповідно до частин 1-6 статті 135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов`язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов`язки. На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги. Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. Колегія суддів зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2025 позивачу було запропоновано надати письмове пояснення по факту порушення встановленого порядку відбування кримінальних покарань, однак засуджений письмове пояснення надати відмовився, про що працівниками установи було складено відповідний акт від 03.07.2025. Позивачу була надана розписка від 03.07.2025, згідно з якою йому було роз`яснено, що він має можливість у встановленому порядку повідомити адвоката або іншого фахівця у галузі права, про участь у розгляді питання перевірки відносно нього по факту можливого порушення встановленого порядку відбування покарання, під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, а також щодо можливості звернутися за отриманням такої допомоги до суб`єктів надання такої допомоги. Від підпису позивач відмовився, вказана розписка була доведена позивачу шляхом зачитування. Відтак, апеляційний суд наголошує, що установою вживалися усі належні дії та заходи з метою інформування ув`язненого ОСОБА_1 про процедуру дисциплінарного провадження, дату та час проведення засідання дисциплінарної комісії, прийняті комісією за наслідками засідання рішення та протокол. Доводи апелянта про те, що він не вчиняв жодних порушень дисципліни, не висловлювався нецензурною лайкою та жодних протиправних дій не вчиняв, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне. В ході проведення службового розслідування було опитано працівників установи, а саме начальника сектору - начальник відділення соціально - психологічної служби сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі майора внутрішньої служби ОСОБА_7 та оперуповноваженого оперативного відділу лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_8 які пояснили, що 03 липня 2025 року, близько 14 години 40 хвилин, під час обходу керівництвом установи локальної дільниці №2, на прийом звернувся засуджений ОСОБА_1 . Під час проведення бесіди засуджений вживав нецензурні та жаргонні слова. На зроблені зауваження про порушення встановленого порядку відбування покарання не реагував та продовжив вживати нецензурні та жаргонні слова. Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач довів правомірність й обґрунтованість рішення дисциплінарної комісії про застосування до позивача стягнення у вигляді оголошення суворої догани за порушення правил внутрішнього розпорядку, тоді як позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про недотримання Державною установою «Городищенська виправна колонія (№96)» чинного законодавства та порушення його прав внаслідок прийняття оскарженого рішення. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 460/13404/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар