LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд460/13725/25

від 09.03.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/13725/25 пров. № А/857/39377/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року (головуючий суддя Комшелюк Т.О., м.Рівне) у справі №460/13725/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 07.08.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, в якому просив: визнати протиправними дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , Міністерство оборони України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та прийняти рішення за наслідком такого розгляду. Позов обґрунтовує тим, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Разом з тим, його брат - ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області. Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 6 від 04.01.2018 року) медичними документами підтверджується захворювання прапорщика ОСОБА_2 , 1974 року народження, Д/з: Виразка цибулини 12-палої кишки. Хронічний гастродуедоніт», яке привело в подальшому до розвитку «Злоякісного новоутворення шлунку», що на підставі лікарського свідоцтва про смерть № 53 від 30 листопада 2017 року, виданого Військово-медичним клінічним центром Західного регіону, та свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 01 грудня 2017 р., виданого Радивилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - захворювання і причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. 30.06.2025 позивач звернувся із рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів до командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі абз.16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Однак у задоволенні рапорту було відмовлено з підстав відсутності підтверджуючих документів. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що відповідачем заперечується факт загибелі брата позивача під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 . ОСОБА_3 , яка являється рідною матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , відповідно до посвідчення Сергія НОМЕР_5 має право на пільги, встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули(померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби. На думку апелянта, вищевказані обставини, свідчать про той факт, що що посвідчення було оформлене та видано за наявністю певних законних підстав, що на думку позивача повністю спростовує доводи відповідача. Вважає, що факт загибелі брата під час проходження ним військової служби незважаючи на те, що кінцевою причиною смерті було захворювання, підтверджується належними та допустимими доказами. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 04.11.2025 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. Свої заперечення аргументує тим, що до рапорту про звільнення не було додано документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) брата під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, дослідив всі наявні докази, дотримався вимог матеріального та процесуального права, а тому рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі №460/13725/25 є законним та обґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем. Брат позивача - ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області. Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 6 від 04.01.2018 року) медичними документами підтверджується захворювання прапорщика ОСОБА_2 , 1974 року народження, Д/з: Виразка цибулини 12-палої кишки. Хронічний гастродуедоніт», яке привело в подальшому до розвитку «Злоякісного новоутворення шлунку», що на підставі лікарського свідоцтва про смерть № 53 від 30 листопада 2017 року, виданого Військово-медичним клінічним центром Західного регіону, та свідоцтва про смерть НОМЕР_6 від 01 грудня 2017 р., виданого Радивилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - захворювання і причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. 30.06.2025 позивач звернувся із рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів до командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі абз.16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Даний рапорт було розглянуто командиром частини в межах повноважень та за підсумками його розгляду прийняте рішення у формі листа № 2/256 від 14.07.2025 про відмову у задоволенні рапорту, з викладенням причин відмови у задоволенні рапорту (документально не підтверджено існування підстав для звільнення): «Згідно абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Згідно вимог додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, для звільнення за вказаною у попередньому абзаці підставою подаються документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Вами до рапорту про звільнення не було додано документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) брата під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. У наданій копії витягу із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 6 від 04.01.2018 року) зазначено, що захворювання і причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Однак, зазначеним документом не підтверджується факт загибелі (смерті) брата саме під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.». Позивач, вважаючи відмову відповідача щодо не звільнення зі служби протиправною, звернувся до суду першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Станом на час розгляду апеляційної скарги, строк дії воєнного стану в Україні не припинений і не скасований. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (Закон № 389-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (Закон №2232-XII). Статтею 26 Закону № 2232-XII, визначено підстави для звільнення з військової служби. Так, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Абзацом 16 п. 3) ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Відтак, колегія суддів зазначає, що викладеною правовою нормою визначено обов`язкову наявність наступних складових: наявність у члена сім`ї близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра); їх загибель або вони пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 травня 2009 р. за № 438/16454 (Інструкція). Згідно пп.30) п. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану: документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни; копія свідоцтва про смерть особи; документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України. Таким чином, документом, який підтверджує підставу для звільнення з військової служби, у даному випадку, може бути або документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України. Відповідно до Інструкції з пошуку та транспортування тіл (останків) загиблих, померлих (зниклих безвісти) під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, затвердженої спільним наказом Міноборони, МВС, Міністерство охорони здоров`я та СБУ від 10.04.2017 № 208/302/381/204, загиблі це військовослужбовці, державні службовці та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, поліцейські, державні службовці та працівники Національної поліції України, особи рядового, начальницького складу, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, а також особи, які у складі добровольчих формувань захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, що загинули під час ведення бойових дій, виконання службових (бойових) завдань, обов`язків військової служби у районі проведення антитерористичної операції, а також померли від ран, контузій, каліцтва або захворювань під час незаконного утримання. За змістом п. 2, 3 розділу ХІІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 («Інструкція»), безповоротні втрати особового складу поділяються на: 1) бойові безповоротні втрати, до яких належать особи, які загинули під час виконання бойового завдання, від застосування противником зброї (в тому числі зброї масового ураження), померли унаслідок поранення (травми, контузії, каліцтва), хвороби та з інших причин під час бойової обстановки, перебування в полоні (заручниках), загинули унаслідок подій і нещасних випадків під час виконання бойових завдань; 2) інші померлі (загиблі), до яких належать особи, які померли від захворювання та з інших причин, не пов`язаних з участю в бойових діях, покінчили життя самогубством, загинули від необережного поводження зі зброєю, через порушення заходів безпеки, унаслідок позастатутних взаємовідносин, в аваріях, катастрофах та інших випадках, не пов`язаних із виконанням бойових завдань. Тимчасові втрати особового складу поділяються на: 1) бойові тимчасові втрати, до яких належать санітарні втрати, особи, зниклі безвісти за особливих обставин, полонені (заручники) або інтерновані в інших державах; 2) інші тимчасові втрати, до яких належать травмовані, хворі, отруєні, зниклі безвісти в умовах, не пов`язаних з бойовою обстановкою, дезертири та військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби. Відтак, наведені норми права розмежовують безповоротні втрати особового складу на бойові безповоротні втрати та інших померлих (загиблих); тимчасові втрати на бойові тимчасові втрати та інші тимчасові втрати. При цьому, ключовими критеріями у розмежуванні таких категорій втрат особового складу є пов`язаність смерті конкретного військовослужбовця із його участю в бойових діях, із виконанням ним бойових завдань, застосуванням противником щодо нього зброї, санітарні втрати, смерть під час бойової обстановки зниклі безвісти за особливих обставин, полонені (заручники) або інтерновані в інших державах. Водночас, з матеріалів справи вбачається, згідно наданих позивачем документів, його рідний брат брав безпосередню участь в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період з 02.08.2014 по 04.09.2014, а його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові внаслідок хвороби. Апеляційний суд вкотре наголошує, що приписами абз.16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Зважаючи на зміст наведеної правової норми, колегія суддів наголошує, що така встановлює підставу для звільнення з військової служби лише для близьких родичів тих військовослужбовців, які належать до категорії бойових безповоротних втрат. Позаяк, рідний брат позивача у розумінні наведених вище приписів чинного законодавства належить до категорії інших померлих (за ознаками «помер від захворювання та з інших причин, не пов`язаних з участю в бойових діях»), то відсутні правові підстави ототожнювати його із загиблими під час безпосередньої участі в антитерористичній операції. Таким чином, проаналізувавши вищезгадані нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, а саме, що відповідач правомірно, в порядку та в межах визначених чинним законодавством, відмовив позивачу у задоволенні його рапорту, через відсутність підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 460/13725/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»