Постанова 4824 № 759/16175/25

Унікальний номер справи 759/16175/25 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4725/2026 Головуючий у суді першої інстанції Н. Д. Бабич Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 04 березня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Комар Л. А. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю, подану представником Соколовою Олександрою Петрівною, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Н. Д. Бабич в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва, в с т а н о в и в : 21.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Фірми «Т.М.Т.» - ТОВ посилаючись на те, що Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ порушуються його права, як споживача житлово-комунальних послуг та просив суд визнати дії Фірма «Т.М.М.» - ТОВ протиправними та незаконними, що виявились у наданні йому рахунку №2Чаад_кв.095/1.2023, у якому зазначено непогоджений сторонами тариф (ціна), замість єдиного за домовленістю сторін письмово погодженого сторонами тарифу 3,50 грн/кв.м. Оскільки в рахунку піднята оплата без письмового погодження, що є прямим порушенням Договору та додаткової угоди, вимог законодавства та прав позивача як споживача. Підняття мало місце в порушення п.п. 3.5, 7.5, 7.6 Договору та додаткової угоди та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Як зазначив позивач, відповідач не мав права встановлювати зазначений тариф - 12,84 без письмового узгодження з позивачем, оскільки відповідно до умов договору, зміна тарифів є суттєвою істотною умовою договору, яка потребує погодження обома сторонами. Одностороннє встановлення тарифів є порушенням принципів договірного врегулювання та може призвести до невиправданих фінансових зобов`язань сторони. Письмове узгодження змін у тарифах є необхідним для забезпечення прозорості та правової визначеності у відносинах між сторонами, сутність письмового погодження унеможливлює належний контроль за змінами умов договору та може призвести до необґрунтованих фінансових претензій з боку відповідача Фірми «Т.М.М.» - ТОВ. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 3.5. Договору, вартість послуг може бути змінена сторонами з врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів та інших послуг обумовлених цим Договором, у випадку зміни таких тарифів у бік збільшення/зменшення. Згідно з пунктом 3.3. Договору, розцінки та тарифи на послуги, що надаються виконавцем, перелік яких вказаний у Додатку до цього договору, розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку. Тариф на утримання будинку за адресою: вул. Дмитра Чижевського (колишня назва - Чаадаєва Петра), 2 у м. Києві, розрахований на підставі фактичних затрат, змінився, про що начебто було розміщено вказане оголошення. Відповідач не узгоджував письмово зміну тарифів зі стороною договору, натомість, без належних і допустимих доказів про зміну тарифів «розмістив у будинку відповідне оголошення», що є істотним порушенням прав споживача та умов Договору. Крім того, позивач наголошує, що пунктом 7.5 Договору визначено, що умови договору можуть бути змінені тільки за угодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору». Пункт 7.6 Договору передбачає, що зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки є невід`ємною частиною договору та мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками та скріплені їх печатками (за умови наявності). Тобто, пункти 3.3, 3.5 та 7.5, 7.6 Договору у системному зв`язку передбачають, що тарифи на надання послуг можуть змінюватись лише за умови письмового узгодження змін між сторонами, відповідач не мав права змінювати тарифи в односторонньому порядку, оскільки це суперечить договірним зобов`язанням та порушує принципи рівності сторін у зобов`язаннях і прав споживача. Відсутність такого письмового узгодження робить будь-які зміни тарифів недійсними та необов`язковими для виконання стороною Договору. Водночас пункт 3.5 Договору встановлює, що будь-які зміни та доповнення до Договору, включаючи зміни тарифів, повинні бути оформлені у вигляді додаткових угод і підписані обома сторонами. Позивач зазначив, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ повинно було дотримуватися положень Договору і додатків № 1 та 2, а також Додаткової угоди № 1 та Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які визначають порядок надання послуг та їхню вартість. Порушення цих умов є підставою для визнання дій відповідача протиправними та незаконними, що виявились у наданні Рахунку № 2Чаад_кв.095/1.2023. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Фірми «Т.М.М.» - ТОВ про захист прав споживачів задоволено частково. Визнано дії Фірми «Т.М.М.» -ТОВ протиправними та незаконними, що виявились у наданні Рахунку № 2Чаад_кв.095/1.2023, як таким, що здійснено в порушення п. 3.5, 7.5, 7.6 договору та п. п. 3 додаткової угоди №1 до договору № 95ж/Ч2-13, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у якому зазначено непогоджений сторонами тариф (ціна), замість єдиного за домовленістю сторін письмово погодженого тарифу 3,50 грн/кв.м. Зобов`язано Фірму «Т.М.М.» - ТОВ надати відповідний Рахунок згідно до умов додаткової угоди №1 від 11.06.2014 року з єдиним за домовленістю сторін письмово погодженим сторонами - узгодженим тарифом (ціна) - 3,50 грн/кв.м. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Фірма «Т.М.М.» - ТОВ через представника Соколову О.П. подано апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ було вірно застосовано тарифи при розрахунку вартості послуг з утримання будинку та прилеглої території у будинку АДРЕСА_1 . Так, на підтвердження фактичних затрат за період 01.01.2023-31.01.2023 апелянт надає копії договорів та акти виконаних робіт/наданих послуг, що були укладені з підрядними організаціями для належного утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , в якому безпосередньо знаходиться квартира позивача. Зазначає, що відповідно до пп. 2.4.2. п. 2.4. Договору про надання житлово-комунальних та інших послуг №95ж/Ч2-13 від 14.02.2014 укладеного між позивачем та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ, Виконавець (Фірма «Т.М.М.» - ТОВ) зобов`язується надавати споживачеві в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо. Зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного договору про зміну тарифу у розмірі 12,84грн за 1 кв.м. було розміщено відповідне оголошення на дошці оголошень у під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та на рахунках, в тому числі і по кв

95. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що вартість тарифу у бік його збільшення (12,84грн), зокрема, було спричинено у зв`язку зі з зростанням з 01.09.2020 мінімальної заробітної плати до 5000 грн, вартості вивезення сміття, вартості технічного обслуговування ліфтів, інженерних систем та обладнання внутрішньобудинкових мереж, цін на матеріали, запчастини. Про такі зміні, як зазначено вище, і було вказано в оголошенні, що додано до апеляційної скарги. 17.12.2025 та 30.01.2026 ОСОБА_1 подано до суду додаткові пояснення у справі. Також ОСОБА_1 подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача. Зазначає, що факт порушення процедури зміни тарифу є преюдиційно встановленим та на думку позивача зміна тарифу для позивача була проведена а порушення пунктів 3.5, 7.5, 7.6 договору без укладення додаткової угоди». Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що у межах іншого провадження та реалізуючи свої права як споживача, позивач звернувся зі скаргою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів щодо перевірки законності, обґрунтованості, та фактичних підстав формування тарифів Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ, оскільки у всіх судових справах відповідач обмежується поданням лише актів та договорів, системно уникаючи надання доказів реального понесення витрат (платіжних доручень, банківських виписок, податкових накладних), які є необхідною складовою будь-якого легітимного тарифу. 23.02.2026, 01.03.2026 ОСОБА_1 подано до суду додаткові пояснення у справі, а також заявлено клопотання про розгляд справи апеляційним судом за відсутності позивача. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача Фірми «Т.М.М.» - ТОВ - Соколова О.П., Саєнко Ю.М. апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - ТОВ підтримали, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2025 просили скасувати та ухвалити нове про відмову у позові. Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про розгляд справи повідомлявся апеляційним судом належним чином, просить суд розглянути справу а його відсутності та беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на подану ним заяву про розгляд справи у його відсутності, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності позивача. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників Фірми «Т.М.М.» - ТОВ - Соколову О.П., Саєнко Ю.М., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухваленого рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне. У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що 14.02.2014 позивачем ОСОБА_1 з відповідачем Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ підписали договір №95ж/Ч2-13 від 14.02.2014 про надання житлово-комунальних послуг (а.с.13-17). Також 14 лютого 2014 року між Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ в особі директора департаменту управління нерухомістю Тищенко Галини Сергіївни (виконавець) та ОСОБА_1 укладено додатки № 1 (перелік послуг з утримання будинку та прибудинкової території, комунальних та інших послуг на АДРЕСА_1 ), 2 (перелік щомісячних платежів за договором) та додаткову угоду № 1, відповідно до якої послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні послуги) за 1 кв. м площі квартири становлять 3,50 грн. (а.с.18-19). Згідно з пунктом 1.2 договору № 95ж/Ч2-13 сторони погодили, що виконавець (відповідач) надає житлово-комунальні послуги відповідно до переліку, зазначеному у додатку № 1 до цього договору, за тарифами, які розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку. Інші послуги, що надаються за цим договором, розраховуються виходячи з обсягів наданих послуг за розцінками, затвердженими виконавцем. Відповідно до пункту 3.3 договору № 95ж/Ч2-13, розцінки та тарифи на послуги, що надаються виконавцем, перелік яких вказаний у додатку до цього договору, розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку. У пункті 3.5. договору № 95ж/Ч2-13 встановлено, що вартість послуг може бути змінена сторонами із врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів та інших послуг, обумовлених даним договором, у випадку таких тарифів у бік збільшення/зменшення. Так, ОСОБА_1 неодноразово звертався зі скаргами щодо порушення його прав як споживача Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ, а саме до Державної служби з питань захисту споживачів, Антимонопольного комітету України, Національної комісії з держрегулювання у сферах комунальних послуг, Державної податкової служби України) (а.с.52-55). Як вбачається з реєстру судових рішень, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року у справі № 759/23336/21 позов Фірми «Т.М.М.» - ТОВ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» - ТОВ заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 47 124,33 грн.; судовий збір в розмірі 2 270,00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у справі № 759/23336/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року змінено. Зменшено розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» - ТОВ з 47 124 грн 33 коп. до 45 791 грн 01 коп. Зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» - ТОВ судового збору з 2 270,00 грн до 2 205,63 грн. У решті рішення суду залишено без змін. Але стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відбулось за збільшеними тарифами. Звернувшись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вважаючи, що попередніми рішеннями судів встановлено, що зміна тарифу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території була проведена відповідачем в порушення пунктів 3.5, 7.5, 7.6 договору без укладення додаткової угоди, таким чином, на думку позивача, дії відповідача Фірми «Т.М.М.» - ТОВ, що виразились у наданні рахунку № 2Чаад_кв.095/1.2023, у якому зазначено непогоджений сторонами тариф є порушенням, яке підлягає захисту в судовому порядку. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважав встановленим факт того, що підняття оплати послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні послуги), яка зазначена в рахунку № 2Чаад_кв.095/1.2023 була проведена відповідачем в порушення п. 3.5, 7.5, 7.6 договору та п. п. 3 додаткової угоди №1 до договору № 95ж/Ч2-13, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» без укладання додаткової угоди та в порушення умов укладених угод. Перевіряючи таке твердження суду, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно положень ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. За приписами ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Спірні правовідносини в цій справі виникли за період, коли був чинним як Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV) так і Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», який уведений в дію з 01 травня 2019 року (далі - Закон № 2189-VІІІ). Відповідно частини 1 статті 13 Закону № 1875-IV до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, опалення, вивезення побутових відходів) та послуги із утримання будинків і прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо). Частиною другою статті 14 Закону № 1875-IV визначено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. З огляду на положення частини 3 статті 20 Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 32 Закону № 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Невід`ємною частиною договору є копія рішення (розпорядження), яким встановлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із зазначенням структури тарифу, періодичності та строків надання послуг. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Згідно з пунктом 6 статті 32 Закону № 1875-IV у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів. Пунктом 2 статті 31 Закону № 1875-IV передбачено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Аналогічні положення містять пункт 1 статті 5 та частина 1 статті 9 Закону № 2189-VІІІ (чинний з 01 травня 2019 року), згідно з якими до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга з управління багатоквартирним будинком. А оплату за спожиті житлово-комунальні послуги споживач здійснює щомісяця та не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ, чинного на час звернення позивача до суду, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах. Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ). Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ). Статтею 10 Закону № 2189-VІІІ визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність. У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати. Інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів. Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Так, як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.08.2017 №932 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» було внесено зміни до тарифів. Розмір тарифу за адресою АДРЕСА_1 встановлено у розмірі 7,17грн. (т. 1 а.с. 153-154). Крім того, про внесення змін до тарифів (Розпорядження №932) було розміщено оголошення в газеті Хрещатик від 16.08.2017 №88 (5001). (т. 1. а.с. 171-172). Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.06.2018 №937 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» було внесено зміни до тарифів. Розмір тарифу за адресою АДРЕСА_1 встановлено у розмірі 8,88грн. (т. 1 а.с. 160-161). Про внесення змін до тарифів (Розпорядження №937) було розміщено оголошення в газеті Хрещатик від 08.06.2018 №61 (5112). Окрім того, слід зауважити, що згідно з Правилами надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 р. № 712: Інформацію, пов`язану з виконанням договору управління, управитель доводить до відома співвласників у порядку та спосіб, що визначені таким договором. Під час розміщення інформаційних матеріалів можуть використовуватися такі способи: - загального повідомлення: - на дошках (стендах) оголошень у під`їздах будинку; - на Інтернет-сторінці управителя; - персонального повідомлення: - через персональний електронний кабінет співвласника (у разі його створення) на Інтернет-сторінці управителя; - на звороті платіжних документів, що надаються управителем співвласникам; - у друкованих матеріалах, що поширюються управителем через поштові скриньки кожного співвласника; - у друкованих матеріалах, що вручаються управителем співвласникові особисто (під розписку); - у листах, інших видах поштових відправлень, у тому числі рекомендованих та цінних; - на електронну адресу співвласника, якщо така адреса надана співвласником. Так, відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного договору про зміну тарифу у розмірі 12,84 грн за 1 кв.м. відповідачем було розміщено відповідне оголошення на дошці оголошень у під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та на рахунках, в тому числі і по кв

95. Отже, слід дійти висновку, що зазначені тарифи були затвердженні органом місцевого самоврядування та є правомірними та належними для нарахування оплати за житлово-комунальні послуги, які надавались Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ за адресою: АДРЕСА_1 , де і розташована квартира позивача (кв.95). Надалі вартість послуг розраховувалась на підставі фактичних витрат, що повністю відповідає п. 3.5 договору про надання житлово-комунальних послуг №95ж/Ч2-13 від 14 лютого 2014 року, що було встановлено Київський апеляційним судом у Постанові від 16 червня 2022 року у справі №759/23336/21, за умовами якого вартість послуг може бути змінена сторонами із врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів та інших послуг, обумовлених даним договором, у випадку таких тарифів у бік збільшення/зменшення. Відповідно до положень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8, де зазначено, що за змістом частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007). Відповідно до п.п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення у справі "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Отже, факти, які були встановлені судом, зазначені у відповідному рішенні суду не можуть піддаватися сумніву та не потребують доказуванню. Тобто, Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ було вірно застосовано тарифи при розрахунку вартості послуг з утримання будинку та прилеглої території у будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до положень Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2013р. № 970: обсяг фактично наданих послуг та виконаних робіт, пов`язаних з їх наданням, повинен бути підтверджений відповідною первинною документацією, що зберігається у виконавця, зокрема ...актами виконаних робіт постачальних та підрядних організацій тощо. Так, на підтвердження фактичних затрат за період 01.01.2023 по 31.01.2023 Фірма «Т.М.М.» - ТОВ надано договорів та акти виконаних робіт/наданих послуг, що були укладені з підрядними організаціями для належного утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , в якому безпосередньо знаходиться квартира позивача. (т. 1 а.с. 95-150). Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що дії Фірми «Т.М.М.» -ТОВ, що виявились у наданні ОСОБА_1 рахунку № 2Чаад_кв.095/1.2023, у якому зазначено змінений тариф у розмірі 12,84 грн. за 1 кв.м. не можна вважати неправомірними. ОСОБА_1 , який є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає відповідач за адресою: АДРЕСА_2 , зобов`язуваний здійснювати оплату таких послуг у визначений законом строк. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17). З викладених вище підстав колегія суддів прийшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. В системному тлумаченні змісту ст.141 ЦПК України, якщо сторону звільнено від сплати судових витрат, такі витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, аналізуючи заявлені у цій справі позовні вимоги, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», слід зробити висновок про те, що позивача було звільнено від сплати судового збору, в задоволенні яких цією постановою суду апеляційної інстанції відмовлено, тому сплачений відповідачем судовий збір за звернення з апеляційною скаргою підлягає компенсуванню за рахунок держави. А саме Фірмі «Т.М.М.» - ТОВ необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906,88 грн. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю, подану представником Соколовою Олександрою Петрівною, задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про захист прав споживачів відмовити. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 906, 88 грн. компенсувати Фірмі «Т.М.М.» - Товариству з обмеженою відповідальністю за рахунок держави в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 27 березня 2026 року. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна