Постанова 4801 № 127/24143/25

Справа № 127/24143/25 Провадження № 22-ц/801/624/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2026 рокуСправа № 127/24143/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 січня 2026 року, ухвалене суддею Карпінською Ю.Ф., повне рішення складено 13 січня 2026 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №750027153 від 14 листопада 2021 року у розмірі 59 068,80 грн. В обґрунтування позову ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зазначило, що 14 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №750027153 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму 18 000 грн. У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. 14 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 18 000 грн на банківську карту відповідача. 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого продовжувався з урахуванням додаткових угод. На виконання умов вказаного договору було підписано реєстр прав вимоги. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. На виконання умов вказаного договору було підписано реєстр прав вимоги. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 59 068,80 грн. При цьому, право вимоги по кредитному договору було відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за вказаним кредитним договором становить 59 068,80 грн, яка складається з наступного: 18 000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 41 068,80 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 13 056 грн, а саме судовий збір у розмірі 6 056 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн покласти на відповідача. У скарзі зазначає, що суд першої інстанції визнав факт укладення сторонами кредитного договору та підтвердив наявність зобов`язань, що виникли на його підставі. Також суд встановив факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами, а також факт переходу права вимоги відповідно до реєстрів. Предметом договору є відступлення прав вимоги, які закріплені у реєстрі, який в свою чергу, належним чином оформлено та підписано сторонами в межах дії договору та подано разом з позовною заявою. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість переходу права вимоги, адже не врахував, що предметом договору є відступлення прав вимоги, які закріплені у реєстрі, який в свою чергу належним чином оформлено та підписано сторонами в межах дії договору та подано разом з позовною заявою. Висновки суду суперечать фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу. Усі укладені договори факторингу пов`язують перехід права вимоги саме із фактом підписання сторонами реєстру прав вимог. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлено, що 14 листопада 2021 року ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заповнила заявку на отримання грошових коштів у кредит у розмірі 18 000 гривень (а.с.20). 14 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №750027153 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором MNV2Н46Т. За вказаним договором кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 18 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (пункт 1.1 договору). Згідно з п.1.3 договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 18 000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 14 грудня 2021 року. У п.1.7 договору зазначено, що кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «Дисконтний період»), а саме до 14 грудня 2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором. Відповідно до п.1.9 договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: - виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 156,95 процентів річних, що становить 0,43 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п.п.1.9.1); - якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п.п.1.9.3). Відповідно до п.1.11 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п.1.12 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час. У пункті 1.12 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: - зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п.п.1.12.1); - з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п.п.1.12.2). Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п.1.13 договору). Відповідно до п.5.2 договору, строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8 та п. 1.12.1 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (а.с.34 на звороті-38). Також ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №750027153 від 14 листопада 2021 року (а.с.33-34). На виконання умов вказаного договору 14 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картку ОСОБА_1 перерахувало грошові кошти в розмірі 18 000 гривень, на підтвердження чого надано платіжне доручення (а.с.10). Вказане підтверджується також відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 07 жовтня 2025 року, яка надійшла на запит суду першої інстанції, у якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , а також емітувалися інші картки. Виписка по рахунку за період з 14 листопада 2021 року по 19 листопада 2021 року підтверджує факт зарахування на суму 18 000 гривень (а.с.135-136). Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначило, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №750027153 від 14 листопада 2021 року перейшло до товариства на підставі договорів факторингу. Встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнтом) та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, зі строком дії до 28 листопада 2019 року (а.с.83-86). Згідно укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» додаткових угод №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року було продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року (а.с.88 на звороті-95). Предметом договору факторингу №28/1118-01 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Пунктом 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п.1.3 договору факторингу). У пункті 1.5. договору факторингу зазначено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма реєстру прав вимоги наведена в Додатку №1 до цього договору. Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №173 від 15 лютого 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 (зазначена під номером 1 596) за кредитним договором №750027153 від 14 листопада 2021 року на загальну суму 54 763 грн: 18 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 36 763,20 грн заборгованість за процентами (а.с.80-82). Також, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 зі строком дії до 04 серпня 2021 року (а.с.74-76). Згідно укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» додаткових угод №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, строк дії договору факторингу було продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с.72-77). Предметом даного договору факторингу є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п.2.1,4.1 договору факторингу). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 (зазначена під номером 11 105) за кредитним договором №750027153 від 14 листопада 2021 року на загальну суму 59 068,80 грн: 18 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 41 068,80 грн заборгованість за процентами (а.с.69-71). На підтвердження факту сплати ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» ціни продажу ТОВ «Таліон Плюс» надано платіжну інструкцію (а.с.68). Крім того, 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №04/06/25-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №750027153 від 14 листопада 2021 року на загальну суму 59 068,80 грн, що підтверджується витягом з Реєстру боржників (а.с.59-65). На підтвердження факту сплати ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» ціни продажу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» надано платіжні інструкції (а.с.51-54). Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №750027153 від 14 листопада 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 14 листопада 2021 року по 12 квітня 2022 року становить 59 068,80 грн: 18 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 41 068,80 грн заборгованість за процентами (а.с.46-47). У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом. Частиною першою статті 15 ЦК України, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства. У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України). Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи встановив, що кредитний договір №750027153 було укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 14 листопада 2021 року. Водночас, договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нібито відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» за цим кредитним договором, був укладений ще 28 листопада 2018 року. Таким чином суд встановив, що правовідносини за кредитним договором №750027153 виникли 14 листопада 2021 року, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу. Отже суд вважав, що у первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 28 листопада 2018 року не виникло право вимоги за зобов`язанням стосовно ОСОБА_1 , яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року, яке в свою чергу передало 05 серпня 2020 року право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», з яким 04 червня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» уклало договір факторингу №04/06/25-Ю. Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №750027153 від 14 листопада 2021 року, укладеним після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс». А відтак суд відмовив у задоволенні позову через те, що ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги за кредитним договором, якою вони не володіли. Апеляційний суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать наявним у справі доказам та не ґрунтуються на вищенаведених нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. У п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01, який укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року зазначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог. Позивачем разом із вказаним договором факторингу надано реєстр прав вимоги №173 від 15 лютого 2022 року, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №750027153 від 14 листопада 2021 року попереднім кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передано новому кредитору ТОВ «Таліон Плюс». Тобто відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 та їх перехід до ТОВ «Таліон Плюс» відбулося 15 лютого 2022 року. Крім того, у п. 4.1 договору факторингу, який укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 05 серпня 2020 року зазначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог. Позивачем разом із вказаним договором факторингу надано реєстр прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №750027153 від 14 листопада 2021 року попереднім кредитором ТОВ «Таліон Плюс» передано новому кредитору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Тобто відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 та їх перехід до ФК «Онлайн Фінанс» відбулося 31 липня 2023 року. Позивачем разом із позовною заявою подано наявні у нього документи на підтвердження переходу до нього прав вимоги до відповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Вказані вище договори факторингу у встановленому порядку недійсним не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справі №129/1033/13-ц. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає. Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, апеляційний суд вважає, що надані докази у їх сукупності підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором №750027153 від 14 листопада 2021 року. Отже доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження. Що стосується розміру заборгованості, то апеляційний суд виходить з наступного. З розрахунку заборгованості слідує, що ОСОБА_1 не було повернуто тіло кредиту, а відтак сума в розмірі 18 000 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Що стосується процентів, то апеляційний суд виходить з того, що за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З розрахунку заборгованості слідує, що проценти у розмірі 41 068,80 грн нараховані за період з 14 листопада 2021 року (дата укладення кредитного договору) по 12 квітня 2022 року. Тобто проценти нараховані в межах строку дії договору (п.1.3 та п.1.12 договору). Крім того, з розрахунку заборгованості слідує, що 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 було сплачено 2 322 грн, які були зараховані на погашення процентів. Часткова сплата боржником боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року при розгляді справи №758/4213/21 і така практика є усталеною. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 59 068,80 грн, з яких: 18 000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 41 068,80 грн заборгованість за процентами. Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення вимог позову та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2422,40 грн та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн. У позовній заяві ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просило стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем було надано: - довіреність, видану ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» адвокату Тараненку А.І. 05 червня 2025 року; - договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року; додаткову угоду №25770539210 до вказаного договору від 25 червня 2025 року; - акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року; - протокол погодження вартості послуг до цього договору (а.с.39-45). За змістом вказаних документів, сума наданих послуг складає 7000 гривень. У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничудопомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У частині шостій вказаної статті зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц). Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, зважаючи на знаходження на розгляді у судах різних інстанцій значної кількості таких справ, що свідчить про їх однотипність та шаблонність позовів в такій категорій справ, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 3000 гривень. Керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити. Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційнийномер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором кредитної лінії №750027153 від 14 листопада 2021 року в загальному розмірі 59 068 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят вісім) гривень 80 копійок, з яких: 18 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 41 068 гривень 80 копійок - заборгованість за відсотками. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційнийномер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163): судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок; витрати на професійну правничудопомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень; судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук О.С. Панасюк