Постанова 4820 № 676/5181/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2026 року м. Хмельницький Справа № 676/5181/24 Провадження № 22-ц/820/665/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2025 року (суддя Вдовичинський А. В., повне судове рішення складено 29 грудня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У липні 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 30.03.2023 з ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1180-3980, за умовами якого товариство надало відповідачці кредит у розмірі 18000 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 18 день, знижена процентна ставка - 2,5% в день, стандартна процентна ставка - 3% в день. ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 12.06.2024 виникла заборгованість у розмірі 178380 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 18000 грн, прострочена заборгованість за процентами - 160380 грн. Товариство прийняло рішення про застосування до позичальника Програми лояльності і часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 88380 грн. Прострочена заборгованість ОСОБА_1 за кредитом складає 18000 грн, прострочена заборгованість за процентами - 72000 грн, всього 90000 грн. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2025 року в позові відмовлено. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що кредитний договір № 1180-3980 від 30.03.2023 укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». У договорі зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки НОМЕР_1 . Перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заявки. Вважає, що в матеріалах справи наявні достовірні і належні доказ перерахування відповідачці коштів у сумі 18000 грн. Сторони погодили розмір кредиту та сплату процентів, а розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Позивач при зверненні з позовом до суду зазначав, що 30.03.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1180-3980, за умовами якого товариство надало відповідачці кредит у розмірі 18000 грн на строк 300 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Договір про відкриття кредитної лінії № 1180-3980 від 30.03.2023 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля): А6337. Перерахування коштів у сумі 18000 грн позичальнику на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» згідно з договором № 1180-3980 від 30.03.2023 відбулося через платіжну систему LIQPAY. Отримання кредиту відповідачка заперечувала. Відповідно до відповідей АТ КБ «Приватбанк» від 03.09.2025 та від 24.09.2025 на ім`я ОСОБА_1 в банку не емітовано карту № НОМЕР_2 . Надати відомості щодо особи, на ім`я якої було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 не представилось можливим, оскільки недостатньо інформації для пошуку. Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог. Висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав. Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України). Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України). Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В силу частин 1 і 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 і 2 статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За змістом частини 1 і 2 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Долучені до апеляційної скарги копії документів: моніторингу дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі; паспорта відповідачки, договору № 4010 від 02.12.2019 про надання послуг в системі LiqPay апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки позивач не надав доказів неможливості подання таких документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За відсутності належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження обставин отримання відповідачкою кредитних коштів, належності їй платіжної картки, емітованої в банку, що зазначена у кредитному договорі, зарахування грошових коштів саме на картку ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог і відмову в позові. Доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновок не спростовують. Вони зводяться до власної правової оцінки обставин справи. Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта