Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/11345/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11345/25 Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В., повний текст судового рішення складено 17.09.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №420/11345/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 16.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: - визнати протиправним та зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 13.03.2025 №3830; - зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторне оцінювання функціонального стану ОСОБА_1 , за результатами якого сформувати нове рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно медичних документів у ОСОБА_1 наявний помірний ступінь обмеження, а тому йому встановлено ІІІ групу інвалідності. Однак, в оскаржуваному рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 13.03.2025 №3830 безпідставно зазначено, що ступені його функціональних порушень та обмеження життєдіяльності внаслідок виробничої травми не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності, наявний функціональний стан особи відповідає 25% втрати професійної працездатності. На думку позивача, у разі врахування експерною комісією всіх документів та захворювань, тобто об`єктивного повного дослідження усіх обставин та документів, наявні підстави встановлення ІІІ групи інвалідності. Не погодившись із заявленими позивачем вимогами Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» до суду першої інстанції скеровано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством проведено ретельний аналіз всіх документів ОСОБА_1 . З метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності для подальшого прийняття експертного рішення в межах чинного законодавства, Центром оцінювання функціонального стану особи у період з 06.01.2025 по 10.01.2025 проведено повне медичне обстеження ОСОБА_1 під час його перебування у стаціонарі відділення неврології та реабілітації. За результатом проведеного ретельного аналізу медико-експертної справи та очного стаціонарного обстеження у відділенні неврології та реабілітації ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» встановлено, що ступені функціональних порушень та обмеження життєдіяльності внаслідок виробничої травми у ОСОБА_1 не відповідають критеріям встановлення групи, наявний функціональний стан особи відповідає 25% втрати професійної працездатності. За таких підстав, оскаржуване позивачем рішення суб`єктом владних повноважень прийнято цілком правомірно та обґрунтовано. Крім того, відповідач відмічає, що питання встановлення або не встановлення особі інвалідності відноситься виключно до компетенції медико-експертних установ. До того ж, Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» не наділена повноваженнями скасовувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 13.03.2025 №3830. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №420/11345/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Приймаючи означене рішення суд першої інстанції вказав, що приписами Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, не передбачено можливості оскарження рішення експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарг на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії. Позивачем оскаржується рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 13.03.2025 №3830 за результатами розгляду скарги на рішення (акт) медико-соціальної експертної комісії №1599 від 19.04.2024, що не передбачено встановленим законом порядком. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційні скарги в яких, з посиланням на неповне з`ясування окружним адміністративним судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. На думку позивача, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 13.03.2025 №3830 може бути оскаржено до суду. Також, ОСОБА_1 стверджує, що врахувавши усі документи та захворювання є усі підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності. Однак, відповідачем означеного не враховано. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне. Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 службу проходив у аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на посаді водія-електрика відділення рухомих засобів електронних комунікацій. Наказом Головного управління ДСНС України в Одеській області від 17.02.2025 №150-НК/60 ОСОБА_1 звільнено із служби цивільного захисту, а наказом від 26.02.2025 №64-НК/60 28 з 26.02.2025 - виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення. 05.06.2024 медико-соціальною експертною комісією проведено огляд ОСОБА_1 щодо встановлення йому групи інвалідності. За наслідком такого огляду ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності (загальне захворювання). Означене підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №887751. Відповідно до виписки ДЗ ЦМСЕК МОЗ України серії АБ №0026701 за результатами повторного (оскарження) огляду 16.09.2024, позивачу не встановлено групу інвалідності, натомість установлено 25% втрати професійної працездатності з 09.04.2024 до 01.05.2026. Підставою вищевказаного висновку ДЗ ЦМСЕК МОЗ України став акт огляду МСЕК №1599 від 19.04.2024. Не погодившись із актом огляду МСЕК №1599 від 19.04.2024 позивачем в адміністраивному порядку оскаржено його до Центру оцінювання функціонального стану особи. З метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності для подальшого прийняття експертного рішення в межах чинного законодавства, Центром оцінювання функціонального стану особи у період з 06.01.2025 по 10.01.2025 проведено медичне обстеження ОСОБА_1 під час його перебування у стаціонарі відділення неврології та реабілітації, що підтверджується Випискою з медичної карти стаціонарного хворого №31. За результатом проведеного ретельного аналізу медико-експертної справи ОСОБА_1 та очного стаціонарного обстеження у відділенні неврології та реабілітації ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» встановлено, що ступені функціональних порушень та обмеження життєдіяльності внаслідок виробничої травми у ОСОБА_1 від 07.08.2023 не відповідають критеріям встановлення групи, наявний функціональний стан особи відповідає 25% втрати професійної працездатності. У зв`язку з чим, 13.03.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення №3830, яким підтверджено рішення МСЕК. Уважаючи свої права порушеними ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян України, посилення протидії корупції в державних органах, недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи Радою національної безпеки і оборони України 22.10.2024 прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів». Означене рішення введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024. Пунктом 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення. Підпукнтами «б-ґ» пункту 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» Кабінету Міністрів України рекомендовано: - забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів (далі - робочі групи); - у тримісячний строк доповідь про результати перевірки робочими групами обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень - ініціювання їх перегляду в установленому порядку та інформування за наявності підстав правоохоронних органів, а також інших уповноважених органів для вжиття ними відповідних заходів реагування; - підготовку та подання Міністерством охорони здоров`я України разом з Міністерством цифрової трансформації України на розгляд Кабінету Міністрів України у двотижневий строк плану цифровізації проходження всіх етапів медико-соціальних експертних комісій; - проведення разом із Пенсійним фондом України, Державним бюро розслідувань, Національною поліцією України, Службою безпеки України у тижневий строк аудиту нарахувань пенсійних виплат по інвалідності посадовим особам державних органів. На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 25.10.2024 № 1207 «Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу» (набрала чинності 26.10.2024), від 08.11.2024 №1276 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317» (набрала чинності 12.11.2024). 26.10.2024 Міністерством охорони здоров`я України видано наказ №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ». Пунктом 1 цього наказу права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" з дати підписання цього наказу. 01.01.2025 набули чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності. Абзацами 2 та 6 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31.12.2024. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою. Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком. Відповідно до пунктів 57, 59, 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду. Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи. Експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: - вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); - заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); - за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання. За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: - підтвердження оскарженого рішення експертної команди; - скасування оскарженого рішення експертної команди; - формування нового рішення щодо результату оцінювання. Як з`ясовано колегією суддів, предметом оскарження в даній справі є рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 13.03.2025 №3830, прийняте за результатом розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на рішення седико соціальної експертної комісії. Приймаюючи оскаржуваний судовий акт у справі по суті заявлених позовних вимог окружний адміністративний суд виходив із того, що положеннями Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, не передбачено можливості оскарження вищеназваного рішення. З даного приводу колегія суддів зазначає таке. Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті. Для розуміння меж права звернення до адміністративного суду слід мати на увазі роз`яснення Конституційного Суду України, що «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, має той самий зміст, що й «охоронюваний законом інтерес». У свою чергу «охоронюваний законом інтерес» характеризується тим, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним (рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004). 15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX, який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів. Частиною першою статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 18 Закону України «Про адміністративну процедуру» гарантовано ефективні засоби правового захисту. Названою нормою передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку. Статтею 27 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено коло осіб, які є учасниками адміністративного провадження. Відповідно до частини першої цієї норми учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник); 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа). Підпунктом 11 частини першої статті 28 Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачено право учасників адміністративного провадження оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу. За правилами статті 36 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження. Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження. Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена статтею 69 Закону України «Про адміністративну процедуру», відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт. Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб). Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в Законі України «Про адміністративну процедуру» право на оскарження до суду прийнятого суб`єктом владних повноважень в порядку адміністративного оскарження адміністративного акту передбачає можливість звернення особи до суду за захистом порушеного права. За наслідком дослідження змістового наповнення оскаржуваного ОСОБА_1 рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 13.03.2025 №3830 суд апеляційної інстанції зауважує, що воно відповідає критеріям адміністративного акту (індивідуального акту), а тому може бути оскаржене особою до суду. З урахуванням наведеного апеляційний адміністративний суд вказує про неправильність висновку суду першої інстанції про те, що приписами Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, не передбачено можливості оскарження рішення експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарг на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії. Перевіряючи оскаржуваний індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень у системному зв`язку із наведеними позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог доводів колегія суддів зазначає таке. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16, від 26.09.2018 у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Отже, предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення, а оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, де суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів. З огляду на означене, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що характер порушень функцій його організму свідчить про помірний ступінь обмеження як підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності. Як зазначає ОСОБА_1 , підставою для оскарження рішення Центру оцінювання функціонального стану особи до адміністративного суду є неврахування експертною комісією всіх документів та захворювань, тобто об`єктивного неповного дослідження усіх обставин та документів. Водночас, колегія суддів вказує, що скаржником не конктеризовано, які саме документи й захворювання не враховано експертною командою під час вирішення спірного питання та яким чином означене могло вплинути на дотримання процедури прийняття суб`єктом владних повноважень індивідуального акту. Не є юридично спроможним посилання позивача на те, що судом першої інстанції не вжито визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування достатніх доказів, адже за наслідком дослідження матеріалів справи апеляційним адміністративним судом установлено, що ОСОБА_1 не звертався до окружного адміністративного суду із клопотанням про витребування доказів. Обов`язок доказування визначено статтею 77 КАС України, згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов`язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Такий підхід під час з`ясування судом фактичних обставин справи цілком відповідає положенням процесуального законодавства, є виправданим у контексті обґрунтованості позивачем заявлених позовних вимог та жодним чином не свідчить про покладення на останнього додаткового тягаря доказування. Апеляційний адміністративний суд зауважує, що ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час її перегляду в апеляційному порядку, позивач не вказує про існування доказів, які стосуються предмета доказування, та необхідність їх витребування. У контексті наведеного слід також відмітити, що матеріали справи не містять жодних звернень позивача з метою вжитя заходів для отримання доказів за для документального підтвердження обґрунтування заявлених позовних вимог. Також, ОСОБА_1 не вказує про наявність перешкод щодо самостійного отримання доказів, як і не конкретизує, які саме документи, що стосуються спірних правовідносин, необхідно витребувати та дослідити під час вирішення даного спору. Межі перегляду судом апеляційної справи визначено у статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як установлено судом апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд даної справи окружним адміністративним судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин. При цьому, справу судом першої інстанції вирішено правильно. З огляду на наведене, мотивувальна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №420/11345/25 підлягає зміні. Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №420/11345/25 змінити. Викласти мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №420/11345/25 в редакції даного судового рішення. В іншій частині апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №420/11345/25 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька