Постанова ККС ВС № 333/1606/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 року м. Київ справа № 333/1606/24 провадження № 51-4552 км 25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції захисника ОСОБА_6 , засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023082040001891, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2025 року засуджено: ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням статті 69 КК України у до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням на них обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 25 грудня 2023 року до 28 грудня 2023 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін, ухвалено після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 214 720 грн скасувати та повернути заставу за належністю заставодавцю ОСОБА_9 . Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін, ухвалено після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 107 360 грн скасувати та повернути заставу за належністю заставодавцю ОСОБА_10 . Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2025 року вирок суду першої інстанції залишено без змін. За обставин викладених у вироку, 24.12.2023, приблизно о 12 год 30 хв., ОСОБА_7 , маючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_11 , який той виклав на сайті «Авто-Ріо» в оголошенні про продаж автомобіля «GELLY JL7162», та під вигаданим приводом купівлі даного автомобіля домовився про зустріч з ним наступного дня о 17 год біля тролейбусного парка № 2 по вул. Складська, 13 в м. Запоріжжя. Реалізуючи свій злочинний намір, 25.12.2023, приблизно о 17 год, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , маючи умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи за попередньої змовою, на автомобілі «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , прибули на місце зустрічі з ОСОБА_11 в район тролейбусного парка № 2, де діючи за попередньою змовою та заздалегідь розробленим планом, вийшли з автомобіля і підійшли на зустріч з потерпілим. Під час зустрічі ОСОБА_12 та ОСОБА_8 ввели в оману ОСОБА_11 стосовно дійсного наміру на придбання автомобіля та під вигаданим приводом огляду його технічного стану з подальшим придбанням, запропонували останньому проїхати на його автомобілі в район гаражів по АДРЕСА_5 та оглянути його технічний стан, на що потерпілий, будучи введеним в оману щодо справжніх намірів співучасників злочину, надав згоду та добровільно надав дозвіл ОСОБА_7 на керування належним йому автомобілем до місця його технічного огляду. Далі, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_11 скерували автомобіль «GELLY JL7162», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в заздалегідь оговорене безлюдне місце, де їх очікували дві інші невстановлені досудовим слідством особи, які умислу на заволодіння транспортним засобом не мали. По прибуттю вищевказаного автомобіля відкрили двері салону, де перебував ОСОБА_11 на пасажирському сидінні та напали на нього, застосувавши по відношенню до останнього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, яке виразилось в чисельних ударах кулаками рук в область обличчя та голови ОСОБА_11 . Внаслідок нанесених тілесних ушкоджень потерпілому було спричинено тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я та легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Після спричинення тілесних ушкоджень, які в свою чергу подавили волю потерпілого до супротиву, ОСОБА_7 наказав ОСОБА_11 пересісти до салону автомобіля «ВАЗ 21099», який, усвідомлюючи чисельну перевагу, підкорився вимогам. Знаходячись в салоні вищевказаного автомобіля, ОСОБА_13 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, який перебуває у фактичному володінні ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , скерував автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому знаходились всі співучасники злочину та потерпілий в район траси по вул. Сімферопольське шосе, ЗВ в м. Запоріжжя, а далі до лісосмуги по вул. Космічний, 132 в м. Запоріжжя, де знаходився автомобіль «GELLY JL7162». По прибуттю на вказане місце ОСОБА_7 забрав у потерпілого ключ від замку запалювання від автомобіля «GELLY JL7162» та наказав ОСОБА_11 залишатися на місці, який виконав незаконну вимогу. Далі, ОСОБА_7 , реалізуючи вказаний умисел, діючи за попередньої змовою з ОСОБА_8 , приблизно о 17 год 50 хв., за допомогою ключа від замку запалювання автомобіля марки «GELLY JL7162» відчинив замок водійських дверей зазначеного автомобіля та разом з ОСОБА_8 проникли до його салону, привели у дію двигун, отримавши можливість керувати ним, після чого на даному автомобілі покинули місце вчинення злочину, в результаті чого спричинили потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 135 000,05 грн. Крім того, 25.12.2023, приблизно о 17 год 15 хв., ОСОБА_7 , маючи умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, під час дії військового стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою особистого збагачення, діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, знаходячись в салоні автомобіля «ВАЗ 21099», який був припаркований біля будинку № 132 по вул. Космічній у м. Запоріжжі, до якого затягнули ОСОБА_11 та продовжуючи свої незаконні дії під загрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, відкрито вихопив у нього з рук належний останньому мобільний телефон «XIАОМI Redmi 10 Note 10S», із сім-картами операторів мобільного зв`язку «Лайф» № НОМЕР_3 та «ВФ «Україна» № НОМЕР_4 , вартістю 3 800 грн, після чого з невстановленими особами та разом з викраденим майном зник з місця злочину, яким розпорядився на власний розсуд, спричинивши матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_11 на вказану суму. Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень й особам засуджених через м`якість. В обґрунтування зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано ряд обставин, які перешкодили йому ухвалити законне та обґрунтоване рішення, зокрема, що факт вчинення кримінальних правопорушень викрито виключно завдяки оперативним діям правоохоронних органів, які своєчасно відреагували на повідомлення дружини потерпілого про вчинення протиправних дій щодо її чоловіка; повернення викраденого майна, а саме транспортного засобу та мобільного телефону, відбулося через викриття вчинених злочинів, а не через бажання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 усунути заподіяну шкоду; засуджені не сприяли встановленню обставин події і викриттю інших осіб, які опинилися на місці вчинення кримінального правопорушення та спричинили ОСОБА_11 тілесні ушкодження. Крім цього, визнавши обставинами, що пом`якшують покарання, - щире каяття, визнання винуватості, добровільне відшкодування заподіяної потерпілому шкоди, позитивні характеристики, відсутність судимостей та не перебування на обліку у лікарів, вказаний суд не обґрунтував, як ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, з огляду на положення ст. 69 цього Кодексу. Вважає, що той факт, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, позитивно характеризується, а також не перебуває на обліках у лікарів, не є достатніми підставами для застосування до нього вказаної норми матеріального права. Відсутність судимостей є нейтральними даними, що поза розумним сумнівом не свідчать про неможливість подальшого вчинення злочинів. Крім того, на думку сторони обвинувачення, звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не є достатнім і необхідним для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень. Стверджує, що думка потерпілого, який просив призначити засудженим покарання не пов`язане із ізоляцією від суспільства, а також відшкодування йому завданої шкоди, не мають вирішального значення, з огляду на підвищену суспільну небезпеку вчинених корисливих кримінальних правопорушень. Позиції учасників судового провадження В судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримала. Захисник ОСОБА_6 та засуджені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Висновки суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 та ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 289 КК України у касаційній скарзі не заперечуються. Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішенняповинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Частиною 1 статті 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Відповідно до положень ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Як слідує з вироку, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, а також в якості обставин, що пом`якшують покарання, - відсутність судимості, не перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра, щире розкаяння, відшкодування завданих потерпілому збитків, позитивну характеристику за місцем проживання і навчання. З урахуванням наведеного та відсутності обставин, які обтяжують покарання, місцевий суд дійшов висновку, що вказані пом`якшуючі покарання обставини істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначив за даний злочин покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу. Приймаючи до уваги вищезазначені дані про особу ОСОБА_7 та той факт, що він є особою з інвалідністю 3 групи, займається волонтерською діяльністю, позицію потерпілого, який вважав, що його виправлення можливе при звільненні від призначеного покарання з випробуванням, а також, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений не уникав, та другорядну роль кари як мети покарання, суд першої інстанції дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_7 та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою при звільненні від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України на певний строк та з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. При призначенні покарання ОСОБА_8 місцевий суд врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, - відсутність судимості, не перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра, щире розкаяння, відшкодування завданих потерпілому збитків, позитивну характеристику за місцем проживання, роботи та навчання, зайняття волонтерською діяльністю, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання. На підставі наведеного суд дійшов висновку, що не дивлячись на тяжкість скоєного кримінального правопорушення, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, позиції потерпілого, який вважав, що виправлення ОСОБА_8 можливе при звільненні від призначеного покарання з випробуванням, достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів апеляційних скарг сторони обвинувачення та відповідно відмовив у їх задоволенні. Касаційний суд вважає неспроможними доводи касаційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України вимог ст. 69 цього Кодексу, оскільки з урахуванням кількох обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про його особу, відношення останнього до вчиненого та його наслідків, позиції потерпілого, який жодних матеріальних або інших претензій до обвинуваченого не має, висновки судів про застосування при призначенні покарання даної норми матеріального права є такими, що ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах кримінального провадження. Разом з тим, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції належим чином не перевірив доводів апеляційних скарг сторони обвинувачення в частині безпідставного звільнення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, свого висновку про законність рішення суду першої інстанції щодо можливості їх виправлення із застосуванням положень ст. 75 КК України, виходячи із встановлених судом фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень та осіб винних відповідним чином не обґрунтував. Так, Суд погоджується з доводами касаційної скарги та вважає, що при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд не в повній мірі врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, фактичні обставини провадження, та дійшов передчасного висновку про правильність застосування місцевим судом положень ст. 75 КК України, та не мотивував як зазначене сприятиме меті покарання - виправленню засуджених і попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень. Зокрема, поза увагою апеляційного суду залишені відповідні доводи апеляційних скарг, які є аналогічними доводам касаційної скарги, що факт вчинення кримінальних правопорушень викрито виключно завдяки оперативним діям правоохоронних органів, які своєчасно відреагували на повідомлення дружини потерпілого про вчинення протиправних дій щодо її чоловіка та зупинили автомобіль потерпілого під керуванням ОСОБА_7 , в якому також знаходився обвинувачений ОСОБА_8 , а також повернення викраденого у потерпілого ОСОБА_11 майна, а саме транспортного засобу та мобільного телефону, відбулося через викриття вчинених ними злочинів. З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене та постановити законне й справедливе судове рішення, яке відповідатиме приписам статей 370, 419 КПК України. У разі підтвердження обсягу обвинувачення, за відсутності інших обставин, що пом`якшують покарання та можуть вплинути на його призначення, звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково. Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3