Постанова 4823 № 728/2008/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 23 березня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 728/2008/25 Головуючий у першій інстанції Глушко О. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/601/26 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Українська залізниця» Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення (суддя Глушко О.І.), ухвалене у м. Бахмач о 12 годині 41 хвилині, В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного Товариства «Українська Залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 61875.60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона працювала у службі роботи станцій регіональної філії « Південно-Західна залізниця» яка є одним із підрозділів Акціонерного Товариства «Українська Залізниця». Наказом від 23.06.2025 року за №493/ос звільнена за власним бажанням з 30.06.2025 року. Колективним договором укладеним між адміністрацією регіональної філії « Південно-Західна залізниця» та Дорожньою профспілковою організацією Південно-Західної залізниці передбачено виплату працівникам підрозділу матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Позивачка починаючи з 2022 року по 2025 рік зверталась із заявами до адміністрації за місцем роботи про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення. Однак матеріальна допомога за 2022 -2023 роки та 2025 рік їй не була виплачена, а матеріальна допомога на оздоровлення за 2024 рік виплачена у розмірі 30% від загальної суми матеріальної допомоги у розмірі 5450,40 грн. Після звільнення з роботи з нею не було проведено повний розрахунок по заробітній платі, а нараховані суми матеріальної допомоги на оздоровлення залишаються невиплаченими. Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивачки 61875,60 грн невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Суд установивши, що при звільненні з роботи з ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку, вважав обґрунтованим заявлений у позовній заяві розмір матеріальної допомоги на оздоров`я в розмірі 61875,60 грн, що підлягав до виплати позивачу. При цьому суд відхилив доводи відповідача про те, що позивачкою пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом, врахувавши, що позивачка звільнена з роботи 30.06.2025 року, а до суду звернулась 01.08.2025 року, тобто в межах визначеного ст. 233 КЗпП строку. В апеляційній скарзі АТ «Українська Залізниця» просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У апеляційній скарзі відповідач вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця, оскільки ст. ст.1,11 та п.2 розділу «Прикінцевих положень» Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану в Україні» передбачає, що під час дії воєнного стану, діють обмеження та особливості організації трудових відносин установлені цим законом. Судом першої інстанції, на думку заявника, не вірно проаналізовано причини призупинення виплат матеріальної допомоги на оздоровлення, які мають особливості щодо їх призупинення. Відповідач не відмовляв позивачу у виплаті матеріальних допомог передбачених колективним договором, а лише відтермінував реалізацію цих виплат, відповідно до повноважень наданих відповідачу законом. Це тимчасові дії для забезпечення сталої роботи товариства і при стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені в першочерговому порядку. АТ «Українська Залізниця» звертає увагу, що рішення правління товариства від 14.03.2022 року про призупинення виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальних допомог на оздоровлення, прийнято на законних підставах про що неодноразово було зазначено у судових рішеннях. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що з 01.07.2024 року рішенням правління АТ «Українська Залізниця» від 27 червня 2024 року зупинена дія окремих положень колективних договорів товариства, регіональних філій та їх структурних підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Разом з тим п.4 вищевказаного рішення передбачена можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ «Українська Залізниця» та особам, які перебували у трудових відносинах з товариством під час дії рішення правління від 14.03.2022 року матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 року до 30.06.2024 року в розмірі та на умовах передбачених Колективними договорами. Подальше відновлення таких виплат відбудеться за окремим рішенням правління. Пунктом 1.2 протокольного рішення №Ц-82/39 Ком.т засідання правління АТ «Українська Залізниця» від 27.06.2024 року передбачено нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам товариства в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Згідно пункту 9 протокольного рішення №Ц-82/39 Ком.т засідання правління АТ «Українська Залізниця» від 27.06.2024 року, підпункт 1.1.4 пункту 1 рішення правління від 14.03.2022 року в частині призупинення виплат матеріальної допомоги на оздоровлення втратив чинність з 01.07. 2024 року. Однак, судом першої інстанції належним чином не надано оцінку зазначеним обставинам та доказам наданим на їх підтвердження. Відповідач також не погоджується з висновками суду про те, що матеріальна допомога на оздоровлення належить до обов`язкових виплат належних працівникові до виплати у день звільнення, оскільки ці виплати не входять до структури заробітної плати та не належить до фонду оплати праці. Судом не взято до уваги, що позивачу була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2024-2025 роки в розмірі 6474 грн про що в матеріалах справи містяться підтверджуючі докази. Однак суд першої інстанції при визначенні розміру виплати матеріальних допомог за 2024-2025 роки взяв до уваги розмір виплаченої матеріальної допомоги в сумі 5450 грн, таким чином не вірно розрахувавши загальну суму матеріальної дороги, яка підлягає виплаті позивачу за ці роки. АТ «Українська Залізниця» наголошує на тому, що строки звернення з даним позовом передбачені ст. 233 КЗпП позивачем пропущено , оскільки виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік була здійснена 23.08. 2024 року, а виплата за 2025 рік - 04.04.2025 року, з позовом ОСОБА_1 звернулась 26 серпня 2025 року. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним нормам закону частково відповідає судове рішення суду першої інстанції. Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди`зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою. Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами. Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії. Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника. Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. По справі встановлено, що позивач працювала на посаді чергового по залізничній станції «Станції Почайна 1 класу» Київського регіону регіональної філії «Південно-Західна залізниця», який є одним з підрозділів АТ «Українська залізниця» та 30.06.2025 була звільнена за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України на підставі №493/ОС від 23.06.2025 року про припинення трудового договору (контракту) (а.с.11, 80, 126-128). Цим же наказом було встановлено виплатити одноразову матеріальну допомогу в розмірі 6-ти прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п.3.10 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 рр пролонгованого на 2006-2025 рр за 2022,2023 рік з виплатою після отримання окремого рішення членів правління АТ «Укрзалізниця» (а.с.11, 80). Крім того, позивачем ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи заяви про надання їй матеріальної допомоги за 2024 та 2025 роки. Відповідачем не заперечується подання позивачем йому заяв про виплату матеріальної допомоги у 2022-2023 роках та не сплату зазначених коштів. Згідно з пунктом 3.10 Колективного договору, укладеного між адміністрацією Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України, на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки зі змінами та доповненнями, працівникам які безперервно працювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року. (а.с.14-16, 17-23). Згідно з пунктом 1.5. Колективного договору за спільною домовленістю сторін в колективний договір можуть вноситись зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цим колективним договором. Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними. Вирішуючи спір у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що отримавши щорічні відпустки у 2022, 2023, 2024, 2025 роках, ОСОБА_1 відповідно до положень п. 3.2.1 Колективного договору набула право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за ці роки. У свою чергу, рішенням правління АТ Українська залізниця від 14 березня 2022 року (протокол засідання правління АТ Українська залізниця від 14.03.2022 № Ц-54/31), було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення. Судом було встановлено, що відповідач не попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці та застосування пункту 1.1.4. протокольного рішення про призупинення виплати йому частки заробітної плати, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення у 2022 році та 2023 році. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Отже, товариство призупинило виплати коштів на оздоровлення за 2022-2023 роки, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку, не повідомивши ОСОБА_1 та профспілковий орган, членом якого вона є, про ухвалення вказаного рішення, а також у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило рішення про призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця» яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги на оздоровлення було прийнято 14 березня 2022 року. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи. При вирішенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги на оздоровлення апеляційний суд також враховує, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року залишеним без змін постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги . Отже, АТ «Українська залізниця» протиправно не виплатило ОСОБА_1 при наданні їй щорічних відпусток тривалістю 14 календарних днів у 2022 і 2023 роках матеріальну допомогу на оздоровлення за ці роки у сумі 31000 грн ( 14886 грн за 2022 рік та 16104 грн за 2023 рік). У той же час, відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 24.02.2022 Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи. При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Також, 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану. Витягом з протоколу № Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), починаючи з 01.07.2024 вирішено: зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Українська залізниця» в Єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювати згідно з наказами АТ «Українська залізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, за письмовою заявою працівників, які безперервно пропрацювали в АТ «Українська залізниця» шість і більше місяців, при виході працівника у щорічну відпустку (тривалість якої становить не менше 14 календарних днів) один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки. Вказаним рішенням також передбачалось, що регіональним філіям, їх структурним ( виробничим) підрозділам, Департаменту бухгалтерського, податкового обліку, звітності та методології, Департаменту карначейства починаючи з 01.07.2024 року забезпечити нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному в підпункті 1.2 пункту1 цього рішення. Про зазначене рішення засідання правління від 27 червня 2024 року, АТ «Українська залізниця» листом №Н/НЗК-08/1681 від 19.07.2024 року проінформувало голову дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці та голову первинної профспілкової організації Управління Південно-Західної залізниці про про зазначене вище рішення правління ( а.с. 78) Також листом за №НЗК-09/3551 від 22.07.2024 року заступник директора регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики регіональної філії « Південно-Західна залізниця» АТ « Українська залізниця» повідомив заступників директора, головного бухгалтера, керівників структурних та виробничих підрозділів регіональної філії « Південно-Західна залізниця» АТ « Українська залізниця» про призупинення призупиненн дії окремих положень колективних договорів АТ «Українська залізниця», регіональних філій, філій і їх структурних ( виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. ( а.с.79) Отже, зупинення дії окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів , якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення на підставі рішення № Ц-82/39 Ком.т. правління АТ «Українська залізниця» від 27 червня 2024 року вчинено у законний спосіб . Визначення виплати матеріальної допомоги в в меншому розмірі на період дії воєнного стану не суперечить діючому законодавству. З наказу № 1166/01 від 07.02.2024 року про надання відпустки ОСОБА_1 вбачається, що зазначеним наказом позивачу було надано відпустку за період роботи з 02.12.2023 року по 01.12.2024 року тривалістю 14 днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до рішення правління від 27.06.2024 року (протокол № Ц-82/39 Ком.т.) ( а.с. 83) Матеріальна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 була виплачена відповідно до платіжної відомості №10386 за серпень 2024 року та розрахунку заробітної плати за табельним №14682 з врахуванням податків і зборів в розмірі 3273 грн( з вирахуванням податків у розмірі 2574 грн). ( а.с. 85, 86,92) Також з наказу №259/Д1 від 27.03.2025 року про надання відпустки, ОСОБА_1 було надано відпустку терміном 14 днів за період роботи з 02.12.2024 року по 01.12.2025 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення. ( а.с.84) ОСОБА_1 було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік в розмірі 3237 грн з урахуванням податків та зборів відповідно до платіжної відомості №10163 за березень 2025 року розрахунку заробітної плати за табельним №14682. ( а.с. 89-91, 93) Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо розміру та часу отриманої ОСОБА_1 матеріальної допомоги є слушними. Зазначення ОСОБА_1 в позовний заяві розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2024 році в сумі 5450 грн не підтверджено матеріалами справи та суперечить наданим відповідачем доказам. За встановленими судом обставинами ОСОБА_1 виплачено матеріальної допомоги на оздоровлення у 2024 та 2025 роках в розмірі 6546 грн, по 3237 грн кожного року. Зазначена сума вказана без вирахування обов`язкових податків та зборів. Водночас оскільки заяву про надання щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів у 2024 році ОСОБА_1 подала роботодавцеві 2 серпня 2024 року, а наказ про надання відпустки був виданий 07.08.2024 року, тобто після ухвалення правлінням АТ «Українська залізниця» рішення від 27 червня 2024 року, оформленого протоколом №Ц-82/39, підстави для стягнення з АТ «Українська залізниця» недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік відсутні. Також зважаючи на те, що рішення про надання щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів у 2025 році і про надання матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 роботодавець видав 27.03.2025 року відсутні підстави для стягнення недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік. Матеріальна допомога на оздоровлення за 2024,2025 роки ОСОБА_1 виплачена відповідачем у розмірі визначеному рішенням № Ц-82/39 Ком.т. правління АТ «Українська залізниця» від 27 червня 2024 року і підстави для стягнення її в тому розмірі про який просить позивачка в позові, відсутні . Таким чином, рішення суду першої інстанції підлагає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024,2025 роки та ухвалення нового рішення в цій частині вимог про їх відмову. Частиною 1 ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. В той же час ч.2 ст.233 КЗпП України закріплено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строки звернення з даним позовом не пропущені, а доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.3, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року в частині визначеної до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022,2023,2024,2025 роки на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши визначений судом до стягнення розмір матеріальної допомоги з 61875,60 грн до 31000 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: