Постанова 4824 № 381/5815/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/8946/2024 справа №381/5815/23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2024 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Мережко М.В., Соколової В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою адвоката Осьмака Андрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Осаулової Н.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення,- встановив: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення. Вимоги позову мотивує тим, що позивачка працює у відокремленому підрозділі Фастівського моторвагонного депо регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з листопада 2021 року по теперішній час на посаді оператора пральних машин. Між адміністрацією Фастівського моторвагонного депо та Профспілковим комітетом первинної профспілкової організації укладено Колективний договір на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2022 роки, який діє по теперішній час. Вказує, що пунктом 3.19 Колективного договору установлено обов`язок роботодавця надавати працівникам, які безпосередньо працювали у підрозділах АТ "Укрзалізниця" не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз на рік у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, із настанням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року. Вказує, що разом із заявою на відпустку 03 серпня 2022 року позивачка подала заяву про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб у відповідності до пункту 3.19. Колективного договору, оскільки позивачка має відповідний стаж для отримання вказаного виду матеріальної допомоги. Роботодавець мав виплатити позивачці 14 886,00 грн. Проте, кошти не виплачено, тим самим роботодавець не виконав свого зобов`язання за колективним договором, чим порушив трудові права позивачки. Вказує на передчасність рішення АТ "Укрзалізниця" про призупинення виплат, передбачених колективним договором, оскільки таке прийнято до набрання чинності Закону №2136-IX. Відтак, як наслідок, посилання роботодавця на статтю 11 Закону №2136-IX, як на підставу "законності" не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 року, є безпідставним. Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у сумі 14 886,00 гривень. Стягнути судові витрати. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Осьмак А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на недостатнє дослідження судом письмових доказів у справі, ненадання оцінки доказів, що містять у справі. Вказує, що судом першої інстанції не надано повної оцінки належному і допустимому письмовому доказу, що обґрунтовує позовні вимоги, а саме Колективному договору Фастівського моторвагонного депо. Будь-які зміни, доповнення до колективного договору можуть вноситись лише сторонами, які його уклали та підписали. Відтак, AT «Укрзалізниця» своїм рішенням від 14 березня 2022 року не могла призупиняти будь-які положення Колективного договору Фастівського моторвагонного депо, оскільки не є його стороною та підписантом та по суті AT «Укрзалізниця» втрутилось у ті правовідносини, за якими не є стороною. Вказує, що працівники Фастівського моторвагонного депо не були поінформовані про призупинення Акціонерним товариством «Українська залізниця» виплат, передбачених колективним договором, в тому числі і матеріальної допомоги на оздоровлення, що мало місце 14 березня 2022 року. Не погоджується з мотивами відмови суду у задоволенні позову. Вказує, що Закон України №2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", на який посилається відповідач, як на підставу для відмови у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення, прийнято 15 березня 2022 року, а чинності він набрав лише 24 березня 2022 року. В пункті 1 Прикінцевих положень Закону № 2136-ІХ від 15 березня 2022 року зазначено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто раніше 24 березня 2022 року норми Закону №2136-ІХ могли застосовуватись на практиці. Оскільки рішення АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року прийнято до набрання чинності Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", відповідно роботодавець зобов`язаний виплатити позивачці матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік згідно з умовами колективного договору Фастівського моторвагонного депо в сумі 14 886,00 грн. Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. 27 березня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив АТ "Українська залізниця" на апеляційну скаргу. Вказує, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Позивачкою не доведено порушення відповідачем її прав, оскільки відповідач не відмовляв позивачці у здійсненні виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, така виплата була призупинена на період дії воєнного стану, після чого буде виплачена всім працівникам залізниці, у тому числі і позивачці. З метою стабілізації фінансово-економічного становища товариства, збереження трудового колективу та своєчасної виплати заробітної плати виникла необхідність запровадження окремих обмежувальних заходів тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану та до нормалізації ситуації в товаристві. Звертає увагу, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану. Зазначає, що рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 14 березня 2022 року, яким врегульовано питання оплати праці всіх працівників в період воєнного стану, було погоджено Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, яка є стороною Галузевої угоди та профспілкою, до складу якої входить ряд первинних профспілкових організацій та яка об`єднує найбільшу кількість працівників АТ "Укрзалізниця". Прийняття компетентним органом роботодавця рішення, яким керівника регіональної філії, філії, структурного (виробничого) підрозділу зобов`язано призупиняти виплати матеріальної допомоги, та факт не проведення роботодавцем виплати матеріальної допомоги на оздоровлення під час дії воєнного стану, свідчить про ініціативу роботодавця призупинити дію положення колективного договору, яке передбачає право на отримання працівником такої виплати. Звертає увагу, що норма колективного договору щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення не відмінена, не скасована, її редакція не змінювалась, а лише призупинена на період дії воєнного стану та після її відновлення буде виплачена всім працівникам залізниці. Посилається на безпідставність посилань скаржниці на лист Державної служби України з питань праці 3413/2/2.1-24а від 01 лютого 2024 року, оскільки в цьому листі зазначено, що контроль та надання роз`яснень щодо застосування Закону України "Про колективні договори та угоди" не належить до повноважень Держпраці, також зазначено, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформативний характер та не встановлюють правових норм. В обґрунтування відзиву посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові №580/2869/22 від 01 грудня 2022 року. Мотивуючи наведеним, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивачці не було відмовлено у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення, а таку виплату на підставі положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку із введенням воєнного стану на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було призупинено. З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018, від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 та постанову Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22 суд зазначив, що у даному випадку, якщо відповідач не проведе з позивачкою повного розрахунку після закінчення або скасування воєнного стану, остання не позбавлена можливості повторного звернення до суду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке. З матеріалів справи установлено, що позивачка на підставі наказу № 682/ос від 01 листопада 2021 року прийнята на посаду оператора пральних машин 3 розряду кімнати відпочинку Фастів, що підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 10). Між адміністрацією виробничого підрозділу моторвагонного депо Фастів-1 регіональної філії «Південно-Західна залізниця» і профспілковим комітетом первинної профспілкової організації моторвагонного депо Фастів-1 укладено Колективний договір на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2023 роки. Дію колективного договору пролонговано на 2006-2023 роки. Відповідно до пункту 3.19 колективного договору працівникам філії, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надається один раз у календарному році матеріальна допомога на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на 1 січня звітного року (а.с. 6-7). 03 серпня 2022 року позивачка звернулась до начальника регіонального підрозділу моторвагонного депо Фастів-1 із заявою про надання матеріальної допомоги на оздоровлення згідно колективного договору (а.с. 8). З даних листа начальника виробничого підрозділу моторвагонного депо Фастів-1 регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 15 листопада 2023 року убачається, що на підставі рішення правління від 14 березня 2022 року протокол №Ц 54/31, лист від 25 березня 2022 року №ЦЦУП-10/95, беручи до уваги введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року та положення статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення. Рішення щодо поновлення таких витрат не приймалось. У разі прийняття відповідного рішення можливе повернення до розгляду даного питання (а.с.9). Згідно даних витягу з протоколу №Ц-54/31 засідання правління АТ "Укрзалізниця" від 14 березня 2022 року убачається, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №54/2022, інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (а.с. 31-32, 70-71). Відповідно до частини 2 статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Згідно частини 1 статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Відповідно до частини 2 статті 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про колективні договори» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Абзацом 1 пункту 3.19 Колективного договору між адміністрацією виробничого підрозділу моторвагонного депо Фастів-1 регіональної філії «Південно-Західна залізниця» і профспілковим комітетом моторвагонного депо Фастів-1 визначено надавати працівникам філії, які безпосередньо пропрацювали у підрозділах АТ "Укрзалізниця" не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз на рік у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило разом із настанням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року. Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України. У той же час, відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи. При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. 15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. При цьому, системний аналіз законодавства свідчить про те, що дія статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року. Отже, оскільки виплати, що є предметом спору у цій справі, передбачені пунктом 3.19 Колективного договору, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що зміни та доповнення до колективного договору можуть вноситись лише його сторонам, а не АТ «Укрзалізниця», відхиляються апеляційним судом, оскільки ані зміни, ані доповнення до колективного договору не вносились, відповідне положення колективного договору зупинено за ініціативою роботодавця, як визначено статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року про призупинення виплат за колективними договорами не оскаржувалося у встановленому порядку ні відповідними профспілками, ні працівниками АТ «Укрзалізниця» (в тому числі й позивачкою). Відтак, оскільки виплати матеріальної допомоги на оздоровлення були призупинені і рішення про їх поновлення не приймалося, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення сум виплат матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік в розмірі 14 889,00 грн. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на рішення Оболонського районного суду міста Києва у справі №756/16714/23, оскільки згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Осьмака Андрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді М.В. Мережко В.В. Соколова