Постанова 4857 № 380/21651/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/21651/25 пров. № А/857/49212/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Мандзія О.П., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя: Кравців О.Р., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу, - встановив: Головне управління ДПС у Львівській області, 29.10.2025 звернулося з позовом до суду, в якому просило стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь бюджету податковий борг в розмірі 22133,10 грн. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року позовну заяву Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачу. Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що вищевказана ухвала суду обґрунтована виключно тим, що станом на дату звернення позивача з цим позовом до суду не сплинув шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України для оскарження відповідачем податкової вимоги, на підставі якої позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, однак жодною нормою права та практикою застосування норм права не передбачено обов`язку контролюючого органу чекати спливу даного терміну. Вказує на те, що в судовій практиці, обов`язок дотримання спливу шестимісячного терміну пов`язується з терміном на оскарження податкових повідомлень-рішень, а не податкової вимоги, оскільки податкова вимога не породжує податкових зобов`язань та не може вважатися рішенням контролюючого органу в розумінні Податкового кодексу, яке породжує в платника податків податкове зобов`язання, а є письмовою вимогою до платника податків сплатити вже наявні узгоджені податкові зобов`язання, що набули статусу податкового боргу. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату звернення позивача з цим позовом до суду (29.10.2025) не сплинув строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України для оскарження відповідачем податкової вимоги, на підставі якої позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу. Враховуючи викладене у суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому позов підлягає поверненню. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для стягнення з відповідача податкового боргу стало винесення Головним управлінням ДПС у Львівській області податкової вимоги форми Ф від 23.12.2024 № 0027614-1306-1301. Вказана податкова вимога, згідно з наявною в матеріалах справи копією конверта, не була вручена відповідачу під час доставки та повернена податковому органу (за закінчення встановленого терміну зберігання) 14.08.2025. Таким чином, згадана податкова вимога вважається врученою відповідачу лише 14.08.2025. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу. Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Так, порядок та строки звернення податкового органу до адміністративного суду з позовом про стягнення податкової заборгованості врегулювано Податковим кодексом України (далі - ПК України) Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Згідно пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.04.2025 по справі № 320/31761/23. Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкова вимога форми «Ф» від 23.12.2024 у справі № 0027614-1306-1301 направлена податковим органом на адресу боржника та повернута за закінченням терміну зберігання 14.08.2025, отже вважається врученою відповідачу 14.08.2025. Таким чином, наступний день після закінчення відповідного строку (30 днів) з дня надіслання платникові податків податкової вимоги припадає на 15.09.2025. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що неотримання вимоги про сплату боргу у цьому випадку не впливає на узгодженість податкових зобов`язань, на підставі яких виник податковий борг, що підлягає стягненню, оскільки податкова вимога про сплату боргу є інформаційним актом щодо узгоджених податкових зобов`язань, а не актом їх донарахувань, надсилання якої водночас лежить в площині позасудових обов`язкових процедур. Враховуючи наведене та те, що Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до суду з позовом про стягнення податкового боргу 29 жовтня 2025 року, тобто після спливу 30-денного строку з моменту надіслання боржнику відповідної податкової вимоги, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала про повернення позову прийнята судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, чим допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 380/21651/25 скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха О. П. Мандзій