Постанова 4857 № 380/21948/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/21948/25 пров. № А/857/50151/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Качмара В.Я., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року про відмову у відкритті провадження (головуючий суддя: Гавдик З.В., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, - встановив: ОСОБА_1 , 04.11.2025 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича в якому просив: визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду з цим позовом; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 30.11.2022 про відкриття виконавчого провадження № 70444161. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 380/21948/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про скасування постанови. Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що у цій справі відсутній спір про право й вона не має приватноправового характеру. Вимоги не спрямовані на захист права власності чи іншого речового права. Позивач не зазначає про порушення його майнових прав чи інтересів. Наголошує на іншому недотримання виконавцем порядку перевірки перед відкриттям виконавчого провадження. Обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням відповідача у зв`язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок виконавчого провадження, спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів. Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснює розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору у цій справі є постанова приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 30.11.2022 про відкриття виконавчого провадження № 70444161, з виконання виконавчого листа № 2-2433/2011 виданого Личаківським районним судом м. Львова 20.01.2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № BL1743 від 31.01.2008 та додатковою угодою № BL 17431743-KL+ від 31.01.2008 р. по сумі кредиту в розмірі 34 962,93 шв. франків, що еквівалентно 283 326,30 грн, відсотків в розмірі 10 688,07 шв. франків, що еквівалентно 86 612,06 грн, що разом становить 45 651 шв. франків, що еквівалентно 369 937,36 грн. Стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 1 820,00 грн судових витрат (а.с. 17, 30). Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги, заявлені позивачем не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень та щодо яких законом встановлено інший порядок судового провадження. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктами 2 та 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Згідно з ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 447-1 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є дії відповідача, вчинені при виконанні виконавчого провадження ВП № 70444161 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2433/2011, виданого 20 січня 2012 року Личаківським районним судом м. Львова у справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № BL1743 від 31.01.2008 та додатковою угодою № BL 17431743-KL+ від 31.01.2008 р. по сумі кредиту в розмірі 34 962,93 шв. франків, що еквівалентно 283 326,30 грн, відсотків в розмірі 10 688,07 шв. франків, що еквівалентно 86 612,06 грн, що разом становить 45 651 шв. франків, що еквівалентно 369 937,36 грн. Стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 1 820,00 грн судових витрат. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням суті цього спору, характеру правовідносин, суб`єктного складу сторін, підстав та предмету позову цей спір є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача, які виникли в процесі виконання рішення суду у цивільній справі; такий позов підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір у цій справі не підсудний адміністративному суду, а тому суд правильно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, передбаченому правилами Цивільно процесуального кодексу України. Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/21948/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. Я. Качмар