Постанова 4812 № 467/127/25

23.03.26 22-ц/812/529/26 Провадження № 22-ц/812/529/26 Суддя першої інстанції Догарєва І.О. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 23 березня 2026 року м. Миколаїв Справа № 467/127/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворська Ж.М., при секретарі судового засідання Повертайленко Ю.В., за участі представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - Петровського Л.А., представниці відповідача за первісним позовом, представниці позивача за зустрічним позовом Петриної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Агрономія» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної Академії аграрних наук України», на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Догарєвої І.О., в залі судового засідання в с-ще Арбузинка, за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Агрономія» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної Академії аграрних наук України» про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії та зустрічною позовною заявою Державного підприємства «Дослідне господарство «Агрономія» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної Академії аграрних наук України» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, В С Т А Н О В И В: 25 січня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник Петровський Л.А., звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Агрономія» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної Академії аграрних наук України» (далі - (ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН») про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працює у ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН» трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва з 02 червня 2023 року. Відповідно до вимог пункту 1 статті 134 та статті 135 КЗпП України з відповідачем було підписано договір про повну матеріальну відповідальність. У червні 2024 року під час збирання врожаю позивач експлуатував комбайн Claas Lexion 660. 15 червня 2024 року він виявив несправність в роботі комбайна, про що доповів керівництву. Комбайн перевірявся різними спеціалістами та приблизно у вересні 2024 року було встановлено поломку генератора. 06 листопада 2024 року виконуючий обов`язки директора ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН» Чмир С. ознайомив ОСОБА_1 з наказом № 49-АГ про оголошення йому догани та притягнення до матеріальної відповідальності у розмірі 67 182,60 грн шляхом утримання 50% щомісяця із заробітної плати позивача до повного погашення матеріальних збитків, хоча наказ датований 06 жовтня 2024 року. Жодних документів на підтвердження вини позивача у поломці комбайну надано не було. З листопада 2024 року відповідач утримує із заробітної плати позивача зазначену матеріальну шкоду. На адвокатський запит представника позивача 02 січня 2025 року від ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН» надійшла відповідь з додатками, які нібито підтверджують наявність спричинених матеріальних збитків позивачем, зокрема, рахунки на оплату від 18 вересня 2024 року № 620, що не є доказами придбання відповідних матеріальних цінностей. Доказів, що свідчать про наявність вини позивача у поламці генератора відповідачем не надано, комісії, службового розслідування чи перевірки не проведено. Також позивачем пропущено строк притягнення відповідача до відповідальності за трудовим законодавством. Отже, відсутні умови для покладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності, зокрема, щодо наявності прямої дійсної шкоди, завданої працівником, його протиправної поведінки, вини у діях чи бездіяльності працівника, прямого причинного зв`язку між протиправною винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною бездіяльність ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України», яка полягає в стягнені матеріальної шкоди з ОСОБА_1 . Скасувати наказ від 06 листопада 2024 року № 49-АГ про притягнення до матеріальної відповідальності позивача. Зобов`язати відповідача повернути позивачу всі стягнуті грошові кошти згідно наказу від 06 листопада 2024 року № 49-АГ. 24 лютого 2025 року ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків. Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що ОСОБА_1 02 червня 2023 року прийнятий на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва згідно з наказом від 01 червня 2023 року № 125-к. 02 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» укладено договір про повну матеріальну відповідальність, згідно з яким на підставі пункту 1 статті 134 та статті 135 КЗпП України працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за всі в установленому порядку передані йому під звіт роботодавцем товарно-матеріальні цінності та кошти згідно з інвентаризаційним описом, що додаються до цього договору, а також за ті товарно-матеріальні цінності та кошти, що будуть надходити йому під звіт протягом усього терміну дії договору. На підставі договору поставки від 24 квітня 2023 року № 24042023-01-Т ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» придбало комбайн Class Lexion 660 C7400405, 2017 року, який було отримано підприємством 28 червня 2022 року згідно з актом прийому-передачі. На цьому комбайні у 2023 році працював ОСОБА_1 24 червня 2024 року комбайн було вигнано ОСОБА_1 з гаражу для збору врожаю. В цей день комбайн відпрацював 8 годин, але під час роботи ОСОБА_1 виявив, що у комбайні на електричному циферблаті відображалась помилка та почали знижуватись оберти двигуна. Після огляду комбайну сервісним співробітником ТОВ «Аграрленд» було виявлено вихід з ладу модульного блоку та некоректну роботу форсунок. Наступного дня підприємством було придбано форсунки, які було замінено власними силами. Після заміни форсунок, комбайн почав працювати, але все одно відображалась помилка про поломку модульного блоку, який відповідає за роботу двигуна комбайна, в тому числі керує роботою форсунок. З метою перевірки правильності встановлення поломки, 19 липня 2024 року сервісним співробітником ТОВ «Аграрленд» проведено діагностику, про що складено відповідний звіт, після якого підтвердилась необхідність заміни генератора. 18 вересня 2024 року підприємство замовило генератор для заміни. 01 листопада 2024 року заступником директора ОСОБА_2 було повідомлено директора ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України», що поломка комбайна сталась з вини тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 . Таким чином, внаслідок бездіяльності тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 , який працював на комбайні 24 червня 2024 року та не зарядив вчасно акумулятори комбайна, ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» було вимушене здійснити заміну форсунок вартістю 140 000 грн, генератора вартістю 67 182,60 грн. Таким чином ОСОБА_1 завдав ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» збитки на суму 207 182,60 грн. Від надання пояснень щодо завданих збитків ОСОБА_1 відмовився. Посилаючись на викладене, ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заподіяної шкоди в розмірі 207 182,60 грн. Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2025 року первісний та зустрічний позови об`єднані в одне провадження. Рішенням того ж суду від 10 грудня 2025 року первісний позов ОСОБА_1 до ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Наказ виконуючого обов`язки директора ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» Сергія Чмиря від 06 листопада 2024 року № 49-АГ про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 скасовано. Зобов`язано ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» повернути ОСОБА_1 відраховані із заробітної плати на підставі наказу від 06 листопада 2024 року № 49-АГ грошові кошти в сумі 49 723 грн 50 коп. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків відмолено. Стягнуто з ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 грн. 20 коп. Рішення суду мотивовано тим, що посада тракториста не входить до переліку посад і робіт, які виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва. Представником ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України», всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 може за законом нести повну матеріальну відповідальність перед роботодавцем. Однозначного висновку про те, що вихід з ладу генератора, і, як наслідок, модуля мотора комбайну стався через ігнорування сигналу про низький заряд акумулятора оператором комбайну повідомлення ТОВ «Аграрленд» не містить. Дійти до такого висновку на підставі наданих доказів, зокрема, звіту про несправності, без спеціальних технічних знань не можливо. Зазначене узгоджується також із показаннями свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що не має відповідної кваліфікації для визначення причин поломки, а його службова записка ґрунтується на тому, що представник ТОВ «Аграрленд» вважав найбільш імовірною причиною поломки комбайна. Відомості щодо належної кваліфікації працівників ТОВ «Аграрленд» у справі відсутні. Позовна вимога за зустрічним позовом ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача за зустрічним позовом суми заподіяної шкоди в розмірі 207 182.60 грн задоволенню не підлягають з огляду на відсутність підстав матеріальної відповідальності працівника. Не погодившись з рішення суду, ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги зустрічного позову та відмовити у задоволенні вимог первісного позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково застосував норми щодо переліку посад для повної матеріальної відповідальності, посилаючись на застарілу постанову від 28 грудня 1977 року, № 447/24 яка втратила чинність згідно з Законом України «Про дерадянізацію законодавства України» від 21 квітня 2022 року № 2215-IX. Під час укладення договорів про повну матеріальну відповідальність варто керуватись статтею 135-1 Кодексу законів про працю України. У зв`язку із відсутністю, станом на сьогодні, затвердженого переліку посад і робіт з якими підприємство може укласти договір про повну (індивідуальну) матеріальну відповідальність, роботодавцю не заборонено самостійно визначати такі категорії працівників (з урахуванням умов, встановлених статтею 135-1 КЗпП України). Суд не надав належної правової оцінки факту укладення та дії договору про повну матеріальну відповідальність, який прямо передбачає відповідальність працівника за збереження переданого майна. Суд не встановив причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 та заподіяною шкодою, хоч цей зв`язок підтверджено належними доказами. Висновок суду про відсутність висновку про те, що вихід з ладу генератора, і, як наслідок, модуля мотора комбайну, стався через ігнорування сигналу про низький заряд акумулятора оператором комбайну повідомлення ТОВ «Аграрленд» не містить суперечить наданим доказам. Немає підстав для сумнівну в належній кваліфікації працівників ТОВ «Аграрленд», оскільки ТОВ «Аграрленд» здійснював сервісне обслуговування комбайну та є надавачем послуг з технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Крім того, ні позивачем, ні свідком ОСОБА_2 не зазначалось щодо сумнівів у кваліфікації працівників, які здійснювали огляд комбайну та здійснювали висновок щодо його поломки. Суд переклав на підприємство непомірний доказовий тягар, фактично вимагаючи довести технічні причини поломки «з першого джерела» (заводу виробника), ігноруючи при цьому думку сервісної служби та технічну документацію, що є достатніми доказами у цивільному процесі. Суд першої інстанції не надав правової оцінки показам свідка ОСОБА_2 , заступника директора Підприємства, який дав чіткі пояснення щодо обставин поломки, факту отримання від працівника повідомлення про помилку та подальших дій. Його службова записка базувалася на інформації від фахівців сервісної служби. Суд також не врахував показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили факт укладення договору про матеріальну відповідальність та дотримання процедури та строків притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_5 , надав відзив на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог первісного позову є повністю обґрунтованим, за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів щодо заподіяння матеріальної шкоди та наявності вини позивача, що і було встановлено в рішенні суду першої інстанції. Позивач просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що наказом від 01 липня 2023 року № 125-к директора ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» ОСОБА_1 прийнято на роботу трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва з 02 червня 2023 року. 02 червня 2023 року між ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» та ОСОБА_1 , який працює на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Представником ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» надано копію посадової інструкції тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва з відміткою про ознайомлення ОСОБА_1 від 01 червня 2023 року. Відповідно до копії договору поставки сільськогосподарської техніки від 24 квітня 2023 року № 24042023-01-Т, укладеного між постачальником ТОВ «Аграрленд» та покупцем ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України», акту прийому-передачі від 28 червня 2023 року, ДП «ДГ «Агрономія» придбано, зокрема, комбайн Claas Lexion 660 C7400405, 2017 рік. Відповідно копії облікового листа тракториста-машиніста форми № 67-6, ОСОБА_1 в жовтні 2023 року працював на машинах марки Клаас комбайн та МТЗ-82. У червні 2024 року на машині МТЗ-920. Також у червні 2024 року ОСОБА_1 відпрацьовано 8 годин зі збирання озимої пшениці на машині Claas 660 із залученням помічника на прізвище « ОСОБА_6 ». 01 листопада 2024 року ОСОБА_2 складено доповідну записку на ім`я директора ДП «ДГ «Агрономія» Чмиря С.М., якою автор доводить до відома, що тракторист-машиніст ОСОБА_1 проігнорував попереджувальний сигнал лампочки в комбайні Клас-Лексіон 660, що призвело до виходу з ладу генератора та великих фінансових витрат на ремонт комбайна на суму 67 182.60 грн. Згідно доповідної записки заступника директора ОСОБА_2 без зазначення дати її складання, підприємство Клас Україна надало підтвердження про наявні поломки підтвердженими мотогодинами машини ОСОБА_7 . Додатком до доповідної записки зазначено звіт машини ОСОБА_7 . Відповідно до копії протоколу наради щодо встановлення причин виходу з ладу модульного блоку та форсунок комбайна Claas Lexion 660 C7400405 від 04 листопада 2024 року, за результатом наради встановлено, що внаслідок бездіяльності тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 підприємству завдано збитки на суму 207 182.60 грн, що складається з витрат на придбання форсунок 140 000 грн та на придбання генератора 67 182.60 грн. Такий висновок зроблено на підставі доповідної записки заступника директора ОСОБА_2 від 01 листопада 2024 року, пояснень менеджера регіонального розвитку ТОВ «Аграрленд» ОСОБА_8 та заступника директора ОСОБА_2 про те, що несправність модуля мотора комбайна виникла внаслідок розрядження акумуляторів та низького рівня напруги системи, через що вийшов з ладу генератор та некоректно працювали форсунки. Також зазначено, що зі звіту від 19 липня 2024 року вбачається, що на 1 297 годині виявлено помилку 0133 «Мінімальна напруга батареї», загорілась червона лампочка на пульті керування комбайном та рекомендовано перевірити генератор та батарею, в той час як ОСОБА_1 не виконав вказаних рекомендацій та продовжив роботу на комбайні, внаслідок чого виникла несправність. 05 листопада 2024 року заступником головного бухгалтера С. Ірзою та бухгалтером матеріального відділу І. Буйровою складено акт про те, що тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 05 листопада 2024 року відмовився надати письмові пояснення щодо причин виходу з ладу модульного блоку та форсунок комбайна Claas Lexion НОМЕР_1 . 06 листопада 2024 року в.о. директора ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» ОСОБА_9 наказом № 49-АГ у зв`язку із неналежним виконанням поставлених завдань під час експлуатації комбайну Claas Lexion 660, що призвело до пошкодження та заподіяння матеріальних збитків підприємству на загальну суму 67 182.60 грн ОСОБА_1 , трактористу-машиністу сільськогосподарського виробництва оголошено догану та притягнуто його до матеріальної відповідальності в розмірі 67 182.60 грн. В.о. головного бухгалтера ОСОБА_3 наказано стягнути шкоду шляхом утримання 50% щомісяця із заробітної плати ОСОБА_1 до повного погашення матеріальних збитків. Згідно накладної від 25 червня 2024 року № 349 покупцем ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» отримано від постачальника ТОВ «Аграрленд» комплект форсунок Claas Lexion вартістю з ПДВ 140 000 грн. Оплату вартості форсунок 140 000 грн здійснено відповідно до платіжної інструкції від 24 червня 2024 року № 4532. Відповідно до рахунку на оплату від 18 вересня 2024 року № 620 від постачальника ТОВ «Аграрленд» вартість генератора BOSCH становить 67 182.60 грн, в тому числі ПДВ 11 197.10 грн. Згідно накладної від 26 листопада 2024 року № 500 покупцем ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» отримано від постачальника ТОВ «Аграрленд» генератора BOSCH вартістю з ПДВ 67 182.60 грн. Оплату вартості генератора BOSCH здійснено відповідно до платіжної інструкції від 26 листопада 2024 року № 4152, за якою оплата проводилась за декількома рахунками на загальну суму 415 283.09 грн. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків. Щодо скасування наказу ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» від 06 листопада 2024 року № 49-АГ. Згідно із частиною 1 статті 147 КЗпП України догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни. Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, як-от: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку встановленими статей 148-149 КЗпП України. За правилами статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Отже, згідно законодавства України, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем. За порушення трудової дисципліни, як визначено в статті 147 КЗпП України, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Мета цього пояснення з`ясувати чи вчинив працівник проступок і чи визнає він себе винним. Обов`язковість надання працівником пояснення з приводу вчинення проступку одна з гарантій того, що накладення стягнення буде правомірним. Однією із засад судочинства, регламентованих пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості. Тобто не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість. Наказ про оголошення догани має відповідати загальним вимогам до оформлення наказів та містити всі необхідні елементи. Він повинен чітко вказувати на дату та факт порушення трудової дисципліни, описувати суть проступку, вказати нормативно-правові акти, які були порушені, посилатися на відповідні норми трудового законодавства та локальних нормативних актів підприємства, а також містити рішення про застосування догани як дисциплінарного стягнення. Наказ про оголошення догани складається за певних умов. Зокрема, коли роботодавець виявив факт порушення працівником трудової дисципліни, отримав (або намагався отримати) від нього письмові пояснення, розглянув всі обставини справи та прийняв рішення про необхідність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Важливо зазначити, що згідно з трудовим законодавством, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. При цьому необхідно вказати, які саме дії працівника були кваліфіковані як порушення трудової дисципліни, які норми трудового законодавства або локальних нормативних актів підприємства були порушені, а також врахувати тяжкість проступку, обставини, за яких він був вчинений, попередню роботу та поведінку працівника. Як встановлено судом першої інстанції в наказі в.о. директора ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» Чмир С. від 06 листопада 2024 року № 49-АГ визначено, що у зв`язку із неналежним виконанням поставлених завдань під час експлуатації комбайну Claas Lexion 660, що призвело до пошкодження та заподіяння матеріальних збитків підприємству на загальну суму 67 182.60 грн ОСОБА_1 , трактористу-машиністу сільськогосподарського виробництва оголошено догану та притягнуто його до матеріальної відповідальності в розмірі 67 182.60 грн. В.о. головного бухгалтера ОСОБА_3 наказано стягнути шкоду шляхом утримання 50% щомісяця із заробітної плати ОСОБА_1 до повного погашення матеріальних збитків. 05 листопада 2024 року заступником головного бухгалтера С. Ірзою та бухгалтером матеріального відділу І. Буйровою складено акт про те, що тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 05 листопада 2024 року відмовився надати письмові пояснення щодо причин виходу з ладу модульного блоку та форсунок комбайна Claas Lexion НОМЕР_1 . Отже, з огляду на наведені норми трудового законодавства наказ в.о. директора ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» Чмир С. від 06 листопада 2024 року № 49-АГ не містить дати вчинення дисциплінарного правопорушення, а також не зазначено які саме норми трудового законодавства або локальних нормативних актів підприємства були порушені ОСОБА_1 . З наданих підприємством доказів, зокрема, з доповідної записки заступника директора ОСОБА_2 встановлено, що факт виявлення несправності комбайна було виявлено 19 липня 2024 року та зазначена причетність до цієї несправності ОСОБА_1 , тоді як наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності датовано 06 листопада 2024 роком (більше чим через три місяці). Між тим, будь-яких пояснень з цього приводи від ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а також відсутні будь-які докази щодо відмови ОСОБА_1 від дачі таких пояснень. При цьому ОСОБА_1 заперечував те, що йому пропонували дати пояснення за цим фактом. Наданий ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» на підтвердження відмови ОСОБА_1 дати пояснення акт від 05 листопада 2024 року, складений заступником головного бухгалтера С. Ірзою та бухгалтером матеріального відділу І. Буйровою, не може бути прийнятний до уваги, оскільки зі змісту цього акту не зрозуміло де і при яких обставинам працівнику ОСОБА_1 було запропоновано дати такі пояснення та не зазначено причина яку висловив останній, при відмові від дачі пояснень. Отже, з огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема, не встановлено дати вчинення дисциплінарного проступку та не зазначено її в наказі, не зазначено норми трудового законодавства або локальних нормативних актів підприємства, які були порушені працівником. Не надано можливість ОСОБА_1 надати пояснення з приводу подій, зазначених в наказі. Щодо притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності. Відповідно до частин 1 та 2 статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови що така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю працівника). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт перший статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди. Перелік вказаних посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність має бути затверджений в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Проте чинною наразі є постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24. Зазначеною постановою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва. Згідно вказаного переліку посад і робіт посада ОСОБА_1 не відноситься до категорії працівників, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність. Договір про повну матеріальну відповідальність можна укладати у письмовій формі тільки з працівниками визначених категорій. Договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з особами, які не включені до Переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсним. Сам по собі факт укладання з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за пунктом 1 частини 1 статті 134 КЗпП України. Доводи апеляційної скарги про те, що постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 втратила чинність відхиляється судом апеляційної інстанції з огляду на таке. Відповідно до Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» майже усі нормативно-правові акти Союзу РСР та Української РСР (Української СРР) або втратили чинність, або перестали застосовуватись на території України або були змінено відповідно до теперішніх реалій. Відповідно до Додатку № 1 Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» визначений Перелік актів органів державної влади і органів державного управління Союзу РСР, що не застосовуються на території України відповідно до пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. У пункті 362 вказаного Додатку зазначено про Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року № 4204-IX «Об утверждении Положения о материальной ответственности рабочих и служащих за ущерб, причиненный предприятию, учреждению, организации» (із наступними змінами). Між тим, про те, що на території України не застосовується саме постанова № 447/24, в Законі № 2215 не сказано. І ця постанова продовжує бути чинною на підставі постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року № 1545-XII. Цей документ наразі чинний, і в додатку 1 до Закону № 2215 (в переліку нормативно-правових актів, які не застосовуються) його немає. Отже, як Перелік № 447/24, так і Типова форма договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність наразі чинні. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правової природи та юридичної сили укладеного сторонами договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, правильно встановили, що такі не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у повному розмірі Згідно статті 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. У пункті 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що виходячи з вимог статті 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Підставою для настання матеріальної відповідальності тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 роботодавець зазначив бездіяльність ОСОБА_1 , який працював на комбайні 24 червня 2024 року та не зарядив вчасно акумулятор комбайна Claas Lexion 660 C7400405, внаслідок чого ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» спричинено майнову шкоду, що складається з витрат на придбання форсунок 140 000,00 грн та на придбання генератора 67 182,60 грн. Аналізуючи надані ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» докази на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявними у справі доказами не доведено, що винними протиправними діями ОСОБА_1 підприємству заподіяно майнову шкоду і останній повинен нести цивільну відповідальність. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком з огляду на таке. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» не надано на вимогу суду оригінал примірника посадової інструкції, що позбавляє можливості суд зробити висновок чи входило в обов`язки тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва керування зернозбиральним комбайном та які обов`язки покладались на ОСОБА_1 у зв`язку саме з керуванням комбайном. Матеріали справи взагалі не містять доказів, що зернозбиральний комбайн Class Lexion 660 C7400405, 2017 року, був переданий ОСОБА_1 для здійснення його трудових обов`язків, з якого час ця сільгосптехніка була закріплена за працівником та у якому технічному стані. Також відсутні докази які були створені умови для її зберігання та доступу до неї третіх осіб. Як встановлено судом першої інстанції комбайн було придбано у 2023 році, а в липня 2024 року були виявлені технічні недоліки у роботі комбайна. З наданих суду доказів встановлено, що ТОВ «Аграрленд», постачальник сільгосптехніки, визначено, що причиною несправності модуля мотора комбайна зазначено розрядження акумулятора та низькій рівень напруги системи (вихід з ладу генератора). Інформація заводу-виробника, яка покладена в основу такого висновку, ТОВ «Аграрленд» не надана. Як і не надано висновку про те, що така несправність є наслідком ігнорування сигналу про низькій заряд акумулятора при експлуатації комбайна. Як правильно зазначив суд першої інстанції у ситуації, що виникла у цій справі, з метою визначення причин несправності комбайна було б доцільно проведення інженерно-механічної експертизи, яка дала б відповіді на питання: причини виходу з ладу деталей, відповідність технічного стану комбайна вимогам заводу-виробника, правильність дій оператора (комбайнера), якість проведеного технічного обслуговування, тощо. Між тим, таких клопотань ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заявляло. Аргументи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не прийнято до уваги висновки працівників ТОВ «Аграрленд», які здійснювали сервісне обслуговування комбайну та є надавачем послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів відхиляються апеляційним судом, оскільки висновку не конкретизовані, не містять обґрунтувань причин таких поломок та базуються на припущеннях. Доводи апеляційної скарги про те, що суд переклав на підприємство непомірний доказовий тягар, фактично вимагаючи довести технічні причини поломки «з першого джерела» (заводу виробника) не заслуговують на увагу, оскільки приписами статті 138 КЗпП України передбачено, що обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві. Щодо тверджень апеляційної скарги про не надання правової оцінки показам свідка ОСОБА_2 , щодо причин поломки, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що висновки зроблені свідком є припущенням таких причин та інтерпретацію висновку працівників ТОВ «Аграрленд». Також, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили факт укладення договору про матеріальну відповідальність та дотримання процедури та строків притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на те, що показання цих свідків є суб`єктивним ставленням цих свідків щодо обставин справи. Між тим, судом першої інстанції надані оцінка показанням цих свідків в сукупності з іншими доказами у справі та нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність роботодавцем ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків, а також підстав для покладення на нього матеріальної відповідальності, стягнення грошових сум із заробітної плати ОСОБА_1 для погашення матеріальних збитків є безпідставними, а тому суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги в частині зобов`язання роботодавця ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» повернути ОСОБА_1 відраховані грошові кошти у розмірі 49 723.50 коп. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України». ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» оскаржує судове рішення повністю, між тим в частині вимог Бурди О.Г. щодо визнання протиправною бездіяльності ДП «ДГ «Агрономія» МІП ім. В.М. Ремесла НААН України» в стягненні матеріальної шкоди, в задоволенні яких суд першої інстанції відмовив, апеляційна скарга не містить доводів незгоди з оскаржуваним рішенням в цій частині. За такого, законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то підстави для розподілу судового збору відсутні. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Агрономія» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної Академії аграрних наук України», залишити без задоволення. Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повне судове рішення складено 23 березня 2026 року.