Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 438/1172/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2026 рокуСправа № 438/1172/25 пров. № А/857/9865/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В., при секретарі судового засідання Гладкій С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 23 вересня 2025 року (суддя Раданович Г.М., м.Борислав), - ВСТАНОВИВ: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі Управління), в якому просив: скасувати та визнати протиправною постанову від 27.06.2025 серії ЕНА №5081870 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП); визнати дії інспектора ВБДР 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління Гребенюка Ю.О. протиправними. Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 23 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідачем не дотримано процедуру притягнення до адміністративної відповідальності та не забезпечено гарантії, передбачені статтею 268 КУпАП, зокрема не було ознайомлено належним чином з процесуальними правами, не забезпечено право на захист, не надано копію постанови на місці. Зазначає, що висновки суду ґрунтуються не на доказах, а на припущеннях. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до частин другої, третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, що не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказами у справі доведено, що позивач керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN SHARAN НОМЕР_1 (далі ТЗ) у населеному пункті рухався зі швидкістю 88 км/год. при дозволеній швидкості 50 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху України. Факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ІІ №ТС000751, про що зазначено в оскаржуваній Постанові. При цьому, працівниками органу Національної поліції дотримано вимоги статті 283 КУпАП, у фабулі оскаржуваної Постанови викладено опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначено нормативно-правовий акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення, правильно застосовано вид та розмір адміністративного стягнення. Таким чином, відповідач при винесенні Постанови відносно позивача, діяв у рамках чинного законодавства України та у спосіб визначений законом. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 27.06.2025 о 13:38 в с.Ваньовичі, дорога Н-13 Львів-Самбір-Ужгород, 71км водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ у населеному пункті рухався зі швидкістю 88 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним приладом TruCam LTI20/20 TC000751, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху України порушення швид. режиму в населених пунктах. Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається «Правилами дорожнього руху», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР). Пунктом 12.4 ПДР установлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП може бути притягнута особа, яка допустила перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За приписами статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За змістом статті 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України. Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію з відеозаписів та фотокарток в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Стосовно порядку використання лазерного вимірювача TruCам LTI 20/20, серійний номер ТС 000751, необхідно зазначити наступне. Суд апеляційної інстанції зауважує, що застосування у конструкції вказаної норми частини другої статті 40 Закону № 580-VIII похилої риски між словами «монтувати» та «розміщувати» свідчить, що відповідні пристрої можуть як стаціонарно монтуватись так і розміщуватись, у тому числі, й на однострої, у/на службових транспортних засобах поліцейських. Отже, законом не обмежується використання технічних пристроїв для фіксації порушень, у тому числі й лазерних вимірювачів швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20, виключно у стаціонарному режимі. Лазерний вимірювач TruCam LT1 20/20 є засобом вимірювальної техніки, який використовується відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012, сертифікати відповідності від 09.01.2019 та 23.12.2020 №№ 22/3/F/21/047-19, 22/3/F/21/036-20 відповідно, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» ДП «Укрметртестстандарт» № 22-01/33008. Листом Державного Підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів від 01.07.2025 № 22-38/30 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Їхнє основне призначення це експлуатація в ручному режимі за утримування приладу в руках за безпосередньої участі оператора. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Оскільки лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватися з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання. З огляду на викладене, докази здобуті з використанням лазерного вимірювача швидкості TruCАM серійний номер ТС 000751 є належні та допустимі. На підтвердження того, що позивач дійсно допустив порушення зазначених вище вимог ПДР, відповідачем до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву подано докази у вигляді фото та відео фіксації вчиненого правопорушення, з яких видно, що ТЗ позивача в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 88 км/г. При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача відбулось з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку, що могло вплинути на результат вимірювання. Спірна Постанова містить посилання на доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, а саме покази вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCam ТС000751. Покликання на факт фіксації правопорушення згаданим приладом є достатнім для ідентифікації основного доказу та відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Водночас, судовим розглядом встановлено, що в матеріалах справи відсутній відеозапис з розглядом справи та докази дотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності та забезпечення гарантій, передбачених статтею 268 КУпАП. Відповідно до статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За змістом статтей 279, 280 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395). Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 закріплено, що під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції № 1395 встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Отже, під час розгляду справи поліцейський зобов`язаний роз`яснити права й обов`язки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до пункту 3 Розділу VIII. «Загальний порядок зберігання та видачі відеозаписів» «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026 (далі Інструкція № 1026), строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб; Водночас, апеляційний суд зазначає, що наявність вказаного правила щодо знищення доказів, встановленого Інструкцією № 1026, не може звільняти відповідача від встановленого актами вищої юридичної сили обов`язку щодо доведення правомірності своїх рішень про притягнення до адміністративної відповідальності. Так, у матеріалах справи відсутні докази, що позивачу було представлено посадових осіб, які розглядали дану справу, було ознайомлено належним чином з процесуальними правами та обов`язками, забезпечено реалізацію права на захист. За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності не ґрунтуються на належних доказах, а мають характер припущень. Порушення процедури оформлення адміністративного провадження, зокрема неналежне документування та ігнорування клопотань особи, є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до частини другої статті 77 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини першої статті 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Таким чином, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16, від 17 липня 2019 у справі № 295/3099/17 та від 5 березня 2020 року у справі № 607/7987/17. Проте відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують дотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності та забезпечення гарантій, передбачених статтею 268 КУпАП. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана Постанова складена з порушенням норм статтей 268, 279-280 КУпАП, а тому є неправомірною та підлягає скасуванню. В розрізі викладеного, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на обставини, наведені вище. Водночас, позовна вимога про визнання протиправними дій інспектора ВБДР 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління Гребенюка Ю.О. протиправними не підлягає задоволенню, оскільки належним і ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є саме визнання протиправною і скасування оскаржуваної Постанови. Згідно з частиною третьою статті 286 КАС, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. З огляду на результат апеляційного розгляду, відповідно до статті 139 КАС документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору за подання позову у розмірі 605,60 грн та апеляційної скарги у розмірі 908,50 грн, слід відшкодувати позивачеві шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції. Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 23 вересня 2025 року в частині визнання протиправною та скасування постанови скасувати та ухвалити постанову, якою позов задовольнити. Визнати протиправною і скасувати постанову від 27.06.2025 серії ЕНА № 5081870, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги у сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 10 коп. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 20.03.2026.