Постанова Київський апеляційний суд № 756/6244/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/2522/2026 справа №756/6244/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Желепи О.В., Соколової В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Стеблевським Андрієм Олексійовичем, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Диби О.В., повне судове рішення складено 30 липня 2025 року, у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У травні 2025 року КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості. Вимоги позову мотивує тим, що позивач з 01 травня 2018 року є надавачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. З 01 листопада 2021 року у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказує, що на виконання вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивачем на основі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті "Хрещатик" від 28 березня 2018 року. Вказує, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира АДРЕСА_1 у вказаному будинку під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання, отже, відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення / централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з теплової енергії / постачання гарячої води. Відповідачі не вносили плату своєчасно за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 31 березня 2025 року складає 50 639,35 гривень: за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 0,00 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 30 264,63 грн; за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 333,45 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 18 962,21 грн. Зазначає, що за відповідачами з 01 листопада 2021 року обліковується заборгованість за абонентське обслуговування з послуг за постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 39,17 грн. Крім того, позивач на підставі Договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року за № 602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 гривень та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 6 083,50 гривень. З посиланням на частину 2 статті 625 ЦК України та статтю 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вказує, що із відповідачів на користь позивача слід стягнути 3% річних, інфляційні втрати та пеню. Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 що є власниками/зареєстровані/проживають за адресою АДРЕСА_1 на користь КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 67 579,57 гривень, з яких: § заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 6 083,50 грн; § інфляційну складову боргу у розмірі 906,44 грн, три відсотки річних у розмірі 228,01 грн; § заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 30 264,63 грн; § інфляційну складову боргу у розмірі 4 509,43 грн, три відсотки річних у розмірі 1 134.30 грн; § заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 333,45 грн; § інфляційну складову боргу у розмірі 134,19 грн, три відсотки річних у розмірі 34,55 грн, пеня у розмірі 42,03 грн; § заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 18 962,21 грн; § інфляційну складову боргу у розмірі 2 500,73 грн, три відсотки річних у розмірі 616,71 грн, пеню у розмірі 750,33 грн; § заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн; § заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуг із постачання гарячої води у розмірі 39,17 грн; § судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість у розмірі 67 579,57 грн, що складається із: 6083,50 грн ? заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання, інфляційну складову боргу у розмірі 906,44 грн, три відсотки річних у розмірі 228,01 грн, 30264,63 грн ? заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води, інфляційну складову боргу у розмірі 4 509,43 грн, три відсотки річних у розмірі 1134,30 грн, 1 333,45 грн ? заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії, інфляційну складову боргу у розмірі 134,19 грн, три відсотки річних у розмірі 34,55 грн, пеню у розмірі 42,03 грн, 18 962,21 грн ? заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води, інфляційну складову боргу у розмірі 2 500,73 грн, три відсотки річних у розмірі 616,71 грн, пеню у розмірі 750,33 грн, 39,89 грн - заборгованості з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії, 39,17 грн - заборгованості з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь КП "Київтеплоенерго" судовий збір у розмірі 1 514 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП "Київтеплоенерго" судовий збір у розмірі 1 514 грн. Задовольнивши позов, суд першої інстанції установив, що відповідач ОСОБА_2 проживає та зареєстрований у квартирі за адресою АДРЕСА_1 з 10 серпня 1995 року, а ОСОБА_1 проживає та зареєстрований у квартирі за адресою АДРЕСА_1 з 27 травня 1997 року, тому вони як споживачі житлово-комунальних послуг своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги. Суд зазначив, що позивач виконує умови договору належним чином, натомість відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань. Погодившись із наданим позивачем розрахунком заборгованості, суд першої інстанції задовольнив позов.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального і матеріального права. Вказує, що не був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції, внаслідок чого не мав можливості подати відзив на позовну заяву та докази на спростування доводів позивача. Вказує на необґрунтоване нарахування боргу, оскільки з 2015 року у квартирі встановлено бойлер, показник лічильника гарячої води становить 381 м? і є незмінним, що підтверджено актами 2023-2024 років. Звертає увагу, що відповідачі регулярно і своєчасно надсилали позивачу показники лічильника. Помилка виникла через неправильне зняття показників контролером (831 м? замість 381 м?), після чого позивач почав нарахування за будинковими показниками. Звернення про перерахунок залишені без належного реагування, а вимоги позивача надати документи майже 20-річної давності (акт первинного монтажу індивідуального засобу обліку гарячої води; акти контрольного зняття показань індивідуального засобу обліку гарячої води, копії сплачених квитанцій) є необґрунтованими. Уважає, що заявлена заборгованість має штучний характер і виникла з вини контролера. Звертає увагу, що розмір боргу суперечить самим даним позивача: станом на 01 січня 2018 року заборгованість відповідачів становила 1 235,50 грн, тоді як у позові зазначено 6 083,50 грн без пояснень причин збільшення. Посилається на пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період до 01 травня 2018 року. Мотивуючи наведеним, просить рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. Відповідно до даних витягу з реєстру територіальної громади м. Києва №129423599 від 15 квітня 2025 року убачається, що задекларованим місцем проживання ОСОБА_2 з 10 серпня 1995 року значиться АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 - з 27 травня 1997 року (а.с. 5). З даних розрахунку за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року інфляційної складової та 3% річних заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води убачається, що заборгованість за особовим рахунком НОМЕР_1 становить 30 264,63 гривень, інфляційна складова 4 509,43 гривень та 3% річних 1 134,30 (а.с. 7). З даних розрахунку за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року інфляційної складової та 3% річних заборгованості за послуги з постачання теплової енергії убачається, що заборгованість за особовим рахунком НОМЕР_1 становить 1 333,45 гривень, інфляційна складова 134,19 гривень, 3% річних 34,55 гривень та пеня у розмірі 42,03 гривень (а.с. 8). З даних розрахунку за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року інфляційної складової та 3% річних заборгованості за послуги з постачання гарячої води убачається, що заборгованість за особовим рахунком НОМЕР_1 становить 18 962,21 гривень, інфляційна складова 2 500,73 гривень, 3% річних 616,71 гривень та пеню у розмірі 750,33 гривень (а.с. 9). З даних розрахунку за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року інфляційної складової та 3% річних заборгованості за послуги з постачання гарячої води, надані до 01 травня 2018 року ПАТ "КИЇВЕНЕРГО", відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року №602-18 убачається, що заборгованість становить 6 083,50 гривень, інфляційна складова боргу 906,44 гривень, 3% річних 228,01 гривень (а.с. 10). На підтвердження факту надання послуг позивачем надано копії корінців наряду №135923 від 06 квітня 2019 року, №150490 від 19 жовтня 2018 року (а.с. 19), №177 від 03 квітня 2020 року, №2791382 від 25 жовтня 2019 року (а.с. 19 зворот), №281472 від 16 жовтня 2020 року, №202148 від 05 квітня 2021 року (а.с. 20), №№148486 від 23 жовтня 2021 року (а.с. 20 зворот), №993 від 20 жовтня 2022 року, №1971419 від 08 квітня 2023 року (а.с. 21), №133123 від 28 березня 2024 року (а.с. 21 зворот), №135120 від 24 березня 2025 року, №148492 від 30 жовтня 2024 року (а.с. 22). З даних довідок про обсяги споживання послуг убачається, що за адресою АДРЕСА_1 встановлено будинкові лічильники гарячого водопостачання та лічильники опалення (а.с. 23-24). 11 жовтня 2018 року між ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" та КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії). За пунктом 1.1 вказаного договору ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" відступило право вимоги, а КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з урахуванням оплат, що отримані ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" до дати укладення цього договору (а.с. 25). Згідно даних додатку №1 до договору про відступлення права вимоги, убачається, що до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" перейшло право вимоги до ОСОБА_4 на суму 6 083,50 гривень (а.с. 26). На спростування доводів позивача щодо розміру заборгованості відповідачем надано копію попередження про наявність боргу із змісту якого убачається, що ПАТ "Київенерго" проінформувала клієнта про наявність заборгованості з постачання гарячої води та опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 01 січня 2018 року (без нарахувань за грудень 2017 року) заборгованість становить 1 235,50 гривень (а.с. 53). 06 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до комунального концерну "Центр комунального сервісу", у якій просив провести контрольне знімання показань по квартирному засобу обліку гарячої води за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку із некоректними показниками у квитанціях (а.с. 54). 13 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до комунального концерну "Центр комунального сервісу" із заявою, у якій просив зробити перерахунок по лічильнику гарячої води №024433. До заяви долучив в тому числі квитанції по оплаті послуг гарячого водопостачання та опалення за грудень 2017 року. У заяві вказано, що споживання гарячої води відсутнє у зв`язку з тим, що з 2015 року встановлено бойлер (а.с. 55). З даних листа комунального концерну "Центр комунального сервісу" №02/РЦ-2938 від 19 березня 2024 року убачається, що останнім розглянуто заяву ОСОБА_1 про здійснення перерахунку. Зазначено, що для розгляду питання щодо здійснення коригування нарахувань/коригування показників лічильника за послугу постачання гарячої води, ОСОБА_1 необхідно додатково надати відповідну заяву та такі документи: акт первинного монтажу індивідуального засобу обліку гарячої води із показаннями на момент монтажу; всі акти контрольного зняття показань індивідуального засобу обліку гарячої води (які є в наявності); копію сплаченої квитанції із зазначенням показників за вказану послугу за період з моменту виникнення розбіжностей (а.с. 56). З даних акту надання послуг №1043945 від 15 вересня 2023 року з використання організації метрологічної повірки засобів вимірювальної техніки убачається, що ТОВ "Мастергаз" здійснено повірку лічильник із заводським №024433. Показники лічильника значаться 00381,723 м3 (а.с. 57) З даних акту прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку гарячої води №0017287 від 08 березня 2024 року убачається, що позивачем проведено огляд та опломбування лічильника гарячого водопостачання №024433. Показники лічильника значаться 00381,72 м3 (а.с. 58) Відповідно до даних свідоцтва про повірку №ЛЦ3022393КИ від 15 вересня 2023 року убачається, що ТОВ Лабораторний центр "Енергооблік" проведено повірку лічильника холодної та гарячої води №024433. Свідоцтво чинне до 15 вересня 2027 року (а.с. 59). Матеріали справи містять копію акту 1647052 від 21 березня 2024 року про прийняття на абонентський облік засобів обліку води, копію рахунків за комунальні послуги за грудень 2017 року, лютий 2018 року, відповідно до даних яких показники лічильника гарячого водопостачання зафіксовано 381,2 м3 (а.с. 60-62). Відповідно до даних квитанції за листопад 2017 року убачається, що за адресою АДРЕСА_1 , зазначено поточні показники лічильника гарячого водопостачання 845,63 м3, попередні вказано 841,63 м3 (а.с. 63). З даних квитанції для оплати за лютий 2018 року убачається, що поточні показники лічильника значаться 869,52 м3, попередні 854,52 м3 (різниця 15) (а.с. 64). За квітень 2018 року зафіксовано поточні показники 905,58 м3, попередні 875,58 м3 (різниця 30) (а.с. 64).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 6 статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Відповідно до частини 8 статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до частини 8 статті 128 ЦК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. З матеріалів справи убачається, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи (а.с. 29). Матеріали цивільної справи не містять відомостей про те, що судом першої інстанції відповідно до статті 187 ЦПК України вживались заходи щодо звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідачів. Згідно даних супровідного листа №756/6244/25 від 16 травня 2025 року убачається, що судову кореспонденцію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 31-32). З даних довідки форми №20 убачається, що адресований ОСОБА_1 конверт №0103284743672, направлений на адресу АДРЕСА_1 , повернувся на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 34). Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції не забезпечив належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи, оскільки конверт, адресований відповідачу, повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що не підтверджує факту вручення судової кореспонденції. За установлених обставин, враховуючи відсутність відомостей про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що неподання відповідачем доказів до суду першої інстанції було зумовлено об`єктивними причинами. У зв`язку з цим, з метою забезпечення принципів змагальності та рівності сторін, колегія суддів уважає за можливе прийняти докази, подані разом з апеляційною скаргою. При цьому, апеляційний суд зазначає, що обставини неповідомлення у належний спосіб відповідача про відкрите судове провадження само по собі не є підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Проте, у цій справі ухвалою суду від 5 травня 2025 року постановлено про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без призначення дати, часу і місця засідання суду. Перевіряючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV споживач ? фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач ? фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №630 (які були чинними до 01 травня 2022 року) у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил. Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня його опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, колегія суддів зазначає про таке. Звертаючись до суду із позовом позивач просив суд стягнути із відповідачів солідарно: заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 6 083,50 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 906,44 грн, три відсотки річних у розмірі 228,01 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 30 264,63 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 509,43 грн, три відсотки річних у розмірі 1 134,30 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 18 962,21 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 500,73 грн, три відсотки річних у розмірі 616,71 грн, пеню у розмірі 750,33 грн. Підставою для нарахування вказаної заборгованості позивач зазначав розрахунки за особовим рахунком відповідачів, а також договір про відступлення права вимоги №602-18 від 11 жовтня 2018 року, відповідно до якого до КП «Київтеплоенерго» перейшло право вимоги щодо оплати послуг централізованого гарячого водопостачання, спожитих до 01 травня 2018 року. Разом з тим, перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції, колегія суддів приймає надані відповідачем докази, які не були предметом оцінки суду першої інстанції, зокрема документи щодо фактичних показників квартирного засобу обліку гарячої води. Так, відповідно до акта метрологічної повірки від 15 вересня 2023 року, акта прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку гарячої води від 08 березня 2024 року та свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки встановлено, що показники лічильника гарячої води №024433 становлять 381,72 м?. Аналогічні показники зафіксовані у квитанціях та документах за попередні роки, що свідчить про відсутність споживання гарячої води у квартирі відповідачів протягом тривалого часу. Крім того, із заяви відповідача до комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 13 березня 2024 року убачається, що фактичне споживання гарячої води у квартирі відсутнє у зв`язку з використанням бойлера з 2015 року. Зазначені обставини підтверджуються і показниками засобу обліку, які залишаються незмінними протягом тривалого періоду. При цьому відповідач неодноразово звертався до виконавця послуг із заявами щодо проведення контрольного зняття показників та здійснення перерахунку нарахувань у зв`язку з виявленими розбіжностями. Оцінюючи доводи позивача про нарахування заборгованості за будинковими показниками, колегія суддів враховує положення пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №630, відповідно до яких нарахування за показниками будинкового засобу обліку може здійснюватися у разі відсутності квартирного засобу обліку або у разі неподання споживачем його показників. Проте у даній справі встановлено, що квартира відповідачів обладнана індивідуальним лічильником гарячої води, показники якого фактично не змінювалися протягом тривалого часу, що свідчить про відсутність споживання гарячої води. Натомість позивач не надав суду належних доказів того, що відповідачі не передавали показники квартирного засобу обліку або що цей засіб обліку був несправним чи непридатним для використання у відповідний період. Матеріали справи також містять попередження ПАТ «Київенерго» про наявність заборгованості, відповідно до якого станом на 01 січня 2018 року борг відповідачів за послуги гарячого водопостачання та опалення становив 1 235,50 грн. Водночас у позовній заяві позивач посилається на наявність заборгованості за послуги гарячого водопостачання, спожиті до 01 травня 2018 року, у розмірі 6 083,50 грн, однак належних доказів, які б пояснювали виникнення такої різниці між зазначеними сумами, матеріали справи не містять, як і не містять розрахунку боргу станом на 01 травня 2018 року із зазначенням початкового періоду виникнення цього боргу. За таких обставин колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про необґрунтованість нарахування заявленої заборгованості за послуги гарячого водопостачання, оскільки таке здійснено без належного врахування фактичних показників квартирного засобу обліку та без достатнього документального підтвердження обсягів споживання послуги відповідачами. Крім того, колегія суддів уважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів заборгованості за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 39,17 грн та заборгованості із плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн, оскільки позивачем не визначено період виникнення цього боргу, натомість згідно розрахунку заборгованості відсутні дані щодо несплати за визначені послуги у вказаних розмірах. З огляду на викладене вимоги позивача у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Матеріали справи містять заяву відповідача про застосування позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. Ураховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання у загальному розмірі 65 956,29 грн, з яких: основний борг 55 310,34 грн, інфляційні втрати 7 916,60 грн, 3% річних: 1 979,02 грн та пеня 750,33 грн, відсутні підстави для застосування позовної давності. Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 333,45 грн, а також нарахованих на зазначену суму інфляційних втрат у розмірі 134,19 грн, трьох відсотків річних у розмірі 34,55 грн та пені у розмірі 42,03 грн, колегія суддів зазначає таке. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за особовим рахунком відповідачів, борг у сумі 1 333,45 грн сформовано у березні 2025 року. При цьому зазначена сума нарахована у зв`язку із наданням послуг з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 (а.с. 14-14 зворот). Матеріали справи підтверджують, що відповідачі є зареєстрованими у зазначеній квартирі, а будинок, у якому вона розташована, під`єднаний до системи централізованого теплопостачання. Факт надання послуг з постачання теплової енергії підтверджується наданими позивачем документами, зокрема корінцями нарядів на виконання робіт та довідками щодо обсягів споживання послуг у будинку. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Колегія суддів приймає до уваги, що доводи апеляційної скарги відповідача стосуються виключно нарахувань за послуги гарячого водопостачання та правильності обліку показників лічильника гарячої води, будь-яких заперечень щодо нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії, а також доказів відсутності надання такої послуги або її неналежної якості скаржником не наведено та матеріали справи таких доказів не містять. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 333,45 грн. Проте, колегія суддів не убачає підстав для стягнення із відповідачів 3% річних, інфляційних втрат та пені з огляду на таке. Із наданих позивачем розрахунків заборгованості убачається, що заборгованість у розмірі 1 333,45 гривень виникла у березні 2025 року. Із вказаного розрахунку також убачається, що відповідачами щомісячно здійснювалась оплата нарахованих послуг за постачання теплової енергії. Доданий позивачем розрахунок заборгованості 3% річних та інфляційних втрат свідчить про те, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року. Разом з цим, ураховуючи те, що розрахунок заборгованості свідчить про щомісячну оплату відповідачами отриманих послуг із теплової енергії, а визначена сума заборгованості у розмірі 1 333,45 гривень виникла у березні 2025 року, підстави для стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені відсутні. Ураховуючи установлені обставини, колегія суддів уважає, що оскаржуване рішення слід скасувати, ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення вимог, а саме стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 333,45 гривень. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу позовної заяви сплачено 3 028,00 гривень судового збору, що підтверджується даними платіжної інструкції №1028 від 24 квітня 2025 року (а.с. 4). Установлено, що за результатом розгляду апеляційної скарги, вимоги позову задоволено на 2% від заявлених (1 333,45 грн х 100% / 67 579,57 грн), відтак з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору у суді першої інстанції слід стягнути по 30,28 гривень з кожного. Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За подачу апеляційної скарги скаржником сплачено 4 542,00 гривень, що підтверджується даними платіжних інструкцій №2.2914442223.1 від 03 вересня 2025 року та №1.342007399.1 від 06 жовтня 2025 року. Ураховуючи те, що вимоги апеляційної скарги задоволено на 98%, із КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги слід стягнути 4 451,16 гривень (4 542,00 х 98%). За змістом частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Ураховуючи положення частини 10 статті 141 ЦПК України , апеляційний суд уважає за доцільне стягнути з із КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 420,88 грн (4 451,16 грн - 30,28 грн), застосувавши принцип взаємозаліку. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Стеблевським Андрієм Олексійовичем, задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 333,45 гривень. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 4 420,88 гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова