Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/3723/26

Справа № 127/3723/26 Провадження № 22-ц/801/785/2026 Провадження № 22-ц/801/787/2026 Категорія: 82 Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2026 рокуСправа № 127/3723/26м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О.Ю. (суддя - доповідач), суддів: Войтка Ю.Б., Сала Т.Б. за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О., позивач: ОСОБА_1 відповідачі: Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тимощука Євгенія Сергійовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2026 року про передачу справи за підсудністю на розгляд іншого суду та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тимощука Євгенія Сергійовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2026 року про передачу заяви про забезпечення позову за підсудністю на розгляд іншого суду, постановлені місцевим судом під головуванням судді Березовської О. А., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживачів, встановив: У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про визнання протиправними дій відповідачів щодо проведення перерахунку спожитих 8 022 кВт/год за період з 15 серпня 2025 року по 07 листопада 2025 року по споживачу ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , EIC-код НОМЕР_2 , по непобутовому тарифу та скасування сформованого ТОВ «Енера Вінниця» відносно споживача ОСОБА_1 коригуючого рахунку №197080006-2601-3/1К від 31.01.2026 у зв`язку із виявленням факту порушення 07.11.2025. Також, разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову. Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 13 лютого 2026 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимощук Євгеній Сергійович, до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживачів передав за підсудністю на розгляд до Іллінецького районного суду Вінницької області. Крім того, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимощук Євгеній Сергійович про забезпечення позову у вказаній цивільній справі передав за підсудністю на розгляд до Іллінецького районного суду Вінницької області. Зазначена ухвала мотивована тим, що заява про забезпечення позову подана заявником разом з позовом, який направлено для розгляду за підсудністю до іншого суду, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області та підлягає направленню за підсудністю до Іллінецького районного суду Вінницької області. Не погодившись із вказаними ухвалами представник ОСОБА_1 адвокат Тимощук Євгеній Сергійович оскаржив їх у апеляційному порядку та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвали Вінницького міського суду Вінницької області 13 лютого 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційних скарг посилається на те, що ухвали суду першої інстанції безпідставні, оскільки предмет спору полягає визнанні протиправними дій щодо перерахунку електроенергії, скасуванні коригуючого рахунку та позов поданий в порядку захисту прав споживача. Спір виник виключно з договірних зобов`язань постачання електричної енергії та її оплати, натомість позов не містить вимог щодо: права власності на нерухоме майно; користування нерухомістю; правового режиму будинку; обтяжень нерухомості; встановлення чи припинення речових прав. 26 лютого 2026 року до Вінницького апеляційного суду від представника Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» надійшов відзив на пеляційні скарги, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Відзиви на апеляційні скарги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» не надходили. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвал суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг апеляційний суд прийшов до висновку, що вони підлягає підлягають задоволенню з огляду на таке. Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю на розгляд до Іллінецького районного суду Вінницької області, суд першої інстанції виходив з того, що , що предметом спору у цій справі є визнання протиправними дій відповідачів щодо проведення перерахунку спожитої електроенергії по непобутовому тарифу. Житлово-комунальні послуги надавались у житловому будинку, який належить позивачу на праві власності та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто спірні відносини виникли з приводу зобов`язань з надання послуг постачання електричної енергії, які, на думку суду першої інстанції, нерозривно пов`язані з об`єктом нерухомого майна, а відтак, позов має розглядатися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Для визначення підсудності спору суду необхідно з`ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд. Територіальна підсудність (юрисдикція) - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Позивач звернувся до суду з вимогою визнання протиправними дій Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» щодо проведення перерахунку спожитих 8 022 кВт* год за період з 15.08.2025 по 07.11.2025 по споживачу ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , EIC-код НОМЕР_2 , по непобутовому тарифу та скасування сформованого ТОВ «Енера Вінниця» відносно споживача ОСОБА_1 (особовий рахунок: НОМЕР_1 ) коригуючий рахунок № 197080006-2601-3/1К від 31.01.2026 у зв`язку з виявленням факту порушення від 07.11.2025. Зазначений позов подано в порядку захисту своїх прав ОСОБА_1 як споживача послуг, які надають відповідачі, зокрема із постачання та розподілу електричної енергії. Відповідно до преамбули до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Згідно з п. 18 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації. Згідно п. 22 ст.1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до роз`яснень, які містяться у ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу. Враховуючи зазначені положення, відносини, які склались між позивачем та відповідачами регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Разом із тим, зазначена норма не є імперативною та в силу вимог ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, законодавець заклав у процесуальному законі декілька варіантів вибору суду за територіальною юрисдикцією, які визначаються на розсуд позивача у залежності від обставин справи та складу учасників. Натомість суд першої інстанції не вірно застосував правила виключної підсудності пославшись на наявність спору з приводу нерухомого майна. Проте, як убачається із матеріалів справи, будь яких вимог, що стосуються спору з приводу нерухомого майна матеріали справи не містять та такі вимоги не є предметом спору у цій справі. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 у якій зроблено висновок, що: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном» (пунк 28 постанови) є хибними оскільки правовідносини у цій справі не є релевантними до тих, що були предметом розгляду у справі, яка розглядалась Верховним Судом. Також, колегія суддів критично ставиться до посилань суду першої на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 у якій зроблено висновок, що: «Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору». «…словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення» (пункти 7.22., 7.25). Суть спірних правовідносин, які склались у цій справі жодним чином не стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, а стосуються лише постачання електроенергії до будинку та тарифу за яким вона постачається. Будь-яких обставин, що свідчили би про наявність спору з приводу нерухомого майна або прав, які витікають з нього апеляційним судом встановлено не було. Враховуючи вищевикладене, на підставі встановлених апеляційним судом обставин, колегія суддів вважає, що висновок Вінницького міського суду Вінницької області про передачу матеріалів позовної заяви за підсудністю до Іллінецького районного суду Вінницької області, у даному випадку є хибним. Згідно пункту 6 частини першоїстатті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За змістом пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до приписів пунктів 3, 4 частини першої статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ураховуючи задоволення апеляційної скарги на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2026 року про передачу справи за підсудністю на розгляд іншого суду, апеляційна скарга на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області ухвалою від 13 лютого 2026 року про передачу за підсудністю на розгляд до Іллінецького районного суду Вінницької області заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимощук Євгеній Сергійович, про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживачів також підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від ухвали про передачу справи за підсудністю та прийнята на її підставі, а тому підлягає скасуванню. Керуючись ст. 367, 369, 374, 381 383 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційну представника ОСОБА_1 адвоката Тимощука Євгенія Сергійовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2026 року про передачу справи за підсудністю на розгляд іншого суду -задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2026 року про передачу справи за підсудністю на розгляд іншого суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (Вінницький міський суд Вінницької області). Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тимощука Євгенія Сергійовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2026 року про передачу за підсудністю заяви про забезпечення позову задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2026 року про передачу за підсудністю заяви про забезпечення позову скасувати і направити заяву для продовження розгляду до суду першої інстанції (Вінницький міський суд Вінницької області). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: Ю.Б. Войтко Т.Б. Сало