Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/2902/25

Справа № 346/2902/25 Провадження № 33/4808/153/26 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Коваленко Д. С. Суддя-доповідач Шигірт П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю захисника Бежука С.М., розглянувши в режимі відеоконференцзв`язку у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бежука С.М. на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору. Згідно постанови, ОСОБА_1 27 травня 2025 року о 22 годині 06 хвилин в м. Коломия, біля Шевченківського озера, керував транспортним засобом, «Ford Focus» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Бежук С.М. вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 у час і місці вказаних в протоколі транспортним засобом та його вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази про підстави для законної зупинки автомобіля та які б підтверджували факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейські самі спровокували ОСОБА_1 на рух транспортного засобу. Крім того, як вбачається із відеозапису, жінка, яка знаходилась разом з ОСОБА_2 в автомобілі неодноразово повідомляла поліцейським, що водієм автомобіля була вона. Проте поліцейські на пояснення жінки безпідставно жодним чином не реагували і повезли ОСОБА_1 на службовому автомобілі у відділок поліції для складання адмінматеріалів. Також ОСОБА_1 не було роз`яснено його процесуальні права та обов`язки в тому числі і на захист. Вказане порушення не усувається роз`ясненням прав після оформлення всіх адміністративних матеріалів. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явився, будь яких клопотань не подавав, що не перешкоджає розгляду справи без його участі, однак з участю його захисника Бежука С.М., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Верховний Суд України неодноразово звертав увагу місцевих судів на обов`язок проведення якісного розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені ст.130 КУпАП, та ретельної перевірки обставин викладених в протоколі. Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дотримався наведених норм права та дійшов правильних висновків. Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколупро адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №343632 від 27.05.2025 року (а.с.1); актом огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння (а.с.4); направленням на огляд в медичний заклад (а.с.5); копією постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с. 6); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с. 7). З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. На відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції (а.с.7), зафіксовано рух автомобіля працівників поліції. Попереду їх автомобіля в темну пору доби поперек дороги стояв автомобіль Ford Focus, який заблокував проїзд. За кермом автомобіля знаходився ОСОБА_1 , який проїхав невелику дистанцію та звільнив проїзд працівникам поліції. Після чого працівники поліції підійшли до транспортного засобу Тишкуна. Один з них представився і повідомив, що ведеться відеофіксація. Тишкун вийшов з автомобіля з явними ознаками сильного алкогольного сп`яніння та почав стверджувати, що автомобілем не керував. Працівники поліції попросили надати документи, що підтверджують його особу, на що останній повторно вказував, що він не керував транспортним засобом. Тишкун відмовлявся виконувати законні вимоги працівника поліції, після чого, працівник поліції ознайомив водія з його правами згідно Конституції України та КУпАП та повторно попросив надати документи, а саме посвідчення особи. При цьому, ще раз повідомив, що у разі якщо не буде виконано вимогу, Тишкуна буде затримано для встановлення особи та припинення правопорушення. Також на прохання ОСОБА_1 поліцейський показав звернення громадянина, який заявив про водія транспортного засобу Ford Focus, який керує у стані сп`яніння. Після чого ОСОБА_1 почав вимагати пред`явити докази керування ним транспортним засобом і після того, як він відмовився пред`явити документи поліцейський узяв його за руку і посадив у автомобіль поліції з оголошенням того, що він затриманий. У відділку поліції, після встановлення особи ОСОБА_1 , поліцейський знову запропонував останньому пройти огляд на місці для визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820. При цьому працівник поліції назвав виявлені ознаки сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп`яніння. Після цього, працівник поліції запропонував пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Після відмови Тишкуна від огляду були складені матеріали про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог КУпАП та узгоджується з відеозаписами. Щодо доводів апеляційної скарги, вони спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано, що саме він перебував за кермом транспортного засобу, здійснив рух автомобіля та взаємодіяв із працівниками поліції як водій. Така поведінка у своїй сукупності виключає можливість іншого тлумачення події, а саме те, що особа не керувала транспортним засобом. Сам факт короткочасного руху транспортного засобу є достатнім для визнання особи водієм у розумінні Правил дорожнього руху та норм КУпАП. Посилання сторони захисту на нібито незаконність зупинки транспортного засобу також є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що працівники поліції діяли в межах повноважень, визначених Законом України «Про Національну поліцію», маючи інформацію про можливе вчинення адміністративного правопорушення водієм транспортного засобу відповідної марки, моделі та кольору. Отримання такого повідомлення створює достатні правові підстави для перевірки транспортного засобу та особи, яка ним керує, а тому сама по собі зупинка не може визнаватися незаконною. Твердження про провокацію з боку працівників поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з відеозапису вбачається, що рух транспортного засобу був здійснений з ініціативи особи, яка перебувала за кермом, у відповідь на дорожню ситуацію, а не внаслідок будь-якого примусу чи спонукання з боку поліцейських. Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо порушення права на захист та нероз`яснення процесуальних прав, оскільки матеріали справи, зокрема відеозапис, свідчать про те, що працівники поліції повідомляли особі її права та обов`язки, а також не обмежували її у можливості користуватися правовою допомогою. При цьому сам по собі факт незгоди особи з діями працівників поліції або її активна позиція заперечення не свідчить про порушення права на захист. Оцінюючи сукупність досліджених доказів, апеляційний суд приходить до переконання, що вони є належними, допустимими, взаємоузгодженими між собою та достатніми для висновку про винуватість особи. Будь-яких істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на правильність вирішення справи, судом першої інстанції не допущено, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не встановлено. Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Бежука С.М. залишити без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ф.С. Шигірт