Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/2638/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/620/26 Справа № 176/2638/25 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Городничої В.С., Свистунової О.В. при секретарі Пікос А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи Жовтоводсько-П`ятихатський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області, Державне підприємство «Сетам» про визнання права власності, - В С Т А Н О В И Л А : У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» треті особи Жовтоводсько-П`ятихатський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетрвоської області, Державне підприємство «Сетам» про визнання права власності. Свою заяву позивач мотивує тим, що у Жовтоводсько - П`ятихатському відділі державної виконавчої служби у Кам`янськму районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження ВП №55489952 з виконання виконавчого листа №176/2516/15 виданого 09.11.2017 року Апеляційним судом Дніпропетровської області про стягнення з моєї дружини, ОСОБА_2 боргу 100012,77 грн. Стягувач - ПАТ КБ «ПриватБанк». Зокрема, 19 березня 2025 року державний виконавець Кіфарова В.В. в порядку виконання вищезазначеного виконавчого листа своїми постановами описала та арештувала майно, яке на праві приватної власності, як спільне майно подружжя належить йому та його дружині ОСОБА_2 , оскільки придбане в період шлюбу, а саме на квартири, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Крім того, постановами від 04.04.2025 року державний виконавець Кіфарова В.В. призначила суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, а згодом, без повідомлення моїй дружині призначила і прилюдні торги з реалізації даних квартир. Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року заяву задоволено та забезпечено позов шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , що зареєстровані на ім`я моєї дружини, ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду за моїм майбутнім позовом про визнання права спільної сумісної власності та зняття арешту з майна. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного майна, до вирішення справи по суті, слід вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , що зареєстровані на ім`я ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду за майбутнім позовом про визнання права спільної сумісної власності та зняття арешту з майна. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить ухвалу суду скасувати та у задоволення заяви відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного майна, до вирішення справи по суті, слід вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , що зареєстровані на ім`я ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду за майбутнім позовом про визнання права спільної сумісної власності та зняття арешту з майна. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно частини п`ятої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення. Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивачка посилалась на те, відповідач в добровільному порядку відмовляється поділити майно, спільно набуте ними за час їх сумісного проживання. Зазначив, що на даний час існує ризик того, що за час розгляду справи відповідач може відчужити спірне майно, а тому є необхідність у забезпеченні позову Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам статті 151 ЦПК України і відповідає суті інституту забезпечення позову, як гарантії дотримання прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь. У справі встановлено, що предметом позовних вимог є спір щодо визнання права власності на частину майна подружжя та зняття арешту, а саме: квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , що зареєстровані на ОСОБА_3 , що відповідає вимогам ч.5 ст. 150 ЦПК України про наявність підстав для забезпечення позову. Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті. Твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді вказаної заяви, судом першої інстанції були дотримані вимоги процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини проголошені 10 березня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 18 березня 2026 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді В.С. Городнича О.В. Свистунова