Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/17438/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2421/26 Справа № 202/17438/23 Суддя у 1-й інстанції - Доценко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права комунальної власності на самочинне будівництво, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2023 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права комунальної власності на самочинне будівництво, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 . Спадкодавець ОСОБА_6 отримав у власність нерухоме майно, а саме будівлю колишнього закладу дошкільної освіти на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року за № 992, укладеного з ОСОБА_7 , яке належало продавцю на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого 21 листопада 2006 року приватним нотаріусам Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 7989, зареєстрованого згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССВ № 872870, виданим Комунальним підприємством «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12 грудня 2006 року за № 12865270, реєстраційний № 16172327. Після отримання права власності ОСОБА_6 здійснив реконструкцію вищевказаного майна шляхом добудови додаткових верхніх поверхів, в результаті якої будівля колишнього закладу дошкільної освіти стала житловим будинком, відтак, змінились і вимоги Державних будівельних норм до даного об`єкту. Реконструкція зі зміною зовнішніх геометричних розмірів, зміною функціонального призначення та з втручанням у межі конструкцій будівлі здійснюється у разі наявності права користування земельною ділянкою, що повинно підтверджуватись відповідними документами. Після реконструкції цільове призначення нерухомого майна змінилось на житловий будинок. 29 липня 2009 року заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 , який складається із: літ. A-4, A1-1, A2-1, A3-1, А4-1 загальною площею 6 642,7 кв.м, житловою площею 4 173,3 кв.м, літ. а,а 1-ганки літ а2-a8 сходи, без актів вводу в експлуатацію. На підставі цього судового рішення у період з 30 травня 2016 року по 14 червня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. було прийнято ряд рішень про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 спочатку на житловий будинок в цілому, а згодом і на 3 нежитлових приміщення та 54 квартири, що розташовані в будинку (підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що додається). 23 липня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу ВРТ № 674889 квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гугель С.Ю. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 , який складається із: літ. А-4, A1-1, A2-1, А3-1, А4-1 загальною площею 6 642,7 кв.м, житловою площею 4 173,3 кв.м, літ. а,а1-ганки літ а2-а8 сходи, зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2009 року у справі № 2-2486/09 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ДП № 14241019362 від 05 вересня 2011 року. Проте, згідно з листом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 07 липня 2021 року № 4/1-215 Управлінням не реєструвалися декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 05 вересня 2011 року серії ДП № 14241019362. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2021 року у справі № 202/5695/20 заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 29 липня 2009 року про визнання права власності на самочинне будівництво скасовано. В подальшому судом була задоволена заява позивача про залишення без розгляду його позовних вимог. Позивач зазначав, що ОСОБА_6 , провівши реконструкцію спірного нерухомого майна, збільшивши його площу, без затвердженої містобудівної документації, порушив вимоги Закону України «Про основи містобудування», а тому цей об`єкт є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України. Він не набув право власності на новостворений об`єкт. Зазначений об`єкт самочинного будівництва перебуває на земельній ділянці, що належить позивачу. Позивач, як власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на самочинне будівництво. Вважав, що цей об`єкт нерухомості порушує права позивача як власника земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно. А тому на підставі частини четвертої статті 375 ЦК України просив суд поновити права Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки та визнати за ним право комунальної власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, що вважав ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, припинити право власності попередніх власників на нерухоме майно та скасувати державну реєстрацію права власності на будівлю. Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: - визнати недійсним договір купівлі-продажу ВРТ № 674889 від 23 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо відчуження квартири АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гугель С.Ю.; - визнати за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради право комунальної власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який складається із: літ. А-4, А1-1, A2-1, A3-1, A4-1 загальною площею 6 642,7 кв.м, житловою площею 4 173,3 кв.м, літ. а. літ. а1-ганки з навісом, літ. а2-літ. аб ганки, літ. а7-літ. а8 сходи, огорожа №№ 1-3, мостіння І, ІІ; загальна площа місця для постійного та тимчасового зберігання автотранспортних засобів: 83,5 кв.м. Загальна площа вбудовано-прибудованих приміщень житлового будинку: 323,7 кв.м; - припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на: - нежитлове приміщення 57, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 949705112101); - нежитлове приміщення 56, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 949618312101); - нежитлове приміщення 55, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 949578812101); - квартиру АДРЕСА_4 (РНОНМ 949533512101); - квартиру АДРЕСА_5 (РНОНМ 949505312101); - квартиру АДРЕСА_6 (РНОНМ 949475512101); - квартиру АДРЕСА_7 (РНОНМ 949430812101); - квартиру АДРЕСА_8 (РНОНМ 949400212101); - квартиру АДРЕСА_9 (РНОНМ 948522112101); - квартиру АДРЕСА_10 (РНОНМ 948495912101); - квартиру АДРЕСА_11 (РНОНМ 948468612101); - квартиру АДРЕСА_12 (РНОНМ 948430112101); - квартиру АДРЕСА_13 (РНОНМ 948240912101); - квартиру АДРЕСА_14 (РНОНМ 944225012101); - квартиру АДРЕСА_15 (РНОНМ 944201612101); - квартиру АДРЕСА_16 (РНОНМ 944175212101); - квартиру АДРЕСА_17 (РНОНМ 944156512101); - квартиру АДРЕСА_18 (РНОНМ 944012912101); - квартиру АДРЕСА_19 (РНОНМ 944002512101); - квартиру АДРЕСА_20 (РНОНМ 943989512101); - квартиру АДРЕСА_21 (РНОНМ 943977612101); - квартиру АДРЕСА_22 (РНОНМ 943962412101); - квартиру АДРЕСА_23 (РНОНМ 943940312101); -квартиру АДРЕСА_24 (РНОНМ 943922612101); квартиру АДРЕСА_25 (РНОНМ 943900312214); - квартиру АДРЕСА_26 (РНОНМ 943876812101); - квартиру АДРЕСА_27 (РНОНМ 943850512101); - квартиру АДРЕСА_28 (РНОНМ 943825412101); - квартиру АДРЕСА_29 (РНОНМ 943792212101); - квартиру АДРЕСА_30 (РНОНМ 943677712101); -квартиру АДРЕСА_31 (РНОНМ 943617312101); -квартиру АДРЕСА_32 (РНОНМ 943340812101); -квартиру АДРЕСА_33 (РНОНМ 938772512101); -квартиру АДРЕСА_34 (РНОНМ 938683912101); - квартиру АДРЕСА_35 (РНОНМ 938658212101); - квартиру АДРЕСА_36 (РНОМН 938626012101); - квартиру АДРЕСА_37 (РНОНМ 938608812101); - квартиру АДРЕСА_38 (РНОНМ 938591012101); - квартиру АДРЕСА_39 (РНОНМ 938565112101); - квартиру АДРЕСА_40 (РНОНМ 938550512101); - квартиру АДРЕСА_41 (РНОНМ 938529212101); - квартиру АДРЕСА_42 (PHOHM 937757412101); - квартиру АДРЕСА_43 (РНОНМ 937737212101); - квартиру АДРЕСА_44 (РНОНМ 937718112101); - квартиру АДРЕСА_45 (РНОНМ 937699212101); - квартиру АДРЕСА_46 (РНОНМ 937680212101); - квартиру АДРЕСА_47 (РНОНМ 937659612101); - квартиру АДРЕСА_48 (РНОНМ 937632412101); - квартиру АДРЕСА_49 (РНОНМ 937614812101); - квартиру АДРЕСА_50 (РНОНМ 937591312101); - квартиру АДРЕСА_51 (РНОНМ 937566612101); - квартиру АДРЕСА_52 (РНОНМ 937503812101); - квартиру АДРЕСА_53 (РНОНМ 937473712101); - квартиру АДРЕСА_54 (РНОНМ 937427512101); - квартиру АДРЕСА_55 (РНОНМ 937398112101); -квартиру АДРЕСА_56 (РНОНМ 936844112101); - припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 (РНОНМ 37348722) та зареєстрована за ОСОБА_8 ; - припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який складається із: літ. A-4, A1-1, A2-1, 3-1, А4-1 загальною площею 6 642,7 кв.м, житловою площею 4 173,3 кв.м, літ. а. літ. а1-ганки з навісом, літ. а2-літ. аб ганки, літ. а7-літ. а8 сходи, огорожа №№ 1-3, мостіння І, II; загальна площа місця для постійного та тимчасового зберігання автотранспортних засобів: 83,5 кв.м. Загальна площа вбудовано-прибудованих приміщень житлового будинку: 323,7 кв.м (РНОНМ 936804412101). Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовлено. У поданій 24 листопада 2025 року апеляційній скарзі Дніпровська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що оскільки Дніпровська міська рада є власником земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, яке збудовано самочинно, то на підставі ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Крім того, міською радою не приймалось рішення щодо передачі ОСОБА_6 у власність або у користування земельної ділянки, на якій було здійснено будівництво спірної будівлі. Оскільки спірний об`єкт є об`єктом самочинного будівництва, ОСОБА_6 в силу закону не набув права власності на нього та у нього були відсутні правові підстави для розпорядження даним об`єктом, зокрема укладати договір купівлі-продажу ВРТ № 674889 квартири АДРЕСА_2 , з ОСОБА_8 . У відзиві на апеляційну скаргу, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача, просили її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 08 грудня 2004 року № 8/22 «Про надання дозволу на продаж будівлі колишнього дитячого дошкільного закладу по просп. Миру, 67» встановлено, що на балансі Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж «Дніпротепломережа» перебувала будівля колишнього дитячого дошкільного закладу АДРЕСА_57 , яка не забезпечувала здійснення основної діяльності підприємства та не входило до складу цілісного майнового комплексу. У зв`язку із аварійним станом та відсутністю коштів на проведення капітального ремонту дошкільний заклад № 345 закрито у 2000 році. Цим рішенням було надано дозвіл на продаж колишнього дитячого дошкільного закладу АДРЕСА_57 , який перебуває на балансі Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж «Дніпротепломережа» та не забезпечує здійснення основної діяльності підприємства, на підставі закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Листом комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 06 квітня 2007 року підтверджено, що будівля дошкільного закладу по АДРЕСА_1 виключена комітетом комунальної власності міської ради з реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста. Протоколом № 604256-обл/210 а-І проведення прилюдних торгів по реалізації майна від 10 листопада 2006 року нежитлової будівлі, будівлі колишнього дитячого дошкільного закладу № 345, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що нерухоме майно складалось з 2-х поверхового приміщення дитячого саду літ. А-2, з підвалом внутрішньою пл. 3069,5 кв.м;- прибудова літ. А1-1, пл.197,9 кв.м, ганками лит.а, а1, a2, a4, a6, а7, а8 зі сходинами на 2-й поверх, пл. 133,7 кв.м; ганками а3, а5 пл. 8,2 кв.м; мостіння 1 пл. 2801,0 кв.м; мостіння ІІ пл. 1893,8 кв.м; навіс літ. Б пл. забудовн 33,4 кв.м; огорожа № 3, розташовані на земельній ділянці площею 1,108 га. Переможцем торгів стала ОСОБА_7 . Згідно акту про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна від 21 листопада 2006 року ОСОБА_7 як переможцю торгів з продажу нежитлової будівлі, будівлі колишнього дитячого дошкільного закладу АДРЕСА_58 , була передана у приватну власність: 2-х поверхове приміщення дитячого саду літ. А-2, з підвалом внутрішня пл. 3069,5 кв.м;- прибудова літ. А1-1, пл.197,9 кв.м, ганки а, а1, a2, a4, a6, а7, а8 зі сходинами на 2-й поверх, пл. 133,7 кв.м; ганки а3, а5 пл. 8,2 кв.м; мостіння 1 пл. 2801,0 кв.м; мостіння ІІ пл. 1893,8 кв.м; навіс літ. Б пл. 33,4 кв.м; огорожа №

3. Актом прийому передачі нежитлового приміщення колишнього дитячої установи № 345 від 19 березня 2007 року нерухоме майно було знятим з балансу ДГКПТС «Дніпротепломережа». Відповідно до свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів ВЕІ № 856415 приватним нотаріусам Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. 21 листопада 2006 року за № 7989 посвідчено право власності ОСОБА_7 на будівлю колишнього закладу дошкільної освіти площею 3 069,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_7 набула право власності на цей об`єкт нерухомого майна, який в межах огорожі був розташований на земельній ділянці площею 1,108 га за адресою: АДРЕСА_1 . 27 квітня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_6 отримав у власність будівлю колишнього закладу дошкільної освіти площею 3 069,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (будівля колишнього дитячого дошкільного закладу № 345) літ. А-2, А'-1 площею 3069,5 кв.м, ганки зі сходами а, а1, а2', ганки а3, a4, a5, a6, a7, а8, навіс літ. Б, огорожа № 3, мостіння I, II, яке належало продавцю на підставі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусам Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. 21 листопада 2006 року за № 7989, зареєстрованого, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССВ № 872870, виданим Комунальним підприємством «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12 грудня 2006 року за № 12865270, реєстраційний № 16172327. Ціна договору купівлі-продажу за домовленістю сторін становить 3 000 000,00 грн. Також встановлено, що з 31 грудня 1993 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 . Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року шлюб між ними розірвано. Тобто, на дату укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27 квітня 2007 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , набувач майна ОСОБА_6 та відповідачка ОСОБА_4 перебували в шлюбі. Відповідно до заяви ОСОБА_6 від 30 травня 2007 року він звертався до Дніпровської міської ради про оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташована належна йому нежитлова будівля і яка перебувала в його користуванні . 13 грудня 2007 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за № 4034 погоджено проект рішення міської ради «Про надання згоди ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежитлової будівлі розташовану за адресою: АДРЕСА_1 » та винесено це питання на розгляд міської ради . Відповідно до акту обстеження зелених насаджень від 30 грудня 2008 року № з-659 було узгоджено з «Горзеленстроєм» відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий № 12101100000:04:186:0225, площею 0,0600 га, ОСОБА_6 з умовою збереження зелених насаджень. Відповідно до копії рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 205/36 від 19 вересня 2008 року ОСОБА_6 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежитлової будівлі та споруд по АДРЕСА_1 . До цих матеріалів додано графічні матеріали щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню об`єкту (будівлі та споруди Квятковського за адресою АДРЕСА_1 ). Також встановлено, що після придбання нерухомого майна власник ОСОБА_6 провів часткову реконструкцію нерухомого об`єкта, яка полягала в надбудові до двухповерхового приміщення дитячого закладу ще двох поверхів. Надбудова двох поверхів збільшила площу колишнього приміщення з 3 069,5 кв.м до 6 642,7 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 02 лютого 2011 року № 363 з посиланням на ст. 30 Закону України «Про планування і забудову територій», на підставі постанови КМУ від 09 вересня 2009 року № 1035 «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт», було погоджено прийняття в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 та погоджено громадянину ОСОБА_6 оформити право власності на житловий будинок після отримання сертифікату відповідності, в установленому порядку. Судом досліджено надану позивачем копію декларації про готовність об`єкту до експлуатації серія та номер ДП 14241019, виданої 05 вересня 2011 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в Дніпропетровській області, якою прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення, ІІ категорії складності. Інформація про замовника фізична особа ОСОБА_6 . В декларації про готовність зазначено, що генеральним проектувальником є ТОВ «Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут» із зазначенням відповідальної особи головного архітектора проекту ОСОБА_9 , який має ліцензію на виконання таких робіт. Відповідно до розділу № 9 декларації проект будівництва був погоджений містобудівною радою, протокол № 38 від 08 лютого 2008 року. Зазначена дата початку будівництва вересень 2007 року, дата завершення листопад 2008 року, строк введення в експлуатацію червень 2011 року. Із техніко-економічних характеристик об`єкту, з урахуванням результатів технічної інвентаризації (пункт 12 декларації) встановлено, що об`єкт складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з приміщеннями комерційного призначення літ. А-4, А1-1, А2-1, А3-1, А4-1, загальною площею 6 642,7 кв.м, житловою площею 4 173,3 кв.м, літ. А, а1-ганки з навісом, літ а2, а 6 ганки, літ. а7-літ. а8 сходи, огорожа № 1-3, мостіння І, ІІ. Несучі конструкції цегла, бетон, моноліт, огороджувальні конструкції цегла, фасади цегла, декоративна штукатура. Житловий будинок має інженерне обладнання водовідведення, холодне та гаряче водопостачання, ліфт, опалення, сміттєпровід. Загальна площа 6 642,7 кв.м. Із розділу 13 декларації «Характеристика об`єкту» встановлено, що будинок має 4 поверхи з цегли. Кількість квартир

54. Відповідно до розділу 15 декларації, на об`єкті виконані всі передбачені роботи згідно з проектною документацією, згідно з будівельними нормами, стандартами і правилами роботи із забезпеченням вибухобезпеки, пожежної безпеки,охорони навколишнього середовища і антисейсмічні заходи, передбачені в проекті. Кошторисна вартість будівництва 997 000,00 грн. Вартість основних фондів, що приймаються в експлуатацію 997 000,00 грн. Декларація про закінчення будівництвом об`єкту «Житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення» та визнання його готовим до експлуатації підписано замовником ОСОБА_6 та зареєстровано 05 вересня 2011 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в Дніпропетровській області за № ДП 14241019362 (а.с.36-42). Заочним рішенням Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 29 липня 2009 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27 жовтня 2010 року, було визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна ОСОБА_6 зареєстрований власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6 642,7 кв.м з приміщеннями комерційного призначення літ. А-4, А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 загальною площею 6 642,7 кв.м, житловою площею 4 173,3 кв.м, літ. а,а1-ганки з навісом, літ а2, а 6 ганки, літ. а7-літ. а8 сходи, огорожа № 1-3, мостіння І, ІІ; загальна площа місця для постійного та тимчасового зберігання автотранспортних засобів: 83,5 кв.м. Загальна площа вбудовано-прибудованих приміщень житлового будинку: 323,7 кв.м. Зазначено, що право власності зареєстроване 30 травня 2016 року на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2009 року у справі № 2-2486/09 та декларації про готовність об`єкту до експлуатації серія та номер ДП 14241019, виданої 05 вересня 2011 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в Дніпропетровській області. Відповідно до листа 07 липня 2021 року № 4/1-215 Управління державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області встановлено, що управління функціонує з 28 жовтня 2016 року і ним не реєструвались декларації про готовність об`єкту до експлуатації 05 вересня 2011 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в Дніпропетровській області за № ДП 14241019362, ДП 14241019 по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, в реєстрі будівельної діяльності станом на час надання відповіді міститься інформація про реєстрацію декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 29 вересня 2016 року ДП 142162740663, а саме об`єкт «Будівництво індивідуального житлового будинку за адресою Дніпро проспект Миру, 67 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в Дніпропетровській області. Разом з тим, приймаючи до уваги, що копія декларації про введення в експлуатацію житлового будинку, який має всі реквізити письмового документу , надана саме позивачем при зверненні з позовом, саме з таким номером реєстрації Декларація внесена державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_6 30 травня 2016 року, суд вважає, що відсутність реєстрації декларації в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області, яке функціонує лише з 28 жовтня 2016 року, не може ставити під сумнів дійсність цього письмового документу, виходячи із принципу добропорядного врядування . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_6 в період з 30 травня 2016 по 14 червня 2016 року був зареєстрований власником квартир житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на які позивач просить припинити право власності та скасувати державну реєстрацію. Судом досліджено копію нотаріально посвідченого договору іпотеки від 27 квітня 2007 року, сторонами якого є ОСОБА_6 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого ОСОБА_6 як позичальник, передав в іпотеку банку, забезпечивши виконання своїх кредитних зобов`язань, належне йому нерухоме майно будівлю колишнього дитячого дошкільного закладу № 345, площею 3 069,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (будівля колишнього дитячого дошкільного закладу № 345 літ. А-2, А'-1 площею 3069,5 кв.м, ганки зі сходами а, а1, а2', ганки а3, a4, a5, a6, a7, а8, навіс літ. Б, огорожа № 3, мостіння I, II, яке належало іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року. В державному реєстру іпотек під № 1231481 міститься обтяження іпотека від 31 травня 2011 року зареєстрована на підставі повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором іпотеки № DNDVGK00000416, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріалного округу Козіною А.В. за реєстровим № 993, 27 квітня 2007 року. Об`єкт обтяження нежитлова будівля за адресою: (колишня назва АДРЕСА_1 . Іпотекодержатель ПАТ КБ «ПриватБанк», іпотекодавець ОСОБА_6 . Відповідно до актуальної інформації обтяжень № 37010693 від 23 червня 2020 року будівля колишнього дитячого закладу № 345 за адресою: (колишня назва Дніпропетровськ), просп. Миру, 67, арештована на підставі постанови про арешт майна боржника, № 62400962 від 23 червня 2020 року приватного виконавця Шаган О.А. 23 липня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу ВРТ № 674889 квартири АДРЕСА_59 в житловому будинку з комерційними приміщеннями, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гугель С.Ю. Відповідно до змісту договору, квартиру продано ОСОБА_10 за 396 056,00 грн. (оплатний договір). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу ВРТ № 67889 від 23 липня 2012 року, реєстр. № 2545, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу. Також судом встановлено, що ОСОБА_6 19 січня 2017 року звертався до міського голови Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , згоду на розроблення якої раніше було надано рішенням сесії Дніпровської міської ради V скликання № 205/36 від 19 вересня 2008 року, у зв`язку зі зміною наприкінці 2011 року функціонального призначення будівлі та споруд. Звернення ОСОБА_6 було розглянуто та запропоновано з`явитись з правовстановлюючими документами до департаменту по роботі з активами міської ради (лист від 31 січня 2017 року № 13/546). Відповідно до наданого позивачем акту обстеження № 7/8-0822 від 01 серпня 2022 року комісією на замовлення Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено, що обстеження проводилось візуально. Із змісту акту встановлено, що площа земельної ділянки орієнтовно становить 1,0000 га. Правовий статус земельної ділянки не визначений. Земельна ділянка огороджена металевою огорожею. На земельній ділянці розташовано чотирьохповерхова капітальна будівля з підвалом, прибудовами, ганками, сходами, входом у підвал та навісами. Наявність у замовника правовстановлюючих документів інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення. Власник ОСОБА_6 . До земельної ділянки підведена лінія електромережі та газопровід, існують виходи інженерних споруд. Земельна ділянка межує із одноповерховими капітальною та металевою будівлею (а.с.29-30 т.1) До акту додано копія графічного зображення плану земельної ділянки та фотографії. Проаналізувавши план та фотографії, суд встановив, що об`єкт нерухомості, який визначений як житловий будинок, має 4 поверхи, розташований в глибині огорожі. Суд порівняв візуально план об`єкту нерухомого майна, що передавався Квятковському під час купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року (технічний паспорт на 18 квітня 2007 року) з графічним зображенням спірного нерухомого об`єкту, згідно з вищезазначеним актом, та встановив, що візуально зовнішні контури нерухомого об`єкту будівлі дитячого закладу 2007 року збігаються з контурами оглянутого 01 серпня 2022 року житлового будинку. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2009 року, на підставі якого було визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , було скасоване ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2021 року. Судом встановлено, що титульний власник нерухомого майна багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями після його смерті зазначені троє його дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Васильківської державної нотаріальної контори від 05 січня 2022 року № 1/01-16. Із змісту судового рішення від 28 жовтня 2022 року у справі № 202/5695/20 встановлено, що відповідно до ухвали суду від 25 серпня 2021 року зупинено провадження в справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 . Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року поновлено провадження в справі та замінено позивача на правонаступників спадкоємців ОСОБА_6 . Під час повторного судового розгляду ухвалою суду від 11 липня 2022 року до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , прийнято зустрічний позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_6 . У справі № 202/5695/20 ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року заява Квятковських про залишення первісного позову без розгляду була задоволена. Із змісту рішення у справі № 202/5695/20 вимоги за зустрічним позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , а в подальшому до його спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 збігається з позовними вимогами, заявленими в позові, що розглядається судом. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року позов Дніпровської міської ради задоволено частково. Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на житловий будинок, загальною площею 6 642,7 кв.м, житловою площею 4 173,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 14770860), що зареєстрований за ОСОБА_6 . Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності із закриттям розділів на нежитлові приміщення № 55-57 та квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23 липня 2012 року ВРТ № 674889, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гугель С.Ю. Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на квартиру АДРЕСА_2 . В іншій частині позову щодо визнання за Дніпровською міською радою права комунальної власності на спірне нерухоме як на самочинне будівництво відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року скасовано. У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовлено з тих підстав, що до участі справи в якості співвідповідача не було залучено колишню дружину ОСОБА_6 , враховуючи, що спірне майно нежитлового приміщення дитячого закладу було придбане ОСОБА_6 в період шлюбу і його дружина на підставі ст. 60 СК України, ст. 368 ЦК України є співвласником спірної нерухомості. Постановою Верховного Суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради було задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року в частині вирішення вимог про визнання права власності на самочинне будівництво скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинне будівництво відмовлено. В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року залишено без змін. За змістом рішення Верховного Суду суди попередніх інстанцій мали б не тільки встановити суб`єктний склад учасників справи так і оцінити ефективність обраного позивачем способу захисту. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту, який полягає в позбавленні відповідачів права власності та передачі майна у комунальну власність в інтересах громади є непропорційним та надмірним втручанням держави в права відповідачів на мирне володіння приватним майном. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України. У частині другою статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У пунктах 6.30-6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зроблено висновок, що «законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) зазначено, що «належними відповідачами за позовами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 мали бути саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як нові власники спірних апартаментів № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8 , НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3 , до яких позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_10 не пред`являлись. Тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами за позовними вимогами ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Тому постанову апеляційного суду необхідно змінити шляхом викладення її в редакції цієї постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за їх позовами про знесення самочинно збудованого майна, про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, у зв`язку з тим, що ці позовні вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не пред`являлися, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами; ОСОБА_11 вимог про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном (знесення самочинно збудованого майна) чи про відновлення становища, яке існувало до порушення не пред`являв. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 необхідно було відмовити у зв`язку з тим, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139св19) зазначено, що «задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19 (провадження № 61-204св22) вказано, що «позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку з здійсненням на думку прокурора самочинного будівництва є неефективними способами захисту, а позовні вимоги про знесення самочинно збудованих будинків, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану є недоведеними». Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 08 грудня 2004 № 8/22 «Про надання дозволу на продаж будівлі колишнього дитячого дошкільного закладу по пр. Миру, 67» вирішено надати дозвіл на продаж колишнього дитячого дошкільного закладу № 345 по проспекту Миру, 67, який перебуває на балансі Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж «Дніпротепломережа» та не забезпечує здійснення основної діяльності підприємства. рішенням Дніпропетровської міської ради від 08 грудня 2004 року № 8/22 «Про надання дозволу на продаж будівлі колишнього дитячого дошкільного закладу по просп. Миру, 67» встановлено, що на балансі Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж «Дніпротепломережа» перебувала будівля колишнього дитячого дошкільного закладу № 345 по проспекту Миру, 67, яка не забезпечувала здійснення основної діяльності підприємства та не входило до складу цілісного майнового комплексу. У зв`язку із аварійним станом та відсутністю коштів на проведення капітального ремонту дошкільний заклад № 345 закрито у 2000 році. Цим рішенням було надано дозвіл на продаж колишнього дитячого дошкільного закладу АДРЕСА_57 , який перебуває на балансі Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж «Дніпротепломережа» та не забезпечує здійснення основної діяльності підприємства, на підставі закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Листом комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 06 квітня 2007 року підтверджено, що будівля дошкільного закладу по АДРЕСА_1 виключена комітетом комунальної власності міської ради з реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста. Протоколом № 604256-обл/210 а-І проведення прилюдних торгів по реалізації майна від 10 листопада 2006 року нежитлової будівлі, будівлі колишнього дитячого дошкільного закладу № 345, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що нерухоме майно складалось з 2-х поверхового приміщення дитячого саду літ. А-2, з підвалом внутрішньою пл. 3069,5 кв.м;- прибудова літ. А1-1, пл.197,9 кв.м, ганками лит.а, а1, a2, a4, a6, а7, а8 зі сходинами на 2-й поверх, пл. 133,7 кв.м; ганками а3, а5 пл. 8,2 кв.м; мостіння 1 пл. 2801,0 кв.м; мостіння ІІ пл. 1893,8 кв.м; навіс літ. Б пл. забудовн 33,4 кв.м; огорожа № 3, розташовані на земельній ділянці площею 1,108 га. Переможцем торгів стала ОСОБА_7 . Згідно акту про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна від 21 листопада 2006 року ОСОБА_7 була переможцем торгів з продажу нежитлової будівлі колишнього дитячого дошкільного закладу № 345, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: - 2-х поверхове приміщення дитячого саду літ. А-2, з підвалом внутрішня пл. 3069,5 кв.м; прибудова літ. А1-1, пл.197,9 кв.м, - ганки а, а1, а2, а4, а6, а7, а8 зі сходинами на 2-й поверх, пл. 133,7 кв.м; - ганки а3, а5 пл..8,2 кв.м - мостіння І пл. 2801,0 кв.м; мостіння ІІ пл.1893,8 кв.м; - навіс літ. Б пл. 33,4 кв.м; - огорожа № 3. 27 квітня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_6 отримав у власність вказану будівлю колишнього закладу дошкільної освіти, яке належало продавцю на підставі Свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусам Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. 21 листопада 2006 за № 7989. Після придбання вказаного об`єкту нерухомості, ОСОБА_6 здійснив його реконструкцію та надбудував до 2-х поверхового приміщення колишнього дитячого саду, площа якого складала 3069,5 кв.м, ІІІ та ІV поверхи, в результаті чого загальна площа цього приміщення збільшилась до 6642,7 кв.м, а інші складові об`єкту нерухомості залишились незміненими. Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Таким чином, земельна ділянка, на якій спірне нерухоме майно розташоване, належало на праві комунальної власності Дніпропетровські міській раді. На час продажу спірного нерухомого майна з прилюдних торгів 21 листопада 2006 року приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року та приписами ч.1 ст. 377 ЦК України порядок переходу права власності на земельну ділянку, на якій таке нерухоме майно розташовано регулювався по різному. Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції на час придбання ОСОБА_7 вищевказаної будівлі) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. В той же час, за приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди. Тому для усунення колізії та узагальнення судової практики Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18, пункти 8.3-8.5) виснувала, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 за позовом про визнання права власності на земельну ділянку усуваючи суперечності між положеннями ч.1 ст. 377 ЦК України та положеннями чинної на той час редакції статті 120 ЗК України, сформулювала наступний правовий висновок: «При застосуванні положень статті 120 ЗК України поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику». Такий висновок про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц). Верховний Суд в постанові від 08 січня 2025 року, посилаючись на висновки Великої Палати (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц), звертаючи увагу на загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, зазначив, що якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується. Таким чином, згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду набуття права власності на об`єкт нерухомості має правовим наслідком одночасне набуття права власності і на земельну ділянку, на якій розташований даний об`єкт, а також на частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування і не потребує укладання додаткових цивільно-правових угод, а також не пов`язується з реєстрацією права власності на таку земельну ділянку. З огляду на викладене, з набуттям права власності ОСОБА_7 на нерухоме майно колишнього дитячого садка за адресою: АДРЕСА_1 , Дніпровська міська рада втратила право комунальної власності на земельну ділянку, на якій вказане нерухоме майно розташоване, а ОСОБА_7 набула право власності на таку земельну ділянку, яке в подальшому перейшло до ОСОБА_6 одночасно з купівлею вказаної будівлі разом з іншими спорудами на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, 01 червня 2007 року ОСОБА_6 звертався до міського голови м. Дніпропетровська з заявою, в якій просив доручити належним службам міста оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташована належна йому нежитлова будівля. Для визначення фактичних меж та конфігурації вказаної земельної ділянки, за заявою ОСОБА_6 , Дніпропетровською міською радою було прийняте рішення від 19 вересня 2008 року № 205/36 «Про надання згоди гр. ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежитлової будівлі та споруд по АДРЕСА_1 », до якого були додані графічні матеріали щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню об`єкта. Крім того, після розробки проекту землеустрою та відведення земельної ділянки в натурі, цій ділянці був присвоєний кадастровий номер 1210100000:04:186:0225, проте Дніпровська міська рада подальші обов`язкові дії щодо внесення відповідних відомостей до державних реєстрів про право власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку не здійснила. Проте, відсутність таких відомостей у державному реєстрі не спростовує факт набуття ОСОБА_6 такого права власності на цю ділянку, оскільки згідно з наведеним вище правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Таким чином, оскільки право власності Дніпровської міської ради на земельну ділянку, на якій розташована спірна будівля з іншими спорудами, перейшло до ОСОБА_7 одночасно з продажем цього нерухомого майна з прилюдних торгів, а в подальшому до ОСОБА_6 на підставі договору купівлі продажу від 27 квітня 2007 року за № 992, то позовні вимоги про визнання за нею права комунальної власності на вказане нерухоме майно є безпідставними, оскільки на підставі ч.5 ст. 376 ЦК України суд може визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, лише на вимогу власника такої земельної ділянки. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_6 набув право власності на будівлю колишнього дитячого дошкільного закладу № 345, яка розташована на земельній ділянці площею 1,108 га за адресою: АДРЕСА_1 , на законних підставах, дійсність яких презюмується, то згідно з вказаними правовими нормами він на достатніх правових підставах отримав й право на цю земельну ділянку, яка зайнята придбаною будівлею та спорудами, згідно договору купівлі-продажу та на ту її частину, яка є необхідною для обслуговування цієї нерухомості, в межах встановленої на момент укладення договору огорожі, та він мав цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такою нерухомістю. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що реконструкція об`єкту нерухомості колишнього дитячого закладу, отриманого ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року в житловий будинок не призвела до зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів нерухомого об`єкту та була проведена в межах земельної ділянки для обслуговування нерухомості, яка була отримана ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу. Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування таких висновків суду, відповідних клопотань ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не було заявлено. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегією суддів роз`яснювалось представнику позивача право на звернення до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, проте представник позивача такого клопотання не заявив, наполягав на розгляді справи за наявними в ній матеріалами. В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 , який складається з: літ. А-4, А1-1, A2-1, А3-1, А4-1 загальною площею 6 642,7 кв.м, житловою площею 4 173,3 кв.м, літ. а,а1-ганки літ а2-а8 сходи зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2009 року у справі № 2-2486/09 та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП 14241019362 від 05 вересня 2011 року. Однак, згідно з листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 07 липня 2021 року № 4/1 215 Управлінням не реєструвалися декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05 вересня 2011 року ДП 14241019362. Проте, приймаючи до уваги, що саме позивачем при зверненні з позовом надана копія Декларації про введення в експлуатацію житлового будинку, який має всі реквізити письмового документу, та саме з таким номером реєстрації Декларація внесена державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_6 30 травня 2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність реєстрації Декларації в управлінні державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області, яке функціонує лише з 28 жовтня 2016 року, не може ставити під сумнів дійсність цього письмового доказу, виходячи із принципу добропорядного врядування. Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 02 лютого 2011 року № 363 з посиланням на ст. 30 Закону України «Про планування і забудову територій», на підставі постанови КМУ від 09 вересня 2009 року № 1035 «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт» на підставі звернення ОСОБА_6 було погоджено прийняття в експлуатацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та погоджено громадянину ОСОБА_6 оформити право власності на об`єкти нерухомого майна після отримання сертифікату відповідності, в установленому порядку. Зазначене рішення підтверджує факт звернення ОСОБА_6 в 2011 році до уповноваженого органу місцевого самоврядування з заявою про введення в експлуатацію переобладнаного об`єкту нерухомого майна, погоджувало органом місцевого самоврядування прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом спірного житлового будинку, який було переобладнано забудовником без дозволу на виконання будівельних робіт в період з 2007 до 2008 року та надавало ОСОБА_6 право на оформлення права власності на реконструйований об`єкт після проходження ним встановленої на той час процедури та умов прийняття в експлуатацію зазначеного реконструйованого нерухомого об`єкту жилого будинку. Крім того, колегія суддів враховує, що 27 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та позичальником ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № DNDVGK00000416, який забезпечений договором іпотеки № DNDVGK00000416 від 27 квітня 2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 , за умовами якого останній в забезпечення своїх зобов`язань по кредитному договору передав нерухоме майно: будівлю колишнього дитячого дошкільного закладу № 345, літ. А-2, А1-1 загальною площею 3069,5 кв.м, ганки зі сходами а, а1, а2, ганки літ. а3, а4, а5,а6, а7, а8, навіс літ. Б (тим час.), огорожа № 3, мостіння І, ІІ, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрований в реєстрі за №

993. Стаття 3 Закону України «Про іпотеку» визначає, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору. Таким чином, всі приміщення та об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , які утворені внаслідок реконструкції та добудови до первісного предмету іпотеки, спір про право власності на яке є предметом спору, є частиною предмету іпотеки в розумінні частини п`ятої статті 5 Закону України «Про іпотеку». В Державному реєстрі іпотек під № 1231481 міститься обтяження іпотека від 31 травня 2011 року зареєстрована на підставі повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором іпотеки № DNDVGK00000416, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Козіною А.В. за реєстровим № 993, 27 квітня 2007 року. Об`єкт обтяження нежитлова будівля за адресою: (колишня назва АДРЕСА_1 . Іпотекодержатель ПАТ КБ «ПриватБанк», іпотекодавець ОСОБА_6 . Відповідно до актуальної інформації обтяжень № 37010693 від 23 червня 2020 року будівля колишнього дитячого закладу № 345 за адресою: (колишня назва Дніпропетровськ), просп. Миру, 67, арештована на підставі постанови про арешт майна боржника, № 62400962 від 23 червня 2020 року приватного виконавця Шаган О.А. Тому, районний суд вважав, що передача житлового будинку у власність Дніпровської міської ради позбавить іпотекодержателя АТ КБ «ПриватБанк» права на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи те, що зміна власника майна обтяженого іпотекою не скасовує іпотеку, однак, такий висновок не впливає на загальний зміст рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог. Також, безпідставними є доводи позивача про те, що стаття 376 ЦК України, а також наведена судова практика, не передбачають обов`язкової умови наявності експертизи про відповідність майна будівельним нормам та стандартам такого будівництва. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 03 липня 2024 року у справі № 201/8007/21 за позовом Дніпровської міської ради про визнання права комунальної власності, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, скасування запису про право власності, зазначив наступне: належними вимогами, які може заявити особа власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Колегія суддів звертає увагу, що визнання права власності в такому випадку можливе лише на майно, яке відповідає Державним будівельним нормам України. Таким чином, звертаючись з позовом про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, позивач мав довести, що таке майно збудовано у відповідності до Державних будівельних норм України що є необхідною умовою для визнання за позивачем права власності на таке майно на підставі частини п`ятої статті 376 ЦК України, проте позивач не надав суду таких доказів. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними, необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи. Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Дніпровської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 жовтня 2025 року без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 11 березня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 18 березня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: І.Ю. Ткаченко М.М. Пищида