Ухвала КАС ВС № 640/23131/19

УХВАЛА 17 березня 2026 року м. Київ справа №640/23131/19 адміністративне провадження № Зв/990/7/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М., суддів - Єресько Л. О., Желєзного І. В., за участю: секретаря судового засідання - Ключник А. Ю., представника відповідача-1 - Чернишової В. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 640/23131/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України Рябошапки Руслана Георгійовича про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, УСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Р. Г., у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 22.10.2019 № 1165ц; - визнати протиправними дії Генерального прокурора Рябошапки Р. Г. щодо видачі наказу Генеральної прокуратури України від 22.10.2019 № 1165ц; - поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (з місцем постійної дислокації у місті Миколаєві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (з місцем постійної дислокації у місті Миколаєві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України; - стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду; - стягнути з Генерального прокурора ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 75 000,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 22.10.2019 № 1165ц у частині звільнення відповідно до статті 9, пункту 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи прокуратури» ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (з місцем постійної дислокації у місті Миколаєві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з 23.10.2019. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (з місцем постійної дислокації у місті Миколаєві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України в Офісі Генерального прокурора, з 24.10.2019. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2019 по 10.02.2021 в сумі 631 928,18 грн, з якої Офісом Генерального прокурора мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі. У задоволенні решти позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 30.06.20221 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 640/23131/19 в частині задоволених позовних вимог скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України Рябошапки Р. Г. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 в справі № 640/23131/19 залишено без змін. 20.01.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 640/23131/19, яка мотивована тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2024 у справі № 3-157/2023(290/23) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 частини першої статті 51, підпункту 1 пункту 51 розділу ХІП «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (щодо конституційних гарантій незалежності прокурора) визнано пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Заявник указує, що постанова Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 640/23131/19 підлягає перегляду за виключними обставинами згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки його було звільнено саме на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», яку Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційною. Також заявник указав, що суд касаційної інстанції при вирішенні справи № 640/23131/19 зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо задоволення позову в частині скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, оскільки неподання прокурором у встановлений строк заяви за встановленою формою до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію є підставою для звільнення прокурора з посади відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII. З огляду на це, за результатами розгляду заяви позивач просить скасувати постанову Верховного Суду від 30.06.2022 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні касаційної скарги Офісу Генерального прокурора відмовити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 640/23131/19 в частині задоволених позовних вимог залишити без змін. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 640/23131/19. Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2025 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 640/23131/19. Витребувано справу № 640/23131/19 із Київського окружного адміністративного суду. 07.02.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» від Офісу Генерального прокурора надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 30.06.2022 за виключними обставинами, у якій останній зазначає, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, з урахуванням приписів Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 № 11-р(II)/2024 слідує, що положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України № 1697-VII, визнані неконституційними і втрачають свою чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 18.06.2025. Тобто, спірні правовідносини виникли та припинилися до прийняття Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 № 11-р(II)/2024 по справі № 3-157/2023(290/23). Указане рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Отже, це Рішення не впливає на спірні правовідносини, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами. 20.02.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, у яких він зазначає, що оскільки Верховний Суд у постанові від 30.06.2022 у справі № 640/23131/19 застосував пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII як підставу для звільнення позивача із займаної посади, а Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2024 у справі № 3-157/2023(290/23) указані положення визнано неконституційними (тобто встановлено неконституційність окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи) зазначене рішення Верховного Суду підлягає перегляду за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України. Крім того, заявник звертає увагу на постанову Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що застосування норм у правовідносинах на будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України. Суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин. 10.02.2026 до Верховного Суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/23131/19. Ухвалою від 04.03.2026 закінчено підготовчі дії і призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в судовому засіданні на 17.03.2026 о 15 год 00 хв. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04.03.2026 № 276/0/78-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/23131/19 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Желєзного І. В. для розгляду судової справи № 640/23131/19. 05.03.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій він просить залишити без розгляду його заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 640/23131/19 та не проводити судове засідання, призначене на 17.03.2026. У разі проведення 17.03.2026 судового засідання, просить проводити судове засідання без його участі. Також зазначає, що відмовляється у повному обсязі від позовних вимог. 10.03.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» від ОСОБА_1 також надійшла заява, у якій він просить залишити без розгляду його заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 640/23131/19 (адміністративне провадження № Зв/990/7/25). Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про залишення заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 640/23131/19 без розгляду, Суд виходить із такого. Відповідно до Глави 3 Розділу III «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами» КАС України перегляд судових рішень за виключними обставинами є самостійною стадією адміністративного процесу, що здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом. Частиною першою статті 364 КАС України передбачено, що заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції. Отже, законодавець прямо передбачив можливість застосування загальних процесуальних механізмів, зокрема, щодо розпорядження особою своїми процесуальними права. За приписами частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Згідно з пунктами 3, 6 частини другої статті 44 КАС України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Оскільки спеціальні норми Глави 3 Розділу III «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами» КАС України не містять підстави для залишення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами без розгляду, колегія суддів уважає за можливе застосувати у даному випаду норми статті 240 КАС України, з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 364 КАС України до форми і змісту заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами застосовуються правила, встановлені цим Кодексом до оформлення позовних заяв до суду першої інстанції. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду. Відповідно до частини другої статті 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті. Суд ураховує, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами за своєю правовою природою є процесуальним засобом ініціювання перегляду судового рішення, а тому до неї підлягають застосуванню положення, що регулюють право особи відмовитися від поданого процесуального звернення шляхом подання заяви про залишення його без розгляду. Подання заявником відповідної заяви свідчить про реалізацію ним свого процесуального права на розпорядження предметом звернення до суду та не суперечить вимогам закону, а також не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб. З огляду на те, що заявник подав заяву про залишення поданої ним заяви про перегляд судового рішення за виключними обставленими без розгляду до початку розгляду справи по суті, Суд уважає таку заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Підстав для відмови у задоволенні такої заяви судом не установлено. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами без розгляду. Керуючись статтями 240, 248, 250, 256 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 640/23131/19 задовольнити. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 640/23131/19 залишити без розгляду Ухвала набирає законної сили з дати її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст ухвали складено 19.03.2026. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... Ж.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько І.В. Желєзний , Судді Верховного Суду