Постанова 4857 № 260/7237/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/7237/25 пров. № А/857/49386/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Кузьмича С. М., суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року (ухвалене головуючим суддею Дору Ю.Ю. у м.Ужгороді) у справі № 260/7237/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів» (далі позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2025 № 000/7523/07-16-04-04-16/00412139 щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових грошових зобов`язань із земельного податку юридичних осіб в розмірі 301 715,83 грн. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2025 № 000/7523/07-16-04-04-16/00412139 Головного управління ДПС у Закарпатській області щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових грошових зобов`язань із земельного податку юридичних осіб в розмірі 301 715,83 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавський завод продовольчих товарів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 4 525,74 грн. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в Акті камеральної перевірки відповідачем не зазначено конкретних підстав для проведення перевірки з посиланням на відповідні положення ПК України, також там немає опису підстав, обумовлених аб3.2 пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України. Посилання відповідача на норми які визначають загальні його права щодо виконання даних функцій, як підстава для проведення перевірки не відповідає вимогам Податкового кодексу України. Також суд зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку з порушенням 30-ти денного строку встановленого Податковим кодексом України, це підтверджується наданою відповіддю контролюючого органу від 26.05.2025 №10610/6/07-16-04-01-08 на адвокатський запит позивача, у якому зазначено неправильну дату подання позивачем податкової декларації з плати за землю №903339653 за 2025 рік. У зазначеній відповіді зазначено дату 09.04.2025, в той час коли дійсна дата подання це 17.02.2025. Крім цього, суд виснував, що позивач щорічно декларує та своєчасно сплачує задекларовані суми плати за землю, тому спростовуються висновки Акту камеральної перевірки про те, що Товариством порушено граничні терміни зі сплати узгодженого податкового зобов`язання з земельного податку за період з 16.01.2020 по 15.04.2025. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що камеральна перевірка своєчасної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах контролюючого органу, а контролюючий орган має право провести таку камеральну перевірку протягом 1095 календарних днів з дня фактичної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання (з дня вчинення правопорушення) та після закінчення строку давності (1095 днів), який припадав на період дії карантину та/або воєнного стану (до 01.08.2023), враховуючи період зупинення такого строку давності з 19.03.2020 до 31.07.2023 (включно). Також зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що у ТОВ «Іршавський завод продовольчих товарів» протягом 2020-2025 років рахувалась недоїмка із сплати грошового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб. Зауважує, що позивач, маючи податковий борг протягом більше десяти років, жодного разу не провів звірки із податковим органом, не проаналізував дані Інтегрованих карток платника на предмет розбіжностей між даними платника та контролюючого орану. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що скарга ґрунтується виключно на припущеннях, повністю дублює пояснення та доводи, надані Головним управління ДПС у Закарпатській області у суді першої інстанції, які були всебічно та повно досліджені судом та не містять жодних доказів, якими підтверджується правова позиція скаржника. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що позивач є землекористувачем, якому відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (згідно пп.269.1.1.2. п.269.1. ст.269 Податкового кодексу України), які є об`єктом оподаткування платою за землю (згідно пп.270.1.1.3. п.270.1. ст.270 Податкового кодексу України). Відповідно до пп. 285,1. та пп. 285.2. ст.285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. Позивач як платник податку на землю щорічно, за період 2017-2025 років, декларував (самостійно нараховував) та сплатив задекларовані суми плати за землю (щомісячна сплата), зокрема: - за 2017 рік згідно з податковою декларацією реєстраційний № 9022162091 від 17.02.2017 нараховано 136 782,81 грн плати за землю та сплачено 136 782,84 грн; - за 2018 рік згідно з податковою декларацією реєстраційний № 9016021416 від 09.02.2018 нараховано 136 782,81 грн плати за землю та сплачено 136 782,84 грн; - за 2019 рік, згідно з податковою декларацією реєстраційний № 9025987298 від 19.02.2019 нараховано 189 097,40 грн плати за землю та сплачено 189 097,44 грн; - за 2020 рік згідно з податковою декларацією реєстраційний № 9026871127 від 15.02.2020 (уточнюючої податкової декларації реєстраційний №18173008 від 13.04.2020) нараховано 173 401,67 грн плати за землю та сплачено 173 401,69 грн; - за 2021 рік, згідно з податковою декларацією реєстраційний № 9014164472 від 04.02.2021 нараховано 126 064,94 грн плати за землю та сплачено 126 064,92 грн; - за 2022 рік згідно з податковою декларацією реєстраційний № 9032815172 від 16.02.2022 нараховано 208 082,02 грн плати за землю та сплачено 221 193,22 грн; - за 2023 рік, згідно з податковою декларацією реєстраційний № 5735949 від 20.02.2023 нараховано 1 096 979,10 грн плати за землю та сплачено 1 100 542,74 грн; - за 2024 рік згідно з податковою декларацією реєстраційний № 11039824 від 19.02.2024 (уточнюючої податкової декларації реєстраційний № 9255122305 від 03.09.2024) нараховано 1 249 285,27 грн плати за землю та сплачено 1 249 285,20 грн; - за 2025 рік згідно з податковою декларацією реєстраційний № 9033396536 від 17.02.2025 нараховано 1 399 199,40 грн плати за землю (за 4 місяці 2025 року 466 399,80 грн) та сплачено за 4 місяці 2025 року - 466 399,80 грн. Наведені вище платежі підтверджуються доданими до матеріалів справи відомостями згідно з розшифровкою нарахування та сплату земельного податку за період 2017 - 2025 рр., а також податковими деклараціями та платіжними документами. 08.05.2025 відповідачем проведено камеральну перевірку за період сплати з 16.01.2020 по 15.04.2025 земельного податку юридичних осіб, за результатами якої складено Акт №6879/07-16-04-04-16/00412139 від 08.05.2025 про результати камеральної перевірки щодо дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по земельному податку. Перевірка позивача охопила період з 17.02.2017 до 19.02.2024, а зарахування сплати грошового зобов`язання відповідачем розпочато з 16.01.2020 року по 15.04.2025, відтак виявлено порушення дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати (перерахування) плати за землю та розраховано кількість днів затримки сплати податкового зобов`язання по земельному податку. 10.06.2025 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення, на яке позивачем подано скаргу, за результатами розгляду якої прийняте рішення від 15.08.2025 за №23873/6/99-00-06-03-01-06, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суд з цим адміністративним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковим кодексом України (далі ПК України). Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Згідно з п.п. 14.1.152 п.14.1 ст.14 ПК України погашення податкового боргу зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України. Згідно з п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи. Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи контролю мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки та перевірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно до п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. За приписами п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. В свою чергу, відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом. Відповідно до п. 73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Згідно п. 287.3. ст. 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до ст.75 ПК України контрольні органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що в Акті камеральної перевірки відповідачем не зазначено конкретних підстав для проведення перевірки з посиланням на відповідні положення ПК України, також там немає опису підстав, обумовлених аб3.2 пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України. Посилання відповідача на норми які визначають загальні його права щодо виконання даних функцій, як підстава для проведення перевірки не відповідає вимогам ПК України. Разом з цим, колегія суддів поділяє доводи апелянта щодо помилковості висновку суду першої інстанції про перевищення строків проведення камеральної перевірки з огляду на таке. Відповідно до п. 76.3 ст.76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. Законодавець визначив, що перевірки з інших питань, крім камеральної перевірки податкової декларації, проводяться з урахуванням строків давності визначених у ст.102 ПК України Відповідно до абзацу 3 п. 102.1 ст. 102 ПК України у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст.102 ПК України, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення. Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що п.52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачалось на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України. При цьому дію п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2120-ІX). Законом № 2120-ІX ст.102 ПК України було доповнено п. 102.9. Так, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану що вводиться в Україні зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ (п. 102.9 ст. 102 ПК України у редакції Закону № 2120-ІX). Водночас, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Так, відповідно до п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до 01.08.2023, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Поряд з цим, Законом України від 30.06.2023 №3219-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності з 01.08.2023, п. 102.9 ст. 102 ПК України виключено. Відтак, камеральна перевірка своєчасної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах контролюючого органу, а контролюючий орган має право провести таку камеральну перевірку протягом 1095 календарних днів з дня фактичної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання (з дня вчинення правопорушення) та після закінчення строку давності (1095 днів), який припадав на період дії карантину та/або воєнного стану (до 01.08.2023), враховуючи період зупинення такого строку давності з 18.03.2020 до 31.07.2023 (включно). Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо проведення камеральної перевірки з порушенням 30-денного строку встановлено КП України. Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати (перерахування) плати за землю то потрібно зазначити таке. Позиція відповідача ґрунтується на твердженні про наявність у позивача недоїмки із сплати грошового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за 2020-2025 роки з покликанням на інформацію, що відображена в Інтегрованій картці платника (ІКП), яку веде контролюючий орган відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків і зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 12.01.2021 №

5. Стаття 124 ПК України врегульовує відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання. Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПК України чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПК України чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ППК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. У разі зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, сплаченої на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені в цьому пункті, не застосовуються. Відповідно до п. 124.2 ст.124 ПК України дії, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені усвідомлено, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (невчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Відповідно з п. 124.3 ст.124 ПК України дії, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк понад 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (неоплаченого) грошового зобов`язання. Підпунктом 109.1 ст.109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважається вчиненими усвідомлено, якщо доведені контролюючим органом особливості, які свідчать, що платник податків надано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншу мету, крім того, як невиконання або неналежне виконання вимог, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контрольні органи. Пунктами 109.2, 109.3 ст.109 ПК України визначено, що порушено податкове законодавство та порушено вимоги, встановлені іншим законодавством, контроль за дотриманням яких покладено на органи контролю, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за початок податкового правопорушення є інноваційними органами вини особи. Стаття 112 ПК України вимагає загальних умов притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п.112.1). Особа підтверджується винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжити платником податків заходи щодо дотримання та норми податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена правильність відповідальності, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної оплати (п.112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків має можливість дотримуватись правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх утримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються у випадку, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок ведення потреб, за які особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, в межах судового провадження своїм процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності ресурсів, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на використання такої особи (п.112.7). Також цією нормою у п.112.8 визначено обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за застосування податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контрольні органи, а у ПК України особливості, що пом`якшують відповідальність особи. У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21, від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати особливості, які містяться у складі правопорушення, за який платник податків може бути притягнутий до відповідальності за підставами пп.124.1, 124.2 або пп.124.3 ст.124 ПК України. Разом з цим, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує встановлення відповідальності у вигляді штрафу за пп.124.2 і 124.3 ст.124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у вигляді умислу, а саме, - що платник податків має можливість внести заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчинив певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дії (бездіяльності) особи, яка кваліфікується як умисні, після того як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст.16 ПК України . Вина є характеризуючою наступною дією (бездіяльністю) особи, яка виникає в тому, що особа повинна та може застосовувати встановлених Кодексом правил та норм. Вина (у визначених ПК України випадку) у податкових правопорушеннях нерозривно пов`язана з встановленим умислом. У протилежному слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у випадку, коли платник, діючи тимчасово, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа повинна такою, що усвідомлено допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. При цьому обов`язок доведення вини покладено саме на контрольний орган і без виконання якоїсь особи неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини. Враховуючи положення підпунктів 112.8.1, 112.8.3, 112.8.4 п. 112.8 ст. 112 ПК України, обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, є, серед іншого: 1. сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення; 2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду; 3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів. Ба більше, суд зауважує, що відповідно до п. 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаним самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, які настають за останній день відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім того, встановленого цим Кодексом. Пунктом 203.2 ст.203 ПК України визначено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Як слідує з матеріалів справи, відповідач не здійснив звірку з платником податків на його звернення, згідно з листом від 02.09.2025, Вих.№ юр-126/25 до ГУ ДПС у Закарпатській області та повторний лист від 26.09.2025 Вих.№ юр-134/25 до ГУ ДПС у Закарпатській області. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган не вжив заходів щодо звірки з платником податків, хоча міг і зобов`язаний був це зробити відповідно до вимог ПК України. Оскільки, ініційовану платником податків звірку взаєморозрахунків ГУ ДПС у Закарпатській області не проведено, суд не може самостійно здійснити перевірку повноти відображення даних ІКП контролюючим органом, в т.ч. щодо нарахування та самовільно внесення ним інформації щодо сплати податків, відображення погашення податкового боргу. Відтак, суд першої інстанції правильно виснував, що у позивача відсутня вина (як підстава притягнення до відповідальності), а тому застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових грошових зобов`язань із земельного податку юридичних осіб з неузгодженої суми податкового зобов`язання у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового борг є протиправним. З огляду на встановлене, позивач щорічно декларує та своєчасно сплачує задекларовані суми плати за землю, що спростовує висновки Акту камеральної перевірки про порушення граничних термінів сплати земельного податку за періоди сплати 16.01.2020 по 15.04.2025 зі сплати узгодженого податкового зобов`язання. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст.ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 260/7237/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді А. Р. Курилець О. І. Мікула