Постанова 4851 № 440/9971/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2025 р. Справа № 440/9971/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2024, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 05.09.25 по справі № 440/9971/22 за позовом Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року Приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит" (далі - ПП "ПТК "Візит", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС в Полтавській області, відповідач), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.11.2021 №9087/1807, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 105444,41 грн за несплату грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (3014060100). Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Полтавській області від 30.11.2021 № 9087/1807. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ПП "Приватна телекомпанія "Візит" витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2024. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги, що твердження про відсутність вини жодним чином не спростовують факту порушення підприємством терміну сплати сум узгоджених податкових зобов`язань у розмірі, визначеному п. 124.1 ст. 124 Податкового Кодексу України (далі ПК України). Крім цього, апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено основоположні принципи судочинства закріплені КАС України, зокрема положення ст. 2 КАС України та не дотримана основна засада судочинства, передбачена ст. 129 Конституції України. Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача. Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 , п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ПП "ПТК "Візит" зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 13932372. 20.08.2021 ПП "ПТК Візит" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2021 року, в якій визначено до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 568211 грн. 20.09.2021 ПП "ПТК Візит" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2021 року, в якій задекларовано до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 521688 грн. ГУ ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податковій декларації з податку на додану вартість за період липень, серпень 2021 року ПП "ПТК "Візит", за результатами якої складено Акт від 28.10.2021 №8574/16-31-18-07-11/13932372 (далі Акт перевірки). Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено несвоєчасну сплату та несвоєчасне подання платіжного доручення на сплату узгодженої суми грошових зобов`язань по податку на додану вартість, чим порушено п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України, а саме: -за липень 2021 року - граничний термін сплати - 30.08.2021, фактично сплачено 17.09.2021 із затримкою на 18 календарних днів; -за серпень 2021 року - граничний термін сплати - 30.09.2021, фактично сплачено 12.10.2021 із затримкою на 12 календарних днів В Акті перевірки зазначено, що дії платника податків вважаються винними, ПП "ПТК "Візит" мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання. Створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов, які направлені на виконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно. Позивачем подано до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення від 11.11.2021 №70 стосовно Акта від 28.10.2021 №8574/16-31-18-07-11/13932372, в яких, зокрема, зазначено, що Акт перевірки не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, у тому числі щодо винних умисних дій, з боку ПП "ПТК Візит", у зв`язку з чим він не може бути підставою для прийняття будь-яких рішень, що мають юридичне значення. Листом ГУ ДПС у Полтавській області "Про результати розгляду заперечення" від 25.11.2021 №40709/6/16-31-18-03-25 повідомлено платника податків про те, що комісією прийнято рішення висновки акта камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених сум грошових зобов`язань від 28.10.2021 №8574/16-31-18-07-11/13932372 залишити без змін. На підставі Акту від 28.10.2021 №8574/16-31-18-07-11/13932372 ГУ ДПС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення від 30.11.2021 №9087/1807, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання/порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначене пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 ПК України та на підставі статті 124 ПК України, за затримку на 12, 18 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 210888,82 грн, зобов`язано ПП "ПТК "Візит" сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 105 444 грн. Позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 30.11.2021 №9087/1807 до Державної податкової служби України, якою прийнято рішення про результати розгляду скарги від 07.10.2022 №12428/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду. Задовольняючи позов у повному обсязі та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штраф у розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України, оскільки податковим органом не доведено факту умисного порушення ПП ПТК Візит норм пункту 57.1 статті 57 ПК України. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно зі статтею 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом. За визначенням, наведеним у пп. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За змістом положень статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України). Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 38.3. статті 38 ПК України). Порядок сплати податку на додану вартість встановлено пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 ПК України. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Відповідно до пунктів 202.1 статті 202, пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць. Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податкового (грошового) зобов`язання визначена статтею 124 ПК України. Так, пунктом 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з пунктом 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Пунктом 112.7 статті 112 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи. У постановах від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України. Так,

позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому варто зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини. Колегія суддів вважає, що для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України за ознакою повторності умисного діяння обов`язково має бути встановлений факт умисної не сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, вчиненої повторно протягом 1095 календарних днів. Для притягнення платника податків до відповідальності за вказаною нормою за ознакою тривалості порушення необхідним є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв`язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов`язань на строк більше 90 календарних днів. Така ж аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 27.06.2024 у справі №200/5428/23. З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновку контролюючого органу про повторність дій платника послугувало прийняття податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 01.10.2021 №7072/1807, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 31597 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за затримку на 14 календарних днів грошового зобов`язання в сумі 126389,41 грн. Колегія суддів зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 позов ПП "Приватна телекомпанія "Візит" до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області від 01.10.2021 №7072/1807. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 по справі №440/7251/22 залишено без змін. Отже, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2022, яке набрало законної сили 05.04.2023, встановлено протиправність та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Полтавській області від 01.10.2021 №7072/1807. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Оскільки податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Полтавській області від 01.10.2021 №7072/1807 скасовано у судовому порядку, відсутня одна з обов`язкових умов для застосування штрафу у розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відповідно до пункту 124.3 статті 124 ПК України - повторність вчинення дій. Разом з цим, колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 73.3 статті 73 КАС України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Отже, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку. У разі отримання пояснень та документів, матеріали передаються до підрозділів податкового аудиту для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції не вбачав можливим установлення в межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини. Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність винних дій позивача, що є достатньою підставою для визнання неправомірності нарахування позивачу штрафу в розмірі 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку. При цьому, суд першої інстанції зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявність підстав для застосування до позивача штрафу за порушення терміну сплати сум узгоджених податкових зобов`язань у розмірі, визначеному п. 124.1 ст. 124 ПК України. Згідно з п. 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення. Відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. З акту перевірки колегією суддів встановлено, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 202 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 194600,41 грн (за липень 2021 року) та 16288,41 грн(за серпень 2011 року). Спалта відбулася із затримкою на 18 та 12 днів відповідно. Отже судом апеляційної інстанції встановлено, а сторонами не спростовано, що позивачем з порушенням строку сплати із затримкою до 30 календарних днів включно було сплачено податкових зобов`язань на суму 210888,82 грн (194600,41 грн та 16288,41 грн). Таким чином, відповідач, з урахуванням приписів п. 124.1 ст. 124 ПК України, мав нарахувати позивачеві штрафні санкції у розмірі 10544,44 грн (210888,82*5%), проте необґрунтовано застосувавши до спірних правовідносин приписи п. 124.3 ст. 124 ПК України та нарахувавши штрафні санкції на суму 105444,41 грн. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.11.2021 №9087/1807 у розмірі 94899,97 грн (105444,41-10544,44) та, відповідно, часткового задоволення позовних вимог. З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Полтавській області підлягає частковому задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволені позову. Керуючись ст.ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 по справі № 440/9971/22 - в частині задоволених вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.11.2021 №9087/1807 на суму 10544,44 грн. Ухвалити в скасованій частині постанову, якою у задоволенні позову Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" відмовити. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 по справі № 440/9971/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін