Постанова 4855 № 640/2868/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2868/19 Головуючий у І інстанції - Дмитрук В.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року № 0006784001, № 0006794001, № 0006804001, № 0006814001. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на те, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16 липня 2024 року № 3863-IX, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX викладено в такій редакції, зокрема: - «Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом» (абзац четвертий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»); - «Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд» (абзац шостий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»). На виконання вимог Закону № 2825-IX, Волинському окружному адміністративному суду розподілено не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва справи, зокрема і справу № 640/2868/19. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19 жовтня 2018 року № 00064784001, № 0006804001. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що перевіркою встановлено зберігання ФОП ОСОБА_1 в магазині за адресою: АДРЕСА_1 алкогольних напоїв, а саме: сидру, що описаний в додатку № 1 без наявності довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру. Таким чином, встановлено зберігання алкогольних напоїв, а саме: сидру, не внесених у місця зберігання до Єдиного реєстру, чим порушено вимоги ч. 37 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР). Крім того, перевіркою встановлено факт зберігання ФОП ОСОБА_1 в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, що описані в додатку № 2 без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено ст. 11 Закону № 481/95-BP. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що на підставі наказу від 21.08.20218 № 12697 про проведення фактичної перевірки, направлень від 21.08.2018 № 5229/26-15-40-01, № 5230/26-15-40-01 Відповідачем проведено фактичну перевірку магазину, в якому здійснюється господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 31.08.2018 № 3889/26-15-40-01/ НОМЕР_1 , у якому контролюючим органом зафіксовано порушення Позивачем вимог: - ст. 11, ч. 12, 37 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР; - пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР. На підставі Акта перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року: - № 0006784001, яким до Позивача за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17 000,00 грн; - № 0006794001, яким до Позивача за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17 000,00 грн. - № 0006804001, яким до Позивача за зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17 000,00 грн. - № 0006814001, яким до Позивача за здійснення розрахункових операцій без режиму попереднього програмування, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17 000,00 грн. Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою встановлено факт реалізації сидру « Фрізанте Беліні » місткістю 0,5л., вміст спирту 5,0-7,0% об. за ціною 38 грн 00 коп. без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі сидром та перрі. В матеріалах даної адміністративної справи наявна копія ліцензії від 12.06.2018 № 201826506405989, видана Головним управлінням ДФС у м. Києві ФОП ОСОБА_1 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом). Таким чином, враховуючи вищевказане, суд зауважив, що сидр і пиво є різними алкогольними продуктами із різними кодами УКТ ЗЕД і відповідно до Закону № 481/95-BP для торгівлі сидром передбачається отримання окремої ліцензії, річна вартість якої становить 780 грн, а тому погоджується з контролюючим органом щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року № 0006784001. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0006814001, судом першої інстанції зазначено, що як встановлено перевіркою, за реалізований алкогольний напій, а саме: сидр продавцем роздруковано та видано фіскальний чек від 21.08.2018 № 007 через реєстратор розрахункових операцій (ФН 3000440153), без використання режиму попереднього програмування найменування товару, чим порушено п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-BP (зі змінами та доповненнями). Позивачем вказане порушення жодним чином не спростовано, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи Відповідача, суду не надав. З огляду на вищезазначене, Відповідачем надані беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0006814001, у зв`язку з чим адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року № 0006784001, суд першої інстанції вказав, що магазин, що належить ФОП ОСОБА_1 за своїм цільовим призначенням є місцем реалізації, а не місцем зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру. З огляду на вищевикладене, наявним матеріалами даної адміністративної справи спростовано висновок Відповідача про порушення Позивачем приписів ч. 37 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0006784001 та є підставою для його скасування. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0006804001, судом першої інстанції встановлено, що висновки контролюючого органу про допущене Позивачем правопорушення (зберігання алкогольних напоїв (вино) без марки акцизного податку встановленого зразка) стосуються тари ємністю 10,0 л для реалізації на розлив у магазині Позивача. Судом встановлено, що зазначена продукція (вино) поступає Позивачу від виробника, у тарі виробника типу bag in box ємністю 10,0 л., яка вже позначена марками акцизного податку. Позивач реалізує вже готову продукцію (вино), а не сировину. Отже, Позивач, здійснюючи реалізацію вин на розлив у тару на винос, не може самостійно (згідно з вимогами законодавства) придбавати та оклеювати марками акцизного податку ПЕТ-тару, в яку здійснюється розлив, оскільки розлив продукції здійснюється з тари, що вже маркована маркою акцизного податку, а акцизний податок з продукції сплачено виробником. При цьому, контролюючим органом не підтверджено, що вказана алкогольна продукція (Додаток № 2 до акта перевірки) призначалась для продажу, а не знаходилась на реалізації на розлив, оскільки контрольна закупка щодо вказаного товару не проводилась. З огляду на вищевикладене, контролюючим органом документально не підтверджено факт зберігання та реалізації напоїв без марок акцизного збору, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0006804001 є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0006784001, яким до Позивача застосовано штрафні санкції за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР). Згідно з частиною 30 статті 15 Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) це перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників. Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 № 251 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру», відповідно до пункту 2.1 якого до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру є саме встановлення факту зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в приміщенні, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування визначено Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (далі - Правила № 854). Згідно з п. 16 Правил № 854 алкогольні напої зберігаються у спеціальних приміщеннях, відомості про місцезнаходження яких заносяться до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Приміщення для зберігання алкогольних напоїв повинні добре вентилюватися, не мати стороннього запаху, бути непроникними для прямих променів світла, обладнані охоронною сигналізацією. Відповідно до п. 17 Правил № 854 закорковані пляшки з алкогольними напоями зберігають у горизонтальному положенні з метою запобігання висиханню корку, а пляшки з іншою укупоркою - у вертикальному положенні. Пунктом 18 Правил № 854 передбачені вимоги щодо температурного режиму при зберігання алкогольних напоїв, зокрема, горілки та горілки особливої - від -5° С до +25° С, лікеро-горілчаних виробів - від +10° С до +20° С і відносній вологості повітря не більш як 85 відсотків, вино - від +8° С до +16° С (напівсолодке, напівсухе - від -2° С до +8° С), коньяку - не менш як +5° С. При цьому, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування. Місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв.м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів. Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом встановлено зберігання алкогольних напоїв (сидр) не внесених у місця зберігання до Єдиного реєстру. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що магазин, що належить Позивачу за своїм цільовим призначенням є місцем реалізації, а не місцем зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру. Крім того, факт зберігання алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання оьгрунтовано Відповідачем виключно на підставі того, що у Позивача була відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями - сидр Фрізанте Беліні . Проте, відсутність ліцензій сама по собі жодним чином не доводить факту зберігання товару у магазині у зазначений період часу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 2а-2234/10/0770, від 04 грудня 2018 року у справі № 820/2208/18. На підставі вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0006784001 є протиправним та підлягає скасуванню. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0006804001, яким до Позивача застосовано штрафні санкції за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина 1 стаття 17 Закону № 481/95-ВР). Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Згідно з пунктом 226.2 статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Відповідно до пункту 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Згідно з пунктом 226.6 статті 226 ПК України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - Положення №1251). Відповідно до пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 (далі - Положення № 1251) маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: - пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; - наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); - пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; - відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів. Згідно з пунктами 21-22 Положення № 1251 для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин, тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання. Марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу "Tetra Pak") марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі розповсюджується на невідкорковані пляшки/упаковки, а технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку передбачає розривання марки акцизного податку під час відкупорювання (розкривання) товару. Застереження щодо обов`язку у суб`єкта господарювання зберігати непошкодженими марки алкогольних виробів, що реалізується на розлив, чинне законодавство не містить. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 810/270/17. Як зазначено в Акті перевірки, під час перевірки встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв (перелік згідно Додатку№ 2 до акта перевірки) без наявності марок акцизного податку встановленого зразка. Висновки контролюючого органу про допущене Позивачем правопорушення (зберігання алкогольних напоїв (вино) без марки акцизного податку встановленого зразка) стосуються тари ємністю 10,0 л для реалізації на розлив у магазині. Колегія суддів звертає увагу, що зазначена продукція (вино) поступає Позивачу від виробника, у тарі виробника типу bag in box ємністю 10,0 л., яка вже позначена марками акцизного податку. Позивач реалізує вже готову продукцію (вино), а не сировину. Відповідно до пункту 8 Положення № 1251 марки продаються суб`єктам господарювання, які відповідно до законодавства є платниками акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Згідно з підпунктом 212.1.1 пункту 212.1 статті 212 ПК України платниками податку є, зокрема, особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини. Таким чином, позначення алкогольної продукції марками акцизного податку здійснюється виробником такої продукції. Отже, з урахуванням вищевикладеного, Позивач, як суб`єкт господарювання, здійснюючи реалізацію вин на розлив у тару на винос, не може самостійно (згідно з вимогами законодавства) придбавати та оклеювати марками акцизного податку ПЕТ-тару, в яку здійснюється розлив, оскільки розлив продукції здійснюється з тари, що вже маркована маркою акцизного податку, а акцизний податок з продукції сплачено виробником. При цьому, контролюючим органом не підтверджено, що вказана алкогольна продукція (Додаток № 2 до акта перевірки) призначалась для продажу, а не знаходилась на реалізації на розлив, оскільки контрольна закупка щодо вказаного товару не проводилась. Таким чином, Відповідачем документально не підтверджено факт зберігання та реалізації напоїв без марок акцизного збору. На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0006804001 є також протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується і колегія суддів. В іншій частині судове рішення Позивачем не оскаржується, тому колегія суддів в іншій частині не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Водночас, Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів в оскаржуваній частині. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Н.П. Бужак Є.І. Мєзєнцев