Постанова 4857 № 1.380.2019.005669

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005669 пров. № А/857/4054/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Шевчук С.М. з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Карп`як О.О., час ухвалення судового рішення 12 год 15 хв у м. Львові, час складання повного тексту судового рішення 21 лютого 2020 року) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області №0015174001 від 08.08.2019 та №0015194001 від 08.08.2019. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою ту обставину, що відповідачем не було зазначено про наявну або отриману в установленому законодавством порядку інформацію про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Також, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги її доводи про недійсність наказу №4102 від 05.07.2019 «Про проведення фактичних перевірок» через відсутність печатки контролюючого органу, вказавши, що до предмету оскарження у справі не входить оспорювання такого наказу, а також про відсутність доказів не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки. Крім того, суд залишив поза увагою її доводи про те, що їй не було відомо про проведення 17.07.2019 фактичної перевірки, про яку вона дізналась лише після отримання поштою акта №13/40.1/2273502485 від 17.07.2019. Долучені до матеріалів справи копії актів про відмову від підпису у направленні, про відмову від підпису акту перевірки, відмову від отримання акту, в її присутності не складалися, не надавались їй на ознайомлення і не направлялись поштою. Також, в акті не зазначено де саме зберігалося пиво, в ньому не встановлено, що пиво зберігалося на прилавку магазину чи взагалі в магазині, чи в її будинку, адже господарська діяльність ведеться за місцем реєстрації. Зазначає, що вона не має ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та не здійснює торгівлю такими товарами, в акті перевірки не встановлено факту торгівлі алкогольними напоями, а тому у неї був відсутній обов`язок отримувати довідку про внесення місця зберігання алкогольних напоїв/тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Торопій Г.М., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача Добровольської Ю.Р., яка просила відхилити апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що на підставі наказу №4102 від 05.07.2019 та направлень на перевірку №1438, 1439 від 08.07.2019 працівниками ГУ ДФС у Львівській області 17.07.2019 було проведено фактичну перевірку приміщення, що розташоване за адресою : АДРЕСА_1 с. Суховоля, Городоцький район, який належить ФОП ОСОБА_1 , з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами магазину. У ході проведення перевірки, результати якої оформлено актом №13/577/40.1/22733502482 від 17.07.2019, встановлено факт зберігання алкогольних напоїв, а саме : пива згідно додатку №1 до акта перевірки, на загальну суму 458,00 грн, при цьому, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до ЄДР до перевірки не представлено. Від отримання та підпису акту перевірки позивач відмовилась, про що свідчать акт відмови від підписання матеріалів перевірки та акт відмови від отримання примірника акта перевірки. На підставі акта фактичної перевірки ГУ ДФС у Львівській області винесло податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019: - №0015174001 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17000 грн за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на підставі п.54.3.3. п.54.3 ст.54 ПК України та ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»; - №0015194001 про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій 916 грн за порушення ст.3 п.12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано висновків акта фактичної перевірки про здійснення нею зберігання алкогольних напоїв в місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання та без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а тому посадовими особами контролюючого органу в господарській одиниці, що належить ФОП ОСОБА_1 , доводи відповідача про наявність у діях позивача ознак складу правопорушення для притягнення її до відповідальності у вигляді штрафу за порушення порядку зберігання алкогольних напоїв згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вважав цілком обґрунтованими. Також, як вбачається з долучених до матеріалів справи фото-фіксації порушень та показів свідків, на полицях господарської одиниці, що належить позивачу, розміщено пиво із зазначенням ціни товару, при цьому доводи позивача про зберігання пива для власного споживання не підтверджено жодними доказами. Судом першої інстанції не було взято до уваги покликання позивача на те, що нею отримано копію акта фактичної перевірки за іншим номером, ніж той, що вказаний в оспорюваних рішеннях, оскільки згідно долучених сторонами копій акту фактичної перевірки такі є ідентичними, а відсутність у номері акта, що отримала позивач трьох цифр « 577» у номері зумовлена реєстрацією акту в контролюючому органі. Крім того, така невідповідність не впливає на суть встановлених порушень. Стосовно доводів позивача на відсутність у наказі про проведення фактичної перевірки №4102 печатки контролюючого органу, суд першої інстанції такі не взяв до уваги, оскільки до предмету оскарження у справі не входить оскарження такого наказу та відсутні докази не допускну посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значенням для справи, виходячи з наступного. За змістом п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами визначено ст.80 ПК України. Згідно п.80.1 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. Згідно п.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Пунктом 81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Статтею 1 цього Закону визначено, що : алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Відповідно до ст.15 цього ж Закону, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб`єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. Згідно п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Згідно ст.20 цього Закону, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Відповідно до ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень. Як було встановлено судом першої інстанції, до початку проведення фактичної перевірки, працівниками ГУ ДФС у Львівській області було пред`явлено позивачу службові посвідчення, направлення на перевірку та копію наказу на проведення фактичної перевірки. Після ознайомлення з вказаними документами, ФОП ОСОБА_1 відмовилась проставити свій підпис у направленні з невідомих причин, про що працівниками ГУ ДФС у Львівській області складено відповідні акти. Під час проведення фактичної перевірки встановлено факт зберігання алкогольних напоїв, а саме : пива, згідно додатку №1 до акта перевірки на загальну суму 458,0 грн. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) та довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру до перевірки не представлено. Прихідних накладних на вказані алкогольні напої до перевірки не представлено. Крім того, в матеріалах справи наявний акт про відмову від підпису у направленні на перевірку №1438 від 08.07.2019, акт про відмову від підпису у направленні на перевірку №1439 від 08.07.2019, акт відмови від підписання акта перевірки та акт відмови від отримання акта перевірки, додатку №1 до акта перевірки, фотофіксація на 3 арк. Згідно пункту 1.1 розділу 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №251 від 28.05.2002, Єдиний державний реєстр місць зберігання - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників. Відповідно до п.2.1 розділу 2 цього Порядку, до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Метою правового регулювання відносин із зберігання алкогольних напоїв є забезпечення контролю за їх виробництвом і обігом. Нарівні з місцями виробництва, оптової та роздрібної торгівлі алкогольних напоїв законодавець запровадив реєстрацію їх місця зберігання в Єдиному державному реєстрі для забезпечення повного контролю за процесом виробництва і реалізації підакцизної продукції. При цьому, здійснення такої реєстрації не пов`язується з наявністю в суб`єкта господарювання відповідної ліцензії на провадження діяльності з реалізації алкогольних напоїв. Наведені у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення місця торгівлі як місця реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв.м., обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів, та місця зберігання як місця, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, не дають підстав для висновку про взаємовиключність цих місць. Тобто, за певних обставин місце зберігання та місце реалізації можуть знаходитись за однією адресою і тоді суб`єкт господарювання відповідно до ч.38 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» звільняється від обов`язку вносити до Єдиного реєстру таке місце зберігання алкогольних напоїв. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 по справі №817/3274/15. Факт відсутності ліцензії та реєстратора розрахункових операцій позивачем не заперечується. З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було спростовано висновків акта фактичної перевірки про зберігання нею алкогольних напоїв в місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання та без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а тому з огляду на їх виявлення посадовими особами контролюючого органу в господарській одиниці, що належить ФОП ОСОБА_1 , доводи відповідача про наявність у діях позивача ознак складу правопорушення, відповідальність за яке у вигляді штрафу передбачена ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є цілком обґрунтованими. Також, як видно з долучених до матеріалів справи фото-фіксації порушень, на полицях господарської одиниці, що належить позивачу розміщено пиво із зазначенням ціни товару, при цьому, доводи позивача про зберігання пива для власного споживання не підтверджено жодними доказами. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з покликанням на те, що вона не була присутня при проведені перевірки, не знала про її проведення, а про проведену перевірку дізналась тільки після отримання поштою акту від 17.07.2019, оскільки такі є безпідставними з огляду на те, що у позовній заяві ФОП ОСОБА_2 підтвердила факт присутності на вказаній перевірці, зокрема, вказала що при проведенні перевірки їй не було надано копію наказу на проведення перевірки, направлення на перевірку. Отже, відповідачем доведено факт порушення ФОП ОСОБА_2 вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» під час здійснення підприємницької діяльності. Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне. У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року по справі №1.380.2019.005669 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 24.06.2020.