Постанова 4850 № 200/8259/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2026 року справа №200/8259/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 200/8259/24 (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та про зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до якої просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 16.11.2023 року в зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.08.2019 року, виплаченої 16.11.2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року у справі № 200/3953/22; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 16.11.2023 року в зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.08.2019 року, виплаченої 16.11.2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року у справі № 200/3953/22; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 29.10.2024 року в зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року, виплаченої 29.10.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 200/7393/23; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 29.10.2024 року в зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року, виплаченої 29.10.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 200/7393/23. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року у справі № 200/3953/22 та від 26.02.2024 року у справі № 200/7393/23 відповідачем 16.11.2023 року (на виконання рішення суду у справі № 200/3953/22) та 29.10.2024 року на виконання рішення суду у справі № 200/7393/23) було здійснено виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 року по 01.08.2019 року (рішення суду у справі № 200/3953/22) та з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року (рішення суду у справі № 200/7393/23), але при виплаті зазначеної індексації не було застосовано положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". У зв`язку з цим позивачу не була нарахована та виплачена компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Наведені обставини стали приводом для звернення до суду з даним позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 200/8259/24 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 16.11.2023 року в зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.08.2019 року, виплаченої 16.11.2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року у справі № 200/3953/22. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 16.11.2023 року в зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.08.2019 року, виплаченої 16.11.2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року у справі № 200/3953/22. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 29.10.2024 року в зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року, виплаченої 29.10.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 200/7393/23. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 29.10.2024 року в зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року, виплаченої 29.10.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 200/7393/23. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач у цій справі, ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 08.05.2015 року, позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. У період з 29.09.1995 року по 01.08.2019 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем і підтверджується відповідними записами, які містяться у військовому квитку позивача. Вважаючи, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 сума індексації грошового забезпечення виплачувалась у неналежному розмірі, позивач протягом 2022-2023 років неодноразово звертався до суду з позовами до відповідача. Так, за рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року у справі № 200/3953/22 та від 26.02.2024 року у справі № 200/7393/23 відповідача, зокрема, було зобов`язано виплатити на користь позивача суми індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 року по 01.08.2019 року (згідно з рішенням у справі № 200/3953/22) та з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року (згідно з рішенням у справі № 200/7393/23). На виконання рішення суду у справі № 200/3953/22 відповідачем 16.11.2023 року було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення: - за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - в загальній сумі 55842,11 грн; - за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року - в загальній сумі 17520,26 грн. На виконання рішення суду у справі № 200/7393/23 відповідачем 29.10.2024 року було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення: - за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року - в загальній сумі 57109,48 грн. Зазначені обставини підтверджуються наданими до справи випискою по банківському рахунку, повідомленням про надходження коштів та платіжними інструкціями. Проте, як вказується позивачем та не заперечується відповідачем, при виплаті вказаних сум індексації грошового забезпечення не була нарахована і виплачена компенсація втрати частини доходів відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції дійшов наступних висновків. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ). Відповідно до положень статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково чи повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII установлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення прожиткового мінімуму. Відповідно до частин 1, 6 статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Судовими рішеннями у справах № 200/3953/22 та № 200/7393/23 було встановлено, що виплата індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 року по 01.08.2019 року та з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року проводилась відповідачем неналежним чином. Наявними в матеріалах цієї справи документами підтверджено, що виплата позивачу індексації грошового забезпечення за вказані періоди у належному розмірі була здійснена відповідачем лише 16.11.2023 року (за рішенням у справі № 200/3953/22) та 29.10.2024 року (за рішенням у справі № 200/7393/23). Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159). Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону № 2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші грошові доходи. За статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого і невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Положеннями статті 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 159 установлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у випадку затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. Аналіз наведених норм приводить до висновку, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, тощо). Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати грошових доходів і виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Аналогічну за змістом правову позицію було висловлено у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 року у справі № 134/87/16-а та від 05.03.2020 року у справі № 140/1547/19. Отримання позивачем індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 року по 01.08.2019 року та з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року із порушенням встановлених законом строків виплати, внаслідок її несвоєчасного нарахування та виплати, свідчить про наявність підстав для нарахування та виплати відповідних сум компенсації втрати доходів, пов`язаної з несвоєчасною виплатою позивачеві індексації, яка мала бути виплачена у місяці сплати відповідачем заборгованості з індексації. Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду України (постанова від 19.12.2011 року у справі № 6-58цс11) та Верховного Суду (постанова від 03.07.2018 року у справі № 521/940/17, постанова від 15.08.2019 року у справі № 674/24/17, тощо) нормативне регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Отже, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває в незалежності від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 08.06.2022 року у справі № 200/5213/20-а, від 05.07.2022 року у справі № 420/7633/20 та інших. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 200/8259/24 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 200/8259/24 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 19 березня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв