Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/920/26

Дата документу 19.03.2026 Справа № 336/920/26 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/920/26 Головуючий у 1 інстанції: Петренко Л.В. Провадження № 22-ц/807/890/26 Суддя-доповідач: Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2026 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Подліянової Г.С., Трофимової Д.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: У лютому 2026 року до суду звернувся АТ «ТАСКОМБАНК», в інтересах якої діє представник Косатий Д.А. з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 05 лютого 2026 року позовну заяву АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху та надано п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі. В ухвалі суду зокрема було вказано, що позивачу необхідно надати належним чином засвідчені копії, а саме паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна Готівка Максимум» та довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які долучені позивачем до позовної заяви в нечитабельному вигляді. 09 лютого 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про усунення зауважень та відкриття провадження у справі відповідно до ухвали суду від 05 лютого 2026 року, проте недоліки, зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху не усунені в повному обсязі, тобто позивач надав такі ж самі копії документів, які перебувають в нечитабельному вигляді, а відтак неможливо встановити зміст інформації, заради зафіксування якої було створено такий документ. Відповідно до довідки про доставку електронного документу, документ в електронному вигляді, а саме ухвалу суду від 05 лютого 2026 року було надіслано одержувачу позивачу та представнику позивача в їх електронний кабінет та доставлено 06 лютого 2026 року. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 10 лютого 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду АТ «ТАСКОМБАНК» подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції про не усунення позивачем недоліків позовної заявиє хибними та такими, що протирічать матеріалам справи. Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. В силу вимог ст.367 ч.1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не виконав вимог ухвали від 05.02.2026 роуц у встановлений строк, відтак на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України необхідно повернути позовну заяву позивачу. Проте, такий висновок зроблено передчасно, всупереч нормам процесуального права та матеріалам справи. Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод". Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі "Bellet у. France" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява (ч. 2 ст. 174 ЦПК України) Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Враховуючи, вимоги процесуального законодавства позивач зобов`язаний подати усі докази по справі разом із позовною заявою. Процесуальним законодавством встановлено чіткі рамки подачі доказів до суду, після чого суд не вправі приймати подані докази, оскільки буде порушено вимоги принципу змагальності. Відповідно до п.8 ,9 ч.3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві повинні міститись: зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Як вбачається з матералів справи на виконання вимог ухвали від 05 лютого 2026 року по залишення позовної заяви без руху скаржником надано копії належним чином засвідчені копії, оскільки такі копії подано за допомогою електронного кабінету учасника справи, що передбачає накладення електронного підпису, а саме паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна Готівка Максимум» та довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Не звернувши уваги на зазначене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав, визначених ч. 3 ст. 185 ЦПКУкраїни, для повернення позовної заяви. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст. 259, 353, 367-369, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 19 березня 2026 року. Головуючий Судді: