Постанова Миколаївський апеляційний суд № 485/2330/25

18.03.26 22-ц/812/692/26 Провадження № 22-ц/812/692/26 П О С Т А Н О В А іменем України 16 березня 2026 року м. Миколаїв справа № 485/2330/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., із секретарем Повертайленко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 08 січня 2026 року суддею Соловйовим О.В., у приміщенні цього ж суду, (дата повний текст рішення складено того ж дня), у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсії, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У грудні 2025 року ГУ ПФУ в Миколаївській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 131 844, 24 грн переплати пенсії. Позивач зазначав, що з 14.08.2023 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримував пенсію як особа з інвалідністю ІІІ групи, призначену на підставі поданої ним 30.10.2023 року заяви та виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 509410 від 20.10.2023 року. У подальшому пенсія поновлювалася на основі виписки з акту медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 524323 від 12.11.2024 року, терміном до 31.10.2025 року. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.02.2025 року № В1013, відповідача не визнано особою з інвалідністю з 14.08.2023 року. На підставі зазначеного, рішенням Головного управління від 12.09.2025 року пенсію відповідача було перераховано, у зв`язку з чим за період з 14.08.2023 року по 30.09.2025 року утворилася переплата на суму 131 844, 24 грн. Листом від 18.09.2025 року № 1400-0403-8/79058 відповідача було повідомлено про переплату пенсії та необхідність її повернення на рахунок позивача. Посилаючись на переплату пенсії та відмову відповідача добровільно повернути переплачені кошти, УПФУ в Миколаївській області просило про задоволення позовних вимог. Узагальнені доводи інших учасників Відповідач ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Бойченка Г.А. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Посилався на те, що не отримував будь-яких повідомлень, листів чи будь-якої іншої кореспонденції від Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про необхідність прибуття до вказаного закладу з метою проходження повторного оцінювання, а тому вважає рішення Центру оцінювання функціонального стану особи № В1013 протиправним. З цих підстав звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з про визнання вказаного рішення протиправним та його скасування. На даний час рішення у справі не прийнято. Також зазначав, що іншої необхідної умови - рахункової помилки з боку позивача, що проводив виплату пенсії, не встановлено та така обставина не обґрунтована належними та допустимими доказами. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з ГУ ПФУ в Миколаївській області на його користь 12 000 грн витрат на правову допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт надмірної виплати пенсії здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню. Також судом вказано, що позивачем не доведено належними доказами зловживань з боку відповідача чи подання ним недостовірних даних, не встановлено ні факту недобросовісного отримання відповідачем зазначених коштів, ні наявності рахункової помилки, у зв`язку з чим підстави для стягнення надмірно виплаченої пенсії відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Миколаївській області, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.02.2025 року № В1013, яким встановлено відсутність групи інвалідності та підстав визнати відповідача особою з інвалідністю. Отже, підстави для набуття відповідачем пенсії по інвалідності відсутні, починаючи з 14.08.2023 року. Таким чином відповідач повинен повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 131 844, 24 грн. Узагальнені доводи інших учасників У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бойченко Г.А. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на те, що позивачем не доведено, що причиною скасування групи інвалідності є саме протиправні дії ОСОБА_1 , чи що вказана інвалідність була встановлена внаслідок його недобросовісної поведінки. Також зазначав, що ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 400/10987/25 за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи про скасування рішення від 25.02.2025 року № В1013. Рішення по справі не прийнято. Крім того, апелянт безпідставно вважає, що у даному випадку є фактичні підстави для застосування загальної норми про безпідставне збагачення, а саме статті 1212 ЦК України замість спеціальної статті 1215 ЦК України, яка захищає пенсійні виплати. 2.

Мотивувальна частина Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримував пенсію по інвалідності IIІ групи з 14.08.2023 року, яка була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV терміном по 31.10.2024 року, на підставі заяви відповідача від 30.10.2023 року, виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 509410 від 20.10.2023 року, виданої міжрайонною медико-соціальною експертною комісією №2 Миколаївської обласної ради. Згідно копії виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 509410 від 20.10.2023 року ОСОБА_1 з 14.08.2023 року встановлена третя група інвалідності до 01.11.2024 року. У подальшому пенсія поновлювалася на підставі виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 524323 від 12.11.2024 року, виданої міжрайонною медико-соціальною експертною комісією №2 Миколаївської обласної ради, нарахування та виплату пенсії відповідачу поновлено терміном по 31.10.2025 року. Згідно копії виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 524323 від 12.11.2024 року ОСОБА_1 за повторного огляду встановлена третя група інвалідності до 01.11.2025 року. Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання фукнціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 25.02.2025 року № В1013, відповідача не визнано особою з інвалідністю з 14.08.2023 року. Відповідно до рішення позивача від 12.09.2025 року про перерахунок пенсії та довідки про розмір переплати, ОСОБА_1 за період з 14.08.2023 року по 30.09.2025 року отримав пенсію по інвалідності у загальному розмірі 131844,24 грн. Листом від 18.09.2025 року №1400-0403-8/79058 відповідача повідомлено про переплату пенсії за період з 14.08.2023 року по 30.09.2025 року у розмірі 131844,24 грн та необхідність її повернення на розрахунковий рахунок Головного управління. Позиція апеляційного суду В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону №1058). Відповідно до статті 9 Закону №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (втому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (стаття 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення"). Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1). У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1). Відповідно до частини другої статті 35 Закону №1058-ІV у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи. Частиною третьою статті 35 Закону №1058-ІV визначено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18). Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014). Зі змісту пункту 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом. Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримував пенсію по інвалідності IIІ групи з 14.08.2023 року, яка була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV терміном по 31.10.2024 року, на підставі заяви відповідача від 30.10.2023 року, виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 509410 від 20.10.2023 року, виданої міжрайонною медико-соціальною експертною комісією №2 Миколаївської обласної ради. У подальшому пенсія поновлювалася на підставі виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 524323 від 12.11.2024 року, виданої міжрайонною медико-соціальною експертною комісією №2 Миколаївської обласної ради, нарахування та виплату пенсії відповідачу поновлено терміном по 31.10.2025 року. Отже, з урахуванням підстав та змісту позову позивач не навів належних та допустимих доказів щодо подання ОСОБА_1 свідомо фальшивих документів, документів із неправильними відомостями або приховання достовірних даних про свій стан здоров`я та інші обставини, що впливають на встановлення права особи з інвалідністю на пенсію по інвалідності. В цьому випадку відсутні докази на підтвердження того, що позивач будь-яким чином вплинув на рішення медико-соціальної комісії від 20 жовтня 2023 року щодо встановлення йому Ш групи інвалідності. Незгода експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи з висновком медико-соціальної експертної комісії, викладеним в Акті від 03 вересня 2025 року є різною оцінкою медичних показників стану здоров`я ОСОБА_1 різними державними експертними установами, що не доводить недобросовісності дій з його сторони при зверненні до позивача для призначенням йому пенсії по інвалідності. Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, із урахуванням зазначених норм матеріального права, при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтовано виходив із того, що позивач (платник грошових коштів) не довів недобросовісності у діях відповідача (набувача пенсії), а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення надмірно отриманих коштів у вигляді нарахованої та виплаченої пенсії за період з 14 серпня 2023 року по 30 вересня 2025 року у сумі 131 844, 24 грн. Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Щодо судових витрат Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення без змін рішення суду першої інстанції, витрати позивача, понесені при поданні апеляційної скарги у вигляді сплаченого судового збору залишаються за його рахунок. В частині витрат на надання правничої допомоги рішення суду першої інстанції не оскаржувалося. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: В.В.Коломієць Т.В.Серебрякова --------------------------------- Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2026 року