Постанова 4807 № 335/8196/22

Дата документу 12.05.2023 Справа № 335/8196/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/879/23 Головуючий у 1-й інстанції: Стеценко А.В. Є.У.№ 335/8196/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковська А.В., Кримської О.М., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи за позовом Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії, за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2023 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року ГУПФУ в Запорізькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про суми надміру виплаченої пенсії. В обґрунтування позову зазначають, що ОСОБА_1 перебував на обліку ГУПФУ в Запорізькій області починаючи з 30.08.2019 та отримував пенсію по інвалідності 3 групи, загальне захворювання, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 34 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність. За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 та згідно довідки МСЕК інвалідність пенсіонеру була встановлена по 01.10.2021. Згідно листа комунальної установи «Обласного центру медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, стало відомо, що ОСОБА_1 з 01.10.2021 був повністю реабілітований, проте призначена відповідачеві пенсія нараховувалась та сплачувалася позивачем до 31.08.2022, що призвело до переплати пенсії за період з 01.10.2021 по 31.08.2022 в сумі 24 800,00 грн. У зв`язку з тим, що виплата пенсії відповідачу не поновлена, тому утримання переплати пенсії неможливе, для вирішення питання добровільного повернення коштів в сумі 24 800,00 грн. на адресу відповідача направлено листа, в якому пропонувалось повернути виявлену переплату на рахунок Позивача. Проте, ОСОБА_1 надміру виплачену суму пенсії позивачеві не повернув, у зв`язку із чим позивач був вимушений звернутися до суді з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 24800,00 грн. надміру виплаченої пенсії та судові витрат зі сплати судового збору в розмір 1984,80 грн. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду, ГУПФУ в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Скаржник, посилаючись на тотожні доводи, які були викладені в позові, вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, інших доводів апеляційна скарга не містить. Апеляційну скаргу і копію ухвали про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 отримав 10.04.2023. Відзив на апеляційну скаргу не надав. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в ГУПФУ в Запорізькій області з 30.08.2019 та отримував пенсію по інвалідності 3 групи, загальне захворювання, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №656933 від 16.09.2022, виданої Комунальною установою «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності загального захворювання на строк до 01.10.2021, на підставі акту огляду МСЕК №856, та встановлена дата чергового переогляду 09.09.2021. 22.11.2021 на адресу ГУПФ надійшло повідомлення Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради № 232 від 16.11.2021 про те, що за результатами огляду ОСОБА_1 він був повністю реабілітований, тобто не визнаний особою з інвалідністю. Факт отримання позивачем зазначеного повідомлення 22.11.2021 підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції на першому аркуші повідомлення (а.с. 17). Крім того, зазначену обставину визнав представник позивача у судовому засіданні. Незважаючи на вищезазначене, позивач продовжував нараховувати та виплачувати відповідачеві пенсію по інвалідності до 30.08.2022 (а.с. 8). ГУПФУ в Запорізькій області листом від 30.08.2022 №0800-0504-8/35468 звернулося до відповідача ОСОБА_1 з вимогою повернути надміру виплачену пенсію за період 01.10.2021 по 31.08.2022 в сумі 24800,00 грн. Звертаючись до суду із вказаним позовом ГУПФУ в Запорізькій області зазначало, що відповідач надміру виплачену пенсію не повернув. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції вказав, що позивач не надав до суду доказів недобросовісної поведінки відповідача та наявності рахункової помилки при виплаті пенсії. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню, а саме: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Аналогічні за своїм змістом висновки про застосування статті 1215 ЦК України викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, підстав відступити від яких Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц не встановила. Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових коштів. Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у Постанові по справі № 711/1509/17 від 12.12.2018 року, Постанові Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі 554/1809/17, Постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі 307/2100/16-ц та Постанові Верховного Суду від 13.04.2020 року у справі № 487/2596/17, провадження 61-123св18. Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме: через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. Підставою для звернення до суду Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області посилався на те, що ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія щомісячно по 31.08.2022 включно в повному обсязі перераховувалась на особовий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , а лист від Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради зі списком осіб, повторно оглянутих МСЕК та яким не встановлено групу інвалідності, отримано позивачем 16.11.2021 за вих. №

232. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання. Відповідно до ст. 30 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Статтею 31 Закону № 1058 залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Згідно ст. 34 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам, які досягай пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Статтею 35 Закону № 1058 визначені строки виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності, зокрема, у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. За приписами ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії, внаслідок відновлення здоров`я, тощо, до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку (ч. 4 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Аналіз зазначених норм закону свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним. Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Матеріали справи не містять доказів зловживань з боку ОСОБА_1 або подання ним недостовірних даних. Окрім того, позивачем не надано доказів того, що виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату. Установивши, що інвалідність відповідачеві була встановлена до 1 жовтня 2021 року, дата чергового перегляду була призначена на 09 вересня 2021року, про що зазначено у довідці до акту огляду МСЕК, органи пенсійного фонду з листопада 2021 року були обізнані про результати огляду ОСОБА_1 на травматологічній МСЕК та про його повну реабілітацію, проте продовжували виплачувати йому пенсію до 31 серпня 2022 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Отже аналіз викладеного вище свідчить про те, що висновки, яких дійшов суд першої інстанції під час розгляду даної справи, є законними та обґрунтованими, підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. ст.263, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2023 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуючий І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська