Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/15784/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/15784/24 пров. № А/857/32973/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Ланкевич А.З., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 23 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області від 19.02.2024 № 133650008206 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати періоди роботи: до страхового (загального) стажу: з 06.02.1990 по 07.12.1994, з 01.12.1994 по 13.05.1995, з 12.08.1996 по 04.03.1999 на території росії; до пільгового (спеціального) стажу за Списком №2 періоди роботи: з 06.02.1990 по 07.12.1994 в СМУ треста «Укркомплектмонтаж», з 01.12.1994 по 13.05.1995 та з 12.08.1996 по 04.03.1999 в АООТ «Подводтрубопроводстрой», з 15.07.1999 по 06.05.2016 у РБУ ДП «Прикарпаттранснафтопродукт»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із урахування заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що має необхідний вік та стаж роботи, що дають право на призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у призначенні якої відповідач йому протиправно відмовив з підстав відсутності необхідного страхового та пільгового стажу. Вказує, що з таким рішенням відповідача не погоджується та зауважує, що факт наявності необхідного страхового та пільгового стажу для призначення пенсії підтверджено записами трудової книжки, яка, в силу приписів ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 19.02.2024 року №133650008206. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.12.1994 року по 13.05.1995 року та з 12.08.1996 року по 04.03.1999 року та до пільгового стажу з 15.07.1999 року по 14.02.2010 року, з 15.02.2010 року по 06.05.2016 року (згідно записів трудової книжки від 12.02.1990 року серії НОМЕР_1 ) та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.02.2024 року (з дня звернення за призначенням пенсії). У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що у позивача відсутній необхідний страховий та пільговий стаж роботи, який би надавав останньому право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах. Вказує, що страховий стаж позивача становить 27 років 03 місяці 23 дні при необхідних 30 років, пільговий 00 роки 00 місяців 00 днів при необхідних 12 років 06 місяців. Враховуючи викладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 12.02.2024 року №133650008206 про відмову у призначенні пенсії, яке, є правомірним та прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №

2. За принципом екстериторіальності його заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач: з 06.02.1990 року по 07.12.1994 року працював на посаді електрозварника ручної зварки 3, 4, 5, 6 розряду в СМУ треста «Укркомплектмонтаж» (згодом перейменоване в «Укрнефтегазстрой»); з 01.12.1994 року по 13.05.1995 року працював на посаді електрозварника ручної зварки АООТ «Подводтрубопроводстрой»; з 12.08.1996 року по 04.03.1999 року працював на посаді електрозварника ручної зварки 6 розряду АООТ «Подводтрубопроводстрой»; з 15.07.1999 року по 14.02.2010 року працював на посаді електрогазозварювальника по 6 розряду РБУ ДІ «Прикарпаттранснафтопродукт» (згодом перейменоване на РБУ ДП «ПрикарпатЗахідтранс»); з 15.02.2010 року по 06.05.2016 року працював на посаді електрозварника 6 розряду в дільниці будівництва та ре монту РБУ ДП «ПрикарпатЗахідтранс». За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач прийняв рішення від 19.02.2024 року №133650008206 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на відсутність необхідного стажу за Списком №2 (12 років 6 місяців). Зазначена відмова мотивована, що «...З 01.01.2023 року російська федерація припинала участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991 року. …До пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.01.2024 року №01/2024, наданих 25.01.2024 року та 12.02.2024 року, оскільки по батькові заявника у довідці, наданій 25.01.2024 року « ОСОБА_2 » не відповідає даним паспорта серії НОМЕР_2 . В довідці, яку надано 12.02.2024 року по батькові заявника відповідає даним паспорта. Звертаємо увагу, що згідно наданої завіреної копії наказу про зарахування №24 від 15.07.1999 року по батькові заявника « ОСОБА_2 » не відповідає даним паспорта. Період пільгової роботи можливо зарахувати після надходження акту зустрічної перевірки правильності та достовірності видачі довідок.». Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії позивачу від 19.02.2024 року №133650008206; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.12.1994 року по 13.05.1995 року та з 12.08.1996 року по 04.03.1999 року та до пільгового стажу з 15.07.1999 року по 14.02.2010 року, з 15.02.2010 року по 06.05.2016 року (згідно записів трудової книжки від 12.02.1990 року серії НОМЕР_1 ) та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.02.2024 року (з дня звернення за призначенням пенсії). Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені у ст.24 Закону №1058-IV, згідно ч.1 якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV). У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004 року), зокрема у ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Отже, відповідно до вказаних норм, обчислення стажу при розрахунку розміру пенсії здійснюється наступним чином: за період до 01.01.2004 року на підставі записів трудової книжки (ст.ст.56, 60, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); починаючи з 01.01.2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637). Відповідно до п.20 Порядку № 637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві. Судом першої інстанції встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача із заявами, подавав такі документи, зокрема: - копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ; - копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ; - копію трудової книжки серії НОМЕР_1 ; - копію довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.01.2024 року №1/2024, якою підтверджено, що позивач працював повний робочий день на ремонтно-будівельному управлінні «Прикарпаттранснафтопродукт» і за період з 15.07.1999 року по 06.05.2016 року виконував роботи електрогазозварювальника, зайнятого різанням та ручним зварюванням за професією «електрогазозварювальник», що передбачена Списком №2 розділ XXXIII «Загальні професії», код КП 7112.1 19756, підстава позиція 33, постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року. За період роботи електрогазозварювальником, зайнятим різанням та ручним зварюванням, з 15.07.199 року по 06.05.2016 року стаж роботи становить 16 років 09 місяців 22 дні; - наказ про прийом на роботу №24-л від 15.07.1999 року; - наказ про переведення на іншу роботу №43-П від 15.02.2010 року; - довідку від 31.10.2023 року №ПЗТ-26/2023, видана ТОВ «Прикарпатзахідтранс», про те, що він дійсно у період з 15.07.1999 року по 06.05.2016 року працював на посаді електрогазозварювальника в режимі повного робочого дня; - накази про проведення атестації робочих місць №87 від 17.09.1997 року, №63 від 05.08.1999 року, №84 від 04.04.2003 року, №321 від 23.11.2005 року, №105 від 11.03.2009 року, №390 від 09.08.2010 року та №281 від 14.05.2014 року. Як на підставу для незарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи позивача відповідач послався на те, що: - з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991 року; - у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.01.2024 року №01/2024, наданій 25.01.2024 року, по батькові заявника « ОСОБА_2 » не відповідає даним паспорта серії НОМЕР_2 « ОСОБА_3 ». Згідно наданої завіреної копії наказу про зарахування №24 від 15.07.1999 року по батькові заявника « ОСОБА_2 » не відповідає даним паспорта. Даючи оцінку вказаним аргументам, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Щодо припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв`язку з чим до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у АООТ «Подводтрубопроводстрой», яке знаходиться на території російської федерації, з 01.12.1994 року по 13.05.1995 року та з 12.08.1996 року по 04.03.1999 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992 року). Згідно зі ст.1 Угоди від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 року встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав - учасниць угоди. В силу положень ст.6 Угоди від 13.03.1992 року, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Відповідно до ст.11 зазначеної Угоди від 13.03.1992 року, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, підлягає безумовному врахуванню при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Поряд з тим, колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у м.Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Згідно з п.2 ст.13 Угоди від 13.03.1992, пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави - учасниці, на території якої вони проживають. За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 року у справі №555/2250/16-а від 17.06.2020 року у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 та від 06.07.2020 року у справі №345/9/17. Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії. Враховуючи наведене, оскільки на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказана вище Угода від 13.03.1992 року були чинною для України, тому підлягає застосуванню до даних правовідносин. Щодо невідповідності відомостей, викладених у наданих позивачем документах даним його паспорта, колегія суддів вказує наступне. Як уже зазначалось вище, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Вказане положення міститься у ст. 62 Закону №1788-ХІІ, ст. 48 Кодексу законів про працю України та в постанові Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1). Згідно з п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п.4.7 Порядку №22-1). Як слідує зі змісту спірного рішення відповідача, однією з підстав для відмови у призначенні позивачеві пенсії слугувала невідповідність викладених у документах відомостей про особу позивача даним його паспорта. Зокрема, відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , по батькові позивача записано як « ОСОБА_3 », у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 « ОСОБА_4 », у трудовій книжці серії НОМЕР_1 « ОСОБА_4 ». Вказане позивач пояснює тим, що в його паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 від 06.08.1996 допущено описку, однак трудова книжка заповнена раніше 12.02.1990 року, тому там вказано по батькові згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 « ОСОБА_4 ». Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до положень п.26 Порядку №637, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Однак відповідач не врахував того, що по батькові позивача, яке зазначено у трудовій книжці серії НОМЕР_1 « ОСОБА_4 », збігається з його по батькові за свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 « ОСОБА_4 ». Відтак, відсутні правові підстави для встановлення факту приналежності спірних, на думку відповідача, документів позивачу. Щодо віднесення посади електрогазозварювальника, електрозварника до переліку посад, передбачених Списком №2, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі також - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», яка діяла до 16.01.2003 року, затверджено список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники». Крім того, постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», яка діяла до 03.08.2016 року, затверджено список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті на напівавтоматичних машинах на роботах всередині резервуарів, баків, цистерн і відсіків суден», «електрозварники ручного зварювання, зайняті на роботах всередині резервуарів, баків, цистерн і відсіків суден». Враховуючи вищезазначене, професія електрозварника та газоелектрозварника була передбачена Списками №2, чинними у період роботи на цих посадах, й відносилась до посад з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 16.01.1985 року №17/2-54, професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 03.02.2021 року у справі №453/1427/16-а та від 17.01.2023 року у справі №392/1357/17. Поряд з тим, колегія суддів враховує, що згідно наявної в матеріалах справи довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.01.2024 року №1/2024, пільговий стаж роботи позивача на посаді електрогазозварювальника становить 16 років 09 місяців 22 дні при необхідних 12 років 06 місяців. Відповідно до наявних у матеріалах справи наказів про результати атестації робочих місць №87 від 17.09.1997 року, №63 від 05.08.1999 року, №84 від 04.04.2003 року, №321 від 23.11.2005 року, №105 від 11.03.2009 року, №390 від 09.08.2010 року та №281 від 14.05.2014 року, підтверджено належність професій електрозварника та електрогазозварювальника до професій з шкідливими та важкими умовами праці. Враховуючи досліджені судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.12.1994 року по 13.05.1995 року та з 12.08.1996 року по 04.03.1999 року та до пільгового стажу з 15.07.1999 року по 14.02.2010 року та з 15.02.2010 року по 06.05.2016 року на посадах електрозварника та електрозварювальника, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. При цьому, відсутні підстави для зобов`язання зарахувати позивачеві наступні періоди роботи: до страхового (загального) стажу з 06.02.1990 року по 07.12.1994 року та до пільгового (спеціального) стажу за Списком №2 з 06.02.1990 року по 07.12.1994 року, з 01.12.1994 року по 13.05.1995 року та з 12.08.1996 року по 04.03.1999 року, адже такі не є спірними (відповідач не відмовляв позивачеві у їх зарахуванні). Оскільки звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досяг 55 років та мав необхідний страховий стаж 30 років, з них 16 років 9 місяців 22 дні на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відтак, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 19.02.2024 року №133650008206 є таким, що не відповідає критеріям правомірності суб`єкта владних повноважень, зокрема прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому його слід визнати протиправним та скасувати. Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 року у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 року у справі №480/4737/19 та від 22.06.2023 року у справі №480/4288/21. Відповідач, відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058, виходив з того, що у нього відсутній необхідний для призначення цього виду пенсії страховий та пільговий стаж. Разом з тим, відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії, у тому числі заяви про призначення пенсії, чи подання додаткових документів. Тобто позивачем, як суб`єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії за віком. Згідно з ч.1 ст.45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, передбачених законом. Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем виконано всі умови, визначені законом для призначення пенсії, відтак, в силу вимог ст.5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту його порушених прав, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача спірні періоди роботи (згідно записів трудової книжки від 12.02.1990 року серії НОМЕР_1 ) та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV з 12.02.2024 року (з дня звернення за призначенням пенсії). При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-IV. Таким чином, дії зобов`язального характеру щодо зарахування спірних періодів роботи та призначення позивачу вказаного виду пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за його заявою від 12.02.2024 року, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Водночас вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, із урахування заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу, є передчасною та задоволенню не підлягає, адже спірні правовідносини між учасниками справи в цій частині ще не виникли. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області ще не здійснено призначення позивачеві пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині будуть порушені. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/15784/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим