Постанова 4824 № 753/7914/25

справа № 753/7914/25 провадження № 22-ц/824/3433/2026 головуючий у суді І інстанції Цимбал І.К. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ціна позову - 37 230,89 гривень. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №75218951 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до змісту якого позикодавець - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав відповідачу грошові кошти у розмірі 13 588 гривень строком на 30 днів з обумовленою сторонами процентною ставкою - 1,99% на день. Зазначає, що вказаний Договір було укладено шляхом накладення електронного підпису відповідача ОСОБА_1 у вигляді одноразового ідентифікатора. Представник позивача стверджує, що 25.06.2021 року на виконання умов вищевказаного Договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) здійснив перерахування кредитних коштів у розмірі 13 588 грн. на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Разом з тим, вказує, що відповідач належним чином свої зобов`язання за вищевказаним Договором не виконав, зокрема не повернув у встановлені Договором позики строки (протягом 30 днів) суму позики та відсотки за користування кредитом, які становлять 1,99% за кожний день користування кредитом, що стало підставою для нарахування відсотків відповідно до пункту 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до змісту якого Товариство має право нараховувати відсотки на суму боргу за кожен день прострочення, але не більше ніж 90 календарних днів. Враховуючи викладені вище умови Договору позики №75218951 від 25.06.2021 року, заборгованість відповідача за договором позики складає 37 230,89 грн., яка складається з: 12 247,75 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 983,14 грн. сума заборгованості за відсотками. Вказує, що 21.12.2021 року між первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було укладено Договір факторингу №2112, за умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75218951 від 25.06.2021 року. 31.03.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено Договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75218951 від 25.06.2021, де боржником виступає відповідач. Відповідно до реєстру прав вимоги від 31.03.2023 року до договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 38 213,36 грн. яка складається з: 11 655, 84 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 26 557,52 грн. сума заборгованості за відсотками. Таким чином, представник позивача стверджує, що до позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики №75218951 від 25.06.2021 року. На підставі викладеного, представник позивача просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за Договором позики №75218951 від 25.06.2021 року у розмірі 37 230, 89 грн, яка складається з: 12 247,75 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 983,14 грн сума заборгованості за відсотками. Крім цього, стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн, а також витрати по сплаті судового збір у розмірі 2422,40 грн. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року задоволено позовні вимоги у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 75218951 від 25.06.2021 року у розмірі 37 230 грн 89 коп., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 грн. Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач не надав оригінал кредитного договору з власноручним підписом позичальника. Відсутні докази, що кошти справді були перераховані на рахунок відповідача.Не доведено належним чином законність відступлення права вимоги (факторингу) до ТОВ «Фінпром Маркет». Не надано зрозумілих розрахунків: дати, суми, процентні ставки, періоди нарахування відсотків - що не відповідає вимогам ст. 81 ЦПК України (сторона зобов`язана доказувати свої позовні вимоги). Зазначає, що суд першої інстанції застосував норми про нарахування відсотків (наприклад, 1,99 % на день, 2,7 % за прострочення) без встановлення, що такі ставки є законними й узгоджувалися сторонами.Також суд не врахував обмеження законодавством можливості нарахування надмірних процентних ставок (не може бути юридичною підставою ультра­високих ставок без оцінки їх розумності). 22 грудня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» - адвоката Ґедзь О.В., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що посилання відповідача, щодо не укладання договору позики №75218951 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики Відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (7KSSwcBltz), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку Позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. Зазначає, що в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Саме по собі посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що позивач не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача, на думку позивача - не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку. У разі заперечень проти позову, обов`язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 75218951, відповідно до п. 1 якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а. с. 8). Згідно п. 2 щодо параметрів і умов позики, сторони погодили суму позики 13 588 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) в день - 1,99 %, дата надання позики 25 червня 2021 року, дата повернення позики 25 липня 2021 року, орієнтовна загальна вартість позики 16 427,21 грн. Згідно п. 4 договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Згідно п. 5.2 договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/documents-license, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Згідно п. 12 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі. з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. У графі реквізитів позичальника зазначено особисту інформацію позичальника ОСОБА_1 (ІПН, реквізити паспорта, поштова адреса, номер телефону, адреса електронної пошти, номер карткового рахунку з накладенням маски, а також наявна відмітка про накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 7KSSwcBltz. Додатком до договору позики № 75218951 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, на якому наявна відмітка про накладення електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 7KSSwcBltz (а. с. 9). На підтвердження укладення договору позики в електронному вигляді шляхом підписання одноразовим ідентифікатором та ідентифікації клієнта ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надано довідку про ідентифікацію, згідно якої ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір № 75218951 від 25 червня 2021 року, ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) 7KSSwcBltz, час відправки ідентифікатора позичальнику 25 червня 2021 року о 21:46:03, електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 21). В матеріалах справи міститься також копія Правил надання грошових коштів у позику (а.с. 9-20), у яких зазначено, що Правила є невід`ємною частиною договору позики, що укладається між товариством та позичальником. Положеннями 7.12 - 7.16 Правил передбачено, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день. Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договорі позики. Позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника. Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі, якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику. Згідно довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 12 грудня 2024 року, останнє як компанія, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (а. с. 23), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 1) дата: 25.06.2021 року; 2) номер платежу: 3e513201-3269-4440-9203-c4b619a8b39d; 3) сума: 13 580 грн; 4) отримувач: ОСОБА_1 ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а. с. 23). Копія платіжної інструкції 3e513201-3269-4440-9203-c4b619a8b39d, згідно якого отримувачем є ОСОБА_1 , платіжний інструмент НОМЕР_1 , сума 13 588 грн, дата та час прийняття до виконання та здійснення операції 25 червня 2021 року, з ідентифікацією еквайра та платіжного пристрою, наявна на а. с.

23. Згідно відповіді АТ «Універсал банк» від 1 вересня 2025 року на виконання ухвали суду про витребування доказів, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 25 червня 2021 року по 28 червня 2021 року, з якої вбачається, що 25 червня 2021 року на вказану картку було зараховано кошти в сумі 13 573 грн (а. с.84-87). 21 грудня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2112 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників (а.с. 24-28). Згідно п. 5.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Відповідно до реєстру прав вимоги № 4 від 21 грудня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (а. с. 33). 31 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 310323-ФМ, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 75218951 від 25 червня 2021 року (а.с. 35-39). Згідно п. 5.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Відповідно до реєстру заборгованості від 31 березня 2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (а. с. 44). Окрім того, до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 75218951 від 25 червня 2021 року за період з 25 червня 2021 року по 27 грудня 2024 року, згідно якого загальна сума заборгованості 37 230,89 грн складається із заборгованості за тілом позики 12 247,75 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами 24 983,14 грн, а також відображено часткове погашення заборгованості за відсотками в загальному розмірі 2 850,86 грн (а. с. 4-6). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України. Згідно п. 5 розділу VІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», чинної станом на час укладення договору позики від 21 червня 2021 року, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Згідно правових висновків Верховного Суду в постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Так, судом першої інстанції встановлено, що 25 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 75218951, відповідно до п. 1 якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Згідно п. 2 щодо параметрів і умов позики, сторони погодили суму позики 13 588 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) в день - 1,99 %, дата надання позики 25 червня 2021 року, дата повернення позики 25 липня 2021 року, орієнтовна загальна вартість позики 16 427,21 грн. У договорі наявна відмітка про накладення електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 7KSSwcBltz. На підтвердження ідентифікації позичальника та укладення договору позики з ОСОБА_1 первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надано довідку про ідентифікацію, у якій зазначено РНОКПП позичальника, його електронну пошту, на яку було відправлено ідентифікатор, час відправлення ідентифікатора, та яка свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації. Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір. Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18. В преамбулі договору зазначено особисті дані ОСОБА_1 - реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять. Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» для укладення кредитного договору від її імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору. Апеляційний суд відхиляє, як безпідставні доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання договору позики від 25 червня 2021 року, оскільки на підтвердження цих обставин позивачем надано документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий рахунок відповідача: електронна платіжна інструкція № 3e513201-3269-4440-9203-c4b619a8b39d від 25 червня 2021 року, видана ТОВ «Фінекспрес» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії НБУ на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку), довідка № КД-000003633/ТНПП від 12 грудня 2024 року, видана платіжною системою ТОВ «ФК «Фінекспрес», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією № 3e513201-3269-4440-9203-c4b619a8b39d від 25 червня 2021 року, лист виданий позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яким підтверджено, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції № 3e513201-3269-4440-9203-c4b619a8b39d перераховано кошти на виконання договору позики № 75218951, лист АТ «Універсал банк» від 1 вересня 2025 року, яким підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , з якого вбачається, що 25 червня 2021 року на вказану картку було зараховано кошти в сумі 13 573 грн. Зазначені докази у їх сукупності є достатніми для встановлення обставини отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 13 588 грн від позичальника ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору позики від 25 червня 2021 року №75218951. Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження переходу права вимоги до позивача, оскільки, згідно п. 5.2 договорів факторингу № 2112 від 21 грудня 2021 року та за договором факторингу №310323-ФМ від 31 березня 2023 року їх сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимог за договорами заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованостей та набуває відповідних прав вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Таким чином, за умовами договорів факторингу, на підставі яких позивач ТОВ «Фінпром Маркет» набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 25 червня 2021 року, момент відступлення прав вимоги пов`язується з підписанням актів прийому-передачі реєстру заборгованостей. Такі акти, підписані сторонами договору факторингу, додані до позовної заяви і є належними та допустимими доказами переходу прав вимоги. Отже, судом першої інстанції зроблено в цілому вірний висновок, що оскільки 25 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 75218951, на підставі якого відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 13 588 грн, і оскільки у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором виникла заборгованість перед позивачем, до якого відповідно до умов договорів факторингу перейшло право вимоги, вказана заборгованість підлягає стягненню з позичальника на користь позивача. Разом із тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору позики від 25 червня 2021 року, укладеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з ОСОБА_1 , сторонами визначений 30 днів до 25 липня 2021 року. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Разом із тим, згідно розрахунків заборгованості, долучених до позовної заяви, вбачається, що відсотки за користування кредитом зі строком користування до 25 липня 2021 року продовжували помилково нараховуватися після закінчення строку основного зобов`язання. Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами 30 днів кредитування, що визначено договором, позивач посилався на факт пролонгації та автопролонгації договору. При цьому позивач не звернув уваги, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 30 днів кредитування, свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не заявляв вимоги про стягнення грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Враховуючи вищевикладене, проценти за користування кредитними коштами, після спливу 30 днів кредитування стягнуті судом першої інстанції з відповідача безпідставно, а отже у зазначеній частині позовні вимоги задоволенню не підлягали. Апеляційний суд враховує, що за період 30 днів користування позикою в розмірі 13 588 грн, за процентною ставкою 1,99 % на залишок заборгованості в день, відповідачем мало бути сплачено 8 112,03 грн, при цьому частина цих коштів в розмірі 2 850,86 грн нею погашена, і залишок процентів до сплати становить 5 261,17 грн. Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильних в цілому висновків про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики. Разом із тим, висновки суду першої інстанції щодо розміру заборгованості здійснені в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення в цій частині, зменшивши загальний розмір стягнутої заборгованості до 17 508,92 грн, а також відповідно суми судового збору до 1 139,01 грн і витрат на правничу допомогу до 1 645,70 грн пропорційно до задоволених на 47,02 % вимог (за наслідками апеляційного перегляду задоволено майнові вимоги на 17 508,92 грн із заявлених до стягнення 37 230,89 грн.). В іншій частині рішення суду є законним, обґрунтованим і не підлягає скасуванню із підстав, зазначених в апеляційній скарзі. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 500 грн (з урахування задоволення заяви про зменшення судового збору), і оскільки за наслідками апеляційного перегляду скаргу задоволено на 52,98 %, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 264,90 грн судового збору пропорційно задоволення апеляційної скарги. Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню позивачеві судовий збір у розмірі 874,11 грн (1 139,01 грн - 264,90 грн). Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року змінити в частині розміру стягнутих сум та викласти його в наступній редакції. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики від 25 червня 2021 року № 75218951 у розмірі 17 508 (сімнадцять тисяч п`ятсот вісім) грн 92 коп., судовий збір у розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири) грн 11 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 645 (одну тисяч шістсот сорок п`ять) грн 70 коп. В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба