Постанова Рівненський апеляційний суд № 570/449/25

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 лютого 2026 року м. Рівне Справа № 570/449/25 Провадження № 22-ц/4815/79/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук`янчук В.С. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06 серпня 2025 року, ухвалене в складі судді Гнатущенко Ю.В., дата складання повного тексту рішення відсутня, у справі № 570/449/25, в с т а н о в и в: В січні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовна заява мотивована тим, що 29 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75738286 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 500,00 грн, строк позики - 1 день зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Вказує, що позикодавець виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7 500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Враховуючи здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики в сумі 3 021,96 грн, заборгованість останнього за договором позики складає 17 181,64 грн, зокрема: 6 851,24 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 330,40 грн - сума заборгованості за відсотками. Зазначає, що 26 жовтня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» уклали Договір факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги за договором позики №75738286 від 29 травня 2021 року. 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75738286 від 29 травня 2021 року. Просить стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість в сумі 17 346,00 грн з яких: 6 851,24 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 330,40 грн - сума заборгованості за відсотками. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 06 серпня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» суму заборгованості за договором позики № 75738286 в розмірі 17181,64 грн, з яких: 6851,24 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 10330,40 грн сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Лук`янчук В.С. подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що заборгованість за відсотками має бути стягнута лише за строк обумовлений в договорі позики, тобто 1 (один) день, що становить 139,60 грн (як вказано у наданому позивачем розрахунку суми заборгованості), а не строком з 30.05.2021 року по 28.08.2021 року включно. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем одноразового ідентифікатора, докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційних системах кредиторів та будь-які первинно-бухгалтерські документи, які підтверджують отримання відповідачем коштів. Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження відступлення прав вимоги за укладеними між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» правочинами. Самі по собі додатки до договорів факторингу та розрахунки заборгованості, складені позивачем, не є належними та достатніми доказами отримання відповідачем кредиту. Звертає увагу на те, що правовідносини за договором позики №75738286 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 виникли 29 травня 2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №2610 від 26.10.2021 року та договір факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 р. Також зазначає, що позивачем не надано до суду доказів про отримання відповідачем вимоги про сплату коштів та про заміну кредитодавця. У відзиві ТОВ «Фінпром Маркет» вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає. Судом встановлено, що 29 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75738286 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 500,00 грн строком на 1 день зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Дата повернення позики 30 травня 2021 року; знижена процентна ставка/день становить 1,89%; за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день процентна ставка становить 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка 92800,94%; орієнтовна загальна вартість позики 7641,75 грн. Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №75738286 від 29.05.2021 р., ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником зроблено одноразовим ідентифікатором (wvc0NnVKxV) 29.05.2021 р. о 00:32:58, який отримано останнім на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1. З копії платіжної інструкції №0e7872ae-ae0e-4e4d-9906-19d2df6504bc від 29.05.2021 року встановлено перерахування коштів відповідачу у розмірі 7500,00 грн. Вказане також підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000005650/ТНПП від 08.01.2025 року, а також відповіддю АТ «Універсалбанк» від 04.07.2025 року №БТ/Е. Враховуючи викладені умови договору позики №75738286 від 29.05.2021 року та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 3 021,96 грн, заборгованість останнього за договором позики складає 17 181,64 грн, зокрема: 6 851,24 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 330,40 грн - сума заборгованості за відсотками. 26 жовтня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» уклали договір факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75738286 від 29 травня 2021 року. 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75738286 від 29 травня 2021 року. Так, згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору. Відповідно до Реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 346,00 грн, з яких: 7 015,29 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 330,71 грн - сума заборгованості за відсотками. За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст.509 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.526 ЦУ України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст.527 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст.520 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Убачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про укладення між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики в електронному вигляді у зв`язку з наступним. Так, на підтвердження ідентифікації позичальника та укладення договору позики ОСОБА_1 з первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надано довідку про ідентифікацію (а.с.32), у якій зазначено РНОКПП позичальника, його електронну пошту, на яку було відправлено ідентифікатор, час відправлення ідентифікатора, та яка свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації. Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір. Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом wvs0NnVKxV, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18. В преамбулі договору зазначено особисті дані ОСОБА_1 - реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять. Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору. На підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідача надано такі документи: копію платіжної інструкції №0e7872ae-ae0e-4e4d-9906-19d2df6504bc від 29.05.2021 року (а.с.14), довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000005650/ТНПП від 08.01.2025 року (а.с.34), а також відповідь АТ «Універсалбанк» від 04.07.2025 року №БТ/Е (а.с.117). Разом з тим, колегія суду перевіряючи наявність у ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №75738286 від 29 травня 2021 року зазначає наступне. За умовами укладеного 26 жовтня 2021 року договору факторингу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі заборгованостей. За умовами укладеного 03 квітня 2023 року договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги, а позивач набув права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі заборгованостей. Пунктами 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 договору факторингу від 26 жовтня 2021 року передбачено, що загальна суми прав вимоги, що відступається за договором, становить 241646707,10 грн. Ціна продажу за цим договором становить 7841694,32 грн. Ціну продажу фактор сплачує на користь клієнта в наступному в строк до 26 жовтня 2022 року включно. Днем сплати фактором клієнту ціни продажу вважається день перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, відкритий АТ «Універсал Банк», в розмірі та порядку, встановленому п. 6.2 цього договору. Всі наслідки ненадходження грошових коштів на рахунок клієнта несе фактор. Відповідно до п. 2 реєстру прав вимог № 2 від 26 жовтня 2021 року до договору факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року, ціна придбання, належна до сплати клієнту за цим реєстром складає 7841694,32 грн (а.с. 45 зворот). Доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року та №030423-ФК від 03 квітня 2023 року стороною позивача не надано. Строки для оплати на час звернення до суду настали. Підписаний ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» акт звірки взаємних розрахунків за період 2023 року за договором факторингу № 2610, згідно з яким заборгованість відсутня (а.с. 47), не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом. У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Крім цього, умовами обох договорів прямо передбачено, що днем сплати фактором клієнту ціни продажу вважається день перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, визначений у договорі, відкритий у відповідній банківській установі. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Отже, докази оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача. Зважаючи на наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем належно не доведено факт набуття ним права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за договором позики №75738286 від 29 травня 2021 року, оскільки у матеріалах справи відсутні докази оплати за договорами факторингу від 26 жовтня 2021 року та від 03 квітня 2023 року. З огляду на висновок апеляційного суду про недоведеність належними доказами позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №75738286 від 29 травня 2021 року відсутні підстави для задоволення позову та стягнення зі скаржника заявленої суми коштів. Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн. З урахуванням задоволення апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір понесений відповідачем при подачі апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук`янчук В.С. задовольнити. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06 серпня 2025 року скасувати. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет на користь ОСОБА_1 3633,60 грн понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 12 лютого 2026 року. Головуючий суддя: Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Хилевич С.В.