Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/7145/25

Справа № 345/7145/25 Провадження № 22-ц/4808/502/26 Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М. Суддя-доповідач Мальцева ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогосудді Мальцевої Є.Є. суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М., секретар Гудяк Х.М., розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Калуської міської, Калуський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про усиновлення дитини, в с т а н о в и в: У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про усиновлення дитини. Свої вимоги заявник мотивував тим, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), з 10.12.2022 року. До реєстрації шлюбу із заявником заінтересована особа ОСОБА_2 мала дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько дитини - ОСОБА_5 . Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.10.2025 року батька дитини ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник ОСОБА_1 бажає усиновити малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вони проживають однією сім`єю. Разом із дружиною ОСОБА_2 , окрім малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сторони виховують двох спільних дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З малолітнім ОСОБА_4 у заявника склалися хороші стосунки, оскільки спільно з дружиною він займається його вихованням, навчанням та утриманням і ставиться до нього як рідний батько. Мати дитини ОСОБА_2 надала згоду на усиновлення свого малолітнього сина заявником. Відповідно до висновку про стан здоров`я особи від 21.10.2025 року заявник здоровий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, є особою, стосовно якої відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутні відомості про розшук, не має судимості. Також він є власником 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов служби у справах дітей від 21.11.2025 їхня сім`я проживає в умовах, де є матеріальний достаток для утримання, навчання та виховання дітей. Заявник зазначає, що має постійний дохід, якого вистачає для утримання всієї сім`ї. Просить суд визнати його усиновлювачем дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити прізвище дитини на « ІНФОРМАЦІЯ_7 », зазначити по батькові « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Калуської міської, Калуський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про усиновлення дитини відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 безпосередньо до апеляційного суду подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2026 року скасувати та задовольнити заяву в повному розмірі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність абсолютної та довічної заборони на усиновлення особою, яка колись була засуджена за кримінальне правопорушення проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, та обмежився виключно формальним тлумаченням норми. Судом не враховано те, що усиновлення не може бути відхилене лише з формальних підстав без оцінки інтересів дитини та реальної здатності особи виконувати батьківські обов`язки. Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», який виданий департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (ФОВА-004672450) зазначено, що ОСОБА_1 є особою, стосовно якої наявні відомості про те, що він був засуджений 31.07.2023 Калуським РС Івано-Франківської області за ст.296 ч.2 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік. 06.09.2024 знятий з обліку по відбуттю іспитового строку. Особа відповідно до ст.89 КК України визнається такою, яка не має судимості. Відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, відомості про розшук відсутні. Відмова в усиновленні виключно на підставі факту колишньої судимості, яка погашена, без оцінки реального ризику для дитини, є непропорційним втручанням у право заявника та дитини на сімейне життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Визнання того факту, що ОСОБА_1 не може бути усиновлювачем в розумінні п.10. ч.1 ст.212 СК України, є порушенням його конституційних прав, а саме відповідно до положень ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Крім того, припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим. Суд не врахував, що усиновлення дитини провадиться у її найкращих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов життя тобто в інтересах дитини. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні ОСОБА_1 , його представник адвокат Библів Ю.В., третя особа ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити. Представник Служби у справах дітей Калуської міської ради подав заяву про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримує, просив її задовольнити, у встановленому законом порядку повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 10.12.2022 року. Після укладення шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_2 » змінено на « ОСОБА_2 » (а.с.10). ОСОБА_2 (нині ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_4 , батько дитини ОСОБА_5 (а.с.11-12, 13-14). Згідно з довідкою Генерального консула ОСОБА_12 №536-30 від 01.02.2019 про реєстрацію особи громадянином України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано громадянином України (а.с.15). Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.10.2025 року батька дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 позбавлено батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17-20). Подружжя має спільних дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.21,22). Мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надала письмову згоду на усиновлення малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Справжність підпису засвідчено 21.10.2025 року приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 2918 (а.с.23). Відповідно до висновку КНП Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради про стан здоров`я особи від 21.10.2025 року ОСОБА_1 здоровий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває (а.с.24). З акту обстеження житлово-побутових умов служби у справах дітей від 21.11.2025 року встановлено, що сім`я ОСОБА_1 проживає в умовах, де є матеріальний достаток для утримання, навчання та виховання дітей (а.с.26). Згідно з довідкою від 07.11.2025 №821, виданою Калуським відділом державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відсутні виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 аліментних платежів, боргів на користь держави, фізичних та юридичних осіб (а.с.27). Заявник ОСОБА_1 працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Калуська фабрика Родина» з 04.11.2025 року та на даний час займає посаду водій автотранспортних засобів (а.с.28). ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 29.12.1999 року (а.с.29). Відповідно до протоколу проведення бесіди від 21.11.2025 року, проведеної головним спеціалістом сектору з питань опіки, піклування, усиновлення та сімейних форм виховання дітей служби у справах дітей Калуської міської ради з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховано думку дитини щодо його усиновлення. Під час бесіди хлопчик розповів, що добре вчиться, з уроками допомагає мама і тато. Тато ОСОБА_1 працює, а мама доглядає дітей у дома. Усіма необхідними речами їх забезпечує тато, купує одяг, взуття та продукти. Вважає заявника батьком, що хотів би мати таке прізвище, як у батьків (а.с.30). Відповідно до висновку від 21.11.2025 №62 служба у справах дітей Калуської міської ради, розглянувши подані ОСОБА_1 документи на предмет відповідності їх до п.91. Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 №905, вважала доцільним усиновлення малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане усиновлення буде відповідати виключно інтересам дитини (а.с.31-32). Згідно з Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», який виданий департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (ФОВМ-004672450), ОСОБА_1 є особою, стосовно якої відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутні відомості про розшук та визнаний особо, такою, що не має судимості. Відомості про наявність не знятої чи непогашеної судимості: Засуджений 31.07.2023 Калуський РС Івано-Франківської обл. Статті: 296 ч.2 КК України. Вид основного покарання обмеження волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнити з іспитовим строком 1 рік. 06.09.2024. Знятий з обліку по відбуттю іспитового строку (а.с.25). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що існує пряма заборона заявнику, як особі, яка була засуджена за кримінальне правопорушення проти громадського порядку та моральності» передбачене Кримінальним кодексом України бути усиновлювачем. Крім того, суд роз`яснив, що незалежно від свого статусу, ніщо не заважає ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 приймати участь у виховуванні дитини, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку його природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати його до самостійного життя. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статей 3, 4, 5, 7 Сімейного Кодексу України кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Обов`язок держави забезпечити дитині захист і піклування, необхідні для її благополуччя, узгоджується з позиціями, викладеними у визнаних в Україні міжнародно-правових актах, зокрема, у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (пункт 3 статті 10), Конвенції про права дитини 1989 року (стаття 3). Відповідно до статей 3, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12 - 15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). Європейський суд з прав людини також надає особливого значення при вирішенні справ про усиновлення принципу пріоритету інтересів дитини (Рішення у справі «Піні і Бертані та Манера і Атрипальді проти Румунії» від 22 червня 2004 року). На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Відповідно до ч. 5, 6 ст. 24 Закону України «Про охорону дитинства», усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону. Усиновлення (удочеріння) є оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) передача на виховання в сім`ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки. Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Згідно частини 1 статті 208 СК України усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу). Статтею 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Визначення кола осіб, які можуть бути усиновлювачами, надано в статті 211 СК України. Зокрема, відповідно до її частини 1 усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Згідно положень статті 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я . Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення . Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, вирішуючи заяву по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин 1 - 3 статті 218 СК України щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам. Стаття 212 СК України визначає коло осіб, які не можуть бути усиновлювачами. Зокрема, п. 10 ч. 1 ст. 212 Сімейного кодексу України передбачено, що не можуть бути усиновлювачем особи, які засуджені за кримінальні правопорушення проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності. Стаття 296 Кримінального кодексу України, за якою був засуджений ОСОБА_1 , відноситься до розділу ХІІ «Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності» Кримінального кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 296 КК України, за якою було засуджено заявника ОСОБА_1 , відповідальність передбачена за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом вчинене групою осіб. Таким чином, пунктом 10 ч. 1 ст. 212 Сімейного кодексу України встановлена пряма заборона бути усиновлювачами осіб, які були засуджені, зокрема, за ст. 296 Кримінального кодексу України. Враховуючи пряму заборону заявнику, як особі, яка була засуджена за кримінальне правопорушення проти громадського порядку та моральності» передбачене Кримінальним кодексом України бути усиновлювачем, суд першої інстанції дійшов до законного і обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із рішенням суду, обгрунтовані обставинами, які були викладені в заяві як підстави для задоволення заяви про усиновлення дитини. Між тим, в апеляційній скарзі не міститься обґрунтувань, в чому рішення суду порушує норму матеріального права, яка є спеціальним законом, що регулює такі правовідносини. Судом не ставилося під сумнів жодну з умов дотримання заявником вимог до кандидатури усиновлювача, крім вимоги щодо заборони усиновлення особою, яка була засуджена за кримінальне правопорушення проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності. Пункт 10 ч.1 ст.212 СК України зазначає, що не можуть бути усиновлювачами особи, були засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров`я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями 164, 166, 167, 169, 181, 187 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень. Отже, норма закону прямо і безальтернативно встановлює обмеження для кандидатури усиновлювача, при цьому питання непогашеної судимості мають значення тільки за умови наявності судимості за вчинення інших кримінальних правопорушень. Таким чином, не мають значення для вирішення такого питання доводи апеляційної скарги про те, що судимість заявника за злочин проти громадського порядку погашена і знята в установленому законом порядку. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга заявника задоволенню не підлягає. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати відносяться на рахунок апелянта. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 18 березня 2026 року. Судді Є.Є. Мальцева В.А.Девляшевський В.М.Луганська