Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/5679/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/5679 /25 Головуючий І-й інстанції: Скрипнік Л.А. Номер провадження: 22-ц/819/460/26 Доповідач: Воронцова Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого (суддя- доповідач) Воронцової Л.П., суддів: Майданіка В.В., Склярської І.В., секретаря Андреєва В.В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , представник - адвокат Негуляєв Максим Анатолійович, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , служба у справах дітей Білозерської селищної ради, представник - Пількевич Л. Д., Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерств Юстиції ( м. Одеса), Білозерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонському районі Херсонської області ПМУ МЮ ( м. Одеса), розглянув у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Негуляєв Максим Анатолійович на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Скрипніка Л. А. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Білозерської селищної ради, відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), Білозерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонському районі Херсонської області ПМУ МЮ ( м. Одеса), про усиновлення дитини, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог заяви У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вище зазначеною заявою, в обґрунтування якої посилався на те, що він з 27.07.2017 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , від якого у мають двох дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його дружина ОСОБА_3 має дитину від першого шлюбу - ОСОБА_6 . Подружжя має можливість і бажання надати дитині, яка позбавлена батьківського піклування повноцінну сім`ю, оточити її теплом і любов`ю. Вважає, що зможуть із дружиною забезпечити дитині сімейний затишок та створити належні умови для розвитку і виховання. Дружина не заперечує проти усиновлення ним неповнолітнього ОСОБА_6 . Їх родина зареєстрована і мешкає у приватному будинку, який належить на підставі свідоцтва про право власності матері заявника та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та в якому наявні умови для проживання усієї родини. Стан його здоров`я дозволяє бути усиновлювачем, при цьому він до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має, за місцем проживання характеризується позитивно. Зазначає, що він ніколи не був позбавлений батьківських прав та має переважне право на усиновлення дитини, яка виховується в родині з моменту укладення шлюбу, а саме з 28.07.2017 року. Вказує , що ОСОБА_6 він виховує як рідного, а той вважає його батьком, між ними сталі сімейні відносини, з огляду на що вважає усиновлення таким, що повністю відповідає найкращим інтересам дитини. Просив : - визнати ОСОБА_1 усиновлювачем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - змінити по-батькові ОСОБА_6 із " ОСОБА_6 " на " ІНФОРМАЦІЯ_8 ", - визначити порядок виконання рішення суду. Короткий зміст рішення суду І інстанції і мотиви його ухвалення Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про усиновлення - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви суд вважав, що дослідженими у судовому засіданні доказами : негативним висновком щодо усиновлення, відсутністю нотаріальної згоди матері на усиновлення, наявності у ОСОБА_6 біологічного батька, з яким він підтримує спілкування, датою зміни дитиною прізвища свого біологічного батька на прізвище заявника, яке відбулось за декілька місяців до звернення до суду із заявою про усиновлення, спростовується те, що розглядувана заява подана в інтересах малолітнього ОСОБА_6 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Негуляєв М.А. подав апеляційну скаргу посилаючись на те, що воно є необґрунтованим, судом неповно встановлені обставин, які мають значення для справи, та неправильно оцінені докази, які надані учасниками справи, у зв`язку із чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви. Скарга мотивована тим, що у порушення частини 4 статті 263 ЦПК України судом не надано належної оцінки поясненням ОСОБА_6 у судовому засіданні, не мотивовано чому суд не прийняв до уваги ставлення дитини до заявника та сприйняття його як батька. Однією з підстав для відмови у задоволенні заяви судом зазначено, що у позовній заяві мати ОСОБА_3 згодна на усиновлення, проте її доньки, а не сина. Дана обставина не може бути визнана об`єктивною, оскільки заяву було підготовлено фахівцем у галузі права на замовлення заявника, та допущено технічну помилку. В судових засіданнях ОСОБА_3 чітко та послідовно наголошувала на своїй згоді на усиновлення заявником саме її сина ОСОБА_6 . Суд зазначив, що до заяви не долучено нотаріальної згоди ОСОБА_3 , як того вимагає частина 5 статті 217 СК України, що є порушенням приписів зазначеної статті, проте це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 подавала суду нотаріально посвідчену 29.04.2025 приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу Нікодоном О.О. заяву про згоду на усиновлення заявником її малолітнього сина ОСОБА_6 , яка зареєстрована в реєстрі за No580. Факт наявності такої нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_3 на усиновлення сина ОСОБА_6 заявником підтверджується змістом висновку Служби у справах дітей Білозерської селищної ради від 18.08.2025 за вих. No01-10/263. Суд виснував, що у дитини наявний рідний біологічний батько, що спростовує відомості про ОСОБА_6 як дитину, яка не має батька. З таким висновком суду не можна погодитись з огляду на наступне. Судом не зазначено, як впливає наявність біологічного батька, який дитині невідомий, на інтереси дитини при усиновлені його заявником, чому це є перепоною для усиновлення враховуючи те, що в судовому засіданні не встановлено прізвище, ім`я та по-батькові біологічного батька, місця його знаходження, живий він чи не живий. Певні спогади дитини про біологічного батька не можуть бути підставою для відмови заявникові у задоволенні заяви про усиновлення дитини. Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження No00050537945 від 09.04.2025 із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, в якому відомості про батька дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України , тобто за вказівкою матері за умови відсутності офіційного документального підтвердження відповідних відомостей. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 виданого 28.01.2025, батьком значиться ОСОБА_10 . Оскільки, документального підтвердження наявності ОСОБА_10 як біологічного батька при розгляді справи не встановлено, відповідно можливо обґрунтовано стверджувати, що у дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько відсутній. Відмовляючи у задоволені заяви суд зазначив, що прізвище дитини з " ОСОБА_11 " на " ОСОБА_6 " було змінено за декілька місяців до звернення до суду із даною заявою, що ставить під сумнів вказані у заяві обставини з приводу сталих родинних відносин між заявником та малолітнім ОСОБА_6 . Такий висновок суду є помилковим, оскільки сталість родинних відносин між заявником та дитиною, не можуть визначатись зміною прізвища як юридичною дією, а визначається саме тривалістю спільного проживання, відношенням один до одного (піклуванням заявника про дитину з початку спільного проживання), наявністю родинних зв`язків між спільними дітьми ОСОБА_3 , заявника та ОСОБА_6 . Зі змісту висновку Служби у справах дітей Білозерської селищної ради від 18.08.2025 за вих. No01-10/263 вжито по відношенню до сім`ї ОСОБА_1 термін саме "родина", зазначає, що заявник із 2017 року піклується про хлопчика, утримує та виховує його, ОСОБА_6 вважає та визнає його батьком та надав згоду на своє усиновлення ОСОБА_1 , тому у суду відсутні підстави сумніватись з приводу наявності сталих родинних відносин між ОСОБА_6 та заявником. Такі сумніви суду є припущенням, не підтвердженими доказами. Однією з підстав для ухвалення висновку ССД із посиланням на статтю 217 Сімейного кодексу України, зазначено, що заявник не має постійного доходу. Така підстава є безпідставною, оскільки конструкція п. 7 ч. 1 ст. 212 СК України передбачає наявність двох обставин: особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу). Звертає увагу на те, що він має місце постійного проживання та реєстрації - будинок належний на праві власності його матері за адресою: АДРЕСА_1 , та має дохід від вирощування городини на присадибній ділянці площею 0,25 га. Зазначає, що стаття 212 СК України розташована в розділі ІV "Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування", тобто тих дітей, у яких відсутні батьки, і які перебувають на обліку для можливого усиновлення. ОСОБА_6 не є дитиною-сиротою або позбавленою батьківського піклування та не стоїть на обліку для можливого усиновлення, тому вимоги до заявника щодо обов`язкової наявності офіційного доходу є безпідставними та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні його заяви про усиновлення ОСОБА_6 . Заявник посилається на положення Конвенції ООН про права дитини про те, що при розгляді справ щодо дітей першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини та вважає, що в період повномасштабної війни в Україні найкращим захистом інтересів дитини в розрізі вимог Конвенції є наявність двох законних батьків - матері та батька, оскільки у разі смерті матері заявник як законний батько буде мати по відношенню до ОСОБА_6 всі законні права та обов`язки з урахуванням того, що дитина і так проживає в сім`ї, головою якої є заявник. Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове. Заяву ОСОБА_1 задовольнити та визнати його усиновлювачем неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Змінити по-батькові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з " ОСОБА_6 " на " ІНФОРМАЦІЯ_8 ". Позиція інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що не перешкоджає розгляду справи. Провадження у суді апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2026 визначено склад колегії суддів :Воронцова Л.П. (суддя - доповідач), Майданік В.В., Склярська І.В. Ухвалою суду від 20.02.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків. 25.02.2026 скаржник усунув недоліки апеляційної скарги. Ухвалою суду від 27.02.2026 відкрито провадження у справі, витребувано справу із суду першої інстанції. 11.03.2026 справа надійшла до апеляційного суду. Ухвалою суду від 11.03.2026 справу призначено до розгляду на 16.03.2026 на 14.30 год. Встановлені судом обставини справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 28 липня 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (до одруження ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Білозерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області актовий запис №

53. Від шлюбу подружжя ОСОБА_6 мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_2 виданим виконкомом Миролюбівської сільської ради Білозерського району Херсонської області та Серії НОМЕР_3 виданим Білозерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області відповідно. Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 виданого (повторно) 28.01.2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білозерського районного управління юстиції Херсонській області ОСОБА_3 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком зазначено ОСОБА_10 . Згідно відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00050537945 від 09.04.2025 року, відомості про батька зазначено відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України. Відповідно до відомостей з Витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян 16.01.2025 внесено зміни до відомостей актового запису про народження від 17.11.2011 прізвища малолітньої дитини ОСОБА_11 на ОСОБА_6 на підставі заяви, відповідно до ст.148 СК України. Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік" відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук - відсутні. Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні власника ОСОБА_14 осіб у будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 зареєстровані : ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до змісту довідки Білозерської Селищної ради Херсонського району Херсонської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , займається особистим домогосподарством та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей . Згідно характеристики від 11.04.2025 № 247 на ОСОБА_1 надану Миролюбівським старостатом, за місцем проживання він характеризується позитивно. Має вищу освіту, тимчасово не працює у зв`язку із військовою агресією рф, займається особистим селянським господарством. Зарекомендував себе як відповідальна, працьовита, доброзичлива людина, ввічливий, дисциплінований, порядний, акуратний, ніколи не порушував громадський порядок, не конфліктував, бере активну участь у громадських роботах, користується повагою односельчан. У сім`ї ОСОБА_1 - атмосфера взаєморозуміння та добра. Він доброзичливий та любдячий батько, син та чоловік. Служба у справах дітей Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області надала негативний висновок № 01-10/623 від 18.08.2025, вказавши підставою постанову Кабінету міністрів України № 905 від 08.10.2008 "Про затвердження Порядку прав усиновлених дітей", ст.212 СК України, про недоцільність та таким, що не відповідає інтересам дитини усиновлення ОСОБА_6 ОСОБА_1 . Позиція апеляційного суду Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, та не обмежений доводами і вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини 5 статті 367 ЦПК України якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується апеляційний суд та застосовані норми права Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду не відповідає. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про усиновлення дитини суд своє рішення мотивував тим, що заявником не в повному обсязі надано документи, які передбачені ст.311-312 ЦПК України, тому не має підстав для задоволення заяви. При цьому суд вказав на не надання заявником до суду нотаріально посвідченої заяви дружини ОСОБА_3 про згоду на усиновлення її сина, на наявність у дитини біологічного батька, із яким він підтримує зв`язок, відсутність доказів сталих сімейних стосунків між заявником та хлопчиком, відсутність постійного заробітку у заявника. Проте погодитись з таким висновком суду не можна. Відповідно до частини першої статті 293, що у розділі ІV "Окреме провадження" ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 4 частини 2 цієї статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про усиновлення. За правилами статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійснення та охороні гарантованих Конституцією України і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд у такій категорії справ може за власною ініціативною витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Як визначено у статтях 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту дійсного наміру усиновлення, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд першої інстанції на вказану норму ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України не звернув уваги та не врахував, що визначена цією нормою процесуальна активність суду передбачена зокрема при розгляді справ у порядку окремого провадження, ст. 294 ЦПК України, в якому принцип змагальності поступається принципу судового керівництва, який передбачає процесуальну активність суду з метою забезпечення пріоритетного виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у ст. 2 ЦПК України. Так, особливості розгляду справ про усиновлення, визначені главою 5 розділу ІV (статті 310-314) Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до статей 3, 4, 5, 7 Сімейного Кодексу України кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України. Усиновленою може бути дитина (ч. 1 ст. 208 СК України). Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з положеннями статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті 211 СК України усиновлювачем може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років. Згідно з положеннями статті 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків. Письмова згода матері на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Статтею 218 СК України передбачено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками. Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" вбачається, що вирішуючи заяву по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин 1 - 3 статті 218 СК щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам. Статтею 223 СК України встановлено, що особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Відповідно до положень статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров`я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. Статтею 207 СК України визначено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до статті 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови. Частиною першою статті 21 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку. На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Суд, постановляючи рішення про усиновлення неповнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров`я, а також інші обставини, що мають істотне значення. При дотриманні всіх умов, встановлених СК України, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи провадиться усиновлення дитини у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Тому усі сумніви, які виникли у суду, та суперечності у документах, суд першої інстанції мав усунути та з`ясувати під час розгляду справи та викласти свої висновки у рішення по суті заяви, діючи відповідно до положень ч. 5 ст. 12 ЦПК України, в якій передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно ст. 312 ЦПК України суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини до розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження в яких відкрито за заявами іноземних громадян, - уповноваженого органу виконавчої влади. Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. До висновку органу опіки та піклування мають бути додані: 1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання; 2) свідоцтво про народження дитини; 3) медичний висновок про стан здоров`я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; 4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров`я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення. Суд у разі необхідності може вимагати подання інших документів. Суд першої інстанції всупереч вказаних норм ст.ст. 12, 312 ЦПК України не забезпечив наявність у справі всіх необхідних для ухвалення рішення щодо усиновлення документів, внаслідок чого помилково відмовив у задоволенні заяви. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі із 28.07.2017 року, від даного шлюбу мають двох дітей : сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить просталість сімейних відносин. Поряд із цим у сім`ї заявника проживає дитина ОСОБА_3 - син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька якого " ОСОБА_18 " у актовому записі про народження дитини зазначено на підставі ч.1 ст.135 СК України, тобто зі слів матері. Із шести років, тобто свідому частину життя ОСОБА_6 , заявник займається його вихованням і утриманням. ОСОБА_6 називає заявника батьком, а останній - сином, між ними склалися доброзичливі стосунки, про що зазначив ОСОБА_6 у судовому засіданні, проте суд належної оцінки поясненням дитини не надав. Розуміючи наслідки його усиновлення ОСОБА_1 хлопець надав свою згоду на таке усиновлення. У січні 2025 року до актового запису про народження ОСОБА_6 були внесені зміни щодо його прізвища, " ОСОБА_6 " замість " ОСОБА_11 ". Відомості про батька ОСОБА_6 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, про що свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, в такому разі, за правилами статті 219 СК України усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони невідомі. Відповідно до частини 1 статті 220 СК України на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально. ОСОБА_3 свою згоду на усиновлення її чоловіком ОСОБА_1 сина ОСОБА_6 надала, подавши, як того вимагають приписи частини 3 статті 312 ЦПК України, нотаріально засвідчену заяву про свою згоду на усиновлення ОСОБА_1 дитини, яку разом із висновком мала надати до суду служба у справах дітей Білозерської селищної ради. У разі відсутності такої заяви у матеріалах справи, ураховуючи посилання на таку заяву у своєму висновку служби у справах дітей, суд міг витребувати у заінтересованої особи вказану заяву, а не зазначати дану обставину як одну із підстав відмови у задоволенні заяви про усиновлення. Безпідставним є посилання суду , як на підставу відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , на ту обставину, що за декілька місяців до звернення із розглядуваною заявою, за заявою самого хлопчика його прізвище було змінено з " ОСОБА_11 ", тобто прізвища його біологічного батька на " ОСОБА_6 ", прізвище заявника, що ставить під сумнів вказані у заяві обставини з приводу сталих родинних відносин між заявником та малолітнім ОСОБА_6 . Дана обставина сама по собі не свідчить про відсутність сталих сімейних відносин між заявником і пасинком, навіть навпаки, свідчить про прагнення хлопчика носити прізвище особи, яку він все своє свідоме життя сприймає як батька, та мати єдину зі всіма членами своєї сім`ї, зокрема, братом, сестрою, мамою єдине прізвище, що їх об`єднує як родину. Слід зазначити, що прізвище " ОСОБА_11 " - це прізвище дошлюбне його матері, а не біологічного батька. Згідно копії витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності. Колегія суддів критично відноситься до висновку Служби у справах дітей Білозерської селищної ради, який ґрунтується на помилковому тлумаченні пункту 130 постанови Кабінету міністрів України № 905 від 08.10.2008, "Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей" (далі - Порядок), вважаючи , що усиновлення дитини неможливе, оскільки територія Білозерської селищної ради віднесена до території, на якій ведуться бойові дії. Колегія суддів вважає помилковим тлумачення та застосування у практичній роботі службою у справах дітей зазначеного нормативного акту. Пункт 130 Порядку розміщений у розділі "Особливості обліку кандидатів в усиновлювачі" визначає, що діяльність з усиновлення дітей громадянами України, які проживають (перебувають) на території України, з якої проводиться обов`язкова евакуація населення, території активних бойових дій та тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, у тому числі взяття таких осіб на облік кандидатів в усиновлювачі, видача їм направлення для знайомства та встановлення контакту з дитиною не здійснюються. Пунктом 114 Порядку передбачено, якщо під час воєнного стану служба у справах дітей обласної, Київської міської державної (військової) адміністрації, районної у м. Києві держадміністрації, міської, районної у місті (у разі утворення), сільської, селищної ради (військової адміністрації населеного пункту) здійснює свої повноваження, то облік дітей, які можуть бути усиновлені, облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, провадження діяльності з усиновлення здійснюються відповідно до пунктів 3-30, 45-52, 55-58, 60-67, 70-76, 79-82, 91, 92, 95 і 96 цього Порядку. Системний аналіз зазначених норм Порядку свідчить про те, що у разі якщо під час воєнного стану служба у справах дітей сільської, селищної ради (військової адміністрації населеного пункту) здійснює свої повноваження, то облік дітей, які можуть бути усиновлені, облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, провадження діяльності з усиновлення здійснюється. Оскільки служба у справах дітей Білозерської селищної ради здійснює свої повноваження, тому має здійснюватися провадження діяльності з усиновлення дітей. Безпідставним є посилання у висновку служби у справах дітей на не надання ОСОБА_1 довідки про доходи, яка відповідає вимогам Порядку та на статтю 212 СК України., як особи, що не має постійного доходу. Так, пунктом 91 Порядку визначено, зокрема, перелік документів, які подає заявник разом із заявою, серед яких відсутня довідка про доходи. Усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя здійснюється без перебування дитини на обліку. Усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя здійснюється за місцем проживання дитини. Для усиновлення дитини те з подружжя, хто бажає її усиновити, звертається з відповідною заявою до служби у справах дітей за місцем проживання дитини. До заяви додаються: копія паспорта громадянина України, копія паспорта іноземця або іншого документа, що засвідчує особу (у двох примірниках); копія свідоцтва про шлюб; медичний висновок; документ про наявність чи відсутність судимості. копія свідоцтва про народження дитини; письмова згода батьків дитини на усиновлення, засвідчена нотаріусом, або згода того з подружжя, дитину якого усиновлює інший з подружжя, та документ, який засвідчує відсутність другого з батьків дитини (копія свідоцтва про смерть або довідка про смерть, видана органом реєстрації актів цивільного стану, копія рішення суду про позбавлення батьківських прав, про визнання недієздатним або безвісно відсутнім, довідка з органу реєстрації актів цивільного стану щодо запису відомостей про батька дитини тощо); Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 212 СК України не можуть бути усиновлювачами особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу). Конструкція даної статті передбачає сукупність обставин: відсутність постійного місця проживання і постійного заробітку. Наявність постійного місця проживання заявника підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою : АДРЕСА_1 , а із характеристики Миролюбівського старостату вбачається, що ОСОБА_1 тимчасово не працює, займається веденням особистого домогосподарства. Колегія суддів константує суперечливість та не мотивованість висновку служби у справах дітей. В описовій частині висновку зазначено про те, що заявник піклується про хлопчика, утримує і виховує його, ОСОБА_6 називає його батьком та дав згоду на усиновлення, при цьому дійшла висновку про те , що усиновлення дитини заявником є недоцільним і таким, що не відповідає інтересам дитини, не обґрунтувавши у чому саме полягає недоцільність та не відповідність інтересам дитини. Згідно копії витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності. ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, протипоказань щодо усиновлення дитини у нього не має. Встановлені судом обставини даної справи та аналіз доказів свідчать, що дитина - ОСОБА_6 значний проміжок часу - вісім років перебуває на утриманні заявника, та вважає його своїм батьком, хлопчик має у сім`ї брата і сестру, у сім`ї створена доброзичлива атмосфера. Вищевказані обставини існують з 2017 року, до оголошення в Україні мобілізації та воєнного стану, та існують на час звернення заявника до суду. Обґрунтованих відомостей про те, що заявник зловживає своїх правом з протиправною метою - в матеріалах справи немає. Враховуючи вік, стан здоров`я, позитивну характеристику ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що будь-якої корисливої або іншої зацікавленості в усиновленні дитини у заявника немає, його намір відповідає вимогам законодавства та моральним засадам суспільства; заявник є здоровою людиною, має стійке бажання виховувати та утримувати дитину, усиновлення дитини провадиться у її найкращих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов життя. Відповідно до статі 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків. У відповідності до статті 229 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір`ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір`ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини. За правилами статті 231 СК України якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини. За заявою усиновлювачів може бути змінено ім`я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім`ї усиновлювачів і звикла до нового імені. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім`я та по батькові можуть бути змінені у зв`язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення. На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, скасовується (стаття 233 СК України). Відповідно до підпункту 20 пункту 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. Згідно з пунктом 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Відповідно до статті 228 СК України особи, яким у зв`язку з виконанням службових обов`язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов`язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним (частина 1). Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв`язку з цивільною справою чи кримінальним провадженням (частина 2). Таємниця усиновлення забезпечується також відповідно до статей 229-231 цього Кодексу (частина 3). Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповідальність, встановлену законом (частина 4). Згідно зі статтею 314 ЦПК України за результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рішення. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками). За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників). Усиновлення вважається здійсненим із дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту дійсного добросовісного наміру усиновлення, а тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Встановивши повно і всебічно обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права колегія суддів вважає, що заявник виконав умови, встановлені законодавством для усиновлення, він має здібності особи, яка має право і бажає усиновити дитину, може забезпечити стабільні та гармонійні умови життя дитини, тому вважає, що наявні підстави для задоволення заяви про усиновлення дитини, яке провадиться у її найкращих інтересах. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням учасників справи та наданим доказам дав неповну та неналежну оцінку, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки суд першої інстанції всупереч п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, при цьому порушив вказані норми цивільного процесуального права, внаслідок чого не встановив дійсні обставини справи, дійшов до помилкових висновків та ухвалив помилкове рішення, не застосував відповідні норми матеріального права, які підлягали застосуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, із ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про усиновлення. Щодо судових витрат За положенням частини четвертої статті 314 України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників). Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Негуляєв Максим Анатолійович задовольнити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про усиновлення - задовольнити. Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) усиновлювачем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ). Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_6 ), уродженця селища міського типу Білозерка Білозерського району Херсонської області, №139 від 17 листопада 2011 року, здійсненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області в частині відомостей по батькові, у графі "по батькові" змінити з " ОСОБА_6 " на " ІНФОРМАЦІЯ_8 ", решту даних залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 16 березня 2026 року. Головуючий Л.П. Воронцова Судді: В.В. Майданік І.В. Склярська