Постанова Сумський апеляційний суд № 591/9162/25

Справа № 591/9162/25 Номер провадження 22-ц/816/1522/26 Номер провадження 22-ц/816/1523/26 Номер провадження 22-ц/816/1524/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів - Сидоренко А.П., Сізова Д.В., з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., у присутності представника позивача Цуркана В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 жовтня 2025 року (повний текст виготовлено 13 жовтня 2025 року), додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня 2025 року (повний текст виготовлено 20 жовтня 2025 року), додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 грудня 2025 року (повний текст виготовлено 10 грудня 2025 року) в складі судді Катрич О.М., ухвалені в м. Суми у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 , про розірвання кредитного договору, визнання нечинною заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до умов і правил надання послуг, зобов`язання припинити нарахування, зобов`язання скасувати нараховані платежі, в с т а н о в и в : 09.08.2025 адвокат Цуркан В.І. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з позовом, який мотивував тим, що позивач є клієнтом AT КБ «ПриватБанк», має відкритий банківський рахунок, у тому числі за кредитом на суму 6000 грн, який обслуговується на підставі заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.09.2023. Станом на 02.05.2025 на зазначеному банківському рахунку ОСОБА_1 було 6294 грн 16 коп., що є власними коштами останнього. Контакти позивача як клієнта банка та обслуговування банківських послуг здійснювалося через застосунок мобільного телефону марки «Xiaomi 11 Lite 5G», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , по мобільному телефону за фінансовим номером клієнта з прив`язкою до абонентського номеру телефону НОМЕР_3 . 02.05.2025 близько 16:00 ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2 , у результаті чого позивач впав на землю та не помітив, що з кишені випав його мобільний телефон «Xiaomi», яким заволодів останній. Після приходу до свого місця проживання ОСОБА_1 виявив відсутність телефону, про що повідомив у поліцію. За вказаним фактом до ЄРДР були внесені відомості за №12025200480001297 за ч. 4 ст. 185 КК України. У зазначеному кримінальному провадження ОСОБА_1 визнаний потерпілим. ОСОБА_2 повідомлено про підозру, останній тримається під вартою та на день подання позову до суду судовий розгляд кримінальної справи триває. Після виявлення крадіжки ОСОБА_1 повідомив АТ КБ «ПриватБанк», на що отримав відповідь, що він не являється клієнтом банку. Під час перевірки за викликом на *#21# ОСОБА_1 побачив, що всі виклики переадресовані на номер НОМЕР_4 , який встановлений у системі загальної голосової пошти. При особистому відвідування найближчого відділення банківської установи АТ КБ «ПриватБанк» у м. Суми спеціаліст повідомив, що через особистий кабінет власника телефону в АТ КБ «ПриватБанк» 02.05.2025 електронно відкрито банківські рахунки на банківські картки універсальна та карта для виплат на валюту, оформлені заяви та кредитний договір, замовлено 160000 грн та кошти зняті готівкою протягом 2 та 3 травня 2025 року. На підставі укладених 02.05.2025 ОСОБА_2 правочинів та угод від імені ОСОБА_1 відкриті банківські рахунки в форматі IBAN за номерами - НОМЕР_5 (із залишком суми коштів у розмірі 29 грн 37 коп.); НОМЕР_6 (із сумою кредиту 160000 грн). 02.05.2025 о 18:25 ОСОБА_2 взято кредит на суму 160000 грн. Починаючи з 02.05.2025 останній зняв готівку в розмірі 159970 грн 63 коп. На картковому кредитному банківському рахунку в форматі IBAN за № НОМЕР_7 (власник ОСОБА_1 сума кредиту 6000 грн - власних коштів 6294 грн 16 коп.). 02.05.2025 о 17:56 у банкоматі за адресою: м. Суми, проспект М. Лушпи, 22, знято 6231 грн 17 коп. - залишок 62 грн 99 коп. Сума коштів у розмірі 6231 грн 17 коп. є крадіжкою власних коштів потерпілого. 05.05.2025 всі банківські рахунки заблоковані. Мобільний телефон марки «Xiaomi 11 Lite 5G» у подальшому слідчим повернутий потерпілому ОСОБА_1 . Грошові кошти в розмірі 6231 грн 17 коп. не відшкодовані, що стало підставою для подання цивільного позову в порядку кримінального судочинства до цивільного відповідача ОСОБА_2 . Заява про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» №250502В1DТ047554МТТІМАIN, кредитний договір (строковий кредит) №25050200106816 на суму 160000 грн, паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою» АТ КБ «ПриватБанк» щодо кредитного договору (строковий кредит) №25050200106816 на суму 160000 грн, які датовані 02.05.2025 клієнтом банка ОСОБА_1 не узгоджувалися, не укладалися і не підписувалися, волевиявлення на укладання не виявлялося, нікого на укладання нових (додаткових) договорів позивач не уповноважував, вказаних послуг останній як фізична особа та клієнт банку в банку не замовляв та для їх виконання банком жодних дій не вчиняв. Посилаючись на викладене, позивач просив: розірвати кредитний договір (строковий кредит) від 02.05.2025 №25050200106816, визнати нечинними заяву про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» №250502B1DT047554MTTIMAIN для укладення нового кредитного договору (строковий кредит) №25050200106816, зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити будь-які нарахування, скасувати будь-які нараховані платежі та заборгованість по карткам/рахункам у форматі IBAN за номером НОМЕР_6 та НОМЕР_5 . Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.10.2025 позов задоволено: розірвано кредитний договір (строковий кредит) від 02.05.2025 №25050200106816, визнано нечинними заяву про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» №250502B1DT047554MTTIMAIN для укладення нового кредитного договору (строковий кредит) №25050200106816, зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити будь-які нарахування по карткам/рахункам у форматі IBAN за номерами НОМЕР_6 та НОМЕР_5 на підставі укладених 02.05.2025 ОСОБА_2 замість та від імені ОСОБА_1 , зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» скасувати будь-які нараховані платежі та заборгованість по карткам/рахункам у форматі IBAN за номером НОМЕР_6 та НОМЕР_5 на підставі укладених 02.05.2025 ОСОБА_2 замість та від імені ОСОБА_1 , стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп. Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.10.2025 стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12700 грн та витрати, пов`язані з розглядом страви, у розмірі 85 грн 50 коп. Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.12.2025 стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4100 грн. Не погоджуючись із заочним рішенням суду та додатковими рішеннями, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підписання вищевказаних документів неможливе без вірного введення паролю входу до системи «Приват24», які відомі лише позивачу, що свідчить про те, що останнім не було дотримано вимоги Умов щодо забезпечення збереження інформації, необхідної для авторизації клієнта через віддалені канали банківського обслуговування. Подальша зміна логіну чи паролю в системі «Приват24» можлива лише після того, як було здійснено вхід у систему з вірним введенням логіну та паролю. Для входу в систему «Приват 24» необхідно не лише мати номер телефону, а й знати пароль входу або, у випадку його зміни, знати ПІН-код своєї активної картки. Тому для входу до Приват24, навіть за умови втрати мобільного телефону з сім-карткою фінансового номеру, недостатньо лише знати фінансовий телефон клієнта, а й потрібно ще знати пароль входу до системи «Приват24». Тому без розголошення з боку позивача паролю входу до його «Приват24» та/ або ПІН-коду своїх діючих карток, інша особа, навіть маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б зайти до системи «Приват24» та підписати документи, укласти договори, змінити паролі, зняти чи переказати кошти. Із заявою про вчинення кримінального правопорушення позивач звернувся до правоохоронних органів 05.05.2025. До АТ КБ «ПриватБанк» позивач звернувся листом з вимогою про розірвання кредитного договору та визнання нечинними укладених угод з фактичним повідомленням про подію втрати його фінансового номеру телефону лише 24.05.2025, який АТ КБ «ПриватБанк» отримав і зареєстрував 03.06.2025 та надав відповідь на звернення. Отже, враховуючи той факт, що з матеріалів справи вбачається, що подія крадіжки мобільного телефону відбулась 02.05.2025, а позивач звернувся до банку лише 24.05.2025, то не можна вважати, що ОСОБА_1 негайно звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» і повідомив про втрату його фінансового телефону, чим допустив бездіяльність. Будь-які інші докази, які б підтверджували негайне звернення до банку позивача, у матеріалах справи відсутні. Верховний Суд у подібних категоріях справ неодноразово звертав увагу на необхідність встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом про втрату фінансового номеру телефону при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, адже встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Такі висновки зроблені в постановах Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №686/17744/21, від 24.09.2025 у справі №61-5070св25. Також вказує, що аналізуючи оскаржуване рішення суду та викладені в ньому обставини, слід дійти висновку, що в якості доказу викладених обставин та подій, суд посилається на відомості, які зазначені в обвинувальному акті в кримінальному провадженні №12025200480001297 від 06.05.2025 за фактом вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 182, ч. 4. ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України. Але посилання на відомості, що вказані в обвинувальному акті, не можна вважати доказом у даній цивільній справі, оскільки на час розгляду цивільної справи було відсутнє остаточне судове рішення. У свою чергу ОСОБА_1 мав можливість звернутись з цивільним позовом у кримінальному провадженні, оскільки він визнаний потерпілим і завдана йому шкода за укладеними правочинами та платіжними операціями могла б бути стягнута з винної особи судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Після цього ОСОБА_1 зможе безперешкодно погасити утворену заборгованість та розірвати укладені угоди. Звертає увагу, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування відсотків, пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії зі скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасно здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. 14.03.2026 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Цуркана В.І. про невизнання апеляційної скарги, в якій апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення. Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися. Позивач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (том 2 а. с. 57, 58). Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання також не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (том 2 а. с. 51, 53). Представник банку Озірська-Шанли В.С. подала клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивувала тим, що на 10 годину вона бере участь у справі в Автозаводському районному суді м. Кременчука. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки цивільна справа №591/9162/25 призначена на 9 годину 17.03.2026, а адвокат Озірська-Шанли В.С. надала докази про її участь у справі №537/7879/25 о 10 годині, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи було відмовлено. Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача Цуркана В.І., який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, та пояснив, що на даний час АТ КБ «ПриватБанк» не зверталося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15.09.2023 ОСОБА_1 було підписано в АТ КБ «ПриватБанк» заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якою строк кредитування становить 12 місяців з пролонгацією, безготівковим шляхом (а. с. 31 зв. - 43). 02.05.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого останній отримав 160000 грн на 60 місяців зі сплатою 31% річних. Кредит надано безготівковим шляхом (перерахування коштів на поточний рахунок позичальника) - НОМЕР_6 (а. с. 15 - 20). 02.05.2025 ОСОБА_1 підписано додаток 1 до кредитного договору - графік платежів (обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит «Кредит готівкою») (а. с. 20 зв. - 24); заяву про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» від 02.05.2025 №250502B1DT047554MTTIMAIN (а. с. 24 зв. - 31); заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02.05.2025 №250502B1DT047455ZWDAMAIN (а. с. 43 зв. - 59); паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою» АТ КБ «ПриватБанк» від 02.05.2025 (а. с. 66 - 67). 06.05.2025 на підставі заяви ОСОБА_1 від 05.05.2025 до ЄРДР внесені відомості за №12025200480001297 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, в ЄРДР зазначено: 02.05.2025 близько 16:00 невстановлена особа невстановленим шляхом здійснила крадіжку мобільного телефону «Xiaomi 11 Lite 5G», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , після чого в період часу з 02.05.2025 по 03.05.2025 здійснила крадіжку грошових коштів з банківських карток АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , які належать ОСОБА_1 , завдавши збитків на 170000 грн (а. с. 60 зв.). Постановою слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 06.05.2025 ОСОБА_1 визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні (а. с. 59 зв.). 30.05.2025 прокурором Окружної прокуратури м. Суми затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 06.05.2025 №12025200480001297 за фактом вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України (а. с. 61 зв. - 65). З копії обвинувального акту вбачається, що 02.05.2025 близько 16:00 ОСОБА_2 йшов поблизу будинку АДРЕСА_1 , та побачив ОСОБА_1 , в якого випав мобільний телефон « НОМЕР_10 », ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 . У цей самий день і час ОСОБА_2 викрав мобільний телефон. Після цього, останній встановив, що на мобільному телефоні встановлений мобільний застосунок «Приват24» та здійснив несанкціоноване втручання до інформаційної (автоматизованої) системи мобільного додатку: через мобільний телефон «Xiaomi 11 Lite 5G», в якому працювала сім-картка з абонентським номером НОМЕР_3 , який є фінансовим у банківській установі, ОСОБА_1 змінив пароль, шляхом відновлення, отримавши смс-код та дзвінок від «ПриватБанк» на фінансовий номер клієнта та підтвердив зміну пароля, встановивши власний. У подальшому ОСОБА_2 авторизувався в додатку від імені потерпілого та отримав доступ до «Приват24» з прив`язкою до банківської карти № НОМЕР_8 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 . У подальшому ОСОБА_2 через застосунок «Приват24» відкрив банківську картку № НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_1 , оформив кредит готівкою та 02.05.2025 17:56 зняв у банкоматі за адресою: м. Суми, просп. М. Лушпи, 22, 6000 грн. Потім 02.05.2025 о 18:25 через застосунок «Приват24» поблизу будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 оформив кредит готівкою та здійснив покупки зі зняттям готівки та зняття готівки в банкоматах з 18:42 02.05.2025 до 21:59 03.05.2025 на загальну суму 159970 грн 63 коп. (а. с. 61 - 65). Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 29.10.2025 ОСОБА_2 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі (а. с. 196 - 201). З інформації, розміщеної на сайті Сумського апеляційного суду, вбачається, що на даний час вирок суду законної сили не набрав, справа перебуває на розгляді в апеляційному суді. 24.05.2025 ОСОБА_1 надіслав АТ КБ «ПриватБанк» вимогу споживача банківських послуг про розірвання кредитного договору, укладеного поза волею клієнта банку та визнання нечинними заяви і угоди, які є супровідними для такого кредитного договору (а. с. 73 - 78). Листом від 27.06.2025 банк повідомив позивачу, що не може повернути кошти з наступних підстав. Банком встановлено, що «кредит готівкою» був оформлений у системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват

24. Вхід у «Приват24» був здійснений під Вашою авторизацією. При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль у «Приват24». Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання Вашого фінансового номеру та іншої особистої інформації. 02.05.2025 з картки НОМЕР_9 були зняті грошові кошти, для чого правильно введено пін-код картки (а. с. 157). У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цуркан В.І. визнав, що на даний час АТ КБ «ПриватБанк» не зверталося до позивача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, позивач не погоджував жодних істотних умов укладеного 02.05.2025 між ним і АТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору, додатку 1 до кредитного договору від 02.05.2025, яким встановлено графік платежів, заяву про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» №250502B1DT047554MTTIMAIN від 02.05.2025, заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №250502B1DT047554MTTIMAIN від 02.05.2025 та паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою» АТ КБ «ПриватБанк» від 02.05.2025, а тому такий договір між позивачем та відповідачем так і не було укладено, а відповідно перерахування кредитних коштів на банківську картку позивача та їх подальше списання є безпідставними. Крім того, суд дійшов висновку про неукладеність кредитного договору від 02.05.2025 на загальну суму 160000 грн, оскільки вказаний кредитний договір ОСОБА_1 не укладався як фізично, так і за допомогою накладення електронно-цифрового підпису, жодних істотних умов вищевказаних кредитних договорів позивач не погоджував, жодних дій для отримання даної фінансової послуги останній не вчиняв. Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогам закону. Частиною 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (ч. 1 ст. 1068 ЦК України). Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури. Пунктом 6 ч. 19, п. 2 - 5 ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу. Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації. Згідно з п. 136, 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління Національного банку України від 29.07.2022 №164, користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень . Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Пунктом 141 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення). Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення). Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 13.05.2015 у справі №6-71цс15, та Верховного Суду в постановах від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14-ц, від 13.09.2019 у справі №501/4443/14-ц, від 20.11.2019 у справі №577/4224/16-ц, від 17.06.2021 у справі №759/4025/19, від 16.08.2023 №176/1445/22, від 04.10.2024 у справі №337/6010/23. Згідно з ч. 1 - 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц). У постановах від 18.01.2023 у справі №686/17744/21, від 07.05.2025 у справі №703/1211/24, від 24.09.2025 у справі №184/1539/24 Верховний Суд зазначив, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. У даній справі апеляційним судом встановлено, що про втрату мобільного телефону позивачу стало відомо 02.05.2025, до поліції останній звернувся 05.05.2025, а банку направив лист лише 24.05.2025, який останнім отримано 03.06.2025. Тобто ОСОБА_1 в порушення вимог п. 5 ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» негайно після того, як йому стало відомо про втрату мобільного телефону з фінансовим номером та списання з банківського рахунку грошових коштів, не повідомив АТ КБ «ПриватБанк» про цей факт з метою блокування електронного платіжного засобу. Вказане свідчить про необачну поведінку ОСОБА_1 та його бездіяльність у період з 02.05.2025 по 24.05.2025, що призвела до незаконного використання інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за його кредитною карткою. Позивач не вжив необхідних заходів у випадку втрати його телефону, вчасно не проінформував банк та правоохоронні органи, у зв`язку з чим саме він має нести відповідальність за здійснення операцій за його електронним платіжним засобом. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 у справі №334/2492/21, від 24.09.2025 у справі №184/1539/24. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений права подати цивільний позов до особи, винної в заволодінні його грошовими коштами. Верховний Суд у постанові від 29.08.2024 у справі №905/830/21 зазначив, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №911/132/14, від 06.12.2023 у справі №910/10294/22, від 21.01.2026 у справі №684/491/21). Розглядаючи дану справу, колегія суддів, зважаючи на похідний характер оскаржуваних відповідачем додаткових рішень суду першої інстанції, дійшла висновку про їх скасування у зв`язку зі скасуванням первісного судового рішення районного суду. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з позивача на користь відповідача 6280 грн 32 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (том 2 а. с. 25, 25 зв.). Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 жовтня 2025 року, додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня 2025 року, додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 , про розірвання кредитного договору, визнання нечинною заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до умов і правил надання послуг, зобов`язання припинити нарахування, зобов`язання скасувати нараховані платежі відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 6280 грн 32 коп. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року. Суддя-доповідач - Анна ЗАМЧЕНКО Судді - Алла СИДОРЕНКО Дмитро СІЗОВ