Постанова 4857 № 300/4779/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4779/24 пров. № А/857/11658/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Шевченко Наталії Павлівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням страхового стажу та заробітку за спірні періоди (суддя суду І інстанції: Шумей М.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 27.02.2025р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 16.06.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Шевченко Н.П., діюча на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Івано-Франківській обл. щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 страхового стажу та заробітної плати (доходу) за періоди з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. у ТзОВ «Інк-Сервіс» згідно довідки № 34 від 10.02.2020р., виданої ТзОВ «Інк-Сервіс», а також заробітної плати за період з 16.01.2001р. по 26.06.2001р. в ОАО «Спец УБР» згідно архівної довідки архівного відділу адміністрації м.Нижньовартовська № Ч-129 від 22.06.2016р.; зобов`язати відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. здійснити з 03.02.2022р. нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 з врахуванням до страхового стажу та заробітної плати періодів роботи з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.201 р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017 р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. у ТзОВ «Інк-Сервіс» згідно довідки № 34 від 10.02.2020р., виданої ТзОВ «Інк-Сервіс», а також заробітної плати за період з 16.01.2001р. по 26.06.2001р. в ОАО «Спец УБР» згідно архівної довідки архівного відділу адміністрації м.Нижньовартовська № Ч-129 від 22.06.2016р.; стягнути з відповідача судові витрати (а.с.1-14). Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.83 і на звороті). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 страхового стажу та заробітної плати (доходу) за періоди з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. у ТзОВ «Інк-Сервіс» згідно довідки № 34 від 10.02.2020р., виданої ТзОВ «Інк-Сервіс», а також заробітної плати за період з 16.01.2001р. по 26.06.2001р. в ОАО «Спец УБР» згідно архівної довідки архівного відділу адміністрації м.Нижньовартовська № Ч-129 від 22.06.2016р.; зобов`язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. здійснити з 03.02.2022р. нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 з врахуванням до страхового стажу та заробітної плати періодів роботи з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. у ТзОВ «Інк-Сервіс» згідно довідки № 34 від 10.02.2020р., виданої ТзОВ «Інк-Сервіс», а також заробітної плати за період з 16.01.2001р. по 26.06.2001р. в ОАО «Спец УБР» згідно архівної довідки архівного відділу адміністрації м.Нижньовартовська № Ч-129 від 22.06.2016р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с.99-104). Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.79-81). В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023р. у справі № 300/3601/22 ОСОБА_1 з 03.02.2022р. призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 02.03.1995р. по 28.12.2000р., з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р., та з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 01.01.2004р. по 30.04.2006р., з 01.05.2006р. по 30.04.2007р., з 01.05.2007р. по 17.04.2008р., з 28.05.2008р. по 16.04.2009р., з 19.05.2009р. по 29.06.2009р., з 14.10.2009р. по 12.02.2010р., з 13.02.2010р. по 18.08.2010р. При цьому періоди роботи з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. не враховано до страхового стажу та обчислення розміру пенсії, оскільки, рішенням суду їх зобов`язано врахувати тільки до пільгового стажу; періоди роботи з 01.01.2004р. по 30.04.2006р., з 01.05.2006р. по 30.04.2007р., з 01.05.2007р. по 17.04.2008р., з 28.05.2008р. по 16.04.2009р., з 19.05.2009р. по 29.06.2009р., з 14.10.2009р. по 12.02.2010р., з 13.02.2010р. по 18.08.2010р. не враховано до пільгового стажу, оскільки, рішенням суду їх зобов`язано врахувати тільки до страхового стажу. Заробіток за вказані періоди враховано в нульовому еквіваленті, оскільки, в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про суми страхових внесків. При обчисленні розміру пенсії враховано заробітну плату згідно довідки № 11 від 16.03.2020р., яка надавалася позивачем до заяви про призначення пенсії, за період з 01.05.1995р. по 30.04.2000р., як найбільш оптимальний варіант, а також, заробітна плата, інформація про яку наявна в індивідуальних відомостях про застраховану особу, починаючи з 01.07.2000р. Водночас, у рішенні суду в справі № 300/3601/22, яким зобов`язано призначити позивачу пенсію, відсутні будь-які зобов`язання щодо врахування довідок про заробітну плату. Звертає увагу на те, що позивачем не було надано жодних первинних документів, які б підтверджували суми заробітної плати, зазначені в довідках, виданих за періоди роботи 2013-2020 роки у ТзОВ «Інк-Сервіс», а також заробітної плати за період з 16.01.2001р. по 26.06.2001р. в ОАО «Спец УБР». У спірній довідці від 10.02.2020р. зазначено тільки в примітці, що з вказаних сум здійснювались відрахування в пенсійний фонд російської федерації /рф/ за встановленими тарифами; у довідці № 34 від 10.02.2020р. не відображено нарахування самої заробітної плати. В архівній довідці адміністрації м.Нижньовартовська від 22.06.2016р. відображено тільки нарахування заробітної плати за період з січня по липень 2001 року, про відрахування страхових внесків не вказується. Крім цього, враховуючи, що з 01.01.2023р. рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, тому на осіб, які працювали на території рф після 01.01.1992р., не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії спірного стажу та заробітку. Також звертає увагу, що довідки про заробітну плату, які були предметом спору та які судом зобов`язано пенсійний орган врахувати при здійснення перерахунку пенсії позивачу складені на мові, яка не є державною мовою, вони не містять перекладу. Водночас процесуальні документи, в тому числі і докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, повинні бути викладені державною (українською) мовою. При цьому, відповідач стверджує, що способом захисту права позивача є зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а не вимога щодо зобов`язання здійснити нарахування та виплату такої пенсії. Суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. Також пенсійний орган не ухвалював рішення щодо нарахування та виплати пенсії позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Окрім цього, позовну заяву про зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії з 03.02.2022р. (з дати призначення пенсії) подано 16.06.2023р., що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ст.122 КАС України. На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не навів та не надав доказів наявності непереборних обставин, які перешкодили йому своєчасно звернутись до суду із заявленими позовними вимогами. Наведені позивачем доводи не свідчать про пропущення ним строку звернення до суду з поважних причин та не можуть бути підставами для висновку про його поновлення. Водночас, отримання позивачем листа відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 03.02.2022р. до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, до якої долучив відповідні документи для підтвердження загального та пільгового стажу роботи. Рішенням ГУ ПФ України в Донецькій обл. № 092850013220 від 09.02.2022р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що стаж роботи за Списком № 1 становить 07 місяців 23 дні, за Списком № 2 відсутній, а загальний 19 років 03 місяці 14 днів (а.с.47-49). Згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023р. у справі № 300/3601/22, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2023р. (набрало законної сили 02.11.2023р.), визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Донецькій обл. № 092850013220 від 09.02.2022р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов`язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. призначити ОСОБА_1 з 03.02.2022р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 02.03.1995р. по 28.12.2000р., з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р., та з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004р. по 30.04.2006р., з 01.05.2006р. по 30.04.2007р., з 01.05.2007р. по 17.04.2008р., з 28.05.2008р. по 16.04.2009р., з 19.05.2009р. по 29.06.2009р., з 14.10.2009р. по 12.02.2010р., з 13.02.2010р. по 18.08.2010р. (а.с.50-65). 06.02.2024р. представник адвокат Шевченко Н.П. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. із адвокатським запитом щодо надання інформації про виконання рішення суду в справі № 300/3601/22, а саме: розмір призначеної пенсії та дату, з якої ПФ України розпочало нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 ; розмір заборгованості по пенсії та дату її виплати; періоди страхового та пільгового стажу, які враховану ОСОБА_1 при призначенні пенсії згідно рішення суду (із зазначенням чітких дат, посади та найменування наймодавця); які саме періоди роботи ОСОБА_1 не зараховані до страхового та/або окремо до спеціального (за Списками № 1 та № 2) стажу для призначення і обчислення пенсії (із зазначенням чітких дат, посади та найменування наймодавця), вказуючи на конкретні фактичні і юридичні причини такого не зарахування, розкриваючи правовий зміст такого незарахування; періоди заробітної плати, які враховано при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 із зазначенням довідок про заробітну плату, які було враховано при здійсненні такого нарахування; періоди заробітної плати, які не було враховано при обчисленні розміру пенсії, або було враховано у нульовому еквіваленті, вказуючи на конкретні фактичні і юридичні причини такого незарахування або зарахування у нульовому значенні, розкриваючи правовий зміст такого незарахування, з окремим зазначенням, які довідки про заробітну плату не були взяті до уваги (а.с.66-67). Листом № 0900-0202-8/8297 від 09.02.2024р. ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. повідомлено про те, що на виконання рішення суду від 10.05.2023р. у справі № 300/3601/22 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком Список № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 03.02.2022р. із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 02.03.1995р. по 28.12.2000р., з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р., та із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004р. по 30.04.2006р., з 01.05.2006р. по 30.04.2007р., з 01.05.2007р. по 17.04.2008р., з 28.05.2008р. по 16.04.2009р., з 19.05.2009р. по 29.06.2009р., з 14.10.2009р. по 12.02.2010р., з 13.02.2010р. по 18.08.2010р. На виконання рішення суду до страхового стажу зараховано періоди з 01.01.2004р. по 30.04.2006р., з 01.05.2006р. по 30.04.2007р., з 01.05.2007р. по 17.04.2008р., з 28.05.2008р. по 16.04.2009р., з 19.05.2009р. по 29.06.2009р., з 14.10.2009р. по 12.02.2010р., з 13.02.2010р. по 18.08.2010р.; до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 02.03.1995р. по 28.12.2000р., з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. При цьому, періоди роботи з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. не враховано до страхового стажу та обчислення розміру пенсії, оскільки рішенням суду зобов`язано відповідача врахувати тільки до пільгового стажу. В рішенні суду також відсутні будь-які зобов`язання щодо врахування довідок про заробітну плату. Не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без врахування довідок про заробітну плату: № Ч-129 від 22.06.2016р. за період січень 2001 липень 2001 року, виданої архівним відділом адміністрації м.Нижньовартовська, № 34 від 10.02.2020р. за період березень 2013 року - лютий 2020 року, виданої ТзОВ «Інк-Сервіс», які були подані позивачем разом із заявою про призначення пенсії від 03.02.2022р., а також неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи за Списком № 2: з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р., тривалістю 5 років 8 місяців 17 днів (періоди враховано тільки для визначення права на пенсію, без урахування їх при обрахунку коефіцієнту страхового стажу), представник позивача звернулася до суду із розглядуваним позовом. Приймаючи рішення по справі задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що трудовою книжкою позивача, архівними довідками архівного відділу адміністрації м.Нижньовартовська № Ч-128, № Ч-129, № Ч-130, № Ч-131 від 22.06.2016р., копією особової картки, табельним номером 7711, уточнюючою довідкою ТзОВ «Інк-Сервіс» № 2620 від 25.11.2021р., довідкою ТзОВ «Інк-Сервіс» № 1693 від 27.05.2020р., довідкою про заробітну плату ТзОВ «Інк-Сервіс» № 34 від 10.02.2020р. підтверджується факт роботи позивача та страховий стаж з 16.01.2001р. по 26.06.2001р. помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ в ОАО «Спец УБР» та з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ у ТзОВ «Інк-Сервіс». Також підтверджується факт сплати роботодавцями ОСОБА_1 податків та обов`язкових платежів згідно законодавства рф в спірні періоди. Цими довідками про заробітну плату підтверджується, що вони видані на підставі особових рахунків. Відтак, пенсійний орган безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 18.06.2003р. по 01.08.2004р., з 02.08.2004р. по 31.07.2005р., з 01.08.2005р. по 30.04.2006р., з 01.05.2006р. по 30.04.2007р., з 01.05.2007р. по 17.04.2008р., з 28.05.2008р. по 16.04.2009р., з 19.05.2009р. по 29.06.2009р., з 14.10.2009р. по 12.02.2010р., з 13.02.2010р. по 18.08.2010р. Окрім цього, доводи пенсійного органу про відсутність в довідці ТзОВ «Інк-Сервіс» про заробітну плату № 34 від 10.02.2020р. підпису головного бухгалтера не відповідають дійсності, оскільки така містить підпис в графі головний бухгалтер. Зокрема, з огляду на зміст довідки ТзОВ «Інк-Сервіс» про заробітну плату № 34 від 10.02.2020р., така підписана однією особою ОСОБА_2 як директором та головним бухгалтером ТзОВ «Інк-Сервіс». При цьому законодавством України не заборонено одній особі одночасно займати дві посади директора і головного бухгалтера одного підприємства. Суду не надано доказів того, що вказані посади в ТзОВ «Інк-Сервіс» на час видачі вказаної довідки, займали різні особи. Натомість довідка № 34 від 10.02.2020р. містить підписи відповідних посадових осіб та відтиск печатки ТзОВ «Інк-Сервіс», а також інформацію на підставі яких первинних документів вона видана. Отже, на час розгляду цієї справи відсутні об`єктивні підстави ставити під сумнів належність та достовірність вказаної довідки. Оскільки обставина достовірності пільгового стажу позивача, який одночасно є страховим, за періоди з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015 р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. встановлена у справі № 300/3601/22, така в межах розгляду цієї справи додатково не підлягає доказуванню. Таким чином, відсутні підстави, які б викликали сумнів у достовірності даних, зазначених у довідках про заробітну плату: № Ч-129 від 22.06.2016р. за період січень 2001 липень 2001, виданій архівним відділом адміністрації м.Нижньовартовська, № 34 від 10.02.2020р. за період березень 2013 лютий 2020, виданій ТзОВ «Інк-Сервіс». Щодо виключення пенсійним органом із страхового стажу позивача періодів роботи з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015 р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р., які враховано до стажу роботи за Списком № 2, суд зауважив, що достовірність такого стажу підтверджена судовими рішеннями у справі № 300/3601/22. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Спірні правовідносин регулюються приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Статтею 40 зазначеного Закону передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р. Підпунктом 3 п.2.1 розділу II цього Порядку визначено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000р. (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Згідно з п.2.10 розділу II зазначеного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000р. є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018р. у справі № 358/1179/17, від 24.04.2018р. у справі № 686/6278/17, від 12.06.2019р. у справі № 752/21038/16-а, від 05.03.2020р. у справі № 539/3234/16-а. Встановлено, що архівними довідками архівного відділу адміністрації м.Нижньовартовська № Ч-128, № Ч-129, № Ч-130, № Ч-131 від 22.06.2016р., копією особової картки, табельним номером 7711, уточнюючою довідкою ТзОВ «Інк-Сервіс» № 2620 від 25.11.2021р., довідкою ТзОВ «Інк-Сервіс» № 1693 від 27.05.2020р., довідкою про заробітну плату ТзОВ «Інк-Сервіс» № 34 від 10.02.2020р. підтверджується факт роботи ОСОБА_1 та страховий його стаж з 16.01.2001р. по 26.06.2001р. помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ в ОАО «Спец УБР» та з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ у ТзОВ «Інк-Сервіс». Також підтверджується факт сплати роботодавцями ОСОБА_1 податків та обов`язкових платежів згідно законодавства рф в спірні періоди. Зазначені довідки про заробітну плату містять посилання на первинні документи, на підставі яких їх видано, підписана керівником, головним бухгалтером, містить печатку та адресу місцезнаходження підприємства, відтак підлягає врахуванню при обчисленні розміру пенсії. Вказані документи були надані позивачем пенсійному органу із заявою про призначення пенсії за віком. Відтак, пенсійний орган безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 18.06.2003р. по 01.08.2004р., з 02.08.2004р. по 31.07.2005р., з 01.08.2005р. по 30.04.2006р., з 01.05.2006р. по 30.04.2007р., з 01.05.2007р. по 17.04.2008р., з 28.05.2008р. по 16.04.2009р., з 19.05.2009р. по 29.06.2009р., з 14.10.2009р. по 12.02.2010р., з 13.02.2010р. по 18.08.2010р. При цьому доводи пенсійного органу про відсутність в довідці ТзОВ «Інк-Сервіс» про заробітну плату № 34 від 10.02.2020р. підпису головного бухгалтера не відповідають дійсності, оскільки така містить підпис в графі головний бухгалтер. Зокрема, з огляду на зміст довідки ТзОВ «Інк-Сервіс» про заробітну плату № 34 від 10.02.2020р., така підписана однією особою ОСОБА_2 як директором та головним бухгалтером ТзОВ «Інк-Сервіс». Як правильно зауважив суд першої інстанції законодавством України не заборонено одній особі одночасно займати дві посади директора і головного бухгалтера одного підприємства. У матеріалах справи відсутні докази, що вказані посади в ТзОВ «Інк-Сервіс», на час видачі спірної довідки, займали різні особи. Натомість, довідка № 34 від 10.02.2020р. містить підписи відповідних посадових осіб та відтиск печатки ТзОВ «Інк-Сервіс», а також інформацію на підставі яких первинних документів вона видана. Отже, на час розгляду цієї справи відсутні об`єктивні підстави ставити під сумнів належність та достовірність вказаної довідки. Таким чином, підстави, які б викликали сумнів у достовірності даних, зазначених у довідках про заробітну плату: № Ч-129 від 22.06.2016р. за період січень 2001 року - липень 2001 року, виданій архівним відділом адміністрації м Нижньовартовська, № 34 від 10.02.2020р. за період березень 2013 року - лютий 2020 року, виданій ТзОВ «Інк-Сервіс», є відсутніми. Також апеляційний суд враховує, що обставина достовірності пільгового стажу позивача, який одночасно є страховим, за періоди з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015 р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. встановлена у справі № 300/3601/22, тому така в межах розгляду цієї справи додатково не підлягає доказуванню. Щодо виключення пенсійним органом із страхового стажу позивача періодів роботи з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015 р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р., які враховано до стажу роботи за Списком № 2, апеляційний суд враховує, що достовірність такого стажу підтверджена судовими рішеннями у справі № 300/3601/22. Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р., при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. З огляду на зазначене, у розглядуваному випадку саме органи ПФ України мають право перевіряти обґрунтованість видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках. При цьому, підставою для неврахування спірних довідок при обчисленні розміру пенсії позивача пенсійний орган вказує, зокрема, припинення участі рф в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Щодо вказаних доводів пенсійного органу апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст.56 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XII/ до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/ право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. У ст.1 Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення: пенсія-щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Поряд з цим, за змістом ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 вказаної Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Відповідно до абз.2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993р. трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації... Згідно зі ст.12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993р.). Статтею 7 Угоди від 14.01.1993р. визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі. Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія особі, що звернулась за її призначенням, призначається за нормами законодавства країни, де відбувалась трудова діяльність цієї особи, а пільговий стаж, набутий на території однієї з визначених Угодою держав, визнається іншою державою. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019р. у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020р. у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020р. у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020р. у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020р. у справі № 345/9/17. Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території рф або на підприємстві, зареєстрованому на території рф, після 13.03.1992р., то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків. Згідно з ст.2 федерального закону рф № 173-фз від 17.12.2001р. «Про трудові пенсії в російській федерації» страховий стаж - врахована при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до пенсійного фонду рф, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу. Відповідно до ч.1 ст.10 цього федерального закону до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду російської федерації. З вищезазначеного слідує, що законодавством України, так і законодавством рф, передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність. При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки. Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Тому розглядувана відмова з такої підстави як непідтвердження сплати страхових внесків роботодавцем є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства. Водночас, будь-яких доказів, які б свідчили про несплату страхових внесків до пенсійних органів рф саме з вини позивача суду не надано. Крім цього, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019р. у справі № 144/669/17, від 20.03.2019р. у справі № 688/947/17 та від 01.03.2021р. у справі № 423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Окрім цього, покликання апелянта на те, що з 01.01.2023р. рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., а для України зазначений міжнародний договір припинив свою дію 24.06.2023р., не впливають на правомірність дій пенсійного органу, та не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди. Отже, суд першої інстанції правильно застосував принцип незворотності дії нормативних актів у часі. Таким чином, оскільки позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для перерахунку пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у спірних архівних довідках, тому під час обчислення розміру пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказані у таких довідках періоди роботи, що передбачено ч.3 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення. Щодо доводів апелянта про те, що надані пенсійному органу архівні довідки не перекладені на державну мову, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст.13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993р. /Конвенція від 22.01.1993р./ документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Відповідно до ч.2 ст.13 Конвенції від 22.01.1993р. документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15.04.994р., ратифіковано Законом України від 11.07.1995р. № 290/ 95-ВР. Згідно статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про утвір, що відповідають документи про присвоєння звання, розряду, кваліфікації й інші необхідні для здійснення трудової діяльності документи й завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку їх переклад на державну мову Сторони працевлаштування або російська мова. Виробничий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за фахом, взаємно визнається Сторонами. При остаточному виїзді трудящого-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавцем (наймачем) видається йому довідка або інший документ, що містить відомості про тривалість роботи й заробітній платі щомісячно. Апеляційний суд враховує, що відповідно до п.1 постанови КМ України № 107 від 04.02.2023р. «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Враховуючи, те, що станом на час видачі позивачу спірних архівних довідок діяла Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою не передбачено обов`язку проставляти апостиль на документах про стаж роботи на території рф, колегія суддів вважає, що такі довідки не потребують спеціального посвідчення. Також апеляційний суд враховує, що неможливість відповідачем провести перевірку відомостей зазначених у довідках про розмір заробітної плати не може бути підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, оскільки такі обставини виникли не з вини позивача та останній не може вплинути на них. Верховний Суд у постанові від 17.09.2024р. у справі № 580/3576/22 взяв до уваги, що в Україні введено воєнний стан. Акціонерне товариство «Укрпошта» з 24.02.2022р. припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до рф, тому позивач не може з об`єктивних причин надіслати до компетентного органу рф відповідний запит та отримати в підтвердження інші відомості. Право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання (перерахунок) пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку № 22-1. У постанові від 12.04.2021р. у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Отже, недоліки поданих документів, зокрема відсутність їх перекладу на державну мову, є підставою для повернення заяви на дооформлення, а не підставою для відмови у перерахунку пенсії та зарахуванні стажу роботи. Окрім цього, апеляційний суд враховує, що тільки зі змісту листа відповідача № 0900-0202-8/8297 від 09.02.2024р. позивачу стало відомо про неврахування спірних довідок при нарахуванні йому пенсії. При цьому, у такому листі відповідач нічого не зазначав про незрозумілість змісту та мови, якою викладена інформація у довідках та про необхідність надання їх перекладу на українсько мову. Така зміна кваліфікації підстави прийняття рішення, як акту індивідуальної дії, суб`єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб`єктів владних повноважень. Запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб`єктів владних повноважень. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених приписів нормативно-правових актів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем довідка ТзОВ «Інк-Сервіс» № 34 від 10.02.2020р. та архівна довідка архівного відділу адміністрації м.Нижньовартовська № Ч-129 від 22.06.2016р. про заробітну плату містять відомості, що є необхідними для перерахунку та виплати позивачу пенсії за віком, тому пенсійним органом протиправно не враховано позивачу заробітну плату згідно з вказаними довідками. Колегія суддів вважає, що обраний судом спосіб захисту прав позивача повністю відповідає вимогам діючого законодавства. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Верховний Суд у постанові від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022р. у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом. Отже, ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. здійснити з 03.02.2022р. нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 з врахуванням до страхового стажу та заробітної плати періодів роботи з 05.03.2013р. по 08.02.2014р., з 04.04.2014р. по 01.10.2014р., з 15.10.2014р. по 08.03.2015р., з 22.04.2015р. по 17.04.2016р., з 28.04.2016р. по 21.04.2017р., з 29.03.2018р. по 26.03.2019р., з 08.07.2019р. по 11.06.2020р. у ТзОВ «Інк-Сервіс» згідно довідки № 34 від 10.02.2020р., виданої ТзОВ «Інк-Сервіс», а також заробітної плати за період з 16.01.2001р. по 26.06.2001р. в ОАО «Спец УБР» згідно архівної довідки архівного відділу адміністрації м.Нижньовартовська № Ч-129 від 22.06.2016р. У частині дотримання строків звернення із розглядуваним позовом колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Апеляційний суд враховує, що у спірному випадку відповідачем допущено протиправні дії саме під час призначення пенсії позивачу на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023р., яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2023р. (набрало законної сили 02.11.2023р.), у справі № 300/3601/22. Тільки зі змісту листа відповідача № 0900-0202-8/8297 від 09.02.2024р. позивачу стало відомо про неврахування спірних періодів роботи до страхового стажу та заробітної плати (доходу) на підставі наданих ним довідок при нарахуванні пенсії. Після чого представник позивача 16.06.2024р. звернулася до суду із розглядуваним позовом. Звідси, шестимісячний строк звернення до суду з позовом позивачем не пропущено, що підтверджується матеріалами справи та обставинами, встановленими судом. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб. Приймаючи до уваги викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025р. в адміністративній справі № 300/4779/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 17.03.2026р.