Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/4905/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Друзенко Н.В. 18 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/4905/25 пров. № А/857/21047/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шинкар Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 460/4905/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : 17.03.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просив суд: - визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії та неврахування довідки про заробітну плату за період з квітня 2011 року - лютий 2013 року №106 від 28.05.2018 р.ЗАО «Строительно-монтажное управление-1М»; за період з лютого 2016 року - грудень 2019 року №1971 від 26.12.2019р. ООО «ИнжКапСтрой» -зобов`язати здійснити з 06.02.2025р. перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням довідки про заробітну плату за період з квітня 2011 року - лютий 2013 року №106 від 28.05.2018р. ЗАО «Строительно-монтажное управление-1М»; за період з лютого 2016 року - грудень 2019 року №1971 від 26.12.2019 ООО «ИнжКапСтрой». Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2025р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Рівненській області та отримує з 23.09.2019р. пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 06.02.2025р. позивач звернувся із заявою до пенсійного органу у якій просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати зазначеної у довідках №106 від 28.05.2018р. ЗАО «Строительно-монтажное управление-1М» та №1971 від 26.12.2019р. ООО «ИнжКапСтрой». 12.02.2025р. листом №1700-0202-8/9650 пенсійний орган повідомив, що в матеріалах електронної пенсійної справи наявні, зокрема, довідки про заробітну плату: ООО «ИнжКап Строй» (росія) від 26.12.2019р. №1971 про заробітну плату за період з лютого 2016 року - грудень 2019 року та ЗАО «Строительномонтажное управление-1М» (росія) від 28.05.2018р. №106 про заробітну плату за період з квітня 2011 року - лютий 2013 року. Однак, оскільки відсутні первинні документи, на підставі яких видано вказані довідки про заробітну плату, не має підстав для врахування при визначенні розміру пенсії заробітної плати за такі періоди роботи. З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Страховий стаж позивача для обчислення пенсії становить 36 років 2 місяці 9 днів (зарахований по 31.05.2019). ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003р. (надалі, також - Закон №1058). ст.1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. 13.03.1992р. Україна стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (далі Угода від 13.03.1992). Постановою від 29.11.2022р. №1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992р. у м. москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в п.1 цієї постанови. Вказана Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди. У Рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. п.3 ч.1 ст. 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин. Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача на території російської федерації в період після 01.01.2004р., оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Із змісту ст.1-ст.5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., яка чинною на час виникнення спірних правовідносин, видно, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. В абз.2, 3 ст.6 Угоди від 13.03.1992р. між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993р. (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) видно, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. ч.2 ст.4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів№ від 15.04.1994, яка підписана Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають. Зокрема, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди від 13.03.1992р. (до її припинення) підлягає врахуванню при призначенні пенсії, а обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за такі періоди роботи. Верховний Суд у постанові від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22 вказав, що не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів. Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором. Враховуючи наведене, колегія суддів у цій справі сформувала такий правовий висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки. Записи у трудових книжках НОМЕР_1 від 02.03.2009р., ТК-V №0691515 від 23.12.2015р., підтверджують періоди роботи позивача зокрема: в ЗАО «Строительномонтажное управление-1М»: 26.04.2011р. - 06.10.2011р., 08.11.2011р. - 02.10.2012р., 10.10.2012р. - 13.03.2013р.; в ООО «ИнжКапСтрой» з 23.12.2015р. - 18.10.2020р. Так, 06.02.2025р. позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у якій просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати зазначеної у довідках №106 від 28.05.2018р. ЗАО «Строительно-монтажное управление-1М» та №1971 від 26.12.2019р. ООО «ИнжКапСтрой». За змістом листа пенсійного органу №1700-0202-8/9650 від 12.02.2025р., видно, що страховий стаж ОСОБА_1 для обчислення пенсії становить 36 років 2 місяці 9 днів (зарахований по 31.05.2019р.). В матеріалах електронної пенсійної справи наявні, зокрема, довідки про заробітну плату: довідка ООО «ИнжКап Строй (росія) від 26.12.2019р. №1971 про заробітну плату за період з лютого 2016 року - грудень 2019 року та довідка ЗАО «Строительномонтажное управление-1М (росія) від 28.05.2018р. №106 про заробітну плату за період з квітня 2011 року - лютий 2013 року. ч.1 ст.24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Позивач не повинен відповідати за несплату страхових внесків роботодавцем та їх, відсутність не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів його роботи на території російської федерації, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків. Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками зазначеними у постановах Верховного Суду від 30.12.2021р. у справі №348/1249/17, від 17.07.2019р. у справі №144/669/17 та від 20.03.2019р. у справі №688/947/17. ч.1 ст.40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. В ст.41 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування видно, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону; 4) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із сплачених страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Суд апеляційної інстанції наголошує, що п.3 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення встановлено, що обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У випадку, якщо в державах-учасниках Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма п.3 ст.6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно якого розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. (далі - Порядок №22-1). Із змісту абз.12 пп.2, абз.5 пп.3 п.2.1, розділу ІІ Порядку №22-1 видно, що особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, (в тому числі документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років), передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків. Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами. п.2.10 Порядку №22-1 передбачає, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Відповідно до обставин даної справи, заробітну плату позивача за спірний період роботи підтверджують архівні довідки: №106 від 28.05.2018р. ЗАО «Строительно-монтажное управление-1М» та №1971 від 26.12.2019р. ООО «ИнжКапСтрой». Так, довідка №106 від 28.05.2018р. яка видана ЗАО «Строительно-монтажное управление-1М» містить інформацію про конкретні суми заробітної плати ОСОБА_1 за квітень 2011 року лютий 2013 року. Вказана довідка видана на підставі платіжних відомостей за 2011-2013 роки. Довідка №1971 від 26.12.2019р. видана ООО «ИнжКапСтрой» містить інформацію про конкретні суми заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2016 року листопад 2016 року, січень 2017 року серпень 2018 року, жовтень 2018 року серпень 2019 року, жовтень-грудень 2019 року. Вказана довідка видана на підставі платіжних відомостей за 2016-2019 роки. Тобто, зазначені довідки видані на підставі платіжних відомостей по заробітній платі, містять чітко визначені періоди роботи, за який здійснювалася виплата заробітної плати позивачу, суми заробітної плати, а також містить інформацію щодо місцезнаходження і адресу установи, якою видано такі довідки та завірені печатками. Суд апеляційної інстанції наголошує, що до компетенції органу Пенсійного фонду України входить перевірка належного оформлення поданих документів та за наявності розбіжностей у таких, пенсійний орган уповноважений вчинити дії щодо здійснення перевірки таких документів. Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 р.у справі №341/1132/17 дійшов висновків, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Тому, зазначення пенсійним органом у листі №1700-0202-8/9650 від 12.02.2025р. про те, що відсутні підстави для перерахунку пенсії оскільки відсутні первинні документи, на підставі яких видано спірні довідки про заробітну плату, є повністю безпідставним. ч.4 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пенсійний орган листом №1700-0202-8/9650 від 12.02.2025р. протиправно відмовив ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням довідки ООО «ИнжКап Строй» від 26.12.2019р. №1971 про заробітну плату за період з лютого 2016 року по грудень 2019 року та довідки ЗАО «Строительномонтажное управление-1М» від 28.05.2018р. №106 про заробітну плату за період з квітня 2011 року - лютий 2013 року. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 460/4905/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Т. І. Шинкар