Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/4548/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4548/24 пров. № А/857/32976/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Гудима Л.Я., Заверухи О.Б., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року (головуючий суддя: Кафарський В.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,- встановив: ОСОБА_1 , 07.06.2024 звернулася з позовом до суду, в якому просила: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування січня 2008 року, як місяця підвищення грошових доходів населення, та неврахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в розмірі 101 455,21 грн, тобто із застосуванням січня 2008 року, як місяця підвищення грошових доходів населення, з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, та раніше виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 по справі № 300/431/21 здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження нею військової служби за періоди служби з 01.12.2015 по 31.12.2018, проте таке нарахування і виплата здійснені не в належному розмірі. Так, відповідач протиправно не здійснив ОСОБА_1 : нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078; нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення грошових доходів населення січня 2008 року та з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078; нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.02.2020 з урахування абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078. Такі дії відповідача, порушують право ОСОБА_1 на отримання належних виплат, а відтак порушують її законні права та інтереси. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування січня 2008 року, як місяця підвищення грошових доходів населення, та неврахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 під час обчислення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, тобто із застосуванням січня 2008 року, як місяця підвищення грошових доходів населення, з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, та раніше виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період, а також нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач Військова частина НОМЕР_1 та оскаржила в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, відповідач покликається зокрема на те, що позивачка вже зверталася із позовом про виплату індексації, за результатами розгляду якого постановлено рішення суду, яке виконано, проте позивачка повторно звернулася із таким позовом. Вказує на те, що у грудні 2015 року жодного підняття заробітної плати не відбулось, тому відсутні підстави для обчислення індексу споживчих цін з 01.01.2016 для обчислення індексації. Тому позовні вимоги про визнання протиправними дій військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачці фіксованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в розмірі 101 455, 21 грн безпідставними, неправомірними і необґрунтованими, які не можуть підлягати задоволенню. Також звертає увагу на те, позивачка пропустила строк звернення до суду. Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що на виконання рішення суду, відповідач здійснив нарахування їй індексації грошового забезпечення в розмірі 14 410,75 грн, виплату якої провів 26.10.2021. Проте, не погоджуючись з розміром таких виплат, вважаючи, що нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2018 здійснювалось неправильно, з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до виплати належних їй сум індексації в занижених розмірах, вона повторно звернулась до суду з позовом. Причому, вона самостійно здійснила розрахунок належної їй індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, а також надала обґрунтування необхідності врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 під час обчислення такої індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2018, які відповідач належним чином спростувати не зміг. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 28.02.2005 по 05.05.2020 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з послужного списку від 26.01.2021 та не заперечується відповідачем. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця березня 2015 року та бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, ОСОБА_1 , зверталась до суду за захистом свого права. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 в адміністративній справі № 300/431/21 позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, суд визнав протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця березня 2015 року. Зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та доплату належної позивачці індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та за грудень 2018 року. Зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та за грудень 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. На виконання рішення суду по справі № 300/431/21 відповідач здійснив нарахування позивачці індексації грошового забезпечення в розмірі 14 410,75 грн та, після утримання військового збору (1,5%), перерахував 26.10.2021 на її картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», кошти в розмірі 14 194,59 грн. Проте, з розміром таких виплат позивачка не погоджується, вважає, що нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2018 здійснювалось неправильно, з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до виплати їй сум індексації в занижених розмірах. У зв`язку із цим, представник позивачки звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виплачував, не належно нараховував та виплачував позивачці індексацію за спірний період, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню. При цьому суд зазначив, що надаючи оцінку вимогам зобов`язального характеру у частині стягнення конкретної суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з відповідача на користь позивачки, суд врахував, що визначення числового розміру покладається безпосередньо на роботодавця, тобто входить до дискреційних повноважень відповідача. У зв`язку з наведеним, у цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення. Також суд зазначив, що позивачкою не пропущено строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2 011-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Частинами першою-третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація. Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282-ХІІ. Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013). Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141), і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Цей же абзац з 15.03.2018 діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови № 1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Спірні правовідносини склалися щодо обставин невиплати відповідачем на користь позивача індексації грошового забезпечення: за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 у фіксованій сумі та виплати індексації грошового забезпечення, починаючи з 01 березня 2018 року. Порядок № 1078 (у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015) містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової. З 01.12.2015 норми Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними Постановою № 1013. Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015, діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Унаслідок цих змін Порядок № 1078, у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст. Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078, у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Отож, з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу. У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця. Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивачки з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу цивільного захисту чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Крім цього, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивачки та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вона займала. Крім цього, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір. Так, відповідно до пункту 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад. У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення. Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09 лютого 2005 року № 024-106 вбачається, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації. З огляду на, вказані попередньо, положення Порядку № 1078 та роз`яснення Мінсоцполітики, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за загальним правилом підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи, тоді як зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося. Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року. Отже, у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що пунктом 3 Постанови № 1013 установлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. З наведеного випливає, що обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року лише за умов виконання абзацу 1 пункту 3 Постанови № 1013, тобто за умов вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати). Хоча абзацом 1 пункту 3 Постанови № 1013 і встановлено необхідність вжиття заходів для підвищення з 01.12.2015, зокрема, розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), проте, відповідного збільшення посадових окладів військовослужбовців (тарифних ставок, ставок заробітної плати) з 01.12.2015 не відбулось. Отже, враховуючи те, що посадові оклади були підвищені ще в січні 2008 року, то відсутні підстави для обчислення індексу для проведення індексації з грудня 2015 року. За таких умов, немає жодних підстав для нарахування фіксованої суми індексації. Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що позовні вимоги стосовно застосування щомісячної фіксованої індексації базуються на положеннях Порядку № 1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Так, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок № 1078 у період існування спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації». Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку № 1078, однак, лише в редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необхідності нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця підвищення грошових доходів населення, при цьому вважає, що вимоги щодо урахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за цей період є необґрунтованими та у цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову у цій частині. При цьому необхідність застосування місяцем підвищення, з якого обраховується індексація за період з 01.03.2018 саме березня 2018 року сторонами не заперечується. За правилами абз. 2 п. 5 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. Разом з цим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078. Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Аналізуючи вказані вище положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах. В даному випадку, суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи. Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078. Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця. Відповідач врахував лише норми абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, що відповідачем не заперечується. Відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. За таких обставин суд апеляційної інстанції ставить під сумнів правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати індексації, починаючи з березня 2018 року. З огляду на наведене, дії відповідача щодо не врахування вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача з березня 2018 року є протиправними. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач не нараховував та не виплачував позивачці індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 31.12.2018 та не вирішував питання щодо наявності у позивачки права на цей вид індексації за спірний період та погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій частині. Щодо покликань скаржника на пропущення позивачкою строків звернення до суду з означеними позовними вимогами, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Так, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати є складовими заробітної плати. На належність сум індексації до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013. Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33,34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що для звернення до суду в справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що вони є бланкетними, а тому строки звернення до суду можуть бути встановлені іншими законами. У розглядуваній справі, оскільки предметом спору є право на суми, які належать виплаті при звільненні, такою бланкетною нормою є приписи статті 233 КЗпП України, якою встановлено строки звернення до суду щодо стягнення зазначених сум. Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Суд апеляційної інстанції зауважує, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати. Зокрема, Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. З урахуванням викладеного Судова палата констатувала: 1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»); 2) з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року. Судом враховано, що на спірні правовідносини виникли до внесення змін у ст. 233 КЗпП України, а тому не обмежувались будь-яким строком. З огляду на наведене, покликання скаржника на пропущення позивачкою строку звернення з позовними вимогами суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи частково позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для часткового скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року в частині задоволення вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 скасувати та прийняти нову постанову в цій частині, якою у задоволенні позову відмовити. У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі № 300/4548/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим О. Б. Заверуха