Постанова 4851 № 520/27270/25

Головуючий І інстанції: Волошин Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 р. Справа № 520/27270/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.12.25 по справі № 520/27270/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про визнання неправомірною повторну відмову та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, в якому просив суд: - визнати неправомірною повторну відмову Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації № 2552ВС від 26.05.2025 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різницю в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ) в розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) одноразову компенсацію 30 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент встановлення ІІІ групи інвалідності (03.10.2012 року), захворювання пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 15 мінімальних заробітних плат, як різницю в одноразовій компенсації між виплатами за встановлення ІІ та ІІІ групами інвалідності у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, захворювання пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС станом на 16.10.2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації надати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дати набрання законної сили рішення суду. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність відмови Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації №2552ВС від 26.05.2025 щодо нарахування та виплати йому одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різницю в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ) в розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про визнання неправомірною повторну відмову та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, відмова відповідача у розгляді його заяви про нарахування та виплату одноразових компенсацій з підстав застосування до спірних правовідносин не чинних положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплаті 189,6 грн та 94,80 грн. не відповідає вимогам закону. А виплата 189,6 грн та 94,80 грн., якщо вона в дійсності було саме за встановлення 3 та 2 груп інвалідності (захворювання пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) - не може позбавляти права на одноразову компенсацію встановлену саме ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивач, в якому зазначає, що позивач отримав компенсацію саме у розмірі, встановленому вказаними підзаконними актами, що підтверджує повне виконання державою своїх зобов`язань. А саме позивачу була призначена 05.11.2012 року та після надходження бюджетних коштів виплачена Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат одноразова компенсація, як особі з інвалідністю III групи (захворювання пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) у розмірі 189 грн. 60 коп. 02.12.2014 року у зв`язку з встановленням інвалідності II групи, позивачу була призначена та після надходження бюджетних коштів виплачена Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат різниця у компенсаціях, як особі з інвалідністю II групи (захворювання пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) у розмірі 94 грн. 80 коп. Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації здійснило виплату компенсації у розмірах, визначених Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На переконання відповідача, суд першої інстанції вірно встановив, що згідно Закону № 796-XII, роз`яснення порядку застосування цього Закону надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Оскільки Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує виконання бюджету, встановлені ним фіксовані розміри виплат є обов`язковими для УСЗН. Виплата різниці при зміні групи інвалідності була проведена у відповідності до чинних на той момент підзаконних актів. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 категорія 1, виданим 29.03.2019 відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (а.с. 18) 03.10.2012 ОСОБА_1 встановлена 3-я група інвалідності з захворюванням пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. 16.10.2014 ОСОБА_1 встановлена 2-а група інвалідності з захворюванням пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. 05.11.2012 ОСОБА_1 призначена та виплачена одноразова компенсація, як особі з інвалідністю 3-ї групи (захворювання пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на АЕС) у розмірі 189,60 грн. 02.12.2014 у зв`язку з встановленням 2-ї інвалідності (захворювання пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) позивачу призначена та виплачена різниця у одноразових компенсаціях, як особі з інвалідністю 2-ї групи (захворювання пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) у розмірі 94,80 грн. Зазначені обставини не заперечуються сторонами. Позивач 31.05.2021 звернувся до відповідача з заявою та відповідними документами про нарахування і виплату одноразової компенсації за встановлення групи інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різниці в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ) у розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до статті 48 Закону № 796-ХІІ. Листом відповідач відмовив позивачу в нарахуванні та виплаті одноразової компенсації за встановлення групи інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, що стало підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом задля захисту своїх прав. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 у справі №520/17966/21 зобов`язано Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2021 щодо нарахування та виплати одноразової компенсації за встановлення III групи інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різницю в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ), у зв`язку з встановлення II групи інвалідності, в розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року у справі № 520/17966/21, позивач 17.01.2024 повторно звернувся до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації з заявою про нарахування та виплати одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) у розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різниці в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ) у розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до статті 48 Закону № 796-ХІІ. Відповідач повторно відмовив ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різниці в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ) в розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У зв`язку з відмовою відповідача, позивач повторно звернувся до суду з адміністративним позовом задля захисту своїх прав. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі №520/12262/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 зобов`язано Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різницю в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ) в розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків апеляційного суду, викладених в цій постанові. Позивач 23.05.2025 звернувся до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації щодо виконання рішення суду у справі №520/12262/24 та щодо виплати йому спірної одноразової компенсації за встановлення ІІІ групи інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС) в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати, та різниці в сумах одноразових компенсацій між II та III групами інвалідності (захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕ) в розмірі 15 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 26.05.2025 № 2552ВС Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації повідомило, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 520/12262/24 було повторно розглянуто його заяву від 17.01.2024 стосовно виплати одноразової грошової компенсації та зазначив, що 05.11.2012 позивачу була призначена та після надходження коштів виплачена одноразова компенсація як особі з інвалідністю ІІІ групи у розмірі 189,60 грн та з 02.12.2014 позивачу була призначена та після надходження коштів виплачена різниця в компенсаціях як особі з інвалідністю ІІ групи в розмірі 94,80 грн. Отже, одноразова компенсація була призначена позивачу відповідно до чинного законодавства, підстав для її перерахунку та виплати в іншому розмірі немає. Вважаючи протиправною відмову відповідача в перерахунку та виплаті позивачу спірної одноразової компенсації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності та в подальшому ІІ групи інвалідності стаття 48 Закону № 796-XII не встановлювала одноразову компенсацію у розмірі 30 та 45 мінімальних заробітних плат відповідно. Отже на момент звернення із заявою 31.05.2021 доводи позивача про те, що розмір одноразової компенсації має дорівнювати 30 та 45 мінімальним заробітним платам відповідно до встановленої групи інвалідності, є необґрунтованим. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі за текстом - Закон № 796-XII). Статтею 48 Закону № 796-XII визначено умови виплати компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення. Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 796-XII, у редакції Закону від 06.06.1996 № 230/96-ВР, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. Частина перша статті 48 Закону № 796-XII, у редакції підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону від 28.12.2007 № 107-VI, мала наступний зміст: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008. Підпунктом "е" пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 285 від 14.05.2015, було установлено такі розміри виплат, передбачених Законом № 796-XII: одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виплачуються в таких розмірах: інвалідам I групи - 37930 тис. карбованців; інвалідам II групи - 28440 тис. карбованців; інвалідам III групи - 18960 тис. карбованців. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 у справі № 2-а-114/07 визнано нечинними абзаци 2, 3, 4 підпункту "е" пункту 1 постанови № 836 Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ЄДРСР № 13591533). Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 № 2857-VI, зокрема, установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Пункт 4 розділу VII Прикінцевих положень визнано конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 20-рп/2011 від 26.12.2011. Згідно із пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282-VI, який набрав чинності з 01.01.2012, у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Підпунктом 8 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Закону № 796-XII, статтю 48 викладено у такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, який набрав чинності з 01.01.2011, згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015: доповнено пунктом 26, окремими положеннями якого, зокрема, установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У редакції Закону від 21.04.2016 № 1339-VIII частини перша та третя статті 48 Закону № 796-XII мають наступний зміст: одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У редакції Закону від 06.06.2017 № 2082-VIII частини перша та третя статті 48 Закону №796-XII мають наступний зміст: одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 4 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760 (далі - Порядок № 760), встановлено, що одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України". Згідно з абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 760 у разі встановлення вищої групи інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, особам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується різниця одноразової компенсації. На момент звернення позивача до відповідача стаття 48 Закону №796-ХІІ, якою визначено коло осіб, що мають право на одноразову грошову допомогу, та розмір останньої, має іншу редакцію. Так, відповідно до статті 48 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України від 21 квітня 2016 року №1339-VIII, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог статті 48 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №760. Згідно з пунктом 4 Порядку №760 одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». Колегія суддів зазначає, що оскільки Закон України від 21 квітня 2016 року №1339-VIII, яким статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, за змістом якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров`ю були делеговані Кабінету Міністрів України неконституційними не визнавались, підстави для виплати позивачеві зазначеної компенсації у розмірі, що відрізняється від встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» відсутні. При цьому, Рішенням від 9 лютого 1999 року № 1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дає тлумачення, що у частині першій статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення). Таким чином, розмір компенсації за встановлення інвалідності повинен визначатися відповідно до законодавства, чинного на момент звернення заінтересованої особи із такою заявою. Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.07.2020 у справі № 225/1562/17. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", із змінами, внесеними згідно з постановами № 759 від 26.10.2016, № 718 від 14.08.2019 (далі з текстом - Постанова № 285), установлено такі розміри виплат, передбачених статтями 36 і 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, пов`язаною з наслідками Чорнобильської катастрофи: особам з інвалідністю I групи - 379,3 гривні; особам з інвалідністю II групи - 284,4 гривні; особам з інвалідністю III групи - 189,6 гривні. Станом на 31.05.2021 (дата подання позивачем заяви) стаття 48 Закону № 796-XII передбачає, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Постановою № 285 установлено розміри виплат, передбачених статтею 48 Закону № 796-XII, а саме, особам з інвалідністю ІІІ групи - 189,60, особам з інвалідністю II групи - 284,40 грн. Отже, станом на дату встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності та в подальшому ІІ групи інвалідності стаття 48 Закону № 796-XII не встановлювала одноразову компенсацію у розмірі 30 та 45 мінімальних заробітних плат відповідно. Також на момент звернення із заявою 31.05.2021 доводи позивача про те, що розмір одноразової компенсації має дорівнювати 30 та 45 мінімальним заробітним платам відповідно до встановленої групи інвалідності, є необґрунтованим. Колегія суддів зазначає, що розмір такої компенсації повинен визначатися відповідно до законодавства, чинного на момент звернення заінтересованої особи із такою заявою, а не законодавства, чинного на момент виникнення у особи такого права, як помилково вважає позивач. Подібний правовий підхід щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, було викладено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 127/10438/16-а, від 16 липня 2020 року у справі №225/1562/17 та від 11.08.2021 по справі №214/4242/16-а. Відтак, оскільки Закон № 2082-VIII, яким статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, за змістом якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров`ю та щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення були делеговані Кабінету Міністрів України та Постанова № 285 неконституційними не визнавались, підстави для виплати позивачеві спірної компенсації у розмірі, що відрізняється від встановлених у Постанові № 285 відсутні. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 520/27270/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 520/27270/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов